12 травня 2025 р.Справа № 160/12871/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурна Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності і стягнення заборгованості з пенсійних виплат,
05.05.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії за період з 14.01.2019 по 31.03.2021 в сумі 581 962,29 грн;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати нарахованої пенсії за період з 14.01.2019 по 31.03.2021 в сумі 581 962,29 грн.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/12871/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суд зазначає про таке.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), після одержання позовної заяви суд з'ясовує, серед іншого, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Так, у позовній заяві позивач указує, що 28.05.2020 Харківським окружним адміністративним судом було ухвалено рішення у справі № 520/5502/2020, яке набрало законної сили 07.08.2020 і яким: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, Фонд), викладене в листі № 437-166/С-02/8-0400/20 від 07.02.2020, про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років; зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити з 14.01.2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 , без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90 % від розміру місячної заробітної плати, який визначений у висновку № 59 судово-економічної експертизи від 22.11.2019 року, з урахуванням раніше проведених виплат. На підставі виконавчого листа, виданого вищевказаним судом 05.10.2020, Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) 03.11.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63461252 з вимогою до боржника про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії стягувачу. При виконанні рішення суду від 28.05.2020 у справі № 520/5502/20 Фондом проведено ОСОБА_1 відповідний перерахунок (обрахунок), а також нараховано доплату за період (заборгованість по пенсії) з 14.01.2019 по 31.03.2021 у загальній сумі 1 850 782,14 грн, виходячи з щомісячного розміру пенсії стягувача 80 418,07 грн. 20.07.2023 на виконання рішення суду від 28.05.2020 у справі № 520/5502/20 Фондом була виплачена ОСОБА_1 сума доплати у розмірі 1 268 819,85 грн, що підтверджується банківською випискою за липень 2023 року. Решту суми доплати (заборгованості по пенсії) у сумі 581 962,29 грн ОСОБА_1 . Фондом дотепер не сплачено. Вказану суму 581 962,29 грн позивач і просить стягнути з відповідача.
З огляду на викладені у позовній заяві обставини, суд дійшов висновку, що фактично спірні правовідносини між позивачем та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виникли у зв'язку із неналежним виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/5502/2020.
Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За змістом частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Виконання судового рішення може відбуватися у добровільному та примусовому порядку, а судовий контроль за виконанням рішення суду здійснює суд, що його ухвалив.
За приписами статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Так, відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною першою статті 383 КАС України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Зазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання до виконання судового рішення.
З огляду на викладене суд уважає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Під час розгляду позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, а також в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 11.12.2020 у справі № 826/13146/18.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлений ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позов у справі №160/12871/25 фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/5502/2020.
З огляду на викладене, суд зазначає, що невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви.
Керуючись статтями 170, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності і стягнення заборгованості з пенсійних виплат.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.5 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Кучугурна