08 травня 2025 рокуСправа №160/6041/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
24 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати протиправними дії 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 усього грошового забезпечення в тому числі одноразових видів грошового забезпечення (одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, грошових компенсацій та інших виплат які належали за час проходження служби в тому числі на день звільнення) за період з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні, 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні, 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 гривні, 01 січня 2023 року у розмірі 2 684,00 гривні), а в період з 20.05.2023 року по 06.11.2024 року з урахуванням величини 2 684,00 гривні.
зобов'язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 усього грошового забезпечення в тому числі одноразових видів грошового забезпечення (одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, грошових компенсацій та інших виплат які належали за час проходження служби в тому числі на день звільнення) за період з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні, 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні, 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 гривні, 01 січня 2023 року у розмірі 2 684,00 гривні), а в період з 20.05.2023 року по 06.11.2024 року з урахуванням величини 2684,00 гривні на відповідний тарифний коефіцієнт, перерахунок здійснити з урахуванням тих відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які фактично належали та виплачувалися під час проходження служби.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 в період з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року проходила службу в 54 державній пожежно-рятувальній частині 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.
Згідно з витягом з наказу начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 06 листопада 2024 року №527 ОСОБА_1 радіотелефоніста 54 державної пожежно-рятувальної частини 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 06.11.2024 року.
Листом т.в.о начальника 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області №19-103-2538/49-101-01 від 16 грудня 2024 року представнику позивача повідомлено, що надати розрахункові листи немає технічної можливості. Додатково надано:
довідки про нараховане грошове забезпечення за період з 2015 року по 2024 рік;
витяг з наказу Управління державної пожежної охорони УМВС Дніпропетровської області №65о/с від 15.07.1999 року;
витяг з наказу Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області (з кадрових питань (особового складу) №527 від 06.11.2024 року.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 усього грошового забезпечення в тому числі одноразових видів грошового забезпечення (одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошових компенсацій та інших виплат які належали за час проходження служби в тому числі на день звільнення) за період з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні, 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні, 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 гривні, 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 гривні), а в період з 20.05.2023 року по 06.11.2024 року з урахуванням величини 2684,00 гривні, у зв'язку з чим представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 лютого 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/6041/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
07 березня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№11962/25, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Особам рядового і начальницького складу ДСНС після 01.03.2018 року жодного разу не підвищувалось грошове забезпечення. Бюджетні асигнування (щодо розрахунку посадових окладів осіб рядового та начальницького складу ДСНС за тарифними розрядами з визначенням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року у 2020 - 2023 роках, від головного розпорядника бюджетних коштів та відповідального виконавця бюджетних програм, не надходили (такі видатки державного бюджету не були передбачені за відповідними бюджетними програмами).
Згідно п.1,2 Положення про 1 ДПРЗ, затвердженого наказом ДСНС України від 24.05.2013 №301 (зі змінами) 1 ДПРЗ (код ЄДРПОУ 38283752) є державним пожежно-рятувальним підрозділом, що належить до сфери управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства внутрішніх справ України, дорученнями Міністра внутрішніх справ України, наказами та дорученнями ДСНС, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням. Відповідач зазначає, що нарахування грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області проводиться відповідно до Постанови №704 та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.03.2018 №179, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 березня 2018 р. за №316/31768, яким затверджені тарифні розряди та тарифні коефіцієнти за посадами осіб рядового і начальницького складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Відповідно до наказу №179 посадові оклади осіб рядового та начальницького складу ДСНС за тарифними розрядами визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, не скасовувались, не визнавались нечинними і не змінювались.
Крім того, відсутнє відповідне рішення Уряду про зміну посадових окладів відповідної категорії військовослужбовців (осіб рядового і начальницького складу).
У тексті постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 законодавець використовує правову категорію "державний орган", яка одночасно охоплює усіх суб'єктів владних повноважень у відносинах з проходження громадянином України публічної служби.
Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 року №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи був установлений у 1762,00 грн.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 року №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було встановлено, що в 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
Відповідно до статті 7 Закону України від 14.11.2019 року №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 01.01.2020 року було запроваджено єдину величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб у - "2102,00 грн.".
Згідно з статті 7 Закону України від 15.12.2020 року №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 01.01.2021 року було запроваджено декілька величин прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: звичайну величину прожиткового мінімуму у розмірі - "2270,00 грн." та спеціальну величину прожиткового мінімуму у розмірі - "2102,00 грн." для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами.
Таке тлумачення змісту належних норм матеріального права цілком корелюється із правовим висновком постанови Верховного Суду від 02.08.2022 року в справі №440/6017/21 та постанови Верховного Суду від 31.08.2022р. по справі №120/8603/21-а.
Саме тому представник відповідача вважає, що під час регламентування правових відносин з приводу оплати праці публічних службовців з 01.01.2020 року законодавець незмінно та послідовно застосовує сталий підхід, за яким при обчисленні розміру винагороди за роботу/службу працівників державних органів, підлягає використанню показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі - "2102,00 грн." за виключенням випадків оплати праці працівників Національного агентства з питань запобігання корупції та Національного антикорупційного бюро України.
Оскільки станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року діючий публічний атестований спеціальним званням службовець (особа рядового і начальницького складу служби цивільного захисту), як працівник державного органу, оплата праці якого регулюються спеціальним законодавствам, не набув права на підвищення розміру окладу за посадою та окладу за званням із розрахунку прожиткового мінімуму у розмірі - "2102,00 грн.", "2270,00 грн.", "2481,00 грн.", "2684,00 грн." відповідно, то і заявник не має права на перерахунок розміру раніше вже призначеної пенсії за цією подією. Таким чином, з 29.01.2020 року настала подія "умовного підвищення" розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи у цілях обчислення грошового забезпечення осіб, на яких поширюється дія постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 до показника - 2102,00 грн.
Таким чином, протягом 2020-2023 років Верховною Радою України встановлювався прожитковий мінімум, який є розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів працівника державного органу (осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту), оплата праці якого регулюються спеціальним законом у розмірі 2102 гривень є однаковим (не змінився), відтак відсутні підстави для видачі нової довідки з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн., 2481,00 грн. та 2684,00 грн.
Отже, прожитковий мінімум, як розрахункова велична про яку йдеться в пункті 4 постанови № 704, змінювався лише 2020 році (2102 гривні), у 2020 та 2023 році прожитковий мінімум залишався без змін (2102 гривні).
На підтвердження зазначеної позиції свідчить прийнята Кабінетом Міністрів України постанова за №481 від 12.05.2023 (набуття чинності 20.05.2023).
У цій постанові Кабінет Міністрів України скасував підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб, тобто скасовано норма якою було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
З аналізу цієї постанови, яка набрала чинності 20.05.2023, вбачається, що з 20.05.2023 року розрахункова величина для розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб застосовується в розмірі 1762 грн.
З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
07 березня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду вх.№11964/25.
В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача зазначив, що з набранням чинності Закону № 2352-ІХ, частини перша і друга статті 233 КЗпП України діють в новій редакції.
Аналізуючи положення цієї статті у часових межах існування її юридичних норм (тобто як у її редакції, чинній до 19 липня 2022 року, так й в чинній її редакції) у зіставленні з положеннями пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, у вимірі обставин цієї справи, а також ураховуючи висновки Верховного Суду, викладені в ухвалах від 29 листопада 2023 року у справі №990/233/23 та від 07 грудня 2023 року у справі №990/242/23, обставини яких є аналогічними до цієї справи, необхідно зазначити таке:
- норми частини п'ятої статті 122 КАС України є загальними нормами для правовідносин з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, відносно норм іншого закону, які норми встановлюють інший строк звернення до суду у спорах, що виникають з цих правовідносин (публічної служби);
- стаття 122 КАС України, зокрема частина п'ята цієї статті, не містить норм, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебували (перебувають) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці;
- строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заробітної плати визначений у частині першій статті 233 КЗпП України, норми якої для спірних правовідносин є спеціальними відносно приписів частини п'ятої статті 122 КАС України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату;
- з 19 липня 2022 року для звернення з таким позовом, як цей, до адміністративного суду передбачено тримісячний строк (частини перша статті 233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 06 листопада 2024 року, тобто з дня звільнення зі служби цивільного захисту (наказ №527 від 06.11.2024 знаходиться у матеріалах справи у якості додатку до позовної заяви);
- відтак тримісячний строк для звернення з цим позовом до адміністративного суду завершився 06 лютого 2025 року.
Відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався 06 листопада 2024 року і мав би закінчитися 06 лютого 2025 року, позивач мав право - у межах строку - оскаржити дії 1 ДПРЗ щодо невиплати йому грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму на 1 число календарного року.
Правова позиція відповідача підтверджується ухвалою Верховного Суду від 03.08.2023 року у справі №990/235/23, ухвалою від 29.11.2023 року у справі №990/233/23 та від 07.12.2023 року у справі №990/242/23.
Вирішуючи клопотання представник відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходить з наступного.
Згідно з витягом з наказу начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 06 листопада 2024 року №527 ОСОБА_1 радіотелефоніста 54 державної пожежно-рятувальної частини 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 06.11.2024 року.
Листом т.в.о начальника 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області №19-103-2538/49-101-01 від 16 грудня 2024 року представнику позивача повідомлено, що надати розрахункові листи немає технічної можливості. Додатково надано:
довідки про нараховане грошове забезпечення за період з 2015 року по 2024 рік;
витяг з наказу Управління державної пожежної охорони УМВС Дніпропетровської області №65о/с від 15.07.1999 року;
витяг з наказу Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області (з кадрових питань (особового складу) №527 від 06.11.2024 року.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Згідно частини 2 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.
Згідно частини 3 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає, оскільки питання щодо дотримання строку звернення до суду вже досліджувалося судом при відкритті провадження в справі.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 30.01.2020 року проходила службу в 54 державній пожежно-рятувальній частині 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.
Згідно з витягом з наказу начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 06 листопада 2024 року №527 ОСОБА_1 радіотелефоніста 54 державної пожежно-рятувальної частини 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 06.11.2024 року.
Вислуга років на день звільнення складає:
- у календарному обчисленні: 25 років 03 місяці 29 день;
- у пільговому обчисленні: не має.
Виплатити одноразову грошову допомогу за 25 років 03 місяці 29 день.
Щорічна основна відпустка за 2024 рік не використана.
Згідно частини 25 статті 129 Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 року №5403-VI виплатити грошову компенсацію за 45 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік.
Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 21.10.2024, контракт від 05.04.2023 року №462/23, подання начальника 54 ДПРЧ 1 ДПРЗ від 23.10.2024, наказ ДСНС України від 30.08.2024 року №882 «Про здійснення організаційно-штатних заходів в підпорядкованих підрозділах ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області».
Листом т.в.о начальника 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області №19-103-2538/49-101-01 від 16 грудня 2024 року представнику позивача повідомлено, що надати розрахункові листи немає технічної можливості. Додатково надано:
довідки про нараховане грошове забезпечення за період з 2015 року по 2024 рік;
витяг з наказу Управління державної пожежної охорони УМВС Дніпропетровської області №65о/с від 15.07.1999 року;
витяг з наказу Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області (з кадрових питань (особового складу) №527 від 06.11.2024 року.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 усього грошового забезпечення в тому числі одноразових видів грошового забезпечення (одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошових компенсацій та інших виплат які належали за час проходження служби в тому числі на день звільнення) за період з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні, 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні, 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 гривні, 01 січня 2023 року у розмірі 2 684,00 гривні), а в період з 20.05.2023 року по 06.11.2024 року з урахуванням величини 2684,00 гривні, у зв'язку з чим представник позивача звернувся суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 4 статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Так, відповідно до пункту 4 Постанови №704 у редакції, що була чинною до 24 лютого 2018 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 Постанови №704 також містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та нечинним пункт 6 Постанови № 103, яким пункт 4 Постанови №704 викладений у новій редакції.
Отже, з 29.01.2020 року тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність, та відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Застосування цих нормативних актів у подібних правовідносинах вже було предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема, в постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд дійшов наступних висновків:
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Тобто, на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
При цьому, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 року №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 рік, не містить.
Тобто, положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, з огляду на визначені в частині 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України правила, а також враховуючи, що починаючи з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, то положення постанови КМУ №704 підлягають застосуванню в частині, які не суперечать Законам про Державний бюджет.
Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у справі №440/6017/21 (постанова від 02.08.2022).
Разом з тим, суд враховує, що Закон України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визначав лише розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не містив застережень щодо застосування такої розрахункової величини.
Натомість, вже Закони України від 15.12.2022 року №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», від 02.12.2021 №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у статті 7 містять застереження щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, встановлений на 1 січня календарного року.
Таким чином, суд вважає, що грошове забезпечення позивача має обчислюватися з урахуванням положень статті 7 Законів про Державний бюджет, якою визначено сталу величину прожиткового мінімуму, який застосовується при визначенні посадових окладів.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п.6 розділу XXIII цього Порядку).
Відповідно до пункту 1 розділу XXIV вказаного Порядку військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Як передбачено пунктом 7 розділу XXIV вказаного Порядку, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Отже, виплата вказаних одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань) безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що належним способом захисту в такому випадку є необхідність зобов'язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 38283752) здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20 травня 2023 року по 06 листопада 2024 року, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов КМУ України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704», скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», шляхом викладення абзацу першого в такій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Постанова №481 набрала чинності 20.05.2023 року.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивач звільнена від сплати судового збору, у зв'язку з чим розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо нездійснення обчислення в період з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення ОСОБА_1 , а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 38283752) здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник