13 травня 2025 рокуСправа №160/7289/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військову частину НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить:
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони щодо не сприяння доведення до командування військової частини НОМЕР_1 рапорт позивача ОСОБА_1 від 19.02.2025 про звільнення з військової служби відповідно до абз. 4 підпункту 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу»;
Зобов'язати Міністерство оборони України довести до відома командування військової частини НОМЕР_1 рапорт позивача ОСОБА_1 від 19.02.2025 року про звільнення з військової служби відповідно до абз. 4 підпункту 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» та зобов'язати командування військової частини НОМЕР_1 прийняти відповідне рішення про звільнення з військової служби позивача ОСОБА_1 відповідно до абз. 4 підпункту 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу»;
Визнати протиправною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 щодо не прийняття, не реєстрації та не розгляду рапорту позивача ОСОБА_1 від 19.02.2025 про звільнення з військової служби відповідно до абз. 4 підпункту 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу»;
Зобов'язати командування військової частини НОМЕР_1 прийняти від Міністерства оборони України та зареєструвати рапорт позивача ОСОБА_1 від 19.02.2025 року про звільнення з військової служби відповідно до абз. 4 підпункту 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» та прийняти відповідне рішення по суті рапорту ОСОБА_1 від 19.02.2025 року про звільнення з військової служби позивача ОСОБА_1 відповідно до абз. 4 підпункту 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 24.02.2025 року на адресу Міністерства оборони України супровідним листом № 47-Ч від 20.02.2025 року був направлений рапорт ОСОБА_1 від 19.02.2025 року про звільнення його з військової служби у зв'язку з перебуванням у ОСОБА_1 на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років. Позивач вказує, що станом на день звернення позивача до суду за захистом своїх прав жодної вмотивованої відповіді на позивач ні представник позивача не отримували.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
03.04.2025р. від представника Міністерства оборони України до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що на адресу Міністерства оборони України 26.02.20245 року надійшло поштове відправлення (було вручено за довіреністю на поштовому відділенні) з трек-номером 5002700136443: супровідний лист №47-Ч від 20.02.2025 для сприяння доведення командування військової частини НОМЕР_1 , рапорт ОСОБА_1 від 19.02.2025 з додатками. Вищевказаний супровід з додатками позивача Департаментом інформаційно- організаційної роботи та контролю Міністерства оборони України (засобами внутрішньої системи електронного документообігу) направлено для опрацювання та надання відповіді до Адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України (№ 6753/адв від 27.02.2025).
В наступному, начальник Адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України направив для опрацювання ІНФОРМАЦІЯ_1 (№ 23888/С від 27.02.2025) (копія резолюції додається), яке в свою чергу направило до військової частини НОМЕР_1 (№ 117/5850 від 28.02.2025). В підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває військова частина НОМЕР_1 .
Таким чином, Міністерство оборони України без зволікань вжило заходів щодо направлення супровідного листа №47-Ч від 20.02.2025 для сприяння доведення командування військової частини НОМЕР_1 , рапорт ОСОБА_1 від 19.02.2025 з додатками до військової частини НОМЕР_1 . На запит представника Міноборони військовою частиною НОМЕР_1 надано копію відповіді представнику позивача від 06.03.2025 за вих. №1961/3669 (копія відповіді додається). Таким чином, на виконання доручення уповноважених осіб Міноборони, Генерального штабу Збройних Сил України, відповідь на рапорт позивача було надано військовою частиною НОМЕР_1 .
07.04.2025р. від представника ВЧ НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що 24.02.2025 року на адресу Міністерства оборони України представником позивача, адвокатом Скоробогатьком В.Ю. було направлено супровідний лист № 47-Ч від 20.02.2025 року з додатком рапорту ОСОБА_1 від 19.02.2025 року про звільнення позивача з військової служби у зв'язку з перебуванням на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.
06.03.2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 було надано офіційну відповідь на адвокатський запит ОСОБА_2 (вих. № 1961/3669 від 06.03.2025 року), де зазначено, що після опрацювання пакету поданих документів встановлено відсутність довідки про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, виданої органом державної виконавчої служби, та вказано, що після усунення зазначеного недоліку військовослужбовець ОСОБА_1 буде звільнений з лав Збройних Сил України.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
24.02.2025 року представником позивача на адресу Міністерства оборони України супровідним листом № 47-Ч від 20.02.2025 року для сприяння доведення командування військової частини НОМЕР_1 був направлений рапорт ОСОБА_1 від 19.02.2025 року про звільнення позивача з військової служби у зв'язку з перебуванням у ОСОБА_1 на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.
В матеріалах справи міститься копія листа ВЧ НОМЕР_1 адресований адвокату Черкасова А.Г. від 06.03.2025р. за № 1961/3669 в якому наведена наступна інформація та вказано, що опрацювавши пакет документів, на звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 , зазначимо відсутність документа, а саме: завіреної належним чином довідки про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби. Після усунення зазначеного недоліку, військовослужбовець ОСОБА_1 буде звільнений з лав Збройних Сил України.
Позивач зазначає, що станом на день звернення позивача до суду за захистом своїх прав жодної вмотивованої відповіді на позивач ні представник позивача не отримували.
Позивач вважає, що має право на звільнення з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту 3 ч. 12 статті 26 Закону №2232-ХІ1.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022.
На час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби, врегульовано нормами Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232- XII), а також нормами «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з перебуванням на утримання у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
- підстави звільнення з військової служби;
- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531 (далі Порядок 531), набрав чинності 08.08.2024 року, та не містить жодних перехідних та/або прикінцевих положень стосовно його дії у часі.
Оскільки на момент розгляду рапорту позивача відповідачем вказаний вище наказ набрав чинності, то останній повинен застосовуватися до спірних правовідносин відповідачем.
Порядок 531 визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.
Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Порядку командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку
Згідно п. 3 та 4 розділу ІІІ Порядку 531 непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 подав рапорт від 19.02.2025р. про звільнення з військової служби.
Відповідно до п. 233 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. № 1153/2008 (далі по тексту - Положення), військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (п. 241 Положення).
Отже, аналізуючи вищенаведене суд доходить висновку, що подання військовослужбовцем рапорту про звільнення до безпосереднього командира призводить до обов'язку останнього вчинити відповідні дії, тобто розглянути такий рапорт та прийняти відповідне рішення згідно Порядку 531 (шляхом накладення резолюції на рапорті "погоджено" або "не погоджено") по суті рапорту, тобто або його задовольнити або відмовити у його задоволенні.
В той час, в матеріалах справи відсутнє будь-яке рішення прийняте відповідачем за результатами розгляду рапорту позивача від 19.02.2025 року: відсутня як рішення про задоволення рапорту, так і рішення про відмову у задоволенні рапорту у розумінні Порядку 531.
Відповідач посилається на те, що 06.03.2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 було надано офіційну відповідь на адвокатський запит ОСОБА_2 (вих. № 1961/3669 від 06.03.2025 року), де зазначено, що після опрацювання пакету поданих документів встановлено відсутність довідки про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, виданої органом державної виконавчої служби, та вказано, що після усунення зазначеного недоліку військовослужбовець ОСОБА_1 буде звільнений з лав Збройних Сил України.
Однак, така відповідь не може вважатися рішенням стосовно порушеного в рапорті питання, оскільки рішення має містити резолюцію безпосереднього командира "погоджено" або "не погоджено", а в разі відсутності будь-якого документу має бути зазначений вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті, а також прийнято рішення про не погодження рапорту згідно Порядку 531
Наведені обставини приводять суд до висновку, що відповідачем була вчинена протиправна бездіяльність щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 19.02.2025 року про звільнення його зі служби згідно Порядку 531.
При цьому, судом під час розгляду справи встанволена лише бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 19.02.2025р. про звільнення його зі служби; відповідач прийняв та зареєстрував рапорт позивача.
Право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 19.02.2025р. про звільнення з військової служби позивача ОСОБА_1 відповідно до абз. 4 підпункту 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» та прийняти відповідне рішення згідно Порядку 531.
Суд відхиляє доводу військової частини НОМЕР_1 по порушення процедури подання позивачем рапорту, оскільки відповідач прийняв рапорт позивача та направив позивачу листа від 06.03.2025 року № 1961/3669, у якому проінформував про відсутність документа.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони щодо не сприяння доведення до командування військової частини НОМЕР_1 рапорт позивача ОСОБА_1 від 19.02.2025 про звільнення з військової служби відповідно до абз. 4 підпункту 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу»; зобов'язання Міністерство оборони України довести до відома командування військової частини НОМЕР_1 рапорт позивача ОСОБА_1 від 19.02.2025 року про звільнення з військової служби відповідно до абз. 4 підпункту 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» та зобов'язати командування військової частини НОМЕР_1 прийняти відповідне рішення про звільнення з військової служби позивача ОСОБА_1 відповідно до абз. 4 підпункту 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу», суд зазначає, що відсутні підстави стверджувати про те, що Міністерством оборони була вчинена бездіяльність, оскільки ним направлено для опрацювання та надання відповіді до Військової частини НОМЕР_1 рапорт позивача.
Відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За вказаних обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
На підставі ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 19.02.2025р. про звільнення з військової служби відповідно до абз. 4 підпункту 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 19.02.2025р. про звільнення його з військової служби на підставі абз. 4 підпункту 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» та прийняти відповідне рішення згідно Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, який затверджено наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Златін