12 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/669/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелміт» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелміт» (далі - ТОВ «Мелміт», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - відповідач, митний орган) про визнання протиправним та скасування рішення від 19.08.2024 №UA205140/2024/000235/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/002095.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.08.2024 між ТОВ «Мелміт» (покупець) та компанією Van Rooi Meat B.V. (продавець) було укладено контракт № 8/2024/NL.
На підставі проформи №1450556 від 15.08.2024 сторони узгодили поставку замороженого свинячого шийного сала у кількості 21 000 кг за ціною 0,75 Євро / 1 кг на загальну суму 15 750,00 Євро та на умовах поставки FCA Helmond.
Товар був оплачений позивачем 16.08.2024, у призначенні платіжної інструкції наявне посилання на вищезазначені контракт та проформу, а сума платежу відповідала сумі проформи.
По факту в автомобіль, що перевозив вантаж було завантажено 21003,5 кг на загальну суму 15 752,63 Євро (0,75 Євро / 1 кг), що відображено у інвойсі №2485603 від 16.08.2024.
З метою митного оформлення вищезазначеної партії товару позивач подав до Волинської митниці митну декларацію (далі - МД) №24UA205140051957U2 від 19.08.2024 та ряд документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів. Митна вартість в загальному розмірі 777 579,96 грн була визначена позивачем за ціною контракту з урахуванням витрат на перевезення товару до кордону України (64 000,00 грн.).
Відповідач в процесі опрацювання наданих документів, надіслав декларанту повідомлення, у якому запропонував надати в десятиденний термін додаткові документи, однак позивач листом №5358 від 19.08.2024 повідомив, що на даний час надано усі витребувані документи, які були у наявності.
Позивачу було відмовлено у митному оформленні товару шляхом прийняття картки відмови №UA205140/2024/002095 з підстав того, що митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом у зв'язку з відсутністю у поданих документах належних відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена (підлягає) сплаті за ці товари та неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних митним органом та прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA205140/2024/000235/2 від 19.08.2024.
Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України (далі - МК України), згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: Товар на рівні - 1,20 дол.США/кг за МД №UA205140/2024/044509 від 13.07.2024.
У зв'язку із вищезазначеним, позивач був змушений здійснити подальше митне оформлення товару зі сплатою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товару та надання гарантій в розмірі 76 364,90 грн.
Митне оформлення товару для випуску у вільний обіг із застосуванням гарантійних зобов'язань відбувалось на підставі МД № 24UA205140052318U3 від 20.08.2024.
У відповідності до частини восьмої статті 55 МК України позивач звернувся до митного органу із заявою від 29.10.2024, до якої долучив додаткові документи, однак листом від 07.11.2024 року №7.3-2/15-02/14/12289 відповідач відмовив у визнані заявленої позивачем митної вартості товару.
Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови підлягають визнанню протиправними та скасуванню, з огляду на наступне
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено, що відповідно до довідки про транспортні витрати б/н від 19.08.2024 вартість транспортування по маршруту від Helmond (Нідерланди) до митного кордону України протяжністю 1500 км становить 64000 грн. Відсутня інформація стосовно вартості повного маршруту слідування від місця завантаження до місця призначення, що унеможливлює перевірку числових значень складових митної вартості.
У спростування таких доводів митного органу позивач зазначає, що у довідці від 19.08.2024 вказаний розмір витрат на перевезення до місця ввезення на митну територію України. Підтверджувати та вказувати розмір витрат на перевезення товару по території України у декларанта відсутній обов'язок, оскільки вони не є складовою митної вартості товару. В той же час з метою підтвердження вартості послуг із перевезення вантажу разом із заявою від 29.10.2024 митному органу було додатково надано акт надання послуг №4230 від 19.08.2024 на суму 70 000,00 грн, що включав весь маршрут перевезення вантажу.
Також позивач зазначає, разом із заявою від 29.10.2024 відповідачу додатково було надано контракт на перевезення № 02/2024 від 01.01.2024 та заявку № 5 від 15.08.2024 , за якою товариство замовило у ПП «Транском Альянс» перевезення замороженого свинячого сала у приблизній кількості 21 500 кг брутто та у якій було узгоджено вартість фрахту на всьому шляху перевезення - 70 000,00 грн.
Стосовно доводів митного органу про те, що згідно заявлених умов поставки FCA до митної вартості включаються фактурна вартість товару, витрати на страхування, завантаження, транспортні витрати до кордону України, однак в графі 21 ДМВ такі відомості, позивач зауважує, що у пункті 3.4 контракту зазначено, що вартість упаковки, маркування, завантаження на транспортний засіб входить у вартість товару. Таким чином вартість навантаження товару, включено у загальну вартість товару - 0,75 Євро / 1 кг, так само як і витрати на пакування та маркування товару.
Щодо страхування товару то воно не здійснювалось, оскільки не вимагається згідно умов поставки FCA правил Інкотермс 2010. Відсутні такі вимоги й у взаємовідносинах декларанта з перевізником. У довідці про транспортні витрати від 19.08.2024, яка подавалась до митного оформлення перевізник вказав, що вартість страхування становить 0,00 грн, а страхування вантажу не здійснювалось.
Стосовно твердження митного органу про те, що в рахунку-фактурі № 2485603 від 16.08.2024 зазначено замовлення №1450556 від 16.08.2024, однак такий документ не поданий до митного оформлення, позивач пояснив, що у даному випадку в фактурі зазначено лише номер «замовлення» (order) - 1450556, а дата 16.08.2024 року стосується графи «dock ticket (доковий талон)» та є датою завантаження товару на транспортний засіб (відповідає даті CMR № 1450556).
Отже, зазначена у рахунку №2485603 дата у графі «dock ticket» є датою завантаження товару. В той же час, у гр. «order (замовлення)» рахунку №2485603 зазначено номер проформи - 140556, яка датована 15.08.2024 та якою сторони узгоджували обсяг партії товару, його ціну, вартість, а також умови поставки. Тобто, за своєю суттю така проформа виконувала одночасно роль «замовлення» товару.
Враховуючи зазначене, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані позивачем документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Натомість позивачем було надано (у т.ч. й додатково на вимогу митного органу) достатні документи та відомості, необхідні для визначення митного вартості товару за основним методом, відмовляти у митному оформленні товару. у відповідача не було підстав.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 28.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.58).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечила та у їх задоволенні просила відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказала, що у відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Державної митної служби України від 30.05.2012 №651, статті 257 МК України для митного оформлення товарів декларантом було подано МД №24UA205140051957U2 від 19.08.2024 на товар: «сало свійських свиней» та документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, визначені в графи 44 МД. Митну вартість заявлено позивачем за основним методом визначення митної вартості.
Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:
Відповідно довідки про транспортні витрати б/н від 19.08.2024 вартість транспортування по маршруту від Helmond (Нідерланди) до митного кордону України протяжністю 1500 км становить 64 000 грн. Відсутня інформація стосовно вартості повного маршруту слідування від місця завантаження до місця призначення, що унеможливлює перевірку числових значень складових митної вартості.
Також, до митного оформлення не надано договір (контракт) на перевезення №02/2024 від 01.01.2024.
Згідно заявлених умов поставки FCA до митної вартості включаються фактурна вартість товару, витрати на страхування, завантаження, транспортні витрати до кордону України. В графі 21 ДМВ відсутні відомості про вартість витрат на навантаження, страхування. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості;
Відповідно пункту 3.4 зовнішньоекономічного контракту №08/2024/NL від 08.08.2024 вартість упаковки, маркування, завантаження на транспортний засіб входять у вартість товару. Однак, документів для перевірити зазначеного не надано;
В рахунку-фактурі №2485603 від 16.08.2024 зазначено замовлення №1450556 від 16.08.2024, однак такий документ не поданий до митного оформлення.
Зважаючи на вказане декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.
Листом №5358 від 19.08.2024 декларант повідомив про подані документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Неподання позивачем витребуваних документів, зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів визначення митної вартості.
Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України згідно рішення про коригування митної вартості товару: товар на рівні - 1,20 дол. США/кг за МД №UA205140/2024/044509 від 13.07.2024. Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару з врахуванням найменування товару, умов поставки FCA, обсягу ввезеної партії, походження EU, зовнішньоекономічного контракту, стороною якого є виробник товару.
Вищенаведене слугувало підставою для формування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/002095.
Товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України, про що свідчить МД №24UA205140052318U3 від 20.08.2024.
29.10.2024 ТОВ «Мелміт» на адресу Волинської митниці було надіслано лист про надання додаткових документів в порядку частини восьмої статті 55 МК України, за результатами розгляду якого Волинською митницею було надано обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів №7.3-2/15-02/14/12289 від 07.11.2024.
З наведених підстав відповідач вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картка відмови є такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими та просить позов задовольнити (а.с.62-72).
У відповіді на відзив представник позивача просив задовольнити позов повністю, з підстав, що є аналогічними доводам викладених у позовній заяві. Додатково наголосив, що у пунктах 5.1., 3.4. контракту №8/2024/NL від 08.08.2024 року сторони врегулювали, що поставка товару може здійснюватися згідно з правилами Інкотермс 2010, а саме FCA, EXW, CPT або DDU. Вартість упаковки, маркування, завантаження на транспортних засіб входить у вартість товару. Відтак, сторони контракту врегулювали свої відносини таким чином, що при застосуванні будь-яких правил Інкотермс витрати на завантаження товару на транспортний засіб входять у вартість товару, тобто окремо покупцем не сплачуються. Договір № 02/2024 від 01.01.2024 був наданий відповідачу разом із заявою від 29.10.2024, при цьому, такий договір не містить жодних числових значень, необхідних для перевірки правильності задекларованої митної вартості товару, тоді як до митного оформлення було надано довідку про транспортні витрати, у якій перевізником було зазначено вартість перевезення товару від місця завантаження до кордону України - 64 000,00 грн (а.с.112-116).
Інших заяв по суті справи не надходило.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.119).
Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що 08.08.2024 між ТОВ «Мелміт» (покупець) та компанією Van Rooi Meat B.V. (продавець) було укладено контракт №8/2024/NL (а.с.18-19, 104-105), за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити охолоджене та заморожене свиняче м'ясо, сало, субпродукти, кістки та інші частини свині згідно інвойсу, який є невід'ємною частиною контракту, і підписується на кожну партію товару.
Пунктами 2.1-2.4. контракту визначено кількість товару - 10 000 000 кг, валюта контракту в Євро; ціна згідно інвойсу; сума контракту - 5 000 000 Євро.
Згідно із пунктом 4.1. контракту оплата здійснюється шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок продавця на основі 100% попередньої оплати на підставі проформи-інвойсу за день до завантаження товару або по факту поставки товару.
Відповідно до пункту 5.1. контракту поставка товару може здійснюватися автотранспортом із рефрижератором на територію України на умовах згідно правил Інкотермс 2010, а саме FCA, EXW, CPT або DDU, які зазначаються у інвойсі.
Відповідно до рахунку - проформи від 15.08.2024 №1450556 (а.с.20, 100, переклад а.с.20. зворот.-21) сторони узгодили поставку товару, а саме: «сало ошийку свиняче заморожене без шкіри без м'яса» у кількості 21 000 кг за ціною 0,75 євро / 1 кг на загальну суму 15 750,00 Євро.
Оплати за товар була проведена позивачем згідно із платіжною інструкцією в іноземній валюті від 16.08.2024 на суму 15 750 Євро (а.с.22, 105 зворот., переклад а.с.22 зворот.-23),
На виконання умов контракту, відповідно до рахунку - фактури (інвойсу) №2485603 від 16.08.2024 компанія Van Rooi Meat B.V. поставила позивачу товар в кількості 21 003,5 кг на загальну суму 15 752,63 євро (а.с.24, 99 зворот., переклад а.с.24 зворот.-25).
З метою здійснення митного оформлення товару: «сало свійських свиней шийне, морожене, обвалене, без шкіри, представлене у вигляді обрізків, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, в поліблоках, вага нетто - 21 003.5.5 кг, дата виробництва - 05/04/20 24 -07/08/2024, термін придатності - 05/04/ 2026-07/08/2026, при t-18 C градусів Виробник - Van Rooi Meat B.V. EU. Торговельна марка - нема даних», що постачався згідно з вищевказаним контрактом, декларантом позивача до Волинської митниці подано МД №24UA205140051957U2 від 19.08.2024 (а.с.17, 92). Митну вартість товару визначено за першим основним методом - за ціною договору.
На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 08.08.2024 №8/2024/NL (а.с.18-19, 104-105), рахунок-проформа від 15.08.2024 №1450556 (а.с.20, 100, переклад а.с.20. зворот.-21), платіжна інструкція в іноземній валюті від 16.08.2024 (а.с.22, 105 зворот., переклад а.с.22 зворот.-23), рахунок - фактура (інвойс) №2485603 від 16.08.2024 (а.с.24, 99 зворот., переклад а.с.24 зворот.-25), міжнародна товарно - транспортна накладна (CMR) №1450556 від 16.08.2024 (а.с.26, переклад а.с.26 зворот.-27), довідка про транспортні витрати від 19.08.2024 (а.с.28, 103), прайс - лист від 15.08.2024 (а.с.29, 100 зворот., переклад а.с.29 зворот.-30), міжнародний ветеринарний сертифікат №308770288 від 16.08.2024 (а.с.31-32, 101-102), сертифікат якості від 16.08.2024 (а.с.33, 102 зворот.), копія митної декларації країни відправлення №24NL92CFJ1SKS6XDA6 від 16.08.2024 (а.с.34, переклад а.с.34 зворот.-35).
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін наступних додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; транспортні (перевізні) документи, якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (а.с.107).
Листом №5358 від 19.08.2024 декларант повідомив про подані документи для підтвердження заявленої митної вартості.
19.08.2024 митний орган за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до МК України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000235/2 (а.с.36, 93) та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/002095. (а.с.37, 94).
У графі 33 оскаржуваного рішення від 19.08.2024 №UA205140/2024/000235/2 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією №24UA205140051957U2 документи містять розбіжності, зокрема:
Відповідно довідки про транспортні витрати б/н від 19.08.2024 вартість транспортування по маршруту від Helmond (Нідерланди) до митного кордону України протяжністю 1500 км становить 64 000 грн. Відсутня інформація стосовно вартості повного маршруту слідування від місця завантаження до місця призначення, що унеможливлює перевірку числових значень складових митної вартості. Також, до митного оформлення не надано договір (контракт) на перевезення № 02/2024 від 01.01.2024.
Згідно заявлених умов поставки FCA до митної вартості включаються фактурна вартість товару, витрати на страхування, завантаження, транспортні витрати до кордону України. В графі 21 ДМВ відсутні відомості про вартість витрат на навантаження, страхування. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості.
Відповідно пункту 3.4 зовнішньоекономічного контракту №08/2024/NL від 08.08.2024 вартість упаковки, маркування, завантаження на транспортний засіб входять у вартість товару. Однак, документів для перевірити зазначеного не надано.
В рахунку-фактурі №2485603 від 16.08.2024 зазначено замовлення №1450556 від 16.08.2024, однак такий документ не поданий до митного оформлення.
Згідно із статями 53 та 54 МК України декларанту запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи.
Листом №5358 від 19.08.2024 декларант повідомив про подані документи для підтвердження заявленої митної вартості. Декларант не надав додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості.
У зв'язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України , також вимогами частини шостої статті 54 МК України передбачено, що у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У митного органу відсутні підстави для застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (статті 59 МК України) та методу 26 (статті 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МК України) та методу 2г (статті 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. У зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв'язку з спрацюванням ризиків АСУР, митницею відповідно до положень статей 55 та 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар на рівні - 1,20 дол. США/кг за МД №UA205140/2024/044509 від 13.07.2024. Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару з врахуванням найменування товару, умов поставки FCA, обсягу ввезеної партії, походження EU, зовнішньоекономічного контракту, стороною якого є виробник товару.
20.08.2024 декларант подав МД №24UA205140052318U3, за якою імпортований товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених статтею 55 МК України (а.с. 38, 108 зворот.-109).
Крім того, 29.10.2024 позивач в порядку частини восьмої статті 55 МК України подав митному органу заяву про надання додаткових документів, в якій просив скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 19.08.2024 №UA205140/2024/000235/2 (а.с.41-44). До заяви позивач додав наступні документи: контракт від 01.01.2024 №02/2024 (а.с.45), заявку №5 від 15.08.2024, акт надання послуг від 19.08.2024 №4230 (а.с.47).
Однак, листом від 01.11.2024 №7.3-2/15-02/14/12289 Волинська митниця повідомила позивача про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товару від 19.08.2024 №UA205140/2024/000235/2 (а.с.48-49).
Не погоджуючись із прийнятими Волинською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із митною декларацією документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 МК України: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 08.08.2024 №8/2024/NL (а.с.18-19, 104-105), рахунок-проформа від 15.08.2024 №1450556 (а.с.20, 100, переклад а.с.20. зворот.-21), платіжна інструкція в іноземній валюті від 16.08.2024 (а.с.22, 105 зворот., переклад а.с.22 зворот.-23), рахунок - фактура (інвойс) №2485603 від 16.08.2024 (а.с.24, 99 зворот., переклад а.с.24 зворот.-25), міжнародна товарно - транспортна накладна (CMR) №1450556 від 16.08.2024 (а.с.26, переклад а.с.26 зворот.-27), довідка про транспортні витрати від 19.08.2024 (а.с.28, 103), прайс - лист від 15.08.2024 (а.с.29, 100 зворот., переклад а.с.29 зворот.-30), міжнародний ветеринарний сертифікат №308770288 від 16.08.2024 (а.с.31-32, 101-102), сертифікат якості від 16.08.2024 (а.с.33, 102 зворот.), копія митної декларації країни відправлення №24NL92CFJ1SKS6XDA6 від 16.08.2024 (а.с.34, переклад а.с.34 зворот.-35).
На думку суду, подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Так, контрактом №8/2024/NL від 08.08.2024 (а.с.18-19, 104-105), укладеним між ТОВ «Мелміт» (покупець) та компанією Van Rooi Meat B.V. (продавець) визначено предмет, кількість, ціну і суму , умови платежу, умови поставки.
Відповідно до пункту 1.1 контракту згідно з умовами цього контракту продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити охолоджене та заморожене свиняче м'ясо, сало, субпродукти, кістки та інші частини свині згідно інвойсу, який є невід'ємною частиною контракту, і підписується на кожну партію товару.
Пунктами 2.1-2.4. контракту визначено кількість товару - 10 000 000 кг, валюта контракту в Євро; ціна згідно інвойсу; сума контракту - 5 000 000 Євро.
Згідно із пунктом 5.1. контракту поставка товару може здійснюватися автотранспортом із рефрижератором на територію України на умовах згідно правил Інкотермс 2010, а саме FCA, EXW, CPT або DDU, які зазначаються у інвойсі.
На підставі рахунку - проформи від 15.08.2024 №1450556 (а.с.20, 100, переклад а.с.20. зворот.-21) сторони узгодили поставку товару, а саме: «сало ошийку свиняче заморожене без шкіри без м'яса" у кількості 21 000 кг за ціною 0,75 Євро / 1 кг на загальну суму 15 750,00 Євро.
Згідно із пунктом 4.1. контракту оплата здійснюється шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок продавця на основі 100% попередньої оплати на підставі проформи-інвойсу за день до завантаження товару або по факту поставки товару.
Оплати за товар була проведена позивачем на згідно із платіжною інструкцією в іноземній валюті від 16.08.2024 на суму 15 750 Євро (а.с.22, 105 зворот., переклад, а.с.22 зворот.-23).
За змістом платіжної інструкції можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу, при цьому в призначенні платежу вказано, що оплата проводиться відповідно до контракту №8/2024/NL від 08.08.2024 та проформи-інвойсу від 15.08.2024 №1450556.
На виконання умов контракту, відповідно до рахунку - фактури (інвойсу) №2485603 від 16.08.2024 компанія Van Rooi Meat B.V. поставила позивачу товар в кількості 21 003,5 кг на загальну суму 15 752,63 Євро (а.с.24, 99 зворот., переклад, а.с.24 зворот.-25).
Ціна товару в інвойсі №2485603 від 16.08.2024 (15 752,63 Євро) відповідає загальній фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205140051957U2 від 19.08.2024 (графа 22) (а.с.17, 92).
Найменування товару та його ціна за кілограм (0,75 Євро/1 кг), що зазначені в інвойсі №2485603 від 16.08.2024 відповідає найменуванню товару, його ціні за кілограм, що зазначені в рахунку - проформі від 15.08.2024 №1450556.
Кількість товару, яка постачалася згідно із інвойсом №2485603 від 16.08.2024 (21003,5 кг), відповідає кількості товару, яка вказана в товарно - транспортній накладній (CMR) №1450556 від 16.08.2024 (а.с.26, переклад а.с.26 зворот.-27).
Однією із підстав для прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, що відповідно довідки про транспортні витрати б/н від 19.08.2024 вартість транспортування по маршруту від Helmond (Нідерланди) до митного кордону України протяжністю 1500 км становить 64 000 грн. Відсутня інформація стосовно вартості повного маршруту слідування від місця завантаження до місця призначення, що унеможливлює перевірку числових значень складових митної вартості. Також, до митного оформлення не надано договір (контракт) на перевезення № 02/2024 від 01.01.2024.
Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що визначена у МД №24UA205140051957U2 від 19.08.2024 митна вартість товару у розмірі 777579,96 грн, включає вартість товару 713597,96 грн (еквівалентно 15752,63 Євро) і вартість витрат на транспортування до кордону України в розмірі 64 000 грн.
Так, як вбачається із матеріалів справи між ТОВ «Мелміт» (замовник) та ПП «ТРАНСКОМ АЛЬЯНС» (перевізник) було укладено контракт №02/2024 від 01.01.2024 (а.с.45), за умовами якого замовник доручає, а перевізник бере на себе зобов'язання здійснювати перевезення експортно-імпортних вантажів з території Євросоюзу на територію України, а також надання інших послуг замовнику, узгоджених в Додатках до цього контракту. послуги надаються не для продажу, а для введення господарської діяльності.
Відповідно до пункту 1.2 вказаного контракту умови транспортування, вид вантажу, вартість перевезення узгоджуються сторонами в заявках встановленої форми в письмовому вигляді.
Згідно із заявкою №5 від 15.08.2024 сторонами було погоджено надання послуг з перевезення вантажу (сало свиняче заморожене) за маршрутом Helmond (Нідерланди) -Луцьк (а.с.46).
Перевезення товару здійснювалося згідно із автотранспортною накладною (CMR) №1450556 від 16.08.2024 (а.с.26, переклад а.с.26 зворот.-27).
На виконання умов контракту №02/2024 від 01.01.2024 виконавцем були надані наступні послуги: транспортні послуги за кордоном по маршруту Helmond - Нідерланди - м.п. Ягодин, вантажним автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 - 64 000,00 грн; транспортні послуги по митній території України по маршруту Ягодин - Луцьк (Україна, Волинська область) вантажним автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 - 6000, грн., загалом 70 000,00 грн, про що свідчить акт надання послуг від 19.08.2024 №4230 (а.с.47).
Відповідно до довідки про транспортні витрати від 19.08.2024, яка видана про суму вартості послуг згідно базису поставки FСА - Helmond - по перевезенню вантажу автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_3 по маршруту м. Helmond - Нідерланди - м/п ЧОП (кордон України) - м. Луцьк (Волинська обл.): вартість навантаження - 0 грн; вартість страхування - 0 грн (страхування товару не проводилось); вартість транспортування по маршруту . Helmond - Нідерланди - м.п. Ягодин кордон України (1500км) становлять 64 000 грн. (а.с.28, 103)
Верховний Суд в постановах від 31.05.2019 у справі №804/16533/14, від 07.07.2023 у справі №803/718/17 вказав, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Вказаної правової позиції суд дотримується при вирішенні даного спору та зазначає, що подана позивачем на підтвердження транспортних витрат довідка є належним доказом їх понесення.
Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
З вищенаведеного слідує, що витрати на транспортування товару до кордону України за МД №24UA205140051957U2 від 19.08.2024у розмірі 64 000 грн були включені до митної вартості товару, що відповідає нормам пункту 5 частини десятої статті 58 МК України.
Стосовно твердження митного органу про те, що договір (контракт) на перевезення № 02/2024 від 01.01.2024 не було надано до митного оформлення, суд зауважує, що вказаний контракт був долучений до заяви позивача від 29.10.2024 про надання додаткових документів, яка подавалася в порядку частини восьмої статті 55 МК України.
Однак, незважаючи на це листом від 01.11.2024 №7.3-2/15-02/14/12289 Волинська митниця повідомила позивача про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товару від 19.08.2024 №UA205140/2024/000235/2 (а.с.48-49).
Відтак, суд вважає, що у рішенні відповідачем не обґрунтовано підстав для можливого заниження позивачем транспортних витрат та наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей.
Окрім того, надаючи оцінку таким сумнівам митного органу, суд зауважує, що перевізник вправі сам формувати ціноутворення того чи іншого перевезення з врахуванням відстані та інших необхідних характеристик.
Натомість відповідачем не надано доказів на підтвердження існування сумнівів чи невідповідностей у документах, які підтверджують вартість перевезення.
Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що згідно заявлених умов поставки FCA до митної вартості включаються фактурна вартість товару, витрати на страхування, завантаження, транспортні витрати до кордону України. В графі 21 ДМВ відсутні відомості про вартість витрат на навантаження, страхування. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості. Відповідно пункту 3.4 зовнішньоекономічного контракту №08/2024/NL від 08.08.2024 вартість упаковки, маркування, завантаження на транспортний засіб входять у вартість товару, однак, документів для перевірити зазначеного не надано.
Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд зазначає, що умови поставки FCA або Франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Вибір місця постачання вплине на зобов'язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці: якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження; якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов'язання по завантаженню на продавця. Відповідальність знімається з відправника вантажу в той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики щодо транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності та мита має здійснити та сплатити продавець, а витрати на імпортне оформлення залишаються на покупці. Ризики переходять від продавця до покупця після розміщення вантажу у транспорті, що належить перевізнику, або після передачі товару на місце завантаження транспорту перевізника.
Стосовно страхування суд зауважує, що визначені сторонами контрактом на поставку товару №8/2024/NL від 08.08.2024 умови поставки не передбачали обов'язковості страхування товару. У довідці про транспортні витрати про транспортні витрати від 19.08.2024 також міститься інформація про те, що страхування вантажу не проводилося. Доказів протилежного відповідачем не надано. Тому незрозуміло, на чому ґрунтуються сумніви відповідача з приводу можливого не включення до митної вартості витрат на навантаження та страхування, як з огляду на міжнародні правила тлумачення комерційних умов поставки (FCA), так і виходячи з документів, наданих позивачем під час митного оформлення товару.
Стосовно доводів митного органу про те, що в рахунку-фактурі № 2485603 від 16.08.2024 зазначено замовлення №1450556 від 16.08.2024, однак такий документ не поданий до митного оформлення, суд зазначає, що статтею 53 МК України визначений перелік документів, які подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і у такому переліку обов'язкових документів відсутні заявки, замовлення покупця. Водночас згідно з частиною п'ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Суд зауважує, що замовлення до контракту не є документом, який підтверджує митну вартість, а отже не має впливу на числові визначення митної вартості, оскільки фактично поставка товару здійснюється в обсягах відповідно до цін, вказаних у рахунках-фактурах.
При цьому, суд враховує, доводи позивача про те, що у даному випадку в фактурі зазначено лише номер «замовлення» (order) - 1450556, а дата 16.08.2024 стосується графи «dock ticket (доковий талон)» та є датою завантаження товару на транспортний засіб (відповідає даті міжнародно товарно- транспортній накладній (CMR) № 1450556).
Отже, зазначена у рахунку №2485603 дата у графі «dock ticket» є датою завантаження товару. В той же час, у гр. «order (замовлення)» рахунку №2485603 зазначено номер проформи - 140556, яка датована 15.08.2024 та якою сторони узгоджували обсяг партії товару, його ціну, вартість, а також умови поставки. Тобто, за своєю суттю така проформа виконувала одночасно роль замовлення товару.
Отже, подані позивачем документи містять інформацію про товар та його ціну, інші складові митної вартості, які не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про неподання декларантом додаткових документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
Відтак, суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Також не можна погодитися із діями відповідача стосовно витребування у позивача додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Зокрема, суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою також є вимога митниці про надання висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).
Крім того, що ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.
При цьому, суд зауважує, що до митного оформлення позивач надав відповідачу платіжну інструкцію в іноземній валюті, в якій в призначенні платежу є посилання на контракт №8/2024/NL від 08.08.2024 та проформу-інвойс від 15.08.2024 №1450556.
Щодо необхідності надання транспортних (перевізних) документів, то суд зауважує, що декларантом позивача під час митного оформлення товару було надано документи, які підтверджували вартість понесених витрат на перевезення товару, а тому необхідності повторного витребування вказаних документів не було.
Ненадання додаткових документів (каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару.
Також безпідставною є вимога про надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки як уже зазначалося вище в наданій під час митного оформлення довідці про транспортні витрати від 19.08.2024 (а.с.28, 103) містилася інформацію про те, що страхування вантажу не проводилося.
На думку суду, за обставин цієї справи відповідач не встановив таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем). Відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару відповідачем не спростовано, недійсність чи ознаки підробки документів ним також не виявлено, а вказані митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості.
З урахуванням наведеного висновки у спірних рішеннях про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (№UA205140/2024/044509 від 13.07.2024), на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 19.08.2024 №UA205140/2024/000235/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Як наслідок, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/002095 теж є необґрунтованою та безпідставною.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частинами першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 4844,80 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 23.01.2025 №47 (а.с.15).
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі №540/2307/21.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа №280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги від 17.11.2021, укладений із адвокатським об'єднанням «АФК» (а.с.50), додаток №6 від 09.09.2024 (а.с.51) до вказаного договору, рахунок №15 від 23.01.2025 (а.с.52) платіжну інструкцію від 23.01.2025 №46 (а.с.53), акт прийому передачі наданих послуг від 23.01.2025 (а.с.54).
Згідно із пунктом 1.2 договору про надання правничої допомоги від 17.11.2021 правнича допомога за даним договором надається у справах за участю клієнта щодо оскарження рішень дій та бездіяльності Державної митної служби України та її територіальних підрозділів.
Додатком №6 від 09.09.2024 до договору про надання правничої допомоги від 17.11.2021 визначено вартість послуг адвокатського об'єднання у справі про оскарження рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000235/2 від 19.08.2024 та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/002095.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 23.01.2025 на виконання договору про надання правничої допомоги від 17.11.2024, додатку №6 від 09.09.2024 до вказаного договору, адвокатським об'єднанням було надано наступну правничу допомогу: підготовчі дії, підготовка та подання до Волинського окружного адміністративного суду позовної заяви та подальший супровід справи в суді першої інстанції, що включає в себе: повний аналіз документів, наданих клієнтом, формування правової позиції щодо форм та способу захисту інтересів клієнта; проведення переговорів та консультацій з клієнтом на предмет необхідності надання додаткових документів, узгодження позиції щодо обраних форм та способів захисту інтересів клієнта; підготовка та подання адвокатського запиту; підготовка заяви на Волинську митницю в порядку частини восьмої статті 55 МК України; сканування документів, які долучаються до позовної заяви; підготовка позовної заяви та її подача до суду в електронному вигляді. Загальна вартість 8 000,00 грн.
На підставі виставленого рахунка №15 від 23.01.2025 (а.с.52), позивач сплатив на користь адвокатського об'єднання 8000,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція від 23.01.2025 №46 (а.с.53).
При цьому у постанові від 20.06.2023 у справі №280/5922/21 Верховний Суд вказав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву не погодилася із заявленою до стягнення сумою витрат на правничу допомогу. Вказала, що послуги по вивченню і аналізу документів, підготовка матеріалів до оскарження, наданню консультацій та роз'яснень законодавства, узгодження з Клієнтом правової позиції охоплюються загальною діяльністю адвоката та повинні входити до складу послуги «підготовка позову» або «складання процесуальних документів», а отже не можуть бути самостійною складовою витрат на правову допомогу; предметом позову є лише одне рішення про коригування митної вартості, що не потребувало значних затрат часу для вивчення обставин справи та документів. Крім того, на даний час існує стала судова практика розгляду вказаної категорії справ щодо оскарження рішень про коригування митної вартості товарів, що спрощувало роботу адвоката та не потребувало значних затрат часу для підготовки позовної заяви.
Суд зазначає, що за загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев'ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв'язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, спірні правовідносини регулюється нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, не передбачають, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування, є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.
Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, а також заперечення відповідача, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу в даній справі, до 3000,00 грн, відтак решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.
Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 4844,80 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, на підставі Митного кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелміт» (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Перемоги, будинок 15, код ЄДРПОУ 39035748) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 43958385) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 19.08.2024 №UA205140/2024/000235/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/002095.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелміт» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір у сумі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок та 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. Л. Шепелюк