про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог
13 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1765/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Стецик Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) заяву про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
1. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 по день фактичної виплати 15.06.2022, а за період з 01.03.2018 по 07.02.2020 по день фактичної виплати 22.11.2024;
2. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 по день фактичної виплати 15.06.2022, а за період з 01.03.2018 по 07.02.2020 по день фактичної виплати 22.11.2024;
3. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 07.02.2020 по день фактичної виплати 19.04.2024;
4. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 07.02.2020 по день фактичної виплати 19.04.2024.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 позовну заяву в частині позовних вимог залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
09.05.2025 на адресу суду надійшла заява позивача про поновлення процесуального строку, яка обґрунтована тим, що оскільки позивача було звільнено з військової служби до 19 липня 2022 року, тому слід застосовувати строки, визначені частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, що діяла до 19 липня 2022 року, відповідно до якої звернення позивача до суду не обмежується будь-яким строком.
Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що позов в частині позовних вимог необхідно залишити без розгляду, виходячи з такого.
З позовної заяви слідує, що представник позивача, зокрема, просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу: компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 по день фактичної виплати 15.06.2022; компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 07.02.2020 по день фактичної виплати 19.04.2024.
Тобто, фактична виплата позивачу грошового забезпечення у цій частині позовних вимог відбулася 15.06.2022 та 19.04.2024 відповідно, у зв'язку з чим позивач був обізнаний про порушення свого права на вчасну виплату грошового забезпечення, однак звернувся до суду з цим позовом лише 19.02.2025, пропустивши строк звернення до суду з такими позовними вимогами.
Надаючи оцінку доводам дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить із того, що спір щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення стосується заробітної плати (грошового забезпечення) військовослужбовця.
Положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено у такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Окрім викладеного слід ураховувати, що відповідно до пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 24:00 год 30.06.2023 скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
З матеріалів справи слідує, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.02.2020 №70-ос “Про особовий склад» ОСОБА_1 07.02.2020 звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення військової частини. З врахуванням цього, представник позивача вважає, що позовні вимоги про компенсацію втрати частини грошових доходів за невчасне нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 по день фактичної виплати 15.06.2022 та грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 07.02.2020 по день фактичної виплати 19.04.2024 не обмежуються будь-яким строком, оскільки на час звільнення позивача з військової служби діяла частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Отже, у спірних правовідносинах постає питання, з якою подією слід пов'язувати початок перебігу строку звернення до суду у справі, щодо якої виник спір, що у підсумку стане відповіддю на інше запитання, яке постає перед судом при розгляді цієї справи, - якою редакцією статті 233 Кодексу законів про працю України слід керуватися при обчисленні строків звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Так, питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
29. Відповідно до статті 1 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
За правилами статті 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Вказаними положеннями закону встановлено обов'язок підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадян провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
При цьому умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Згідно з приписами статей 1, 2, 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» у відповідача одночасно виник обов'язок з нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення.
Рішеннями Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2022 року у справі №140/6034/21, від 30 жовтня 2024 року у справі №140/18095/23 відповідача зобов'язано нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення в повному обсязі за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 07.02.2020.
Виплату коштів відповідачем було здійснено 15.06.2022 - за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та 22.11.2024 - за період з 01.03.2018 по 07.02.2020.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року у справі 140/18100/23 відповідача зобов'язано здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 07.02.2020.
Виплату коштів відповідачем було здійснено 19.04.2024 року
Таким чином, саме з дати виплати позивачу належного грошового забезпечення (15.06.2022, 22.11.2024 та 19.04.2024) позивач був обізнаний про порушення свого права і саме із цією датою пов'язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Станом на 15.06.2022 діяла редакція статті 233 Кодексу законів про працю України, яка не обмежувала строк звернення до суду з позовом про стягнення належної працівнику заробітної плати.
Водночас станом на 19.04.2024 та 22.11.2024 стаття 233 Кодексу законів про працю України діяла у редакції Закону №2352-IX, яка обмежувала такий строк у три місяці.
Відтак, позивач, отримавши 19.04.2024 виплату належного грошового забезпечення, та звернувшись до суду 19.02.2025 пропустив тримісячний строк, визначений статтею 233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону №2352-IX.
Позивач помилково пов'язує перебіг строку звернення до суду із цим позовом з моментом виникнення правовідносин щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення у період з 30.01.2020 по 07.02.2020, оскільки право позивача на виплату грошового забезпечення у належному розмірі за період з 30.01.2020 по 07.02.2020 установлено рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 у справі №140/18100/23, яке набрало законної сили 19.02.2024, відповідно до якого у позивача виникло право на отримання компенсації втрати частини доходів.
Реалізація права на отримання компенсації втрати частини доходів шляхом звернення до суду можлива за умови невиконання підприємством, установою і організацією всіх форм власності та господарювання вимог Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», а тому перебіг обчислення строку для звернення до суду з такими вимогами починається з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права. У спірних правовідносинах позивач дізнався про порушення своїх прав 19.04.2024 (дата виплати позивачу сум грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 07.02.2020).
Такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати застосовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20 та підтримано Верховним Судом у постанові від 17.04.2025 №560/10053/24.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначено статтею 123 КАС України.
Так, частиною першої цієї статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на ненаведення представником позивача поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 07.02.2020 по день фактичної виплати 19.04.2024, тому позов в цій частині позовних вимог підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись частиною третьою статті 123, пунктом 8 частини першої статті 240, частиною п'ятою статті 242, статтею 248 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 07.02.2020 по день фактичної виплати 19.04.2024 залишити без розгляду.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н. В. Стецик