13 травня 2025 р. Справа № 120/1593/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
06.02.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Чайки Р.О., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ? ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, оформленого протоколом від 12.12.2024 № 30 комісії з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_3 , в частині, що стосується відмови у наданні позивачу відстрочки, та зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо надання позивачку відстрочки на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 26.11.2024 позивач звернувся з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку із здійсненням постійного догляду за своєю хворою матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Рішенням комісії з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформленим протоколом від 12.12.2024 № 30, відповідач відмовив у наданні відстрочки через наявність інших невійськовозобов'язаних осіб.
Позивач з вказаним рішенням не погоджується, вважає його протиправним, а тому за захистом своїх прав та інтересів вирішив звернутися до суду.
Ухвалою суду від 26.02.2025 відкрито провадження у справі за вказаним позовом. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, хоча копія ухвали від 26.02.2025 була доставлена до його електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" 27.02.2025, що підтверджується довідкою, складною уповноваженим працівником суду.
Водночас 09.04.2025 представник позивача подав до суду заяву, у якій просить визнати факт неподання відповідачем відзиву як визнання ним заявленого позову.
Частиною першою статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За правилами, передбаченими ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши надані позивачем докази суд встановив, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Відповідно до посвідчення № НОМЕР_2 мати позивача - ОСОБА_2 , має ІІ групу інвалідності (причина інвалідності - загальне захворювання).
Згідно з актом про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) від 28.06.2024 позивач ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за своєю матір'ю ОСОБА_2 . Також у акті зазначено інформацію про інших членів сім'ї особи, яка потребує догляду (постійного догляду), які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд): першого ступеня - чоловік, донька; другого ступеня - онуки. Водночас визначено підстави неможливості здійснення такими особами постійного догляду: чоловік ОСОБА_3 - непрацездатний; донька ОСОБА_4 - багатодітна матір та здійснює догляд за дитиною віком до 3-х років; онуки - неповнолітні.
Заявою від 26.11.2024 матір позивача, ОСОБА_2 , підтвердила, що із числа військовозобов'язаних членів сім'ї першого ступеня споріднення для її утримання (догляду) обирає сина ОСОБА_1 .
Батько позивача ОСОБА_3 є пенсіонером та згідно з довідкою МСЕК № 1503006 йому визначено ступінь втрати професійної працездатності - 15%.
Сестра позивача ОСОБА_4 є багатодітною матір'ю 4-х неповнолітніх дітей, що підтверджуються свідоцтвами про народження серії НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 , яка перебуває у декретній відпустці та здійснює догляд за дітьми віком до 3-х років.
Відповідно до довідки № 339 від 26.08.2024 сестра позивача ОСОБА_4 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Вінницької районної військової адміністрації (№ 4 Літин), з 01.11.2018 по 31.12.2025 їй призначено допомогу при народженні дитини, а з 01.02.2023 по 31.12.2029 - також допомогу на дітей, які виховуються у багатодітних сім'ях.
Щодо брата позивача, а саме ОСОБА_5 , то згідно з медичним висновком № 12 від 07.12.2023 брат позивача має сина ОСОБА_3 , дитину з інвалідністю, яка встановлена йому до 18 років. Опікуном ОСОБА_3 є матір - ОСОБА_6
26.11.2024 позивач звернувся з заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку із здійсненням постійного догляду за своєю хворою матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Рішенням комісії з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформленим протоколом від 12.12.2024 № 30, у наданні відстрочки позивачу відмовлено "через наявність інших невійськовозобов'язаних осіб".
Водночас будь-яких обґрунтувань (пояснень) прийнятого рішення письмове повідомлення відповідача за № 30/108 від 12.12.2024 не міститься.
Зазначене рішення є предметом оскарження за цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі ? Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі ? Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі ? підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі ? Закон № 3543-XII в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Водночас підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації передбачені статтею 23 Закону № 3543-XII.
Зокрема, згідно з п. 13 ч. 1ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560 в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яким, серед іншого, врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Так, відповідно до Додатку 5 вищезазначеного Порядку документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII є:
для особи, яка зайнята доглядом, ? документи, що підтверджують родинні зв'язки, та один із документів що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та які зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, здійснювати догляд за ними: інвалідність такої особи, її потребу у постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8), у якому зазначаються відомості про відсутність інших осіб, які могли б здійснювати такий догляд;
для особи, яка потребує догляду, ? один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Таким чином, положення Постанови № 560 уточнюють, які документи мають бути подані військовозобов'язаним для реалізації права на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 26.11.2024 позивач звернувся до відповідача з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку із здійсненням постійного догляду за своєю хворою матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Рішенням комісії з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_3 (протокол № 30 від 12.12.2024) у наданні відстрочки позивачу відмовлено з посиланням на наявність інших невійськовозобов'язаних осіб. При цьому, як вже зазначалося вище, будь-яких обґрунтувань такого рішення у надісланому на адресу позивача письмовому повідомленні не наведено.
Позивач не погоджується із рішенням відповідача та зазначає, що він є єдиною особою, здатною забезпечити належний догляд за матір'ю, оскільки інші члени сім'ї, які згідно із законом могли б бути залучені до виконання такого обов'язку, фактично позбавлені такої можливості. Зокрема, батько позивача є особою пенсійного віку та непрацездатним. Рідна сестра позивача проживає окремо від батьків, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей і перебуває у відпустці по догляду за дитиною віком до трьох років, що унеможливлює її участь у догляді за хворою матір'ю. Отже, лише позивач, попри свій статус військовозобов'язаного, фактично спроможний забезпечити належний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи і потребує такого догляду.
Вказаних доводів відповідач під час розгляду справи не спростував, хоча з матеріалів справи видно, що до своєї заяви про надання відстрочки позивач долучив повний пакет необхідних документів, які давали комісії реальну можливість оцінити їх, проаналізувати на відповідність вимогам законодавства та прийняти правомірне рішення по суті питання.
Утім, суд враховує, що, відмовляючи у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, ІНФОРМАЦІЯ_2 у протоколі засідання від 12.12.2024 № 30 лише обмежився загальним формулюванням "наявність інших невійськовозобов'язаних осіб", без жодної конкретизації, хто саме мається на увазі, та без обґрунтування, чому ці особи мають можливість здійснювати догляд. Водночас відповідач не надав належної оцінки документам, поданим позивачем разом із заявою, та фактичним обставинам, які свідчать про відсутність інших осіб, здатних забезпечити належний догляд за особою з інвалідністю.
Таке формальне зазначення підстави відмови без аналізу конкретних даних та без розгляду наданих доказів свідчить про порушення принципу обґрунтованості адміністративного акта та є недостатнім для висновку про правомірність рішення.
Крім того, відповідач, будучи належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі, не подав до суду відзиву та не надав жодних пояснень або доказів, та не спростував доводів, викладених у позовній заяві, хоча саме на суб'єкта владних повноважень покладено такий обов'язок в силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України.
Так, у справі № 805/4508/16-а Верховний Суд зазначав, що стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб'єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus) заява № 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об'єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus) заява № 32181/04; пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria) заява № 38780/02).
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 1 липня 2003 року, звертає увагу на те, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Також відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.
Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, що рішення відповідача, оформлене протоколом комісії з надання відстрочок від 12.12.2024 № 30 в частині відмови у наданні позивачу відстрочки є необґрунтованим, формальним і таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак підлягає скасуванню.
Відтак відповідач зобов'язаний повторно розглянути заяву позивача від 26.11.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з урахуванням обставин, встановлених судом, та висновків, викладених у цьому судовому рішенні.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, судові витрати позивача на сплату судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 968,96 грн стягуються на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з перевірки наявності прав громадян на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 12 грудня 2024 року № 30, про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
2) представник позивача: Чайка Роман Олегович (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса для листування: АДРЕСА_2 );
3) відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ).
Повне рішення суду складено 13.05.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович