м. Вінниця
13 травня 2025 р. Справа № 120/15229/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні виплати недоодержаної її померлим чоловіком ОСОБА_2 пенсії, заборгованість утворилась при виконанні рішень Вінницького окружного адміністративного суду від 24.12.2021 справа № 120/16170/21 та від 09.04.2024 у справі № 120/19413/23.
Ухвалою від 19.11.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
29.11.2024 представником Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24.12.2021 у справі № 120/16170/21, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.04.2019 перерахувати та виплачувати ОСОБА_2 пенсію на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.09.2021 № ХЛ62918, з урахуванням при її обчисленні у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" окладу за посадою - 3810,00 грн, окладу за військовим званням - 1270,00 грн, відсоткової надбавки за вислугу років (50%) - 2540,00 грн, надбавки за особливості проходження служби (65%) - 4953,00 грн, надбавки за таємність (15%) - 571,50 грн та премії (70%) - 2667,00 грн, в розмірі 86% від відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Також рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі № 120/19413/23, зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплатити з 01.02.2022 року ОСОБА_2 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Проте, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Керуючись положеннями ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивач 11.10.2024 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила здійснити виплату недоотриманої її померлим чоловіком пенсії нарахованої, однак не виплаченої на виконання рішень Вінницького окружного адміністративного суду від 24.12.2021 у справі № 120/16170/21 та від 09.04.2024 у справі № 120/19413/23.
Разом із тим, листом від 05.11.2024 позивача було повідомлено про те, що для отримання коштів, позивачу їй необхідно звернутись до найближчого сервісного центру ПФУ.
Втім, не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII).
Згідно з частиною другою статті 55 Закону №2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до статті 61 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
За змістом частини третьої статті 61 Закону №2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Таким чином, із наведених вище положень слідує, що недоодержані за життя суми пенсії пенсіонера не включається до складу спадщини і виплачуються:
1) членам сім'ї померлого пенсіонера, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника;
2) батькам померлого пенсіонера;
3) дружині (чоловіку) померлого пенсіонера;
4) членам сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
Однією з умов виплати пенсії, що не включається до складу спадщини, вказаним вище особам є те, що пенсія повинна бути призначена, обчислена, нарахована до виплати, але недоодержана за життя померлого пенсіонера.
Відповідно до пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Верховний Суд у постанові від 30 січня 2020 року по справі №200/10269/19-а сформулював правовий висновок, згідно якого у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
Такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, яка забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію в порядку, встановленому частиною 1 статті 52 Закону №1058-IV та частиною 1 статті 61 Закону №2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (частина 2 статті 52 Закону №1058-IV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 квітня 2022 року по справі №200/10136/20-а.
В даному ж випадку, як слідує із матеріалів справи, позивачем дотримано порядок, передбачений статтею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», шляхом звернення за виплатою протягом шести місяців після смерті пенсіонера (її чоловіка).
Більше того, позивач перебувала у законному шлюбі з померлим ОСОБА_2 та проживала з ним за однією адресою (підтверджується актом опиту сусідів № 633 від 10.10.2024, та звернулася до пенсійного органу у встановлений законодавством строк із заявою в порядку статті 61 Закону №2262-ХІІ.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, як дружина ОСОБА_2 , має право на виплату пенсії, яка підлягала виплаті її покійному чоловіку, і залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю, як то передбачено положеннями ст. 61 Закону №2262-ХІІ. До того ж, за реалізацію відповідного права позивач звернулась в межах строку, визначеного ст. 61 Закону №2262-ХІІ.
Аналогічна позиція щодо застосування положень ст. 61 Закону №2262-ХІІ в аналогічних правовідносинах також відображена в постановах: Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 по справі №300/2876/22, від 10.07.2023 по справі №500/306/23; П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2023 по справі №420/13229/22, від 20.03.2023 по справі №420/14865/22, від 11.07.2023 по справі №420/2963/23.
З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно відмовив у здійсненні позивачу відповідної виплати пенсії, посилаючись на необхідність її повторного звернення до органів ПФУ.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог даного позову та, як наслідок, наявність підстав для їх задоволення.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають до задоволеня.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті недоотриманих сум пенсій, що підлягали виплаті ОСОБА_2 , після здійснення йому перерахунку пенсії на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.12.2021 у справі № 120/16170/21 та Вінницького окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі № 120/19413/23, і залишилися недоодержаними у зв'язку із його смертю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 недоодержану її померлим чоловіком ОСОБА_2 пенсію, нараховану на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.12.2021 року у справі № 120/16170/21 та Вінницького окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі № 120/19413/23.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 969, 00 грн. (дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)
Рішення суду сформовано: 13.05.2025.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна