Миколаївської області
Справа №477/794/25
Провадження №1-кс/477/530/25
про арешт майна
13 травня 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання прокурора Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_3 , внесене у кримінальному провадженні №12025152230000138 від 07 березня 2025 року про арешт майна
09 травня 2025 року прокурор Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12025152230000138 від 07 березня 2025 року із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, що було вилучено 07 травня 2025 року під час проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування поданого клопотання вказує, що у провадженні слідчого відділу ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025152230000138 від 07 березня 2025 року, за фактом підпалу будинку ОСОБА_5 07 березня 2025 року по АДРЕСА_2 з попередньою правовою кваліфікацією за частиною третьою статі 15 частиною другою статті 194 КК України.
В ході досудового розслідування здобуто докази які вказують на те, що було вчинене кримінальне правопорушення, пов'язане із підпалом будинку ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 , а також встановлено осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення.
07 травня 2025 року в межах вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 01 травня 2025 року проведено обшук житла та іншого володіння особи, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 , який перевіряється органом досудового розслідування на предмет причетності до вчинення цього кримінального правопорушення.
Під час проведення обшуку, органом досудового розслідування виявлено та вилучено за місцем проживання ОСОБА_4 , належні останньому мобільні телефони, картку оператору мобільного зв'язку, що могли використовуватися у якості знаряддя вчинення злочину.
Оскільки майно, вилучене в ході проведення обшуку, що здійснено на підставі ухвали слідчого судді, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям речових доказів, визначених частиною першою статті 98 КПК України, тому з метою забезпечення збереження речових доказів прокурор ОСОБА_3 звернулася з даним клопотанням.
У судове засідання прокурор ОСОБА_3 не з'явився, подавши заяву про розгляд клопотання за його відсутності, просив його задовольнити.
ОСОБА_4 , як власник вилученого майна, у судове засідання не з'явився, не повідомивши суд про причини неявки.
Згідно з положенням частини четвертої статті 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Встановлено, що в провадженні СВ ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12025152230000138 від 07 березня 2025 року за правовою кваліфікацією, передбаченою частиною третьою статі 15 частиною другою статті 194 КК України за фактом підпалу будинку ОСОБА_5 07 березня 2025 року по АДРЕСА_2 , що підтверджено витягом з кримінального провадження №12025152230000138 від 15 квітня 2025 року.
За змістом протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 07 березня 2025 року, вбачається, що до органу національної поліції звернуся ОСОБА_5 , який вказував у своїй заяві, що невідомі особи цього ж дня в період часу з 02.00 години по 03.00 годину перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , використовуючи запальну суміш намагалися пошкодити майно, яке перебувало на території подвір'я.
На виконання доручення слідчого, працівниками УКР ГУНП в Миколаївській області встановлено осіб, що можуть бути причетні до вчинення цього кримінального правопорушення, серед яких і ОСОБА_4
07 травня 2025 року, у межах вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 01 травня 2025 року, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого, було виявлено та вилучено мобільні телефони, пластикову кратку тримач.
Згідно постанови про визнання речовими доказами від 07 травня 2025 року, вилучене цього ж дня в ході проведення обшуку у ОСОБА_4 , майно, визнано в якості речових доказів у кримінальному провадженні №12025152230000138 від 07 березня 2025 року.
З метою збереження речових доказів, прокурор ОСОБА_3 09 травня 2025 року звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене в ході обшуку майно, шляхом направлення клопотання засобами поштового зв'язку.
Вирішуючи клопотання в межах заявлених вимог та відповідно до наданих стороною обвинувачення доказів, слідчий суддя виходить з такого.
Главою 3 Кримінального процесуального кодексу України унормовано визначення та порядок набуття процесуального статусу сторонами та іншими учасниками кримінального провадження, а також обсяг їх прав та обов'язків.
Зокрема §5 Глави 3 КПК України визначаються особливості процесуального статусу інших учасників кримінального провадження, до яких законодавцем віднесено і третю особу, щодо майна якої вирішується питання про арешт.
Так, нормами статті 64-2 КПК України визначено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особа, наведений перелік прав та обов'язків такої особи, а також визначені обставини, що обумовлюють набуття особою відповідного процесуального статусу.
В свою чергу, порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження і зокрема арешту майна визначений положеннями Глав 10 та 17 КПК України.
Згідно частини першої статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно частини третьої статті 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За системним положенням статті 64-2 КПК України, частини третьої статті 170 КПК України, та статті 98 КПК України, на майно, що було вилучено у ході обшуку житла та іншого володіння особи, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 , може бути накладено арешт незалежно від того, кому належить вилучене майно, за умови наявності у вилученого майна, ознак, передбачених статтею 98 КПК України.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, долученими до клопотання матеріалами підтверджується наявність обґрунтованої підозри, щодо вчинення кримінального правопорушення, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
Описані у клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором матеріалами кримінального провадження свідчить про наявність достатніх підстав вважати, що було вчинене кримінальне правопорушення, пов'язане із підпалом будинку ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 .
З матеріалів, що долучені до клопотання вбачається, що вилучене під час обшуку житла та іншого володіння особи, за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 , майно може мати відношення до вказаного правопорушення, зберегло на собі його сліди або може містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Вилучене у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 майно могло бути використане як знаряддя чи засіб вчинення кримінального правопорушення, та може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та відповідає критерію, зазначеному у статті 98 КПК України.
На думку слідчого судді, інформація, яка міститься у зазначених вище телефонах, сім картках, що були вилучені в ході обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_4 може мати суттєве значення для встановлення обставин кримінального провадження, що розслідується (кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину, дані про номери мобільних телефонів, використані під час вчинення злочину, зв'язки між особами, причетними до вчинення злочину, тощо).
Наявність підстав для вилучення речей та документів, вбачається із ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку від 01 травня 2025 року та відомостей, що містяться безпосередньо в протоколі обшуку від 07 травня 2025 року, згідно з яким в ході проведення обшуку виявлено речі на відшукання яких, в тому числі, надано дозвіл ухвалою слідчого судді.
До того ж, у випадку повернення власнику вилученої мобільної техніки існують обґрунтовані ризики видалення інформації, що може міститися на ній та яка може мати вагоме значення для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні, її приховування або знищення. При цьому таке обмеження власності на майно є розумним, пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.
Надані органом досудового розслідування докази у сукупності з обставинами, встановленими слідчим суддею під час розгляду клопотання свідчать про те, що майно, вилучене під час обшуку могло використовуватися як засіб та/або знаряддя вчинення ймовірного кримінального правопорушення та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критерію, зазначеному у статті 98 КПК України.
Слідчим доведено існування обґрунтованої підозри, щодо вчинення злочину такої тяжкості, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту.
Оскільки, вилучені речі відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК, так як можуть містити інформацію та відомості, які можуть бути використані в якості доказу факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а для досягнення мети збереження цього майна як речових доказів та для виконання завдання із запобігання їх приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження є необхідним застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна та встановлення заборони користування та розпорядження цим майном, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість поданого клопотання, що має наслідком його задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 167, 170-173, 175, 372 КПК України,
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 07 травня 2025 року під час проведення обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
мобільний телефон марки «NOMI»;
мобільний телефон марки «ASSISTANT»;
мобільний телефон марки «bravis»;
пластикову карту тримач
із встановленням заборони будь-яким особам користуватися та розпоряджатися цим майном.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_6