м. Вінниця
13 травня 2025 р. Справа № 120/11501/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача - Кравець В.А., зазначила, що в липні 2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (як особі, що здійснює догляд за матір'ю своєї дружини, яка за висновком МСЕК потребує постійного догляду).
Проте, відповідач листом від 26.08.2024 повідомив ОСОБА_1 , що за результатами розгляду його звернення комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 протоколом від 16.08.2024 № 10-2 ухвалила рішення відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" про відмову у наданні відстрочки від призову у зв'язку із наявністю у особи з інвалідністю, яку доглядає ОСОБА_1 дочки, яка зобов'язана утримувати свою матір та у зв'язку із відсутністю у заявника документів відповідно до Додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Позивач із таким рішенням відповідача не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся з цим позовом до суду та просить зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати йому відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до абзацу 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Ухвалою від 05.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи. Витребувано у сторони відповідача додаткові докази.
У строк встановлений судом, відповідач відзиву на адресу суду не направив, хоч ухвала про відкриття провадження від 05.09.2024 отримана ним 05.09.2024, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.
Ухвалами від 27.02.2025 та 07.04.2025 суд витребував у ІНФОРМАЦІЯ_3 додаткові докази, проте відповідач вимоги ухвал не виконав, при цьому в матеріалах справи наявні докази своєчасного отримання відповідних процесуальних документів суб'єктом владних повноважень у електронному кабінеті в підсистемі "Електронний суд".
Відповідно до положень частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Відтак, із урахуванням процитованих норм, суд розглядає справу за наявними в матеріалах справи доказами.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як зазначає представник позивача, у липні 2024 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки заявник здійснює догляд за матір'ю своєї дружини ОСОБА_2 , яка згідно виcновку МСЕК потребує постійного догляду.
З матеріалів позовної заяви судом вбачається, що в підтвердження здійснення догляду ОСОБА_1 відповідачу надав довідку Управління соціального захисту населення Тульчинської міської ради про призначення компенсації (допомоги, надбавки) за догляд від 20.09.2023 № 01-12-77 та в підтвердження родинних стосунків із ОСОБА_2 до заяви додав копію свідоцтва про народження дружини позивача та свідоцтво про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 ).
Повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26.08.2024 № 5180 позивача повідомлено, що за результатами розгляду його заяви протоколом від 16.08.2024 № 10-2 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та вказала, що ОСОБА_1 підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.
Причиною відмови слугували: наявність, згідно відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян в особи з інвалідністю І групи - ОСОБА_2 , дочки, ОСОБА_5 , яка згідно частини 1 статті 202 Сімейного кодексу України зобов'язана утримувати свою матір та відсутність одного із документів, передбаченого п. 13 Додатку 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, а саме, документу, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними, та які зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи, здійснювати догляд за ними: інвалідність такої особи, її потребу у постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8), в якому зазначаються відомості про відсутність інших осіб, які могли б здійснювати такий догляд.
Як стверджує представник позивача, копію оскаржуваного рішення чи витягу з протоколу від 16.08.2024 № 10-2 відповідач позивачу не направив.
Вважаючи відмову відповідача у наданні відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації протиправною, необґрунтованою та такою, що суперечить чинному законодавству України, позивач звернувся до суду з цим позовом про її скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зауважує наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з ч. ч. 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент подання цієї позовної заяви строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені статтею 23 Закону № 3543-XII.
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
Із системного аналізу наведеної вище норми слідує, що така визначає різні групи осіб за якими може здійснювати догляд військовозобов'язаний та у зв'язку із здійсненням такого догляду реалізовувати та набувати право на відстрочку.
Зокрема в силу наведених вище приписів, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:
зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду;
зайняті постійним доглядом за батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд.
Водночас порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок № 560; в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Так, відповідно до Додатку № 5 згадуваного вище Порядку Кабінет Міністрів України постановив, що документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII є:
для особи, яка потребує постійного догляду:
- довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ;
для особи, яка зайнята постійним доглядом за батьком чи матір'ю дружини (чоловіка):
- документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб та свідоцтво про народження дружини (чоловіка),
- документи, що підтверджують неможливість здійснення постійного догляду дружиною (чоловіком) або іншим працездатним членом сім'ї (висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу іншого працездатного члена сім'ї в постійному догляді або свідоцтво про смерть такого члена сім'ї, або витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання безвісно відсутнім або рішення суду про оголошення його померлим),
- документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Вказані приписи Постанови № 560 узгоджуються із пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII та уточнюють які саме документи має подати військовозобов'язаний, задля реалізації права на відстрочку від призову під час мобілізації.
Із системного аналізу норми пункту 9 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII слідує, що така визначає різні групи осіб за якими може здійснювати догляд військовозобов'язаний та набувати право на відстрочку.
Такими особами є зокрема:
1) хвора дружина (чоловік) військовозобов'язаного, його дитина та/або його батько чи матір;
2) батько чи матір дружини (чоловіка) військовозобов'язаного.
При цьому, нормами Додатку № 5 Постанови № 560 чітко встановлено, які саме документи відносно вказаних вище груп слід надати військовозобов'язаному для отримання відстрочки від призову під час мобілізації.
Тобто, наведені вище приписи як Закону № 3543-XII, так і Порядку № 560 розмежовують як категорії осіб, за якими має здійснювати догляд військовозобов'язаний для отримання права на відстрочку, так і необхідні для цього документи, які він має надати до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Зокрема, у разі здійснення догляду за своїми за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю для надання відстрочки від призову на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII для особи яка зайнята доглядом достатньо лише документа, який підтверджує родинні зв'язки та документу про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акта про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8), у якому зазначаються відомості про наявність (відсутність) інших працездатних членів сім'ї, які могли б здійснювати такий догляд; для особи, яка потребує догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Водночас у разі здійснення догляду за батьком чи матір'ю дружини (чоловіка) необхідно надати і документ, що підтверджує неможливість здійснення догляду іншим працездатним членом сім'ї, який зобов'язаний здійснювати догляд.
Як вказує позивач та, що не спростовано сторною відповідача ОСОБА_1 до заяви про відстрочку долучав зокрема, копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 (дружини позивача) серії НОМЕР_1 ; копію свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , чим підтвердив родинні зв'язки із ОСОБА_2 , тобто з особою, за якою здійснює догляд, яка являється тещею позивача; копію довідки до акту медика-соціальної експертної комісії за формою, затвердженою МОЗ серії 12 ААГ № 363429, якою підтверджується статус матері дружини позивача як особи з інвалідністю І групи; копію довідки від 20.09.2023 № 01-12-77, видану Управлінням соціального захисту населення Тульчинської МР, яка підтверджує факт отримання ОСОБА_1 компенсації за здійснення догляду на непрофесійній основі за особою з інвалідністю ОСОБА_2 .
Отже, із матеріалів справи, вбачається, що у тещі позивача ОСОБА_2 , є донька, а саме, дружина позивача - ОСОБА_3 .
При цьому, суд вкотре акцентує увагу на тому, що відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" право на відстрочку мають військовозобов'язані, які зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама, тобто дружина, потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
Відтак, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, на підтвердження неможливості здійснення догляду, донькою ОСОБА_3 за своєю матір'ю ОСОБА_2 , яка за висновком МСЕК являється особою з інвалідністю та потребує постійного догляду.
Отже, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про те, що дружина позивача ОСОБА_3 , є особою, яка не є військовозобов'язаною та відповідно до закону зобов'язана утримувати та здійснювати постійний догляд за своєю хворою матір'ю ОСОБА_2 .
На переконання суду, наданих позивачем відповідачу документів було не достатньо для прийняття рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII.
Тому, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом комісії від 16.08.2024 № 10-2 про відмову у наданні відстрочки ОСОБА_1 є правомірним, прийнятим у відповідності до вимог чинного законодавства України, у межах компетенції, та на підставі поданих позивачем доказів.
Згідно частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Повний текст рішення складено та підписано суддею 13.05.2025.
Суддя Томчук Андрій Валерійович