13 травня 2025 р. Справа № 120/1439/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправнимм та скасування рішення,
04.02.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Шумського О.І., подана від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення за № 0654422-2407-0203-UA05020050000066991 від 28.05.2024 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік в розмірі 114 737,50 грн.
Позивач не погоджується з такими податковим рішенням та вказує на те, що контролюючим органом безпідставно нараховано суми податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (об'єкти нежитлової нерухомості), оскільки він є сільськогосподарським товаровиробником, а нежитлові приміщення, які належать йому на праві власності, відносяться до будівель (споруд), призначених для використання у сільськогосподарській діяльності, а тому в силу приписів підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України такі об'єкти не є об'єктом оподаткування.
Ухвалою суду від 26.02.2025 вказану позовну заяву залишено без руху, водночас позивачу встановлено десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків, а саме надання суду документа про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1211,20 грн.
11.03.2025 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано квитанцію № 1449463014 від 04.02.2025 про сплату судового збору у вищезазначеному розмірі.
Ухвалою суду від 14.03.2025 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , а розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
27.03.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач вказує на те, що за даними інформаційних баз ГУ ДПС у Вінницькій області у власності фізичної особи ОСОБА_1 обліковується об'єкт нежитлової нерухомості ? комплекс зерносушильний та склад кормів загальною площею 1712,5 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 11073653052060, номер запису про право власності на нерухоме майно - 17845614) за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас фізична особа ОСОБА_1 не зареєстрований фізичною особою-підприємцем, підприємницькою діяльністю з виробництва сільськогосподарської продукції, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізації не займається, податкову звітність не подає.
Таким чином, на думку відповідача, оскільки абз. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України з об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виключено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, то за об'єкти нерухомості, які класифікуються у класі 1271 ДК 018-2000, але не використовуються власником - сільськогосподарським товаровиробником для виробництва сільськогосподарської продукції, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізації, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується на загальних підставах.
Відтак, на думку відповідача, щодо ОСОБА_1 правомірно сформовано податкове повідомлення-рішення за № 0654422-2407-0203-UA05020050000066991 від 28.05.2024 на суму 114 737,50 грн.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 359427708, що сформована 21.12.2023, у власності ОСОБА_1 у 2023 році перебував, серед іншого, об'єкт нежитлової нерухомості ? комплекс зерносушильний та склад кормів загальною площею 1712,5 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 11073653052060, номер запису про право власності на нерухоме майно - 17845614) за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначений об'єкт нерухомого майна у власності позивача перебуває з 01.12.2016.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 є членом фермерського господарства "АГРО-ПММ" (код ЄДРПОУ 33708123).
Видами діяльності фермерського господарства "АГРО-ПММ" відповідно до даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.46 Розведення свиней 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 10.11 Виробництво м'яса; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
Як можна побачити з протоколу зборів членів фермерського господарства "АГРО-ПММ" № 3 від 28.08.2017, ОСОБА_1 передано до складеного капіталу цього фермерського господарства нерухоме майно, а саме майновий комплекс за адресою: Вінницька область, Вінницький район, смт. Вороновиця, вул. Горького, буд. 1Б, яке складається: приміщення "А" (комплексу зерносушильний), "Б" (склад кормів), "В" (зерносклад), "Г" (будинок чергового).
Актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 28.08.2018 зазначене майно передане безпосередньо фермерському господарству.
28.05.2024 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0654422-2407-0203-UA05020050000066991, яким фізичній особі ОСОБА_1 визначено до сплати податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в загальному розмірі 114 737,50 грн.
Вважаючи вказане рішення протиправним, задля захисту своїх прав та законних інтересів позивач звернувся до суду з цим позовом.
Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд керується такими мотивами.
01.01.2015 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, яким запроваджений податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до п.п. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України (далі ? ПК України) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, входить до складу податку на майно.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст. 266 ПК України.
У розумінні положень цієї статті платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
В силу положень пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (у редакції чинній впродовж спірного періоду) не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Законом № 3603-IX від 23.02.2024, який набрав чинності з 16.03.2024, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, а саме:
ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин та їх існування у 2023 році для застосування податкової пільги, передбаченої пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, та звільнення платника податку від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, необхідною була сукупність таких умов:
1) будівля (споруда) належить на праві власності сільськогосподарському товаровиробнику, в тому числі фізичній особі;
2) будівля (споруда) відноситься до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
3) будівля (споруда) не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.
Під час розгляду справи суд не вдається до надання правової оцінки перших двох умов, адже, як встановлено судом з матеріалів справи, зокрема відзиву на позовну заяву, відповідні фактичні обставини не входять до предмета доказування у цій справі та не є визначальними для вирішення спору по суті.
Тобто у спірних правовідносинах основним є питання про, чи є позивач сільськогосподарським товаровиробником, а відтак, чи виконується друга умова для застосування пільги, встановленої п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Загальні підходи щодо визначення поняття "сільськогосподарського виробника" сформульовані в постановах Верховного Суду, зокрема від 01.04.2021 у справі № 820/6752/16, від 17.02.2021 у справі № 820/3707/17, від 24.04.2020 у справі № 540/2206/19, від 10.04.2020 у справі № 823/1751/17.
У цих постановах Верховний Суд зазначав, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу ? це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Тобто визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу XIV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ XII "Податок на майно").
Разом з тим визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Більш того, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".
Згідно з ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції ? юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Застереження в п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу XIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.
Поняття "сільськогосподарський товаровиробник", що міститься у Законі України "Про сільськогосподарський перепис" та у ПК України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п. 5.3 ст. 5 ПК України.
Вказане свідчить, що в розумінні п.п. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають юридичні/фізичні особи, які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов'язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації).
Таким чином, належність особи до категорії сільськогосподарських товаровиробників не залежить від організаційної форми здійснення нею сільськогосподарської діяльності (юридична особа, фізична особа чи фізична особа-підприємець).
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постановах від 17.02.2020 № 820/3556/17, від 10.04.2020 № 823/1751/17, від 24.04.2020 № 540/2206/19 від 17.02.2021 № 820/3707/17 та від 22.04.2021 № 822/3289/17.
Як зазначено вище, ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення комплекс зерносушильний та склад кормів загальною площею 1712,5 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 11073653052060, номер запису про право власності на нерухоме майно - 17845614) за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Позивач має землі сільськогосподарського призначення, що підтверджується долученими до матеріалів справи копією витягу інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
ОСОБА_1 є одним із засновників фермерського господарства "Агро-ПММ", предметом діяльності якого є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.46 Розведення свиней 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 10.11 Виробництво м'яса; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
Також відповіднет нерухоме майно, на яке нараховано податок, передане до складу капіталу вказаного фермерського господарства та використовується ним.
Суд враховує, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Зазначене спростовує доводи податкового органу про те, що позивач не зареєстрований фізичною-особою підприємцем, а тому не може вважатися сільськогосподарським товаровиробником.
Суд також враховує, що, серед іншого, у матеріалах справи міститься податкова звітність, а саме податкові декларації фермерського господарства "Агро-ПММ" як платника єдиного податку четвертої групи за 2023 рік, за підписом керівника Галаганюка П.М.
Ураховуючи викладене, суд не може погодитися з твердженнями відповідача про те, що позивач не вважається сільськогосподарським товаровиобником в цілях застосування спірної пільги у спірний період (2023 рік). При цьому безспірним є те, що об'єкт нерухомості, який належить позивачу на праві приватної власності та щодо якого контролюючий орган донарахував податкові зобов'язання, є будівлею, призначеною для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Крім того, суд враховує, що у 2021 році від Головне управління ДПС у Вінницькій області приймало податкове повідомлення-рішення від 30.08.2021 № 1029576-2405-0203 про визначення ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 74 141,26 грн, за 2020 рік.
Не погодившись з цим рішенням позивач подав скаргу, на підставі якої відповідач провів перерахунок донарахованого податку на нерухоме майно та у листі від 27.10.2021 вказав про те, що за наслідками перерахунку ОСОБА_1 не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за об'єкт нежитлової нерухомості, а відтак раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про сплату податку за 2020 рік на це нерухоме майно було скасовано.
Водночас відповідач у цій частині вмотивованих пояснень суду не надав та переконливо не пояснив, у чому полягає зміна позиції контролюючого органу.
Отже, за наслідками розгляду справи суд доходить висновку, що при оподаткуванні даного нерухомого майна відповідач неправомірно відмовив позивачу у застосуванні пільги, передбаченої пп. "ж" п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Відтак податкове повідомлення-рішення від № 0654422-2407-0203-UA05020050000066991 від 28.05.2024 визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Частинами першою та другою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", заява № 36985/97, рішення від 23.07.2002, п. 110, адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 належить задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн стягуються на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то, ураховуючи відсутність доказів фактичної оплати послуг адвоката та зазначення адвокатом про вирішення питання відшкодування таких витрат після ухвалення рішення по суті спору, то розподіл судових витрат в цій частині у рішенні суду не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0654422-2407-0203-UA05020050000066991 від 28.05.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 );
2) представник позивача: адвокат Шумський Олександр Ігорович (РНОКПП НОМЕР_2 , має зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС);
3) відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028).
Повне судове рішення складено 13.05.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович