Доманівський районний суд Миколаївської області
Справа № 475/1315/24
Провадження № 2/475/104/25
08.05.2025смт. Доманівка
Доманівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді - Кащак А.Я.,
за участі секретаря судового засідання Куш О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛІОРАТОР-АГРО ЮГ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Центр надання адміністративних послуг Доманівської селищної ради про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки,
Ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області від 29.04.2025 року, позовну заяву ОСОБА_2 до ТОВ «МЕЛІОРАТОР-АГРО ЮГ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ЦНАП Доманівської селищної ради про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки - залишити без розгляду.
30.04.2025 року до суду від представника відповідача Прутяна О.А. надійшло клопотання про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 12000 грн.
Клопотання обґрунтовано тим, що заявником був зазначений попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалася адвокатом Прутян О.А. пов'язану із представництвом інтересів відповідача. Позовну заяву до відповідача ТОВ «МЕЛІОРАТОР-АГРО ЮГ» було залишено без розгляду за заявою позивача. На підставі Договору про надання правничої (правової) допомоги від 28.12.2020 року між ним та ТОВ «Меліоратор - Агро Юг», адвокатом Прутян О.А. було надано правову допомогу по справі № 475/1315/24, яку він оцінив в 12000 грн. та просить стягнути з позивача ОСОБА_2 в користь відповідача ТОВ “Меліоратор-Агро Юг».
06.05.2025 року суду подано заперечення від представник позивача - адвокат Князь І.І., згідно яких вказує, що розмір професійної правничої допомоги є необґрунтований та безпідставний, у зв'язку із чим просить відмовити у задоволенні заяви і стягненні судових витрат пов'язаних із правовою допомогою.
У судове засідання 08.05.2025 року учасники справи не з'явилися. Заявник ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Князь І.І. подали відповідні заяви про проведення судового розгляду у їх відсутності.
Перевіривши матеріали справи, що стосуються відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу, суд дійшов до наступного висновку.
Судом установлено, що ухвалою суду від 05.11.2024 року за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «МЕЛІОРАТОР-АГРО ЮГ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ЦНАП Доманівської селищної ради про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки відкрито провадження та призначено справу до розгляду.
До початку розгляду справи по суті представник позивача подала до суду клопотання, в якій просила, залишити без розгляду позовну заяву та повернути сплачений судовий збір.
Ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області від 29.04.2025 року, позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛІОРАТОР-АГРО ЮГ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Центр надання адміністративних послуг Доманівської селищної ради про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки - залишено без розгляду.
Згідно положень ч.1 ч.4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Норма ч. 5 ст. 142 ЦПК України є спеціальною (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 у справі № 903/254/20). При застосуванні ч. 5 ст. 142 ЦПК України, судом має бути встановлена наявність / відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 у справі № 921/811/21, від 25.04.2023 у справі № 924/341/22).
За ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, від 14.03.2023 у справі № 911/1201/22, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
Положення ст. 44 ЦПК України вказують на те, зловживання процесуальними правами визнається від конкретних обставин справи, які встановлюються судом у кожній справі. Отже, відповідно до приписів ст.142 ЦПК України у сукупності з положеннями ст. 44 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов, чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору, чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача, чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується та таке інше.
Верховний Суд зазначає, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).
Верховний Суд виходить з того, що «необґрунтовані дії позивача» не тотожні поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка/які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору позов.
Позов залишений без розгляду на підставі п. 5 ч. 1ст. 257 ЦПК України.
Сам по собі факт залишення позову без розгляду у справі не підтверджує, що спір виник у зв'язку необґрунтованих дій позивача, ні свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача, не може свідчити про зловживання правом та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.
Приписи ст. 44 ЦПК України, визначають, зокрема імператив щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами і обов'язок сторін судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами.
Суд залежно від конкретних обставин справи може визнати дії зловживанням правом. Обов'язком сторін у цивільному процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Витрати мають бути обґрунтованими, документи, що підтверджують витрати, мають бути складені належним чином.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до наданих заявником доказів надання правової допомоги відповідачу ТОВ “Меліоратор-Агро Юг», адвокат Прутян О.А. посилається на представництво інтересів в суді на підставі Договору про надання правової допомоги б/н від 28.12.2020 року (далі -Договору), та додатків до указаного договору.
Відповідно до п.3.1 Договору строк його дії становить до 01.09.2021 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Однак жодних документів, які б свідчили, що даний договір від 28.12.2020 продовжено представником відповідача суду не надано. При цьому, представником відповідача не подано суду підтвердження, що договір про надання правової допомоги виконано.
Водночас документів, що свідчать про виконання Договору про надання правничої допомоги, надання відповідних послуг (приймання-передача виконаних робіт) та оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) відповідачем чи його представником суду не надані.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що підстав для стягнення із позивача витрат на правничу допомогу в користь відповідача не вбачається.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 246, 270, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛІОРАТОР-АГРО ЮГ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Центр надання адміністративних послуг Доманівської селищної ради про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду у 15-денний строк з дня складання повного тексту. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії.
Головуючий суддя А.Я. КАЩАК