Справа № 308/11121/24
Іменем України
24 квітня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого судді: Джуги С.Д.
суддів: Мацунича М.В., Собослоя Г.Г.
з участю секретаря судових засідань: Чичкало М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 вересня 2024 року у складі судді Дергачової Н.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів,
У липні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області суду з позовом до відповідача - ОСОБА_1 , за яким просила: стягнути із останнього на свою користь пеню на заборгованість по аліментам на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 17.01.2011 року по 01.12.2023 року у розмірі 146624,10 грн.
Позов мотивано тим, що згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеним головнимим державним виконавцем, загальний розмір боргу за відповідачем станом на 01.12.2023 року становив 293 248,20 грн. Зокрема, ОСОБА_1 за весь розрахунковий період не зробив жодного платежу по сплаті аліментів.
Отже, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до Відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України.
Крім того, обов'язок надавати дитині допомогу (аліменти) батько несе не лише на підставі рішення суду, а й з факту народження дитини згідно з вимогами СК України, що у зумовило звернення до суду із цим позовом.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів - задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , пеню на заборгованість по аліментам на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 17.01.2011 року по 01.12.2023 року у розмірі 146 624,10 грн. (сто сорок шість тисяч шістсот двадцять чотири гривні 10 копійок).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову. Зокрема, вказує на те, що у період з листопада 2009 року до травня 2012 року працював в Управлінні Держкомзему в Ужгородському районі Закарпатської області, а тому спочатку відрахування аліментів на користь позивача здійснювалися автоматично із заробітної плати апелянта на рахунок Ужгородського міського відділу ДВС. У подальшому, деякий час апелянт був безробітний, не мав стабільного джерела доходу, мав фінансові труднощі та борги, а тому мав заборгованість зі сплати аліментів. Апелянт звертає увагу на те, що з 2011 року і до сьогодні не має власного житла, на даний час орендує квартиру та сплачує орендну плату. Також зазначає, що отримавши від головного державного виконавця розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, 24.01.2024 року взявши в борг та склавши всі кошти здійснив оплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 на загальну суму 294 748,20 грн. 31.01.2024 року апелянт здійснив оплату штрафу на загальну суму 148 090,30 грн. 07.02.2024 року ним здійснено оплату аліментів за грудень 2023 року, січень 2024 року, лютий 2024 року на загальну суму 12 000 грн. Відтак, згідно розрахунку заборгованості від 13.02.2024 року, виданого головним державним виконавцем, станом на 31.01.2024 року борг зі сплати аліментів у апелянта відсутній, навпаки має місце переплата. Такким чином, станом на 06.11.2024 року апелянт оплатив аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , включно зі штрафом у розмірі 50%. Крім того, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував тієї обставини, що апелянт є батьком трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які перебувають на його утриманні.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Меренич М.І., вказує на необгрунтованість апеляційної скарги.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Чернобук Я.Л. підтримав апеляційну скаргу, просять її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Меренич М.І., заперечила апеляційну скаргу, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст.51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Судом встановлено, що 22 грудня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 був укладений шлюб (свідоцтво про шлюб, Серії НОМЕР_1 від 27 грудня 2005 року).
Від даного шлюбу народилася дитина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 , про що 10 грудня 2007 року складено відповідний актовий запис №1495 (а.с.14).
Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 серпня 2011 року у справі № 2-188/11 шлюб, який укладений 22 грудня 2005 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 про що відділом реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області зроблено актовий запис №252 - розірвано.
Малолітню дитину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено на вихованні матері - ОСОБА_7 .
Стягнуто з ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) щомісячно починаючи з 17 січня 2011 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.15-16).
Зазначене рішення набуло законної сили 22 серпня 2011 року.
Постановою старшого державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 11.10.2011 року ВП № 29216224 було відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-188/11 від 05 жовтня 2011 року, виданого на підставі вищезазначеного рішення суду (а.с.17).
Згідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, складеного головним державним виконавцем вбачається, що станом на 01 грудня 2023 року існувала заборгованість зі сплати аліментів за період з січня 2011 року до листопада 2023 року у розмірі 293 248,20 грн (а.с.18-21).
Постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про накладення штрафу від 12.02.2024 року ВП № 29216224 на підставі ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки було накладено на боржника - ОСОБА_1 штраф на користь стягувача ОСОБА_2 у розмірі 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 146 624,10 грн (а.с.26).
Згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 24.01.2024 року № 46 ОСОБА_1 сплатив на користь МВ ДВС Ужгородського управління юстиції 294 748,20 грн. аліментів у виконавчому провадженні № 29216224, а також ним було сплачено згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 31.01.2024 року № 26 146 624,10 грн. штрафу.
Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 13.02.2024 року, складеного державним виконавцем, станом на 31.01.2024 року заборгованість по аліментам боржника ОСОБА_1 , згідно виконавчого листа № 2-18811, виданого 05.10.2011 року Ужгородським міськрайонним судом - відсутня.
07.02.2024 року ОСОБА_1 здійснив оплату аліментів (за грудень 2023р., січень 2024р., лютий 2024р.) на утримання своєї неповнолітньої доньки - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на загальну суму 12 000, 00 грн. Даний факт підтверджується квитанціями до платіжної інструкції на переказ готівки від 07.02.2024 року за №№ 10, 11, 12.
У подальшому, відповідачем згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 05.03.2024 року № 10 - було перераховано 4 000,00 грн. аліментів за березень 2024 року; платіжної інструкції від 11.04.2024 року № 0.0.3580115369.1 - 4 000,00 грн. аліментів за квітень 2024 року; квитанцією від 05.05.2024 року № ЕЕ4В-ЕОНТ-87Х8-3МР7 - 4 000,00 грн. аліментів за травень 2024 року; платіжною інструкцією від 11.06.2024 року № 0.0.3697026827.1 - 4 000,00 грн. аліментів за червень 2024 року; платіжною інструкцією від 11.07.2024 року № 4501-ЕРРК-4ЕНТ-9ЕА1 - 4 000,00 грн. аліментів за липень 2024 року; платіжною інструкцією від 17.08.2024 року № 1ВНЗ-4АР5-1021-7МХ6 - 4 000,00 грн. аліментів за серпень 2024 року; платіжною інструкцією від 14.09.2024 року № 5945-4СКО-К53С-РААЕ - 4 000,00 грн. за вересень 2024 року.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01.04.2024 року № 3-70606713/24, складеного державним виконавцем, станом на 30.05.2024 року заборгованість по аліментам боржника ОСОБА_1 , згідно виконавчого листа № 2-18811, виданого 05.10.2011 року Ужгородським міськрайонним судом - відсутня. Переплата складає 29 050,03 грн.
Відповідачем також було подано до суду першої інстанції дані про нараховану заробітну плату (дохід) щодо ОСОБА_1 , з яких вбачається, що у період з квітня 2014 року по грудень 2016 року та у період із січня 2021 року по травень 2021 року він не отримував жодних доходів.
Із наданих суду свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується також з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим ч.1 ст.196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.1 ст.196 СК України.
Судом встановлено, що позивачем був самостійно проведений розрахунок пені по аліментах, однак такий не має правового значення у цій справі, оскільки розмір пені значно перевищує 100% заборгованості по аліментах яка існувала, відтак з врахуванням вищезазначених вимог діючого законодавства граничний розмір пені не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується і, відповідно складає 293 248,20 грн.
У відповідності до ст. 196 СК України максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених ч.14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", відтак максимальний розмір пені у цій справі складає 146 624,10 грн. (293 248,20 грн. - 146 624,10 грн.).
Так, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Суд першої інстанції при вирішення питання щодо можливості зменшення розміру неустойки правильно врахував, що ОСОБА_1 не надані належні докази на підтвердження його матеріального стану на час звернення позивача до суду із цим позовом та на підтвердження його сімейного стану. Відповідачем не підтверджене місце проживання інших дітей та факт їх утримання, тому ці доводи вірно судом першої інстанції не взято до уваги.
Суд також вірно зазначив, що відповідач за весь розрахунковий період не зробив жодного платежу по сплаті аліментів, що підтверджується відповідним розрахунком головного державного виконавця.
Відповідач також не звертався до суду із позовом про зменшення розміру аліментів та/або звільнення від їх сплати, як від сплати заборгованості по аліментах.
Відтак, відповідачем не доведено, що ним вживались всі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов'язання із сплати аліментів протягом усього часу їх нарахування або його певної частини, а тому презюмується його вина у виникненні заборгованості по аліментах.
Належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності вини відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів, матеріали справи не містять.
При цьому, повне погашення заборгованості із сплати аліментів станом на час розгляду справи, не є підставою для зменшення розміру неустойки.
Зважаючи на вказане слід констатувати, що відповідачем вини у неналежному виконанні рішення суду та виникненні згаданої заборгованості не спростовано.
З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявленого позову та правомірно його задовольнив.
Доводи апеляційної скарги встановлених судом першої інстанції обставин не спростовують, не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 05 травня 2025 року.
Головуючий:
Судді: