Справа № 496/8062/24
Провадження № 3/496/285/25
30 квітня 2025 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Буран В.М., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
29.11.2024 року о 00:10 годині в Одеській області, Одеського району, с Усатове вул. Грушевського, 240, водій ОСОБА_1 керував а/мВАЗ 21703 д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився під відеозапис.
Своїми діями гр.ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.5 ПДР України, відповідальність за дане правопорушення передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судові засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі, викликався належним чином, але до суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за кваліфікуючою ознакою - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення доказана матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №194056 від 29.11.2024 р., направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.11.2024р., довідкою інспектора САП Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області згідно обліку НПУ бази ІТС ІПНП про те, що ОСОБА_1 в період з 29.11.2023р. по 29.11.2024р. за ознаками ст. 130 КУпАП України до адміністративної відповідальності не притягувався. Згідно бази даних ІПНП «Цунамі» «Посвідчення водія» на ім'я ОСОБА_1 посвідчення водія не видавалось, відеозаписом на якому ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я стану.
Санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною та передбачає обов'язкове накладення на правопорушника стягнення як у виді штрафу в певному розмірі, так і у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Стаття 30 КУпАП не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 04 вересня 2023 року / справа № 702/301/20/ зазначила наступне.
Внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб'єктивного права), так і покладенням на особу у зв'язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов'язків, а також роз'яснення особі наслідків невиконання покладених обов'язків та ухилення від відбування додаткового покарання.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Позбавляючи права мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами як офіційного документу, що підтверджує спеціальний статус його власника, а саме права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст.ст. 33, ч.1 ст.130 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що до складання зазначеного протоколу ОСОБА_1 не має право керування, тобто нехтує вимогами законодавства та без водійських навичок, перевірених відповідними органами та отриманих в наслідок цього водійським посвідченням, створює небезпеку учасникам дорожнього руху.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на якого накладено таке стягнення.
Керуючись ст. ст. 23, 24, 30, 33, 40-1, 130, 221, 283, 284 КУпАП України, -
Визнати ОСОБА_1 винним у скоєні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення 15 денного строку, передбаченого для сплати штрафу, надсилається правопорушником до суду, який виніс постанову про накладення цього штрафу.
У разі несплати правопорушником штрафу у 15 денний строк, з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до ст. 308 КУпАП з правопорушника стягується:
-подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскарженою до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: В.М. Буран