Березівський районний суд Одеської області
08.05.2025
Справа № 494/838/24
Провадження № 2/494/14/25
08.05.2025 року м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області у складі:
судді - Римаря І.А.,
за участю: секретаря судового засідання -Антонишиної І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №494/838/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Березівська державна нотаріальна контора Одеської області, ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом виключення із Спадкового реєстру запису про реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіту, -
02.05.2024 року до Березівського районного суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 з позовними вимогами до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом виключення із Спадкового реєстру запису про реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіту.
Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 02.05.2024 року визначено суддю Березівського районного суду Одеської області Римаря І.А.
Ухвалою суду від 13.05.2024 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 31.07.2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду суті.
Ухвалою суду від 25.11.2024 року залучено до участі у справі у якості третьої особи ОСОБА_3 .
У своїй заяві позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 . 13.10.2023 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, так як відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру наявний запис про заповіт та 19.07.2023 року надійшла заява від спадкоємця за заповітом про прийняття спадщини. Так, в матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 наявний заповіт від 12.10.2018 року, згідно якого остання в присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на випадок своєї смерті заповіла житловий будинок з господарськими прибудовами за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 2 га, розташовану на території Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської області. Зі змісту заповіту вбачається, що оскільки стан здоров'я спадкодавця, а саме вади зору, позбавляє її можливості прочитати заповіт та власноручно його підписати, на її прохання вказаний заповіт складено та нотаріально посвідчено у присутності свідків. Позивач вказав, що його мати дійсно мала види зору, однак при посвідченні заповіту нотаріус не звернула уваги, що свідками при посвідченні заповіту були мати та вітчим спадкоємця, які, згідно законодавства, не могли бути свідками. ОСОБА_1 вважає, що заповіт складено з порушенням порядку його посвідчення, тому є нікчемним та не породжує для сторін юридично-правові наслідки. Зважаючи на вищевикладене позивач просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом виключення зі спадкового реєстру запису про реєстрацію заповіту від імені ОСОБА_4 , який посвідчений державним нотаріусом Березівської державної нотаріальної контори Одеської області 12.10.2018 року за №1155.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 07.08.2025 року.
20.05.2024 року представник відповідача на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_4 не бажала передавати у спадщину своєму сину ОСОБА_1 належне їй майно. До відкриття спадщини позивач спричиняв спадкодавцю моральних страждань, скоював відносно матері неправомірні дії, без дозволу забрав правовстановлюючі документи на її майно. ОСОБА_7 була відповідачу рідною людиною, за життя, у 2018 році, склала відносно ОСОБА_2 заповіт на належне їй майно. З часу складення заповіту по день її смерті минуло майже 5 років, однак за вказаний час ОСОБА_7 не виявила бажання скласти новий заповіт. Заповіт за формою та порядком його посвідчення відображає дійсне волевиявлення заповідача та відповідає вимогам законодавства, вважає, що присутність свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при посвідченні заповіту не мають наслідком його недійсність, оскільки даний факт не впливає на вільне волевиявлення заповідача. Також, представник відповідача вважає, що закінчився строк позовної давності для оспорювання заповіту, просив позовну заяву залишити без розгляду (а.с.35-37).
27.05.2024 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, зазначила, що лише 13.10.2023 року позивач отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, саме тоді стало відомо про наявність заповіту, тому строки позовної давності не сплили. Також позивач має сумніви, що його мати знала про наявність заповіту, оскільки при його посвідченні свідками були зацікавлені особи, близькі родичі спадкодавця. ОСОБА_1 проживав разом зі своєю матір'ю, здійснював за нею догляд, надавав матеріальну допомогу, являється спадкоємцем за законом, просила задовольнити позов у повному обсязі (а.с.41-44).
12.12.2024 року від третьої особи ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Крім цього, надіслав пояснення щодо залишення без задоволення позовних вимог позивача (а.с.139-141).
У судове засідання 08.05.2025 року сторони не з'явились.
Водночас, 08.05.2025 року від представників сторін надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Під час розгляду справи 14.04.2025 року допитано свідків, а саме свідок ОСОБА_5 вказала, що у 2018 році їй зателефонувала ОСОБА_4 та запропонувала прийти до нотаріуса, щоб скласти заповіт на ім'я ОСОБА_2 при свідках, так як мала проблеми з зором, також запросили підписати заповіт ОСОБА_8 . Під час складення заповіту були присутні ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , нотаріус зачитала заповіт та посвідчила його, щодо того ким являється ОСОБА_5 . ОСОБА_2 не пам'ятає чи з'ясовувалось. ОСОБА_5 вказала, що ОСОБА_2 є її дочкою, інший свідок ОСОБА_6 являється вітчимом, зазначила, що зацікавленості у складені заповіту на ім'я її дочки не мала.
Свідок ОСОБА_8 зазначила, що 11.10.2018 року їй зателефонувала колега з роботи ОСОБА_5 та попросила прийти до нотаріуса підписати заповіт від імені ОСОБА_4 , остання їй довіряла та не заперечувала проти підписання заповіту. Нотаріус запитувала, чи є родичами спадкодавець та спадкоємець, однак не пам'ятає чи з'ясовувалось щодо родинних зв'язків між ОСОБА_2 та свідками ОСОБА_6. ОСОБА_5 є мамою ОСОБА_2 .
Врахувавши заяви про розгляд справи за відсутності сторін, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 14.02.2023 року (а.с.12 зворотній бік).
ОСОБА_1 звертався до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті матері, однак згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.10.2023 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими прибудовами та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , також земельну ділянку площею 2.00 га, розташовану на території Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської області, так як зазначене вище майно заповідано іншому спадкоємцеві (а.с.12).
Згідно заповіту, посвідченого державним нотаріусом Березівської державної нотаріальної контори Одеської області 12.10.2018 року, ОСОБА_4 у присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , склала заповіт на ім'я ОСОБА_9 та заповіла останній житловий будинок з господарськими прибудовами та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , також земельну ділянку площею 2.00 га, розташовану на території Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської області, оскільки стан здоров'я спадкодавця не дозволяв їй прочитати заповіт та власноручно його підписати, підписання здійснила ОСОБА_8 (а.с.13-14).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Згідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. ст. 58,59 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Суд не може самостійно збирати докази, що стосуються предмету спору, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).
Статтею 1233 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до положень Цивільного кодексу України, Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, нотаріуси або уповноважені посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі.
Одночасно, Цивільний кодекс України встановлює вимоги щодо форми заповіту, зокрема, стаття 1247 цього кодексу передбачає, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Згідно норми статті 1248 Цивільного кодексу України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.
Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках. Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача. Нотаріус при посвідченні заповіту зобов'язаний роз'яснити заповідачу зміст статті 1241 Цивільного кодексу України про право на обов'язкову частку у спадщині та зміст статті 1307 Цивільного кодексу України щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору. Нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 Цивільного кодексу України та особисто подані нотаріусу. У заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача. Заповіт особисто підписує заповідач. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.
Згідно ч.1ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, - є нікчемним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення, породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається в разі: якщо недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (якщо оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Як вбачається з роз'яснень, викладених у ч.2 п.16, ч.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008р. №7 - заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочин, якщо в книзі шостій ЦК немає відповідного правила. Заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, відповідно до ч.1 ст.1257 ЦК України є нікчемним, тому на підставі ст.215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається. В разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного, та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину (ч.2п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Згідно з ч. 2 ст. 1247 ЦК України заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша фізична особа у її присутності Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі.
На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. ( глава 3 розділ II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
В даному випадку, позивач посилається на те, що свідком є член сім'ї, а саме мати та дочка, а також відчим.
Конституційний Суд України навів у своєму Рішенні від 03 червня 1999 року (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» зазначив, що до кола членів сім'ї, наприклад, військовослужбовця, належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім'ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.
Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 07.11.2024 року підтверджується, що матір'ю ОСОБА_2 є ОСОБА_10 (а.с.135-136).
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб вбачається, що ОСОБА_10 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_11 » (а.с.137-138).
Наведене вище, вказує на відсутність передбачених законом підстав у ОСОБА_5 бути свідком при складенні та посвідчені заповіту на ім'я її дочки ОСОБА_2 та свідчить про порушення при посвідченні оспорюваного заповіту вимог закону щодо його форми та посвідчення.
Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що вимогу позивача про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом виключення зі Спадкового реєстру запису про реєстрацію заповіту, складеного 12.10.2018 року ОСОБА_8 від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , зареєстрованого у реєстрі за № 1155 є обґрунтованою, а тому є підставою для задоволення цієї вимоги.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, то суд також її відхиляє, оскільки перебіг трирічного строку, в даному випадку виникає саме з моменту отримання відповіді нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13.10.2023 року, оскільки позивачу саме з цієї дати стало відомо про існування вищезазначеного заповіту. При цьому, матір позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а з позовом до суду звернувся 02.05.2024 року.
Щодо розподілу судових витрат, то суд вважає зазначити наступне:
При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 968,96 грн, який він просить стягнути з відповідача на його користь.
З урахуванням задоволення позовних вимог, з останньої підлягає стягненню судовий збір на користь позивача у розмірі 968 грн. 96 коп.
Також, позивач просить стягнути з відповідача кошти на правничу допомогу в розмірі 50 000 грн.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
Суд вважає зазначити, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, об'єм доказової бази, пропорційність витрат, беручи до уваги, що позов задоволено, та керуючись принципами справедливості та розумності, суд вважає за можливе визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн., які належить стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202, 203, 215, 1233, 1235, 1248, 1251, 1253, 1257 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 18, 19, 258-259, 263, 265, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Березівська державна нотаріальна контора Одеської області, ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом виключення із Спадкового реєстру запису про реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіту - задовольнити частково.
Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом виключення із спадкового реєстру запису про реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіту складеного та підписаного ОСОБА_8 від імені ОСОБА_4 , посвідчений державним нотаріусом Березівської державної нотаріальної контори Одеської області Поляковою Г.В. 12.10.2018 року за реєстровим номером 1155.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Третя особа: Березівська державна нотаріальна контора Одеської області (адреса: вул. Генерала Плієва, 9, м. Березівка Одеської області, ЄДРПОУ 02899648).
Третя особа: ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Повний текст рішення суду виготовлений та підписаний 13.05.2025 р
Суддя І.А. Римар