Справа № 931/352/25
Провадження № 2/931/206/25
про залишення позовної заяви без руху
13 травня 2025 року сел. Локачі
Суддя Локачинського районного суду Волинської області Кідиба Т.О., вивчивши позовну заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ реальної частки домоволодіння, що є у спільній частковій власності,
08.05.2025 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про виділ реальної частки домоволодіння, що є у спільній частковій власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Порядок звернення в суд за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.
Позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).
Так, закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною. (Постанова ВП ВС від 26.09.2024 №990/220/24)
Слід зазначити, що саме звернення особи до суду з заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі неусунення недоліків.
Здійснивши аналіз норм законодавства, можна зробити висновок, що як суд, так і особа, яка подала позовну заяву, наділена низкою процесуальних прав та обов'язків. Зокрема, в разі подання позовної заяви оформленої з порушенням вимог ч.7 ст.177 ЦПК України, суддя зобов'язаний постановити ухвалу про залишення позову без руху із зазначенням його недоліків.
Також слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам ч.7 ст. 177 ЦПК України) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Як вбачається з доданих до справи матеріалів, замовником технічного паспорту на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , згідно з рішенням Локачинського районного суду від 31.01.2024 року у справі № 931/762/23 та витягом з Державного реєстру речових прав № 400850797 ОСОБА_1 є власником частки вказаного житлового будинку.
Позивач зазначає відповідачем у справі і власником іншої частки вказаного житлового будинку ОСОБА_2 , однак жодних доказів цього не додано. Разом з тим, відповідач зазначає, що добровільний розподіл майна ігнорується саме ОСОБА_2 .
Тому позивачу необхідно обґрунтувати підстави звернення до суду з заявою до відповідача про виділ в натурі частки житлового будинку.
Відповідно до п.6 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно із ч. 1, ч.3, ч.4 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Діяльність нотаріату в Україні врегульована Законом України «Про нотаріат».
Якщо один із співвласників виявив бажання, незалежно від його мотивів, здійснити виділ у натурі частки з нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про виділ у натурі частки з нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про виділ у натурі частки з нерухомого майна і таке право підлягає судовому захисту на підставі положень ст.15,16 ЦК України, відповідно до яких кожній особі гарантується право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Разом з тим, зі змісту позовної заяви слідує, що позивач не звертався до нотаріуса про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна. Ним не зазначено в позові та не долучено доказів щодо пропозиції співвласнику укласти відповідний договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна та посвідчити його нотаріально, відмови нотаріуса у виділі часток, або відмови відповідача щодо укладення такого договору. Отже, позовна заява не містить доказів вчинення відповідачем перешкод позивачеві в реалізації його прав на виділ частки із спільної часткової власності та відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору.
Крім того, у позовній заяві позивач повідомляє, що у зв'язку із зверненням до суду з даною позовною заявою, позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору (1211,20 грн) та витрат на професійну правничу допомогу (5000 грн).
Проте, згідно з прохальною частиною позовної заяви, позивач просить суд виділити йому у приватну власність частину нерухомого майна (житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 ) та виділити відповідачу у приватну власність іншу частину нерухомого майна вказаного домоволодіння.
Також позивач просить зобов'язати відповідача облаштувати окремий вхід в кімнату.
Частиною 4 статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до абзацу 1 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У постанові від 29 вересня 2020 року справа №286/3653/18 (провадження №61-38св20) Верховний Суд, вказав на те що виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.
Окрім того, в ухвалі від 30 березня 2023року справа №591/3750/20 (провадження № 61-3754ск23) Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду залишаючи без руху касаційну скаргу, вказував на те, що "згідно з пунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, визначається дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості. Ураховуючи викладене, особі необхідно подати до Верховного Суду інформацію про ціну позову (вартість частки спірного нерухомого майна), надати докази на підтвердження цієї обставини, а також доплатити судовий збір за вказаними вище ставками (з урахуванням ціни позову) за вимогу майнового характеру".
Вказане свідчить про звернення ОСОБА_1 до суду (в прохальній частині позову) із двома вимогами майнового характеру.
Поряд із цим, матеріали справи не містять відомостей про актуальну вартість спірного майна станом на день звернення до суду із вказаним позовом.
Також, як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви позивачем фактично заявлено ще одну вимогу немайнового характеру - про зобов'язання відповідача облаштувати окремий вхід в кімнату, що відповідно до абзацу 1 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» оплачується окремо від майнових вимог.
Крім того, суд зазначає, що згідно з п.1.2 Інструкціїщодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, яка затверджена Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 року № 55 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.07.2007 року №774/14041, поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна або висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна.
Як убачається із позовної заяви, позивач просить провести реальний виділ частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності, та зобов'язати відповідача облаштувати окремий вхід в кімнату, однак висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта ним не надано, як і не надано доказів, які б свідчили про проведення експертизи, якою б була встановлена вартість робіт облаштування окремого входу та яка із сторін (або спільно сторони) мають компенсувати вартість робіт вказаного облаштування.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, вважаю, що позовна заява не містить підтвердження про те, що вживались заходи досудового врегулювання спору. Відсутня актуальна інформація щодо права власності відповідача на спірний житловий будинок та вартість спірного майна. Окрім того, позивачем не вказано та до позовної заяви не долучено висновку щодо технічної можливості виділу у натурі часток (поділ) нерухомого майна та яка із сторін мають компенсувати (у разі можливості виділу) вартість робіт облаштування окремого входу, не оплачено судовим збором вимогу немайнового характеру.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку, що позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вищенаведених недоліків.
Керуючись ст. ст. 10, 175, 177, 185, 260, 353 ЦПК України, ст.ст. 4, 6 Закону України "Про судовий збір",
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ реальної частки домоволодіння, що є у спільній частковій власності, - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків - десять днів з дня отримання копії даної ухвали.
У випадку невиконання вимог даної ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Локачинського районного суду Т. О. Кідиба