Справа № 159/871/25
Провадження № 1-кп/159/322/25
про відмову у зміні запобіжного заходу
12 травня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12024030550001501 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горохів Горохівського району Волинської області, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдат, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, останній раз 09.08.2023 Рожищенським районним судом Волинської області за ч. 4 ст.185, ч. 4 ст.186, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, судимість за що не знята та не погашена у встановленому законом порядку,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України,
ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що20.10.2024 приблизно о 18.40 годині, перебуваючи в автомобілі марки «Ауді А4», державний номерний знак НОМЕР_2 , що знаходився поруч із автобусною зупинкою с. Волошки на автодорозі М19 сполученням Ковель - Луцьк, поблизу повороту із автодороги до с. Волошки Ковельського району Волинської області, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх суспільно небезпечних наслідків, в умовах воєнного стану, вчинив напад на водія ОСОБА_6 , поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я останнього, а саме - сидячи на задньому сидінні вищевказаного автомобіля, лівою рукою обхопив шию ОСОБА_6 , який знаходився попереду на водійському сидінні, притиснувши його до сидіння, що утруднило дихання останнього, долаючи опір потерпілого, наніс йому один акцентований удар правою рукою в ділянку правого вуха. Надалі, під час того, як ОСОБА_6 намагався звільнити шию від захвату, ОСОБА_4 схопив та затиснув між щелепами вказівний палець лівої руки потерпілого, при цьому не менше 5 разів висловив вимогу до потерпілого віддати наявні у нього грошові кошти. В подальшому, після того, як останній повідомив про відсутність грошей, ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний намір, прокусив шкіру на затиснутому між власних щелеп пальців потерпілого та продовжив його утримувати, висловлюючи вимогу передати йому грошові кошти, внаслідок чого ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді ран передньої та задньої поверхонь середньої та дистальної фаланги ІІ пальця (вказівного) лівої кисті, що за ступенем важкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Інкримінований ОСОБА_4 злочин за ч.4 ст.187 КК України є особливо тяжким.
ОСОБА_4 затриманий в порядку ст.208 КПК України 20.10.2024, з того часу утримується під вартою. Ухвалою від 08.04.2025 суд продовжив строк утримання обвинуваченого під вартою до 06.06.2025.
Ухвалою від 30.04.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу.
08.05.2025 від захисника ОСОБА_7 повторно надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт за місцем проживання рідної сестри обвинуваченого ОСОБА_4 в м.Рожище, мотивоване тим, що обвинувачений тривалий час утримується під вартою, має ряд захворювань, які вимагають стаціонарного лікування, а наведені у клопотаннях прокурора ризики втечі та впливу на потерпілого чи свідка припинили своє існування, оскільки потерпілий вже допитаний.
Обвинувачений ОСОБА_4 просив змінити запобіжний захід.
Адвокат ОСОБА_5 , призначена судом на одну процесуальну дію через відсутність адвоката ОСОБА_7 , клопотання підтримала.
Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти зміни запобіжного заходу, вказав на неодноразову судимість обвинуваченого, який був умовно-достроково звільнений від відбування покарання у виді шести років позбавлення волі за вчинення злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України у зв'язку із укладенням контракту на проходження військової служби, проте самовільно залишив військову частину і вчинив інкримінований злочин. Крім того 18.09.2024 йому повідомлено про підозру за ч.4 ст.408 КК України. На думку прокурора за відсутності міцних соціальних зв'язків, сталого доходу і перебуваючи під загрозою призначення покарання у виді позбавлення волі обвинувачений може вдатися до втечі.
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Загальні засади розгляду клопотань визначені у главі 18 КПК України.
В силу ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам перешкодити кримінальному провадженню чи продовжити злочинну діяльність.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою застосовується, тоді коли більш м'які запобіжні заходи не можуть запобігти встановленими ризикам.
Суд оцінює ризики та пропорційність запобіжних заходів виходячи з передбачених у статтях 178, 194 КПК України обставин, таких як: вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи або навчання, репутацію, майновий стан, наявність судимостей, розмір майнової шкоди, дієвість інших ніж тримання під вартою запобіжних заходів.
Виконуючи вимоги законодавства суд встановив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні 20.10.2024 особливо тяжкого злочину в період умовно-дострокового звільнення, 18.09.2024 йому повідомлено по підозру у вчиненні ще одного особливо тяжкого злочину за ч.4 ст.408 КК України, а 29.08.2024 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Суд погоджується з тим, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не утримуючи особу під вартою.
На переконання суду ризик втечі ОСОБА_4 є реальним. Так ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв'язків, сестра, за місцем проживання якої обвинувачений бажав перебувати під домашнім арештом, на виклик суду не з'явилася, особисто здатність забезпечити дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків не підтвердила. До затримання обвинувачений не підтримував із сестрою тісного зв'язку, після залишення військової служби у серпні 2024 року з сестрою не проживав, за даними системи Армор перебував у різних місцях, сталого заробітку чи утриманців не має. Допитаний в суді потерпілий ОСОБА_6 дав чіткі показання щодо перебігу подій і вказав на обвинуваченого як особу, що вчинила на нього напад.
Ухвалою від 12.05.2025 суд призначив додаткову судово-психіатричну експертизу з метою перевірки здатності обвинуваченого усвідомлювати свої дії та керувати ними на час інкримінованих дій. На час проведення судової експертизи відсутні підстави для зміни запобіжного заходу.
Згідно з довідкою медичної служби кримінально-виконавчої системи ОСОБА_4 отримує амбулаторне лікування, відсутні обмеження для перебування під вартою.
Керуючись статтями 177-183, 200, 201, 331 Кримінального процесуального кодексу України, суд
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення у справі.
ГоловуючийОСОБА_1