Справа № 157/163/25
Провадження № 1-кп/157/86/25
09 травня 2025 року місто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області
у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024030530000790 від 19.10.2024 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
встановив:
У провадженні суду перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
05.05.2025 прокурор подав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на строк 60 днів без визначення розміру застави, яке мотивує тим, що останній обґрунтовано обвинувачується у нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. 23.10.2024 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. В подальшому, 24.10.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Обґрунтованість підозри (обвинувачення) ОСОБА_4 підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме протоколами оглядів місця події, протоколом огляду трупа, показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , протоколами слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , протоколом затримання ОСОБА_4 та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Таким чином, на даний час є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлені ризики, передбачені у п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, це можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків чи потерпілих.
В обґрунтування ризику, передбаченого у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначає, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, який відносяться до категорії тяжких, та у разі визнання його винуватим у вчиненні даного кримінального правопорушення, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, а тому, з метою уникнути кримінальної відповідальності, останній може переховуватися від суду. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що останній після вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення залишив місце його вчинення та переховувався від суду.
В обґрунтування ризику, передбаченому у п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначає, що одними з доказів причетності ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення є показання свідків, які надають відомості про причетність останнього до вчинення злочину, та які є відомими ОСОБА_4 , а тому, перебуваючи на свободі, обвинувачений матимете можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, що негативно вплине на результати судового розгляду. Свідки в суді не допитувалися. Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, зокрема з допитів очевидців вчинення злочину, ОСОБА_4 погрожував фізичною розправою останнім за розголошення інформації про його причетність до вчинення даного кримінального правопорушення.
В обґрунтування ризику, передбаченому у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначає, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання від 7 до 10 років. Таким чином, перебуваючи на свободі, розраховуючи на безкарність та уникнення від кримінальної відповідальності, обвинувачений може продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення різного складу, так як згідно з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_4 вважається військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину.
Вищезазначене обґрунтовується встановленими слідством обставинами, передбаченими ст. 178 КПК України, а саме тим, що наявні вагомі докази про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких, у разі визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
Застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, зокрема, особистого зобов'язання відносно обвинуваченого не може запобігти вищевказаним у клопотанні ризикам та не може бути застосовано відносно останнього, оскільки останній обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, що дає підстави вважати, що обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, обвинуваченим виконані не будуть. Особиста порука не може бути застосована відносно обвинуваченого тому, що особа, яка б заслуговувала на довіру та яка зможе поручитися за виконання останнім обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутня. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не може бути застосовано, у зв'язку із тим, що обвинувачений, враховуючи санкцію покарання, може переховувався від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також вільно проводячи дозвілля в умовах, не пов'язаних з позбавленням волі, обвинувачений буде мати можливість прямо або опосередковано впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 09.04.2025 ОСОБА_4 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 12.05.2025 включно. На даний час виникає необхідність у продовженні строку тримання під вартою обвинуваченого, оскільки підстави такого запобіжного заходу не відпали.
Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 заперечили проти задоволення клопотання прокурора, вважаючи, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Захисник вважає ризики, які зазначені прокурором такими, що не доводяться матеріалами провадження, зокрема відсутній ризик вчинення ОСОБА_4 інших кримінальних правопорушень, оскільки обвинувачений є несудимим та вперше притягається до кримінальної відповідальності. Крім того, обвинувачений має постійне проживання та стійкі соціальні зв'язки, що знижує ризик його переховування від правоохоронних органів. Фактів скарг від свідків про тиск на них збоку обвинуваченого не надходило, допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_13 підтвердив, що після подій в жовтні ОСОБА_4 йому не погрожував. Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав обґрунтування захисника.
Прокурор у судовому засіданні заперечив щодо зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу на домашній арешт, вважає ризики зазначені в клопотанні реальними та просить продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів.
Захисник ОСОБА_5 на репліку прокурора також зауважив, що якщо навіть ризики й продовжують існувати, що вони значно знизились, що дозволяє застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід.
Потерпіла ОСОБА_14 у судове засідання не з'явилась.
Заслухавши думку учасників судового провадження та проаналізувавши матеріали провадження, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора є необґрунтованим і до задоволення не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке відноситься до тяжких злочинів та за скоєння якого передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Згідно з ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 24.10.2024 щодо обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, який ухвалами слідчого судді та суду в подальшому продовжено до 12 травня 2025 року включно.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою не містить нових обставин, якими підтверджуються наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, існування яких було встановлено судом при розгляді попередніх клопотань сторони обвинувачення про продовження строку застосування цього запобіжного заходу. Крім того, клопотання прокурора містить посилання на ризики, існування яких судом вже спростовувалось.
Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого підтверджують той факт, що ризик вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення не доведений стороною обвинувачення, оскільки він раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, за місцем проживання характеризується позитивно. На мотивування прокурора щодо самовільного залишення військової частини обвинуваченим суд зауважує, що в матеріалах наявні документи (накази), які підтверджують, що солдат ОСОБА_4 вважається таким, що самовільно залишив військову частину. Проте суд не погоджується, що без детального дослідження цієї події, цей факт можливо визначити як ризик вчинення нового правопорушення. Мотиви, які спонукають військовослужбовців під час військових дій залишати місце служби, далеко не завжди пов'язані з ризиками вчинення протиправних дій, а часто обумовлені психологічними факторами (страх, втома, депресія після поранень).
Зважаючи на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, на думку суду є наявними ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні та ризик переховуватись від суду.
Проте ризик переховуватись від суду все ж заснований на гіпотетичних висновках сторони обвинувачення та не підтверджується матеріалами кримінального провадження, зокрема обвинувачений має стійкі соціальні зв'язки, за місцем проживання характеризується позитивно, посередні характеристики з місця служби долучені вже після інкримінованих йому подій та самовільного залишення військової частини, що на думку суду зводить до мінімуму цей ризик.
Щодо ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні, то суд враховує той факт, що стороною обвинувачення для дачі показань викликається п'ять свідків, двоє з яких бути допитані в судовому засіданні 09.05.2025. При цьому свідок ОСОБА_13 , який є односельчанином обвинуваченого ОСОБА_4 , в засіданні повідомив, що після подій, які інкримінуються обвинуваченому, ОСОБА_4 йому не погрожував, будь-яким способом на зв'язок не виходив. Обґрунтування прокурора цього ризику не підтверджується показами свідків. Тому суд погоджується із аргументом сторони захисту, що ризик впливу на свідків значно знизився на час розгляду цього клопотання.
Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Суд констатує, що прокурором при розгляді цього клопотання не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам зазначеним вище. На думку суду застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу, передбаченого ст. 181 КПК України, у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язків забезпечить неможливість втілення ризиків у реальні прояви негативної поведінки обвинуваченого. Досліджуючи матеріали справи щодо обставин подій, документи, що характеризують обвинуваченого, та обґрунтування захисника ОСОБА_5 , суд погодився із позицією сторони захисту щодо достатності застосування такого запобіжного заходу.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи зазначене вище, проаналізувавши надані сторонами пояснення та обґрунтування, дослідивши матеріали кримінального провадження, оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що з метою запобігання наявним ризикам є підстави для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись статтями 177, 181, 194, 196 КПК України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 .
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на 2 (два) місяці до 09 липня 2025 року.
Покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- цілодобово не залишати місце проживання - житловий будинок АДРЕСА_1 ;
- прибувати до прокурора та/або суду за кожною їх вимогою;
- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілою у кримінальному провадженні;
Ухвалу для виконання направити до Камінь-Каширського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області.
Повідомити під розпис обвинуваченого ОСОБА_4 про покладені на нього обов'язки, та роз'яснити, що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.
Обвинуваченого ОСОБА_4 негайно звільнити з-під варти. Ухвала суду про зміну запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду.
Повний текст ухвали оголошено 13.05.2025 року о 18:00 год.
СуддяОСОБА_15