Справа №161/5082/25
Провадження №2-а/155/2/25
13 травня 2025 року місто Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Яремчук С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Задурської К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Стислий виклад позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду в якому зазначив, що постановою поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону УПП у Волинській області ДПП сержанта поліції Данильчука Миколи Юрійовича серії БАД №755355 від 10 березня 2025 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за ч. 1 ст. 126 КУпАП за те, що, керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz E220, державний номерний знак НОМЕР_1 , не пред'явив на вимогу поліцейського посвідчення водія, чим порушив вимоги п. 2.1 та 2.4 ПДР.
Позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною. Зазначив, що працівник поліції не мав права вимагати в нього пред'явлення посвідчення водія для перевірки, оскільки він не керував транспортним засобом. Також зазначив, що поліцейські знаходились на приватній території багатоквартирного будинку, проникнувши туди незаконно, оскільки ворота в нічний час зачиняються, що є порушенням ст. 162 КК України.
У зв'язку з наведеним просить скасувати постанову поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону УПП у Волинській області ДПП сержанта поліції Данильчука Миколи Юрійовича серії БАД №755355 від 10 березня 2025 року. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору та на правову допомогу в загальній сумі 3000 (три тисячі) гривень.
Стислий виклад заперечень відповідача
Представник відповідача Корнійчук І.А. подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 через його безпідставність. Зазначила, що підставою зупинки транспортного засобу слугувала перевірка документів для встановлення осіб, які здійснюють рух автомобілем під час дії комендантської години. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліції» водієві було подано законну вимогу про зупинку транспортного засобу за допомогою спеціальних сигналів. Однак, водій проігнорував зазначений сигнал, не зупинився і продовжував рух, чим вчинив невиконання законної вимоги працівника поліції. В подальшому, після зупинки транспортного засобу, працівник поліції належним чином представився, пояснив підставу перевірки документів та висловив законну вимогу пред'явити документи, зазначені в п. 2.1. а), б), ґ) ПДР України на підставі ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» та пункту 2.4. а) ПДР України. Водій поводив себе зухвало та відмовлявся виконувати законну вимогу поліцейського щодо пред'явлення будь-якого документа на транспортний засіб і документа, що посвідчує особу. В подальшому поліцейським було встановлено особу водія, ним виявився позивач ОСОБА_1 . Встановивши факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, поліцейський розглянув справу відносно позивача. Представник відповідача зазначила, що під час розгляду справи позивачу були роз'яснені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, надано можливість надавати пояснення і заявляти клопотання, знайомитись з матеріалами справи, користуватися юридичною допомогою адвоката та іншого фахівця в галузі права. Після проведення розгляду справи поліцейським було винесено постанову, якою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень. Згідно зі ст. 285 КУпАП позивача було ознайомлено зі змістом оскаржуваної постанови, копію якої останній відмовився отримувати на місці, у зв'язку з чим копія постанови була надіслана йому поштовим зв'язком. Представник відповідача вважає, що позовна заява ОСОБА_1 складається виключно з набору правових норм і не містить доказів, які б спростовували факт вчиненого останнім адміністративного правопорушення. Представник відповідача вважає твердження позивача, які описані в позовній заяві, абсурдними та такими, які вводять суд в оману. Відтак, оскаржувана постанова відповідає фактичним обставинам справи, винесена уповноваженою особою в межах наданих повноважень з дотриманням процедури розгляду справи, а адміністративне стягнення застосоване поліцейським у відповідності до вимог закону, в межах санкції статті, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності. Представник відповідача також зазначила, що вимога позивача про стягнення витрат на професійну правову допомогу також не підлягає задоволенню, оскільки такі витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. В даному випадку, позивачем до позовної заяви не додано документів на підтвердження понесеним ним витрат на правову допомогу.
Відповідь на відзив позивачем подано не було.
Рух справи в суді
Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 28 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначене на 13 травня 2025 року.
Позиція учасників судового розгляду
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань не подавав.
Представник відповідача Корнійчук І.А. в судове засідання не з'явилася. В поданому відзиві на позовну заяву просила розгляд справи проводити у її відсутність. Просила в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що всі учасники справи повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд ухвалив розглянути справу за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування розгляду справи технічними засобами не здійснювалось зважаючи на те, що в судове засідання учасники справи не з'явились.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 10 березня 2025 року поліцейським взводу №1 роти №4 батальйону УПП у Волинській області ДПП сержантом поліції Данильчуком М.Ю. винесено постанову серії БАД №755355 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 (чотириста двадцять п'ять) гривень.
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 10 березня 2025 року о 01 годині 42 хвилини в місті Луцьку по вулиці Гончара, керував автомобілем Mercedes-Benz E220, державний номерний знак НОМЕР_1 , не пред'явив на законну вимогу поліцейського посвідчення водія відповідної категорії та не мав при собі, не надав свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, не мав поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 2.1 «а», 2.1 «б», 2.1 «ґ» ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду.
Підставами заявленого позову стали порушення поліцейським норм матеріального законодавства при оформленні справи, а саме: відсутність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності передбачені ст. 286 КАС України.
Так, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Позовна заява подана в межах строків, визначених ч. 2 ст. 286 КАС України.
Вирішуючи даний позов, суд виходить з того, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч. 1-3, 5-6 ст. 121, ст. 121-1, 121-2, ч. 1-3 ст.122, ч. 1 ст. 123, ст. 124-1-126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VІІІ визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного вище Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 10 розділу III Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Таким чином, нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.
Системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов'язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України в рішенні у справі №23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року.
Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону України «Про Національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та зокрема довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.
Водночас суд зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пп а), б), ґ) п. 2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон); чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат «Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».
Згідно з пп а) п. 2.4 Правил дорожнього руху України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред'явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.
З дослідженого в судовому засіданні DWD-R диску на якому містяться відеозаписи з відеореєстратора з автомобіля патрульної поліції та з нагрудних камер поліцейських вбачається, що 10 березня 2025 року о 01 годині 39 хвилин працівниками поліції було виявлено автомобіль Mercedes-Benz E220, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який рухався по дорозі. В подальшому, працівниками поліції водієві даного транспортного засобу було подано вимогу про його зупинку за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору, які ним були проігноровані і останній продовжував рух. Через деякий час водій автомобіля Mercedes-Benz E220, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 заїхав в двір багатоквартирного будинку та зупинився. З передніх дверей зі сторони водія вийшов позивач, що було встановлено під час подальшого спілкування останнього з працівниками поліції. Останні роз'яснили позивачу причину зупинки та пред'явили законну вимогу надати посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб та страховий поліс. Вказану вимогу позивач не виконав.
Крім того, на відеозаписах з нагрудних камер поліцейських зафіксовано початок розгляду справи, оголошення особи, яка буде розглядати справу, роз'яснено положення ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Під час розгляду справи водію було надано можливість надавати пояснення і заявляти клопотання, знайомитись із доказами, а також користуватися юридичною допомогою. Після проведення розгляду справи було винесено постанову, якою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень. Згідно зі ст. 285 КУпАП позивача було ознайомлено зі змістом оскаржуваної постанови, копію якої останній відмовився отримувати на місці розгляду справи.
Слід зазначити, що оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу відповідає санкції ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Крім цього, в матеріалах адміністративної справи наявне письмове пояснення від 18 березня 2025 року відповідно до якого ОСОБА_2 ствердив, що він 10 березня 2025 року керував автомобілем Mercedes-Benz E220, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 по вулиці Карпенка-Карого, не усвідомлюючи, що працівники поліції ввімкнули проблискові маячки червоного та синього кольору для зупинки транспортного засобу. Після цього заїхав на територію багатоповерхового будинку, що в місті Луцьку по вулиці Олеся Гончара, 1 та припаркував автомобіль. На запитання працівника поліції повідомив, що транспортним засобом керував не він, а його товариш, оскільки боявся, щоб в нього не відібрали посвідчення водія, яке він отримав нещодавно і таким чином хотів уникнути відповідальності. Однак, суд до уваги вказані пояснення не бере та відноситься до них критично, оскільки на відеозаписах з нагрудної камери поліцейського зафіксовано, як в момент зупинки транспортного засобу Лі Владислав-Сін Лон виходить з передніх пасажирських дверей та стверджує, що він є пасажиром, а не водієм.
Аналізуючи відеозаписи, які містяться на вищевказаному DWD-R диску можна зробити висновок, що на таких міститься вся необхідна інформація для встановлення факту вчинення позивачем правопорушення.
Таким чином, доводи позивача, які наведені у позові, не спростовують факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів в справі про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином фактичні обставини, що стосуються доведеності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення суд під час розгляду справи в силу ч. 2 ст. 77 КАС України вважає доведеними належними і допустимими доказами.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Суд також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Підсумовуючи вищенаведене, а також приймаючи до уваги те, що дотримання Правил дорожнього руху є невід'ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, суд зазначає, що порушення позивачем пп а), б), ґ) п. 2.1 Правил дорожнього руху України підтверджено належними та допустимими доказами, а тому постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП є правомірною, а підстави для її скасування відсутні.
Таким чином, притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень відповідає вимогами чинного законодавства.
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право прийняти одне з передбачених ч. 3 ст. 286 КАС України рішення, зокрема, залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Судові витрати по сплаті судового збору, а також за надання правової допомоги слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. 2, 5-10, 241, 242-247, 286 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Сторонами у справі є:
позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області Яремчук С.М.