154/1129/25
1-кп/154/389/25
13 травня 2025 року м. Володимир
Володимирський міський суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
а також сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
законного представника потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Володимир кримінальне провадження № 12025035510000095, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 березня 2025 року по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївка Донецької області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, пенсіонера, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України не судимого,-
Судом визнано доведеним, що 09 березня 2025 року, близько 13 год. 10 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні КНП «Центр надання соціальних послуг Володимирського району», що за адресою: с. Льотниче, вул. Перемоги, 36, Володимирський район Волинська область, під час раптово виниклого конфлікту із ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, спрямованим на спричинення останньому тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, наніс один удар кулаком в обличчя потерпілому. ОСОБА_5 , в результаті чого заподіяв останньому, тілесні ушкодження у вигляді синця лобної ділянки, які згідно висновку судово-медичної експертизи за ступенем тяжкості відносяться до категорії - легких тілесних ушкоджень
Таким чином, ОСОБА_4 умисне легке тілесне ушкодження, тобто кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України визнав повністю, фактичні обставини справи і зібрані по ній докази не заперечував та не оспорював, у вчиненні кримінального правопорушення щиро каявся і дав показання, які повністю узгоджуються з пред'явленим йому обвинуваченням. Вказав, що 09 березня 2025 року у нього із потерпілим виникла конфліктна ситуація, під час якої у знервованому стані штовхнув його рукою в обличчя. Вказав, що не мав на меті нанести йому тілесні ушкодження, проте за наслідками своїх дій він спричинив їх. У вчиненому розкаявся. Просив суд суворо його не карати.
Законний представник потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , також не оспорюючи фактичних обставин вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, вказала, що просила призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч.1 ст.125 КК України.
Оскільки зібрані на досудовому розслідуванні документи, інші матеріали, які є доказами у кримінальному провадженні, визнані обвинуваченим ОСОБА_4 та стороною потерпілого у повному обсязі і ними не заперечувалися та не оспорювалися, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, вони з ініціативи прокурора і згоди обвинуваченого, та представника потерпілого, яким попередньо були роз'яснені положення ч.3 ст.349 КПК України, у судовому засіданні не досліджувались.
При цьому встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а тому в суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.
Також судом учасникам судового провадження роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст.125 КК України кваліфіковані вірно, як умисне легке тілесне ушкодження.
У відповідності до ст.12 КК України та ч.1 ст.125 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 класифікується як кримінальний проступок.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у відповідності до ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, відомості про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. Пенсіонер. За місцем проживання у комунальному некомерційному підприємстві «Центр надання соціальних послуг Володимирського району» характеризується негативно.
При обранні виду та міри покарання для ОСОБА_4 суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю вчиненого кримінального правопорушення.
Під час судового розгляду справи встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення щодо особи з інвалідністю І групи. Вказану обставину суд враховує як обтяжуючу у відповідності до положень п.6 ч.1 ст.67 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 .
Інших обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
З врахуванням вищенаведеного, думки сторони публічного обвинувачення, потерпілого та захисту, із врахуванням даних про особу винного, суд прийшов до висновку, що достатнім та необхідним для його виправлення та перевиховання буде призначення покарання в межах санкції статті, за якою він притягується до кримінальної відповідальності у виді штрафу.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Судові витрати у справі підлягають стягненню з винного.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.349, 370-374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Вирок може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, законному представнику потерпілого.
Суддя Володимирського міського суду ОСОБА_1