13 травня 2025 року м. Чернівці
Справа № 723/5339/24
Провадження №22-ц/822/353/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Литвинюк І. М.,
суддів: Лисака І. Н., Перепелюк І. Б.,
секретар - Собчук І. Ю.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 лютого 2025 року, головуючий у І-й інстанції - Дедик Н. П.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» (далі - ТзОВ «Іннова Фінанс») у листопаді 2024 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 23 лютого 2024 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір про надання грошових коштів у позику №3141320224 в електронній формі, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого позикодавець зобов'язався надати позичальнику позику на суму 8 000 грн шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки ( НОМЕР_1 ) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п.2.6.1, п.п.4.1-4.2 та п.4.4 цього договору та його додатків.
Відповідно до умов договору строк кредиту становить 360 днів, тип процентної ставки - фіксована, стандартна процентна ставка становить 2,2% в день, яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.2.5 договору, знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується, якщо позичальник 24 березня 2024 року сплатить кошти в сумі не менше суми першочергового платежу, визначеного в графік платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.
Відповідач свої зобов'язання перед позикодавцем не виконала, суму позики не повернула, проценти за користування грошовими коштами не сплатила, у зв'язку з чим станом на 22 листопада 2024 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 53 584 грн, з яких: 8 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 45584 грн - заборгованість за процентами.
Просило стягнути з відповідача на користь ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» заборгованість за договором позики №3141320224 від 23 лютого 2024 року в розмірі 53 584 грн, а також понесені судові витрати.
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 лютого 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Іннова Фінанс» суму заборгованості за договором про надання грошових коштів у позику №3141320224 від 23 лютого 2024 року в розмірі 53 584 грн, з яких: 8 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 45 584 грн - заборгованість за процентами.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано переконливі докази на підтвердження перерахування кредитних коштів відповідачу згідно з умовами кредитного договору. Відповідачем не надано доказів на підтвердження заперечень даних обставин і спростування доказів позивача.
На зазначене рішення суду представник відповідача Єлісєєв Д. О. подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Вказує на те, що звертаючись із відповідним позовом до суду, ТОВ «Іннова Фінанс» повинно було довести факт перерахування коштів відповідачу. Оскільки матеріали справи не містять доказів перерахування коштів відповідачу, з відповідними клопотання про витребування таких доказів позивач до суду не звертався, у задоволенні позову необхідно відмовити у зв'язку із недоведеністю.
З доданих до позовної заяви документів неможливо встановити ні власника рахунку/картки, ні даних про здійснені операції. Надані позивачем докази не є розрахунковими документами та не підтверджують переказу коштів, операцій по банківському рахунку, не містять відмітки про час його прийняття та виконання банком, не містять повного номера картки, з чого можна було б встановити факт перерахування коштів на картковий рахунок саме відповідача.
Крім того, з наданого суду документа слідує, що грошові кошти були перераховані через невстановленого посередника. Також у наданому позивачем кредитному договорі відсутні будь-які відомості про те, що кредитні кошти будуть перераховуватися іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором.
Позивачем не надано доказів підписання кредитного договору безпосередньо відповідачем.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
За змістом частин 4, 6 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
За вимогами частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам закону, виходячи з наступного.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що 23 лютого 2024 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_3 укладено договір про надання грошових коштів у позику №3141320224, відповідно до умов якого позикодавець зобов'язався надати позичальнику позику на суму 8 000 грн шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 (п.3.1 договору), на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно з п.2.6.1 цього договору та його додатків. Строк дії договору - 360 днів. Договір надання грошових коштів у позику укладений в електронній формі та підписаний ОСОБА_3 одноразовим ідентифікатором ob5vxe01y.
Крім того, ОСОБА_3 одноразовим ідентифікатором juy6rv8su підписано паспорт споживчого кредиту, в якому міститься інформація про основні умови кредитування, про орієнтовну реальну вартість кредиту, порядок його повернення.
Відповідно до умов договору тип процентної ставки - фіксована, стандартна процентна ставка становить 2,2% в день, яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.2.5 договору, знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується, якщо позичальник 24 березня 2024 року сплатить кошти в сумі не менше суми першочергового платежу, визначеного в графік платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.
Відповідно до графіку платежів, якщо позичальником не будуть виконані умови договору для отримання зниженої ставки, розмір процентів за вказаний період буде перераховано за стандартною процентною ставкою, в зв'язку з чим перший платіж зі сплати процентів збільшиться та складе 5 280 грн, сума процентів за користування кредитом складе 63 360 грн, реальна річна процентна ставка складе 47541,10% річних, а загальна вартість кредиту складе 71 360 грн.
Надання позивачем кредитних коштів в сумі 8 000 грн відповідачу шляхом зарахування на банківську картку № НОМЕР_1 підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №19776-1354-89616865 від 23 лютого 2024 року, ІД операції 1369727084. Переказ коштів здійснено надавачем платіжних послуг ТОВ ФК "Контрактовий дім", що діє на підставі договору №160523/1 від 16 травня 2023 року, укладеного між даним товариством та позивачем.
З анкети клієнта, що є витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://finsfera.ua//, вбачається, що позичальником є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 08.07.2022, орган, що видав 7310. Також зазначено електронну адресу позичальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , фінансовий номер телефону НОМЕР_4 , номер банківської картки для перерахунку коштів НОМЕР_1 .
У позовній заяві позивачем зазначено, що станом на 22 листопада 2024 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 53 584 грн, з яких: 8 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 45 584 грн - заборгованість за процентами: 8 000 (тіло кредиту) х 2,2% (денна ставка) х 259 (дні прострочення).
З копії свідоцтва про шлюб вбачається, що 21 червня 2022 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 виконавчим комітетом Сторожинецької міської ради зареєстровано шлюб. ОСОБА_3 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_6 .
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі №761/35556/14 зроблено висновок, що «невід'ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов'язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».
У справі, яка переглядається, встановлено, що 23 лютого 2024 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_3 укладено договір про надання грошових коштів у позику № 3141320224.
Із змісту вказаного договору вбачається, що він підписаний ОСОБА_3 електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора ob5vxe01y.
Також матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, який також підписаний ОСОБА_3 електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора juy6rv8su.
Факт використання відповідачем ОСОБА_3 одноразового ідентифікатора, для підписання вказаних документів підтверджується роздруківкою з поштової скриньки позивача, з якої вбачається направлення на електронну пошту відповідача одноразових ідентифікаторів: ob5vxe01y для підписання договору про надання грошових коштів у позику № 3141320224; juy6rv8su для підписання паспорту кредиту (а.с.43).
Отже, позивачем доведено факт укладення 23 лютого 2024 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_3 договору про надання грошових коштів у позику № 3141320224 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Відповідно до Закону договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, як з приводу укладення договорів, так і належності відповідачу зазначеного номеру телефону чи ненадходження на нього смс-кодів, тобто не спростовано відповідачем, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги про неукладеність договору про надання грошових коштів у позику № 3141320224 від 23 лютого 2024 року, оскільки без здійснення вказаних дій останнім зазначений договір не був би укладений сторонами, а тому вище наведений правочин відповідно до Закону вважається такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження № 61-6066 св 23).
Так, відповідач після укладення 21 червня 2022 року шлюбу змінила прізвище з " ОСОБА_7 " на " ОСОБА_6 ", що підтверджує копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 та копією паспорта № НОМЕР_3 , виданого 08.07.2022, а тому не спростовується факт укладення між сторонами договору надання грошових коштів у позику № 3141320224 від 23 лютого 2024 року, оскільки в договорі містяться всі ідентифікуючі дані позичальника. Відповідачем не надано доказів того, що паспорт № НОМЕР_3 , виданий 08.07.2022, вибув з її володіння.
Отже, відповідачем не надано належних доказів укладення вищезазначеного договору від її імені іншою особою за відсутності її волевиявлення.
З приводу виконання кредитором обов'язку щодо переказу (надання) кредитних коштів та виникнення обов'язку щодо погашення заборгованості з боку позичальника, апеляційний суд зазначає.
За змістом частини першої статті 1050 ЦК України, згідно з вимогами статей 526, 527, 530 ЦК України банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23) міститься висновок, «що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором».
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.
Добра совість це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), є проявом принципу доброї совісті та базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Згідно з п.2.2. 3.1. договору про надання грошових коштів у позику № 3141320224 від 23 лютого 2024 року, ТОВ «Іннова Фінанс» надає позичальнику кредит за цим договором позикодавець зобов'язується надати позичальнику позику на суму 8000 грн шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника на платіжну картку НОМЕР_1 , а позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до п 2.6 договору строк кредиту 360 днів, знижена процентна ставка становить 0,01% в день, стандартна процентна ставка - 2,2% в день.
16 травня 2023 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Контрактовий Дім» та ТОВ «Іннова Фінанс» укладено договір №160523/1 про надання послуг з приймання та переказу платежів.
Як вбачається з квитанції до платіжної інструкції №19776-1354-89616865 від 23 лютого 2024 року, ТОВ ФК «Контрактовий дім» за дорученням ТОВ «Іннова Фінанс» 23 лютого 2024 року на картковий рахунок НОМЕР_1 було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 8 000 грн, номер транзакції 1369727084.
Отже, відповідно до умов договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані позичальником позикодавцю з метою отримання кредиту.
Відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_6 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Тобто, зазначення повного номеру платіжної картки відповідача в кредитному договорі є неможливим, а з боку позивача порушень не відбулося, та з урахуванням вимог закону здійснено захист інформації щодо клієнта від третіх осіб.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про необхідність зазначення в укладеному договорі реквізитів повного карткового рахунку відповідача.
Відповідачем не спростовано, що банківська картка з відповідним номером, яка вказана ним в договорі, їй не належить.
За встановленої судом обставини перерахування на банківську картку відповідача 23 лютого 2024 року коштів на суму 8 000 грн, та водночас заперечення факту надання йому кредитних коштів є суперечливими.
У такий спосіб відповідач намагається уникнути належного виконання зобов'язання.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту переказу (надання) кредитних коштів відповідачу та відхиляє аргументи апеляційної скарги про недоведеність факту перерахування позивачем кредитних коштів.
З урахуванням наведеного, встановивши факт укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору, а також факт отримання відповідачем коштів за договором кредиту та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору та у строки, визначені сторонами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Іннова Фінанс» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8 000 грн.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 45 584 грн, з огляду на наступне.
Так, матеріалами справи встановлено, що договір про надання грошових коштів у позику № 3141320224 від 23 лютого 2024 року, який підписаний сторонами ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_3 , містить узгоджені ними положення щодо встановлення розміру, порядку нарахування процентів за стандартною процентною ставкою 2,2 відсотка (п.2.6.1).
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (статтю 8 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023).
Згідно з п.17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 1 згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023).
Відповідно до розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з карткою документа Закону № 3498-ІХ визначено, що дата публікації 23 грудня 2023 року, дата набрання законної сили 24 грудня 2023 року.
Тобто, з 24 грудня 2023 року та протягом перших 120 днів (до 22.04.2024) розмір денної процентної ставки при укладенні кредитного договору не може перевищувати 2,5 %.
Національним банком України у листі від 20 лютого 2024 року «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз'яснення щодо застосування Закону № 3498-ІХ, а також п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» з метою недопущення порушення прав споживачів.
Так, у пункті 2 вказаного листа щодо максимального розміру денної процентної ставки Національним банком України роз'яснено, що «відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто до 20.08.2024 включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).
На підставі частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто з 21.08.2024, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону «Про споживче кредитування», не може перевищувати 1%.
Враховуючи, що договір про надання грошових коштів у позику № 3141320224 укладено 23 лютого 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому за період з 23 лютого (день укладення договору та отримання позики) по 22 квітня 2024 року (день закінчення встановлених законодавством перших 120 днів) проценти за користування повинні були нараховуватись з розрахунку обумовленої сторонами денної відсоткової ставки розміром 2,2%, що за 60 днів становить 10 560 грн.
За період з 23 квітня по 20 серпня 2024 року (період встановлених законодавством наступних 120 днів) проценти повинні нараховуватись із застосуванням максимального розміру денної процентної ставки в розмірі 1,5%, що за 120 днів становить 14 400 грн. Лише з 21 серпня по 08 листопада 2024 року проценти повинні нараховуватись відповідно до частини 5 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" за денною ставкою 1%, що за 79 днів складає 6 320 грн.
Тому, зважаючи на засади диспозитивності цивільного судочинства, за заявлений позивачем період, а саме з 23 лютого по 08 листопада 2024 року, тобто за 259 днів, до стягнення підлягає 31 280 грн заборгованості за процентами.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Іннова Фінанс» суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 000 грн та суми заборгованості за процентами у розмірі 31 280 грн.
З огляду на викладене, висновки суду в частині розміру заборгованості за відсотками, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог статті 376 ЦПК України є підставою для зміни судового рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви ТОВ «Іннова Фінанс» сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 4 524 грн.
Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови, позов ТОВ «Іннова Фінанс» задоволено частково на 73,30%.
Враховуючи, що позивачем надано докази сплати судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 2 422, 40 грн, понесені витрати позивача слід стягнути з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1 775, 69 грн.
Враховуючи, що при подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 4 542 грн, тому сплачений відповідачем судовий збір за подачу апеляційної підлягає стягненню на його користь з позивача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги у розмірі 1 212,71 грн.
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже, слід провести взаємозалік судових витрат у справі та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова Фінанс» витрати у сумі 562,90 грн (1 775,61 - 1212,71).
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 лютого 2025 року змінити.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» заборгованість за договором про надання грошових коштів у позику № 3141320224 від 23 лютого 2024 року у сумі 39 280 (тридцять дев'ять тисяч двісті вісімдесят) гривень, з яких: 8 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 31 280 гривень - заборгованість за процентами.
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» судові витрати у розмірі 562 гривні 90 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий І. М. Литвинюк
Судді: І. Н. Лисак
І. Б. Перепелюк