13 травня 2025 року м. Чернівці Справа № 727/13364/23
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Лисака І.Н.,
суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.,
секретар: Сарган Ю.В.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
при розгляді справи за апеляційною скаргою Мар'яна Івана Степановича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 березня 2025 року про призначення експертизи, постановлену під головуванням судді Калмикової Ю.О.,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача, в якому просила визнати об'єктом спільної власності подружжя квартиру та стягнути на її користь вартості такої.
Надалі, 11.09.2024 року Бабічук А.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано клопотання про призначення судової оціночної експертизи.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28.03.2025 року клопотання представника позивачки - адвоката Бабічук А.С. задоволено. Призначено по справі судову оціночну експертизу нерухомості, на вирішення якої поставлено питання: яка реальна (фактична) вартість квартири за адресою АДРЕСА_1 ?
Зобов'язано власника спірної квартири надати експертам для огляду квартиру.
Визначено експерту установу, попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України, витрати покладено на позивача.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду сторона відповідача оскаржила таку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, принципів змагальності та диспозитивності.
Звертає увагу на те, що на даний час відсутні правові підстави для призначення у справі вказаної експертизи, оскільки станом на час відчуження квартири 18.08.2023 року була проведена оціночна експертиза такої, і її вартість Провадження №22-ц/822/420/25
становила 540 000 грн. Крім того, позивачем було надано згоду на відчуження спірної квартири, а спір між сторонами було врегульовано в добровільному порядку.
Наголошує, що квартира не перебуває у власності відповідача, що позбавляє можливості проведення експертизи.
Відзив до суду апеляційної інстанції не надходив.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань й заявлених в суді першої інстанції вимог, приходить до наступних висновків.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Постановляючи ухвалу про призначення у справі оскаржуваної експертизи суд першої інстанції вказав, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи, потрібні спеціальні знання, а висновок експерта щодо вартості спірного майна за адресою: АДРЕСА_1 , викликають сумніви позивача щодо їх правильності, у зв'язку з чим вважав за необхідне клопотання задовольнити.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як підтверджується матеріалами справи, у грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача, а згодом подавши позовну заяву в новій редакції, просила визнати об'єктом спільної власності подружжя квартиру та стягнути на її користь вартості такої (а.с.1-2, 28-31).
Згідно копії договору купівлі-продажу від 18.08.2023 року ОСОБА_2 передав у власність (продав), а ОСОБА_3 прийняла у власність (купила) квартиру по АДРЕСА_1 за ціною 540 000 грн (а.с.60-63).
07.06.2022 року ОСОБА_1 нотаріально посвідченою заявою надала дозвіл ОСОБА_2 на укладення та підписання попереднього договору купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна, основного договору купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна, тощо (а.с.59).
11.09.2024 року ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано клопотання про призначення судової оціночної експертизи (а.с.172-173).
В силу ст.129 Конституції України, ст.2 ЦПК України до основних засад (принципів) судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За приписами положень статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. До основних засад (принципів) цивільного судочинства належать, зокрема змагальність сторін та диспозитивність.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Пунктами 2, 3 ч.1 ст.43 ЦПК України передбачено право учасників справи подавати докази та брати участь у їх дослідженні, подавати заяви та клопотання.
Згідно з положеннями ст.76, ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Пунктом 4 ч.5 ст.12 ЦПК України визначено, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
Як визначено у ст.1 ЗУ «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває упровадженні, зокрема, суду.
Згідно вимог ч.1 ст.103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Відповідно до ч.1 ст.104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Положеннями ч.5 ст.104 ЦПК України встановлено, що в ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Згідно з нормами ст.ст.102, 106 ЦПК України, а також положень постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» висновок експерта є доказом в цивільному процесі. Він не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.
В п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» роз'яснено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів. При вирішенні питання про призначення експертизи суди повинні керуватися статтями 143 - 150 ЦПК України, Законом України від 25 лютого 1994 року N 4038-XII («Про судову експертизу», Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року N 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30 грудня 2004 року N 144/5), та враховувати роз'яснення, дані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 року № 15) з урахуванням особливостей правового регулювання захисту конкретних суб'єктивних прав.
Статтею 104 ЦПК України встановлені вимоги до змісту ухвали про призначення експертизи, згідно яких в ухвалі про призначення експертизи суд зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять до предмета доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм.
Як вбачається з матеріалів справи між сторона існує спір з приводу визнання квартири об'єктом спільної власності подружжя та компенсація частки її вартості, а позивач стверджує, що спірну квартиру було відчужено для уникнення подальшого її поділу.
За приписами ст.100 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
Так, необхідність призначення судової експертизи в цивільному процесі обумовлена, насамперед, необхідністю з'ясування судом тих обставин, які потребують спеціальних знань, та в силу їх специфічного характеру, не можуть бути з'ясовані судом на основі положень чинного законодавства, що може вплинути на правильне вирішення цивільного спору по суті.
Суд вказує на те, що одним із принципів призначення судової експертизи є принцип доцільності.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» від 01.06.2006р. зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів з'ясування або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
Тобто призначення експертизи забезпечить дотримання судом основоположних прав сторін на рівність і змагальність, забезпечить можливість захисту власної позиції позивачу, тоді як висновок експерта, його прийняття як доказу буде досліджуватися у загальному порядку при розгляді справи по суті.
Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу неналежності квартири відповідачу, то як вбачається з матеріалів справи, дійсно квартира по АДРЕСА_1 була відчужена матері ОСОБА_3 , однак вказана обставина не спростовує можливість проведення оціночної експертизи нерухомості.
Крім іншого, жодна зі сторін не заперечує факту реалізації спірної квартири, саме через що і виник спір.
Згідно зі статтею 3 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
З метою точної оцінки в Україні застосовують Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», і Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна». Відповідно до розглянутих нормативних актів для оцінки майна застосовують три методичні підходи: витратний, дохідний і порівняльний, а тому методичний підхід для проведення експертизи (оцінки майна) буде прийматися експертом, який уповноважений проводити експертизу, а тому вказаний довід сторони апелянта є безпідставним.
З приводу посилання апелянта на те, що на час відчуження квартири 18.08.2023 року була проведена оціночна експертиза такої, і її вартість становила 540 000 грн, - не є обставиною, що унеможливлює проведення призначеної експертизи, оскільки вказані відомості будуть оцінені судом під час вирішення спору по суті разом із іншими наявними в справі доказами.
Враховуючи зазначене вище та за встановлених обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, постановляючи дану ухвалу, діяв в межах вимог процесуального закону, об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін та дійшов обґрунтованого висновку про призначення судової оціночної експертизи, оскільки для вирішення питання щодо поділу спірного нерухомого майна необхідні спеціальні знання.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції необґрунтовано призначив експертизу, не дослідивши перед цим усі письмові докази у справі, є безпідставними, а відмова у призначенні вказаної експертизи, які стосується предмету доказування у цій справі, порушить принцип змагальності цивільного процесу.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З приводу зобов'язання власника спірної квартири надати експертам для огляду квартиру, доводи апеляційної скарги є слушними, оскільки суд першої інстанції з урахуванням встановлених обставин справи, а саме відчуження спірної квартири, своїм рішенням поклав обов'язок надати доступ до квартири особу (без її конкретизації), яка не є учасником справи, що, в свою чергу, не перебачено вимогами чинного процесуального Закону, а тому ухвала суду у цій частині підлягає скасуванню.
За приписами п.1 та п.4 ч.1 ст.376 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст.374, 375, 376 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 березня 2025 року в частині зобов'язання власника спірної надати експертам доступ для огляду квартиру по АДРЕСА_1 скасувати.
В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Н. Лисак
Судді: Н.К. Височанська
І.Б. Перепелюк