Справа № 346/633/25
Провадження № 33/4808/358/25
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П.
Суддя-доповідач Васильєв
08 травня 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 квітня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в сумі 605 гривень 60 копійок,
Судом першої інстанції встановлено, що 01.02.2025 року о 00:00 год. в м. Коломия, по вул. Чайковського, 52, Івано-Франківської області, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки " Hyundai Elantra ", номерний знак « НОМЕР_1 », у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору “ Алкофор 507 », результат тесту - 0,39 проміле, чим порушила п.2.9 «а» ПДР України та вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись із судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 квітня 2025 року та винести нову постанову, якою закрити провадження по справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
Вважає постанову суду незаконною та необґрунтовано. Під час розгляду справи судом порушено принцип об'єктивності. Стверджує, що позиція суду першої інстанції була упередженою відносно неї.
Також вважає, що при фіксуванні правопорушення, складанні протоколу було порушено ряд процесуальних норм, що перешкоджає визнати ці документи належними та допустимими доказами.
Вважає, що у матеріалах справи відсутні законні підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності.
Звертає увагу, що їй не було вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення, крім того вона не здійснювала жодних записів у протоколі та акті огляду, і не підписувала їх.
Зазначає, про розбіжності у часі у протоколі, направленні, роздруківці тесту та відео файлах. Також, акцентує увагу, що долучений до матеріалів справи відеозапис є не безперервними.
ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що поліцейський тільки зачитав зміст ст. 268 КУпАП, проте не роз'яснив їх суть, таким чином було порушено її право на захист.
У своїй апеляційній скарзі, ОСОБА_1 зазначає, що відносно неї міг бути використаний тест щодо іншої особи або іншим чином сфальсифікований тест, оскільки відеозаписом та протоколом відносно неї зафіксовано тест №133, однак на роздруківці приладу Драгер номер тесту зазначається як 00114.
Вважає, що в акті огляду зазначені ознаки, які спростовуються відеозаписом, оскільки свою поведінку ОСОБА_1 вважає спокійною та адекватною, а припущення щодо наявності ознак сп'яніння у неї суб'єктивними.
Крім того, звертає увагу, що у направленні на огляд водія транспортного засобу не зазначено місце його складання, а також час складання становить 01 год. 20 хв. тобто 10 хвилин після складання протоколу про адміністративне правопорушення, що свідчить про те, що направлення не може бути належним і допустимим доказом.
В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , підтримала вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просила скасувати постанову суду та закрити провадження у зв'язку з відсутністю в її складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.
Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)
Так, під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були реалізовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо права скористуватись юридичною допомогою професійного захисника та були перевірені її доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів.
Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.
Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
Зокрема, зі змісту доводів ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції вбачається, що вона не заперечує факт керування транспортним засобом та її зупинку працівниками поліції, проходженнЯ неї огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейським за допомогою спеціального технічного приладу та позитивний результат теститу, який складав 0,39 проміле. Однак, стверджує, що не погодилась із позитивним результатом тесту, оскільки перебувала у тверезому стані.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №235537 від 01.02.2025 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 звинувачується в тому, що01.02.2025 року в м. Колоимя по вулиці Чайковського, 52 керувала ТЗ Хюндай елантра д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки ТЗ із застосуванням спеціального технічного приладу Алкофор 507. Результат 0,39 проміле. Тест №133, чим порушила п. 2.9.а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. (а.с. 1)
Зі змісту доводів апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 не заперечує факт керування нею транспортним засобом, проходження огляду на стан сп'яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу та отримання позитивного результату огляду. Однак, стверджує, що погодилась із результатом тесту та не відмовлялась від проходження повторного огляду на стан сп'яніння у медичному закладі. Вказує, не розуміла правових наслідків своїх дій, оскільки працівники поліції не роз'яснили їй належним чином її права та не повідомили про наслідки проходження огляду на стан сп'яніння та відмови від проходження такого огляду.
Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що вона звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протокол складений уповноваженою особою - поліцейським Коломийського РВП ГУНП в Івано-франківській області сержантом поліції Андрусяком В.В. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою. ОСОБА_1 від підписання протоколу відмовилася, однак при цьому, з відеозапису, долученого до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була присутня при його складанні, ознайомлена із його змістом, їй були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Додатково в протоколі зазначено про те, що у водія не було вилучене посвідчення водія.
На переконання апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення містить достатні дані про те, що ОСОБА_1 була ознайомлена зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно даних акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 проведений у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння обличчя за допомогою Алкофор 507, результати огляду на стан сп'яніння - проба позитивна 0,39 проміле, з результатами огляду ОСОБА_1 ознайомлена, проте від підпису, як свідчить відеозапис, відмовилася. (а.с. 2)
Згідно даних направлення в КНП «Коломийська ЦРЛ» на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 01.02.2025 року о 01 год. 20 хв., у результаті огляду, проведеного поліцейським у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння обличчя. Огляд проводився за допомогою газоаналізатора Алкофор 507. Результат огляду - реакція позитивна, 0,39% проміле (а.с. 4)
Апеляційний суд приймає до уваги, що складання відповідного направлення до медичного закладу носить формальний характер, оскільки у даному випадку були відсутні правові підстави для проведення огляду у медичному закладі у зв'язку з тим, що водій транспортного засобу погодилась із позитивним результатом огляду на стан сп'яніння, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу.
Відповідно до роздруківки приладу «Алкофор 507», огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проведений 01.02.2025 о 00:55 год. за допомогою приладу «Алкофор 507», серійний номер: IUN3F0151, дата калібрування: 14.05.2024 р., тест №00114, результат: 0,39%. Роздруківка приладу «Алкофор 507" підписана поліцейським. Особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 від підпису відмовилася, проте зазначено, що вона ознайомлена із результатом (а.с. 5).
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи щодо розбіжності між часом складання адміністративних матеріалів та часом зафіксованим на відеозаписі, оскільки незначні неточності та неправильності у зазначених документах не мають принципового значення для вирішення питання про доведеність винуватості у вчиненні правопорушення і не впливають на визнання цих доказів належними та допустимими.
Відповідно до рапортів поліцейського СРПП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області сержанта поліції Андрусяка В.В. та поліцейського СРПП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції Лубіва В. від 01.02.2025 року слідує: під час патрулювання, 01.02.2025 року о 01 год. 10 хв. в м. Коломия, на вул. Чайковського, було зупинено транспортний засіб «Хюндай елантра », д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , яка рухалась в комендантську годину. В ході спілкування з водієм ОСОБА_1 в них виникла підозра, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння, за наявності наступних ознак: різкий запах алкоголю з порожнин рота, поведінка що не відповідає обстановці ,різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Водієві ОСОБА_1 було запропоновано у встановленому законодавством порядку, на місці зупинки пройти тест на факт встановлення алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Алкофор 507 остання - погодилась, результат тестування позитивний 0,39 проміле . Після чого водієві ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі КНП «Коломийська ЦРЛ» КМР на що остання відмовилась. ОСОБА_1 було роз'яснено зміст ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, та після чого було складено адміністративний протокол за ст. 130 ч.1 КУпАП. Транспортний засіб Хюндай елантра д.н.з. НОМЕР_3 було припарковано на місці, без порушень Правил дорожнього руху (а.с. 7, 8).
Також до матеріалів справи долучена копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с. 6).
Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. (а.с. 9).
Відеозаписом зафіксовано зупинку транспортного засобу марки Хюндай Елентра д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , спілкування працівників поліції із водієм, перевірку документів , які дозволяють керувати транспортним засобом. Зі змісту відеозапису вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб у зв'язку із порушенням вимог комендантської години. Під час, коли ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції відкрила багажник, то працівник поліції повідомив, що відчуває запах алкогольних напоїв, намагався з'ясувати чи вживала водій алкогольні напої та запропонував пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Алкофор 507. Відеозаписом зафіксовано, як ОСОБА_1 проходить тест на стан сп'яніння та отримує позитивний результат 0,39% проміле. Працівник поліції запитав ОСОБА_1 щодо її згоди з результатом та бажання пройти повторний огляд у Коломийській ЦРЛ. Водій повідомила: «Ні, будь ласка, мене чекають вдома діти», у неї повторно запитали, чи згідна вона з результатом на що остання повідомила: «Ну, а що мені залишається робити». Коли працівник поліції втретє запитав ОСОБА_1 чи згідна вона із результатом, то остання спитала: «Зараз?», їй повідомили, що так та спитали чи вона буде їхати до медичного закладу. ОСОБА_1 відповіла, що не буде їхати у зв'язку з чим працівник поліції повідомив, що відносно неї буде складено протокол про адміністративне правопорушення, п6ередбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Далі роз'яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Далі працівник направилися до службового транспортного засобу для складання адміністративних матеріалів. Відеозаписом зафіксовано, як ОСОБА_1 ознайомлюють зі складеним відносно неї протоколом про адміністративне правопорушення, повідомляють, що розгляд справи відбудеться у Коломийському міськрайонному суді, запитують щодо отримання копію протоколу. Однак, дізнавшись, що за отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення необхідно поставити свій підпис, остання відмовилася від отримання копії. Працівники поліції повідомили, що від керування транспортного засобу ОСОБА_1 відсторонена, транспортний засіб залишено за місцем зупинки.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту вищевказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечувала факт керування транспортним засобом та як водій транспортного засобу погодилася пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу поліцейським на місці зупинки транспортного засобу.
Дані відеозапису повністю узгоджуються із даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 2).
Зі змісту доводів апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 стверджує, що не погодилась із результатом огляду на стан сп'яніння та не відмовлялась від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі.
Разом з тим, вищевказані доводи є неспроможними, оскільки не відповідають сукупності досліджених судом та суперечать встановлених фактичним обставинам.
Так, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Так, в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що водій транспортного засобу не погоджувався із результатами огляду, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, а її процесуальна поведінка після проходження огляду свідчить про те, що вона не заперечувала результати огляду та погоджувалась з ними.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що незгода водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного огляду на стан алкогольного сп'яніння повинна бути висловлена в категоричній чіткій формі, а зі змісту процесуальної поведінки водія повинно вбачатись, що він дійсно вважає, що такий результат огляду не відповідає дійсності та погоджується пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, оскільки не перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд вважає, що вирішуючи питання щодо незгоди водія транспортного засобу із отриманим позитивним результатом огляду на стан сп'яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, необхідно враховувати процесуальну поведінку водія транспортного засобу та звертати увагу на його ставлення щодо можливості спростувати отриманий результат шляхом проведення відповідного огляду у медичному закладі.
Разом з тим, відмова водія транспортного засобу пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі свідчить про те, що він не бажає скористатися своїм правом на спростування отриманого результату шляхом проведення такого огляду професійним лікарем у закладі охорони здоров'я та фактично погоджується з отриманим позитивним результатом огляду на стан сп'яніння.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вона керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп'яніння пов'язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян.
Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.
З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 квітня 2025 року, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв