Справа № 350/1265/23
Провадження № 22-ц/4808/726/25
Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В.
Суддя-доповідач Пнівчук
12 травня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Пнівчук О.В.,
суддів: Бойчука І.В., Луганської В.М.,
з участю секретаря Кузнєцова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рожнятівського районного суду від 28 березня 2025 року, у складі судді Пулика М.В.,у справі за заявою ОСОБА_2 про застосування заходів забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 у якому з урахуванням збільшених позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь авансовий платіж у розмірі 10000 доларів США та 3% річних у розмірі 915 доларів США.
27.03.2025 ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, в якій просив вжити заходи забезпечення пред'явленого ним позову.
В обґрунтування заяви зазначав, що з огляду на те, що заявлена до стягнення сума у розмірі є значною, високою є ймовірність виконання рішення суду за рахунок майна відповідача. Зважаючи на недобросовісність відповідача щодо виконання зобов'язань за договором позики, а також повне ігнорування претензій, що неодноразово були йому надіслані позивачем, невжиття заходів забезпечення позову не лише утруднить виконання рішення суду, а й зробить його неможливим.
Відповідачу на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , тому, позивач просив суд про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження даної квартири.
Ухвалою Рожнятівського районного суду від 28 березня 2025 року заяву ОСОБА_2 про застосування заходів забезпечення позову задоволено.
Заборонено ОСОБА_1 відчуження 1/4 квартири за адресою АДРЕСА_1 .
На вказану ухвалу суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що дії суду щодо накладення заборони на відчуження квартири є незаконним та недоцільними, такими що порушують права відповідача та не відповідають чинному законодавству.
Зазначає, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав та інтересів інших осіб. Суд має перевірити чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Вважає, що позивач не вказує та не обґрунтовує, які діє вчиняє відповідач, які б унеможливили виконання рішення суду, та яким чином такі дії можуть утруднити виконання будь яких рішень суду.
Квартира, на частину якої судом накладено заборону на відчуження, не є предметом позову у справі. Реальна вартість квартири та її 1/4 частини в п'ять разів вища за заявлену позивачем суму в позові.
Позивач ввів суд в оману стверджуючи, що у відповідача відсутнє інше майно. Зазначає, що у його володінні є об'єкти нерухомості, автомобілі та інше майно, вартість яких перевищує розмір заявлених позовних вимог. Також, посилаючись в позовній заяві про продаж авто, позивач не вказує його як предмет забезпечення позову. Дії позивача суперечать чинному законодавству щодо купівлі-продажу авто.
До матеріалів справи не долучено жодного договору позики.
Вважає, що вжиття заходу забезпечення позову грубо порушує його права, а позивач, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, зловживає своїми правами та здійснює тиск на відповідача.
Також суд першої інстанції у своїй ухвалі не дотримався практики Європейського суду з прав людини щодо справедливого судового розгляду та не встановив чи у випадку відмови у позові, позивач має достатній майновий стан, щоб відшкодувати завдану шкоду чи можливі збитки відповідачу.
Просить скасувати ухвалу суду, стягнути з позивача 5 400 000 грн на рахунок суду в якості забезпечення позову, або накласти арешт на його майно на аналогічну суму. Компенсувати з позивача витрати на адвоката для складання апеляційної скарги в розмірі 10 000 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги.
Позивач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення коштів з відповідача у розмірі 10 000 доларів США та 915 доларів США 3 відсотків річних, які відповідач не визнає, а отже існує ризик невиконання рішення суду у разі його задоволення.
Оскільки є наявність реального спору з приводу стягнення коштів та ризиків щодо можливого його відчуження, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для забезпечення позову в даному вигляді.
Вважає, що твердження апелянта про те, що він не збирається продавати квартиру є голослівними та не підтверджені жодними доказами. Також не підтверджені жодними доказами доводи апелянта про те, що вартість квартири в п'ять разів вища за заявлену позивачем вартість. Вимоги позивача про накладення арешту на частину квартири, вартість якої складає 41695 доларів США, є співмірним із цінною позову в розмірі 10 914 доларів США, та інтереси відповідача, який є одноособовим власником всієї квартири, не порушуватимуться.
Також зазначає, що неналежними є доводи апелянта по суті позовних вимог, оскільки питання обґрунтованості позовних вимог на стадії забезпечення позову суд не вирішує.
Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а ухвалу суду залишити без змін.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.
Позивач ОСОБА_2 заперечив доводи апеляційної скарги, вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду відповідає.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Способи забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним. Одним із видів такого забезпечення є, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмета спору.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (висновок, висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20)).
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед не може бути визначено результат розгляду справи по суті спору.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 травня 2020 року у справі № 755/15345/17-ц та від 21 квітня 2022 року у справі №592/7729/18.
Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22 звернуто увагу на те, що можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що у справах про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
У справі що переглядається встановлено, що позивач ОСОБА_2 у липні 2023 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , у якому з урахуванням збільшених позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь авансовий платіж у розмірі 10000 доларів США та 3% річних у розмірі 915 доларів США. В обґрунтування позову вказував, що оплата авансу у розмірі 10 000 доларів США підтверджується розпискою написаною особисто ОСОБА_1 20.12.2021 року.
Відповідач ОСОБА_1 категорично заперечує наявність у нього боргових зобов'язань перед позивачем.
У заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 посилався на те, що відповідачу на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , тому, виходячи із ціни позову та ринкової вартості квартири визначеної у висновку про незалежну оцінку майна, проведеної приватним оцінювачем ОСОБА_3 у розмірі 2546753,00 грн, що в перерахунку на іноземну валюту становить 41695 доларів США, просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження даної квартири.
З огляду на наведені обставини, колегія суддів доходить висновку, що між сторонами дійсно виник спір про стягнення значної суми грошових коштів. Запропонований позивачем спосіб забезпечення позову у шляхом накладення заборони на відчуження частини квартири може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення такого рішення, а його невжиття може ускладнити чи унеможливити таке виконання, такий захід забезпечення позову буде домірним (співмірним) заявленим позовним вимогам і при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін під час вирішення спору, можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів відповідача чи інших осіб.
Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для забезпечення позову в обраний позивачем спосіб.
При цьому колегія суддів зауважує, що відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, оскільки квартира щодо якої накладено заборону на відчуження її частини залишається у володінні та користуванні відповідача, така заборона носить тимчасовий характер та має наслідком збереження нерухомого майна. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх, а отже заборона відчуження частини квартири не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам до ухвалення рішення у справі.
Крім того, як зазначає сам апелянт наміру відчужувати належну йому квартиру він не має.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення коштів не заслуговують на увагу, оскільки такі є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується під час розгляду заяви про забезпечення позову. При розгляді питань про забезпечення позову суд лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на недоцільність та неспівмірність заходів забезпечення, шляхом заборони відчуження частини квартири, то слід зазначити що відповідач не позбавлений можливості, в порядку, передбаченому статтями 156 та 158 ЦПК України, звернутися до суду із відповідною заявою про заміну одного виду забезпечення іншим або про скасування забезпечення позову.
До апеляційної скарги апелянтом не долучено належних доказів щодо ринкової вартості належної йому квартири, які б давали підстави для висновку про неспівмірність вжитого судом заходу забезпечення позову.
Частиною 9 ст. 83 ЦПК України передбачено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
На адресу апеляційного суду 12.05.2025 від ОСОБА_1 надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: відповіді Долинського відділу ДВС від 02.05.2025, а також інформаційних матеріалів щодо вартості трьохкімнатних квартир в Івано-Франківську станом на 2025 рік з сайту ОЛХ. Оскільки підтвердження надсилання копій зазначених доказів позивачу відсутні, то такі у відповідності до положень ч.9 ст. 83 ЦПК України судом до уваги не беруться.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення.
Аналіз статті 154 ЦПК України дає підстави зробити висновок про те, що у випадку забезпечення позову суд може або зобов'язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
Частиною п'ятою статті 154 ЦПК України визначення розміру зустрічного забезпечення покладається на суд з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Враховуючи, що за принципом змагальності сторін у цивільному судочинстві, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд не може збирати докази з власної ініціативи, на думку колегії суддів, зустрічне забезпечення позову може бути застосовано судом лише у випадку надання учасниками справи доказів, як на підтвердження наявності обставин, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, так і доказів про те, що забезпечення позову у обраний позивачем спосіб може завдати відповідачеві збитків та про їх можливий розмір (стаття12, частина сьома статті 81 ЦПК України) .
Однак надіслані до апеляційного суду матеріали справи, а також сама апеляційна скарга ОСОБА_1 не містять доказів та обґрунтування збитків, які можуть бути спричинені відповідачеві забезпеченням позову, чи посилання на них.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав при забезпеченні позову застосовувати зустрічне забезпечення, враховуючи при цьому, що за приписами статті 154 ЦПК України відповідач за первісним позовом не позбавлений права та можливості звернутися до суду із відповідним клопотанням і після застосування судом заходів забезпечення позову із наведенням необхідних мотивів для цього (частини шоста-одинадцята статті 154 ЦПК України).
Пунктом першим частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення питання щодо забезпечення позову, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рожнятівського районного суду від 28 березня 2025 року без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 травня 2025 року.
Головуюча О.В. Пнівчук
Судді: І.В. Бойчук
В.М. Луганська