Справа № 339/230/24
Провадження № 22-з/4808/42/25
Головуючий у 1 інстанції
Суддя-доповідач Томин
12 травня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючої Томин О.О.
суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,
за участю секретаря Кузнєцова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Виконавчий комітет Болехівської міської ради (Орган опіки та піклування), про позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Болехівського міського суду від 05 лютого 2025 року,
У червні 2024 року року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Болехівського міського суду від 05 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Виконавчий комітет Болехівської міської ради (Орган опіки та піклування), про позбавлення батьківських прав.
На вказане рішення позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 31 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Болехівського міського суду від 05 лютого 2025 року залишено без змін.
07 квітня 2025 року до Івано-Франківського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 (подана засобами поштового зв'язку 03 квітня 2025 року) про стягнення судових витрат у справі, в якій заявник просить стягнути на свою користь з ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 21000,00 грн. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції надано: копію Витягу з Договору про надання правової допомоги від 25.07.2024 року, копію Акту виконаних робіт від 01.04.2025 року, квитанцію від 01.04.2025 року на суму 21000,80 грн. (т. 2, а.с. 1-5).
Позивач ОСОБА_2 подала заперечення на заяву відповідача. Зазначила, що звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 стало наслідком неправильних дій відповідача щодо неналежного виконання ним своїх батьківських обов'язків, що і було встановлено судом. Тобто спір виник внаслідок неправильних дій сторони. Також всупереч вимогам ЦПК України відповідач не подав суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, не зробив заяву про подання відповідних доказів, не направив їй доказів (документів) на підтвердження відповідних вимог. Крім того, такі витрати є неспівмірними зі складністю справи, предметом спору, становлять надмірний тягар для позивача, яка є пенсіонером, виховує дитину відповідача і не отримує від нього жодних коштів на її утримання, що встановлено судом. Просить в задоволенні заяви відмовити.
Заявник та його представник в судове засідання апеляційного суду не з'явилися. В поданій заяві про стягнення судових витрат заявник просив розгляд справи проводити без їх участі.
Позивач ОСОБА_2 та представник виконавчого комітету Болехівської міської ради - Досяк Т.М. щодо задоволення заяви заперечили, просили в такій відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, заяву про стягнення судових витрат, суд дійшов до висновку, що така заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч.ч. 2-4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
За змістом п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 1-6 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі №810/795/18 зазначено про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Застосування статті 134 ЦПК України про необхідність подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат та аналіз положень статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку у суду є право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні, якщо такий розрахунок попередньо (з першою заявою по суті спору) не надавався, оскільки закон використовує термін «може відмовити», а не «відмовляє». Для цього суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, їх значення для заявника. Таким чином, хоча відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу у зв'язку з неподанням заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є правом суду, а не обов'язком, суд має враховувати конкретні обставини справи та принцип диспозитивності цивільного судочинства. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов'язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення процесуального закону попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Подібний правовий висновок, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження №12-14 гс 22); від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21 (провадження №12-43 гс 22); від 22 листопада 2023 року у справі №712/4126/22 (провадження №14-123цс23).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі.
У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Схожі висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі №725/7756/23 (провадження №61-9166св24), від 09 квітня 2025 року у справі №713/3486/23 (провадження №61-16373св24).
У цій справі судом встановлено, що при поданні відзиву на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, стягнути з ОСОБА_2 понесені ним судові витрати.
Разом із тим, матеріали відзиву на апеляційну скаргу, поданого відповідачем, не містять заяви про розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, відповідно до статей 134, 141 ЦПК України. Також доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відповідач та його представник не надавали, як і не надавали заяв про те, що такі докази будуть подані у строк, передбачений ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Вперше про такі було заявлено 03 квітня 2025 року.
Враховуючи те, що заявником під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не виконано приписи статей 134, 141 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про стягнення заявлених відповідачем витрат, обставини справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 270, 381-384, 389 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча: О.О. Томин
Судді: І.В. Бойчук
О.В. Пнівчук
Повний текст ухвали складено 13 травня 2025 року.