Справа № 344/15878/24
Провадження № 22-ц/4808/703/25
Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.
Суддя-доповідач Бойчук
13 травня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Пнівчук О.В., Луганської В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Семківа Миколи Несторовича на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 березня 2025 року під головуванням судді Польської М.В.м. Івано-Франківськ,
В серпні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 56 832, 31 грн, з яких тіло кредиту - 15 500грн, відсотки за користування кредитом - 22 825,31грн, нараховані проценти за 60 календарних днів - 18 507 грн, судовий збір - 2 422,40 грн, та 10 000 грн витрати на правову допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16.09.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №5936539 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом №No205-ОД від 10.02.2022 року. Сума наданого відповідачу кредиту становила 15 500грн строком на 364 дні, з процентною ставкою 1,99 % в день, відповідно до графіку платежів датою повернення кредиту було 15.09.2023 року та згідно умов, визначених кредитним договором.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало повністю та надало йому кредит в сумі 15 500 грн шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором 25 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ ФК «Фінтранс Україна», як фактором, було укладено договір факторингу №25.09/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення відповідного повідомлення на його електронну пошту, зазначену при укладенні кредитного договору.
Просив суд стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору, яка станом на 29.08.2024 складає 56 832,31 грн, з яких: 15 500 грн - тіло кредиту, 22 825,31 грн - проценти за користування кредитом, 18 507 грн - нараховані проценти за 60 календарних днів, а також судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03.03.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором №5936539 від 16.09.2022 року у розмірі 56 832, 31 грн, з яких 15 500 грн - сума кредиту, 22 825,31 грн -проценти за користування кредитом та 18 507 грн нараховані проценти за 60 календарних днів, а також 2 422, 40 грн судового збору та 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 вказав, що рішення підлягає до скасування в зв'язку з грубим порушенням норм процесуального та матеріального законодавства.
Суд першої інстанції не розглянув клопотання про залишення позову без розгляду, подане разом з відзивом на позовну заяву.
Посилався на нікчемність кредитного договору в частині щодо процентної ставки, яка визначена в п.1.4. в розмірі 1,99 %, в той час як в силу вимог ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» не може перевищувати 1% і тому розмір процентів за договором має становити 9 300 грн, а не 18 507 грн.
Зазначив, що позивачем також не доведено право на звернення з цим позовом до суду, оскільки до договору факторингу від 25.09.2023 не долучено акт приймання-передачі право вимоги за кредитним договором.
Вказав, що згідно довідки від 12.10.2024 №4540 відповідач перебуває на військовій службі, а тому нарахування відсотків за користування кредитом є неправомірним.
Крім того, звернув увагу на те, що до позовної заяви долучено копію ордеру серії АІ №1672823, який видано на підставі договору про надання правової допомоги №06.08-24 від 06.08.2024, номер якого не відповідає номеру договору, який долучено до матеріалів справи. При цьому зазначив, що відповідно до ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким позовну заяву залишити без розгляду.
Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 16.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронному вигляді, за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, укладено електронний кредитний договір №5936539 (а.с.24-29 том 1).
Відповідно до умов договору сума наданого відповідачу кредиту складає 15 500 грн строком на 364 дні для споживчих потреб.
Відповідно до п. 1.2. на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до Договору сторони також погодили фіксовану процентну ставку за користування коштами кредиту, а саме: стандартну процентну ставку - 1,99 % в день від суми кредиту.
Крім того, 16.09.2022 відповідачем було підписано електронним цифровим підписом таблицю загальної вартості кредиту як додаток №1 до договору (а.с.29).
Відповідно до вказаної таблиці розраховано графік платежів з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої зобов'язання на умовах та в строки, визначені в договорі. Чиста сума кредиту за розрахунковий період: з 16.09.2022 по 15.09.2023 становить 127 559, 89 грн, проценти за користування кредитом - 112 059, 89 грн.
Якщо споживачем не будуть виконані умови договору для отримання зниженої процентної ставки, розміри платежів, що зазначені в графіку платежів будуть перераховані за стандартною процентною ставкою, в зв'язку з чим будуть мати наступні значення:всього сума платежів за розрахунковий період складе - 127 775, 80 грн, сума процентів за користування кредитом - 112 275, 80 грн.
Відповідно до листа №БТ/8356 від 26.12.2024 картка НОМЕР_2 випускалася та належить ОСОБА_1 , а 16.09.2022 року на вказану карту зараховані кошти у сумі 15 500 грн тіла кредиту (а.с.189 том 1).
З розрахунку заборгованості за договором №5936539 від 16.09.2022 року вбачається, що загальна заборгованість відповідача становить 38 325,31 грн, з яких тіло кредиту - 15 500 грн, відсотки - 22 825, 31грн (а.с.36-39 том 1). Враховуючи, що на день звернення до суду вказана заборгованість не сплачена, позивачем нараховано проценти за 60 календарних днів в розмірі 18 507 грн в період з 30.11.2022 по 28.01.2023 згідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту, де встановлено графік відповідних платежів.
Між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та ТОВ «Авентус Україна» 25.09.2023 було укладено договір факторингу №25.09/23-Ф, відповідно до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна», як фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержанная яких належить клієнту (а.с.42-46).
Згідно п. 1.2. договору факторингу перехід від клієнта (ТОВ «Авентус Україна») до фактора (позивача) вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор (позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до витягу з реєстру боржників, що є додатком №1 до договору факторингу, клієнт відступає факторові право вимоги заборгованості до боржника ОСОБА_1 в розмірі 38 325,31 грн (а.с.17).
Відповідно до довідки №4540 від 12.10.2024 старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 27 квітня 2023 року (а.с.125).
Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким,що вчинений у письмовій формі,якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
У статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Як встановлено судом першої інстанції, з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, договір №5936539 від 16.09.2022 про надання споживчого кредиту укладено між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі. У договорі зазначено, що він підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «С342170» Возняк Д.І. 16.09.2022 о 05:33:10 год.
У постанові Верховного Суду від 7.10.2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Доказів протилежного відповідач суду не надав.
В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на відповідача.
Оскільки вимог про визнання договору №5936539 від 16.09.2022 про надання споживчого кредиту недійсним (неукладеним) не заявлено, договору з іншим змістом відповідачем не надано, відповідачем не спростовано існування між сторонами вказаних договірних відносин.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про доведеність позивачем укладання договору №5936539 від 16.09.2022 про надання споживчого кредиту між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги щодо нікчемності договору через недотримання його письмової форми є безпідставними та спростовуються вище вказаним.
Щодо відступлення права вимоги колегія суддів зауважує таке.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Як встановлено судом першої інстанції, з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, 25 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 25.09/23-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» (ціна продажу) за плату, а останнє відступити ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «Авентус Україна». Перехід від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прав вимоги заборгованостей та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1.- п. 1.2. договору факторингу) (а.с. 42-51).
На виконання вказаних умов договору 25.09.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було підписано акт прийому-передачі Реєстру боржників (а.с.47).
З витягу з реєстру боржників вбачається відступлення ТОВ «Авентус Україна» - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права вимоги до боржника за кредитним договором №5936539 ОСОБА_1 (а.с.17).
Про відступлення права грошової вимоги відповідача було повідомлено 25 вересня 2023 року письмово на електронну пошту, зазначену при укладенні кредитного договору (а.с.34).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 року у справі №910/12525/20 (провадження № 12-61гс21) зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом».
Таким чином, позивачем доведено належними доказами, що ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №5936539 від 16.09.2022, про що правильно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Щодо розміру заборгованості слід вказати таке.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Матеріалами справи доведено факт надання позивачем кредитних коштів, а саме листом №БТ/8356 від 26.12.2024 підтверджено, що картка НОМЕР_2 виготовлялася та належить ОСОБА_1 , а 16.09.2022 року на вказану карту зараховані кошти у сумі 15 500 грн тіла кредиту (а.с.189). Відповідач вказаних обставин перед судом не спростував. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення кредитних коштів в розмірі 15 500 грн підлягають до задоволення.
Щодо процентів за користування кредитними коштами в розмірі 22 825, 31 грн та проценти нараховані позивачем за 60 календарних днів в розмірі 18 507 грн слід зазначити таке.
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як вбачається з п.1.3. договору сума кредиту складає 15 500 грн. Строк кредиту - 364 дні (п.1.4. договору).
Відповідно до п.1.4. договору періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 дні. Тип процентної ставки - фіксована (п.1.5. договору).
За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до п.1.5.1. договору - стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору.
Як вбачається з поданого суду розрахунку нараховано 22 825, 31 грн процентів за користування кредитом, а позивачем нараховано 18 507 грн відсотків за 60 календарних дні в межах дії кредитного договору.
При цьому, судом також взято до уваги таблицю вартості обчислення загальної вартості кредиту, яка підписана відповідачем та є додатком №1 до договору, згідно якого позивачем нараховано вказані суми процентів.
Враховуючи факт неповернення відповідачем кредитних коштів, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення процентів, нарахованих позивачем в розмірі 22 825, 31 грн та 18 507 грн.
Доводи апелянта щодо відсутності підстав для нарахування процентів за користування кредитом через перебування відповідача на службі згідно довідки №4540 від 12.10.2024 не можуть прийматися апеляційним судом до уваги, оскільки такі проценти нараховано в період з 16.09.2022 по 29.11.2022, а згідно довідки відповідач перебуває на службі з 27 квітня 2023 року (а.с.125). Докази про перебування відповідача на службі саме в період нарахування процентів у матеріалах справи відсутні.
Суд першої інстанції, застосувавши норми п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення відсотків в розмірі 22 825, 31 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги про нарахування процентів за 60 календарних днів за ставкою 1%, а не 1,99 % як вказано в договорі, то такі визнаються судом необґрунтованими, оскільки апелянт при цьому посилається на п.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а статтю 8 було доповнено частиною 5 Законом № 3498-IX від 22.11.2023р., який набрав чинність 24.12.2023, а кредитний договір укладено 16.09.2022, проценти в розмірі 18 507 грн нараховано в період з 30.11.2022 по 28.01.2023 в межах дії договору.
В апеляційній скарзі апелянт просив суд залишити позов без розгляду.
З цього приводу слід зазначити таке.
Частиною 1 ст. 58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до п.2 ч.4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджується, зокрема, ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Частиною 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» звернулося до суду в особі представника адвоката Столітнього М.М.
В додаток до позовної заяви на підтвердження повноважень представника додано:
ордер серії АІ №1672823 від 06.08.2024 (а.с.31);
рахунок на оплату по замовленню №3929/06/08 від 06.08.2024 (а.с.35);
акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №17/07-2024 від 06.08.2024 (а.с.40);
копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС№9422/10 від 18.09.2020 (а.с.60);
договір про надання правової (правничої) допомоги від 17.07.2024.
Ордер серії АІ №1672823 видано на підставі договору про надання правничої допомоги №06/08-2024 від 06.08.2024. Під вказаним номером в матеріалах справи міститься рахунок на оплату по замовленню згідно договору про надання правової допомоги від 17.07.2024.
Таким чином, повноваження адвоката на представництво інтересів позивача в суді підтверджено належними доказами, а тому відсутні підстави для залишення позову без розгляду, з підстав вказаних в апеляційній скарзі. Ураховуючи наведене, справа підлягала розгляду по суті судом першої інстанції. Доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції в цілому та в оскаржуваній частині постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з наведених у скарзі мотивів не встановлено.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Семківа Миколи Несторовича залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення, і у випадках, передбачених п.2 частини 3 статті 389 ЦПК Україниможе бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.
Постанову складено 13 травня 2025 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: О.В. Пнівчук
В.М. Луганська