Провадження № 11-сс/803/885/25 Справа № 203/1715/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
07 травня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
третьої особи, щодо майна якої
вирішується питання про арешт, ОСОБА_7
представника третіх осіб,
щодо майна яких вирішується
питання про арешт - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, ОСОБА_7 , ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 квітня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042110000630,
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 квітня 2025 року задоволено клопотання прокурора Центральної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042110000630, та накладено арешт на майно, яке було тимчасово вилучене під час проведення 28 березня 2025 року обшуку транспортного засобу - автомобіля марки «PORSCHE MACAN», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , а саме на:
- договір оренди індивідуального банківського сейфу № 084510301-2023, з квитанціями та додатками;
???- свідоцтво про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_3 на транспортний засіб марки «PORSCHE MACAN», д.н.з. НОМЕР_4 , VIN - НОМЕР_2 ;
???- ключі від транспортного засобу марки «PORSCHE MACAN», д.н.з. НОМЕР_4 , VIN - НОМЕР_2 , чорно - жовтого кольору;
- ???транспортний засіб - автомобіль марки «PORSCHE MACAN», д.н.з. НОМЕР_4 , VIN - НОМЕР_2 , заборонивши відчуження, розпорядження та користування цим майном.
Мотивуючи ухвалене рішення слідчий суддя зазначив, що розслідуване кримінальне правопорушення стосується крадіжки, вчиненої в умовах воєнного стану, та несанкціонованого втручання в роботу електронних комунікаційних мереж, які призвели до порушення встановленого порядку маршрутизації інформації, вчинене під час дії воєнного стану, та наразі не проведені необхідні слідчі дії, слід дійти висновку про необхідність накладення арешту на вилучене під час обшуку майно, яке може бути доказами кримінального правопорушення, для забезпечення збереження речових доказів. При цьому суд врахував, що автомобіль марки «PORSCHE MACAN» був вилучений у підозрюваної, яка фактично ним користувалась, що свідчить про можливу удаваність правочину з відчуження зазначеного автомобіля на користь матері підозрюваної.
В апеляційній скарзі представник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги адвокат вказує на те, що позиція суду першої інстанції щодо удаваності з відчуження автомобіля матері підозрюваної не знаходить свого підтвердження, оскільки станом на 11 лютого 2025 року, тобто дату вчинення інкримінованих правопорушень, автомобіль перебував у власності ОСОБА_10 понад 2 років. Наголошує на тому, що ОСОБА_10 , а також підозрювана ОСОБА_9 не зобов'язані надавати докази щодо наявності грошових коштів на прибання вилученого автомобіля. Вказує на те, що клопотання прокурора було подано після спливу 48 годин після його вилучення, тобто із порушенням вимог ч.5 ст.171 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_10 та її представника ОСОБА_8 , які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без зміни, перевіривши надані матеріали та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально- протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як слідує з матеріалів провадження слідчим відділом Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025042110000630, відомості про яке внесено до ЄРДР 27 лютого 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.5 ст.361 КК України, у зв'язку з тим що 27 лютого 2025 року до слідчого відділу Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшли матеріали заяви від ОСОБА_11 , в якій останній просить прийняти міри до невстановленої особи, яка 11 лютого 2025 року у період часу з 00.22 год. по 02.55 год., шляхом проведення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме здійсненням транзакцій у мобільному застосунку «Приват24», заволоділа грошовими коштами ФОП, інтереси яких представляє ОСОБА_11 , та окрім цього було виявлено факт вчинення невстановленою особою несанкціонованого втручання в роботу електронних комунікаційних мереж, які призвели до порушення встановленого порядку маршрутизації інформації, вчинене під час дії воєнного стану.
28 березня 2025 року, у проміжок часу з 10 год. 50 хв. до 11 год. 48 хв., на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2025 року, було проведено санкціонований обшук транспортного засобу - автомобіля марки «PORSCHE MACAN», д.н.з. НОМЕР_4 , VIN - НОМЕР_2 , в ході якого було виявлено та вилучено: договір оренди індивідуального банківського сейфу № 084510301-2023, з квитанціями та додатками; свідоцтво про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_3 на транспортний засіб марки «PORSCHE MACAN», д.н.з. НОМЕР_4 , VIN - НОМЕР_2 ; ключі від транспортного засобу марки «PORSCHE MACAN», д.н.з. НОМЕР_4 , VIN - НОМЕР_2 , чорно - жовтого кольору; транспортний засіб - автомобіль марки «PORSCHE MACAN», д.н.з. НОМЕР_4 , VIN - НОМЕР_2 .
Постановою слідчого СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області від 29 березня 2025 року вилучене в ході обшуку майно було визнано речовими доказами у кримінальному провадженню.
На переконання апеляційного суду вилучені речі і документи відповідають критеріям ст.98 КПК України, є матеріальними об'єктами, які зберігли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому тільки заборона користування, відчуження та розпорядження вказаним майном може запобігти їх приховуванню, пошкодженню, зникненню, втраті, знищенню, використанню, перетворенню, передачі майна.
Апеляційний суд не приймає доводи сторони захисту щодо належності автомобіля третій особі, оскільки автомобіль марки «PORSCHE MACAN», д.н.з. НОМЕР_4 , був вилучений у підозрюваної, яка фактично ним користувалась, та слідчим ставиться питання про можливу удаваність правочину з відчуження зазначеного автомобіля на користь матері підозрюваної.
Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді, що представником власника майна не надано доказів наявності у зазначеної особи коштів на придбання цього автомобіля.
Враховуючи те, що вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та існує ризик зміни або знищення вилучених речових доказів, і в матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вказане майно може бути використано як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, може містити відомості про обставини вчинення цього кримінального правопорушення, тобто має суттєве значення при розслідуванні кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що слідчим суддею обґрунтовано накладено арешт на зазначене майно.
Вказаний захід забезпечення кримінального провадження є крайнім та необхідним, а також найбільш ефективним у зв'язку із тим, що іншими наявними заходами, окрім як накладення арешту, забезпечити схоронність вказаного автомобіля, не допущення його знищення, приховування, відчуження, перетворення, зникнення неможливо, у зв'язку з чим незастосування вказаного заходу може призвести до зазначених ризиків.
Отже, слідчим суддею належним чином дотримані вимоги ст. 173 КПК України, а саме враховані правова підстава для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідків арешту майна для третіх осіб і обраний належний спосіб такого арешту.
Також апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді з підстав визначеного ним способу обтяження майна, оскільки застосування заходу забезпечення кримінального провадження шляхом накладання арешту на зазначене майно шляхом заборони користування, відчуження та розпорядження запобігає порушенню прав та законних інтересів сторін кримінального провадження, у тому числі проведенню огляду вказаних речей і документів.
З приводу посилань представника власника майна на положення ч.5 ст.171 КПК України слід зазначити наступне.
Відсутність в матеріалах провадження доказів подання органом досудового розслідування клопотання про арешт тимчасово вилученого майна саме протягом 48 годин після його вилучення, на чому наголошено в апеляційній скарзі та в поясненнях адвоката в судовому засіданні, на думку апеляційного суду, не може свідчити про необґрунтованість ухваленого рішення, адже у такому випадку оцінка рішення суду матиме суто формальний характер. Арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів забезпечує дієвість кримінального провадження, сприяє досягненню завдань та мети кримінального провадження. Такої підстави для відмови в арешті майна як пропущення строку звернення з клопотанням КПК України не передбачено ні серед умов, які враховуються при вирішенні питання про арешт майна як речових доказів, ні серед підстав для відмови в задоволенні клопотання про арешт. Сам по собі факт порушення строку звернення до слідчого судді для вирішення питання про арешт не може бути підставою для відмови в арешті майна, яке відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні. Вказане обумовлюється тим, що порушення строку на звернення з клопотанням про арешт майна, яке має ознаки речового доказу, задля досягнення завдань кримінального провадження, не позбавляє таке майно доказової сили, а тому потребує забезпечення його збереження, зокрема, шляхом накладення арешту.
Щодо встановленого кримінальним процесуальним законом строку на звернення до суду, то положення частини 5 статті 171 КПК України у взаємозв'язку із положеннями частини 1 статті 169 КПК України визначають лише тривалість законного перебування (утримання) чужого майна (вилученого в результаті обшуку) в розпорядженні сторони обвинувачення (слідчого, прокурора). Будь-яке подальше перебування (поза межами встановленого процесуального строку та часу, після спливу якого необхідно негайно повернути майно), утримання такого майна слідчим, прокурором є таким, що не має правових підстав та є втручанням в право власності особи, якій належить це майно, без законних на те підстав.
Разом з цим, вказані порушення речових прав не можуть нівелювати доказове значення майна, що відповідає критеріям речового доказу, перешкоджати досягненню цілей й завдань кримінального провадження, якими, серед іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Отже, вирішення питання щодо арешту майна залежить не від того чи слідчий, прокурор своєчасно звернувся з відповідним клопотанням до слідчого судді, а від того, чи має воно доказове значення в кримінальному провадженні.
Доводи захисника про відсутність підстав для накладення арешту апеляційний суд розцінює як безпідставні, оскільки вони спростовуються встановленими під час апеляційного розгляду обставинами.
Крім того, слід зазначити, що у випадку, якщо у подальшому наявність зв'язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст.28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.
Таким чином, з урахуванням вище наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту наречі і документи, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Отже, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 квітня 2025 року про накладення арешту на майно, що було вилучене під час проведення 28 березня 2025 року обшуку транспортного засобу - автомобіля марки «PORSCHE MACAN», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , а саме на: договір оренди індивідуального банківського сейфу № 084510301-2023, з квитанціями та додатками; свідоцтво про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_3 на транспортний засіб марки «PORSCHE MACAN», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 ; ключі від транспортного засобу марки «PORSCHE MACAN», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , чорно - жовтого кольору; транспортний засіб - автомобіль марки «PORSCHE MACAN», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування цим майном - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4