Провадження № 11-сс/803/709/25 Справа № 201/2932/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 квітня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування № 22024130000000385 за апеляційною скаргою прокурора Білокуракинського відділу Сватівської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Алчевськ Луганської області, громадянки України, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2025 року, було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого 1 відділення слідчого відділу 3 управління ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_9 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Білокуракинського відділу Сватівської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_6 , поданого в межах кримінального провадження № 22024130000000385, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 липня 2024 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Слідчий суддя зазначив, що з огляду на недотримання положень кримінального процесуального закону про виклик ОСОБА_8 до слідчого, повідомлення їй про підозру, а також відсутність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_8 виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором агресором та недоведеністю обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а тому підстави для задоволення клопотання відсутні.
Крім того, слідчий суддя зауважив, що захиснику ОСОБА_7 не було вручене повідомлення про підозру його підзахисної ОСОБА_8 , у повідомленні відсутній підпис захисника про отримання цього процесуального документа, що свідчить про порушення права на захист особи під час здійснення досудового розслідування.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Вважає, що ухвала є незаконною та такою що підлягає скасуванню.
В доповненнях до апеляційної скарги, прокурор зазначив, що розгляд клопотання слідчим суддею здійснювався не у порядку, який визначено ч. 1 ст. 193 КПК України, де участь підозрюваного є обов'язковою, а у порядку ч. 6 ст.193 КПК України, (без участі підозрюваного) за умовами якої особа затримується та доставляється до суду для розгляду слідчим суддею питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Прокурор вважає, що через тимчасову окупацію Луганської області, зокрема Луганського району, здійснити виклик за правилами ч. 1, 2, 4-7 ст. 135 КПК України є об'єктивно неможливо. Тому виклик через загальнодержавні ЗМІ та сайт Офісу Генерального прокурора є обґрунтованим.
Слідчим суддею помилково вказано, що слідчим не вжито заходів для встановлення місця проживання, контактів тощо. Так, до клопотання були додані відповідні документи - вимога УІАП ГУНП та інформаційна картка з ДМС, де зазначено зареєстровану адресу: м. Луганськ, вул. Матросова, 4. Виклик здійснено за вказаною адресою; відсутність портретної експертизи не є підставою для недійсності ідентифікації особи, оскільки інші докази підтверджують, що на фото зображена саме ОСОБА_8 .
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 перебуває на тимчасово окупованій території та обіймає посаду в незаконному правоохоронному органі - «прес-секретар Луганської митниці» (м. Луганськ, вул. 26 Бакинських Комісарів, 155). ОСОБА_8 оголошено в розшук 21.01.2025; відповідна постанова додана до клопотання. При перетині державного кордону або лінії розмежування вона підлягає затриманню.
Вказує, що право на захист реалізовано належно: 14.01.2025 адвокату ОСОБА_7 було видано доручення на надання безоплатної правової допомоги; цього ж дня він отримав копію повідомлення про підозру та підтвердив це розпискою.
Також прокурор зазначив, що в ході досудового розслідування встановлені ризики, передбачені п.п. 1,2,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити ОСОБА_8 будь-яку із речей чи документів, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказані обставини також свідчать про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів. Враховуючи положення абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України доцільним є не застосовувати до підозрюваної ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення прокурора на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, який просив скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави, на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України, думку захисника ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону не дотримано слідчим суддею місцевого суду.
Мотивуючи своє рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_8 на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя в ухвалі зазначив, що органом досудового розслідування не дотримано вимог кримінального процесуального закону при виклику підозрюваної до слідчого, повідомлення її про підозру, а також відсутність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_8 виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України.
При цьому, аргументував своє рішення тим, що ОСОБА_8 у міжнародний розшук не оголошувалась, а тому з огляду на вимоги ч. 6 ст. 193 КПК, слідчий суддя може здійснити розгляд клопотання та обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної ОСОБА_8 лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором тощо.
Крім того зазначив, що органом досудового розслідування не вжито жодного заходу щодо належного повідомлення підозрюваної про її виклик до слідчого та вручення підозри, зокрема, не вжиті заходи щодо встановлення зареєстрованого місця проживання підозрюваної, членів її сім'ї, наявності у неї мобільного телефону, електронної адреси, тощо.
Крім того, слідчий суддя зауважив, що захиснику ОСОБА_7 не було вручене повідомлення про підозру його підзахисної ОСОБА_8 , у повідомленні відсутній підпис захисника про отримання цього процесуального документа, що свідчить про порушення права на захист особи під час здійснення досудового розслідування.
Між тим з такими висновками слідчого судді не погоджується колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно вимог ч. 1ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).
Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Згідно ч. 6 ст. 193 КПК слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Разом з тим колегія суддів вважає, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України підтверджується сукупністю наданих стороною обвинувачення доказів, зокрема: показами свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які підтвердили факт добровільного зайняття ОСОБА_8 посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території та перебування останньої на тимчасово окупованій території м.Луганська; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які впізнали ОСОБА_8 на пред'явлених фотознімках; протоколи огляду від 31.07.2024. які підтверджують факт добровільного зайняття ОСОБА_8 посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території та перебування останньої на тимчасово окупованій території м.Луганська та іншими доказами в їх сукупності.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження суд позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатність для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Водночас, колегія суддів вважає, що прокурором доведено наявність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваної ОСОБА_8 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Так, про наявність існування ризику того, що підозрювана ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів про вчинення нею злочину, неприбуття на виклик до слідчого та прокурора, та не повідомлення органу досудового розслідування та прокурора про причини і неможливість прибуття, а також спосіб вчинення злочину, який був вчинений умисно, під час воєнного стану, що має негативні наслідки для всієї територіальної громади та України в цілому, знаходячись на окупованій території та який полягає у співпраці з окупаційною адміністрацією країни-агресора рф.
Про наявність існування ризику того, що підозрювана ОСОБА_8 може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів (реєстраційні документи, накази, розпорядження та інше), які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Про наявність існування ризику того, що підозрювана ОСОБА_8 може вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, свідчить те, що підозрювана на теперішній час перебуває на території України, яка перебуває під контролем окупаційної адміністрації, активно співпрацює з представниками держави-агресора та фактично своїми діями підтверджує намір продовжити скоєне нею кримінальне правопорушення, що надає їй можливість скоїти інше кримінальне правопорушення за відсутності контролю з боку влади України.
Разом з цим, апеляційний суд вважає, що стороною обвинувачення цілком доведено факт перебування підозрюваної ОСОБА_8 на окупованій території, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014 тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації рф.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 №376, територія м. Луганськ Луганської області, з 07.04.2014 року є тимчасово окупованою територією України.
Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , тобто на території, яка віднесена до тимчасово окупованої російською федерацією території України.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, у вигляді тримання під вартою.
З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_12 набула статусу підозрюваної у даному кримінальному провадженні, підозра є обґрунтованою, наявні ризики, передбачені п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також факт того, що сукупність доказів у своєму зв'язку вказують на достатність підстав вважати, що підозрювана перебуває на тимчасово окупованій території України, тобто встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, відповідно до приписів ч. 6 ст. 193 КПК України.
Згідно абз.2 ч. 4 ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст.111-1 КК України та перебуває на тимчасово окупованій території України, розмір застави апеляційним судом не визначається.
Згідно ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Визначення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, тобто визначення, таким чином строку тримання особи під вартою, здійснюється лише під час застосування щодо особи запобіжного заходу, що відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, можливе після затримання особи, а слідчий суддя, суд не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки такої особи до органу досудового розслідування, зобов'язаний розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід за обов'язкової присутності такого підозрюваного, обвинуваченого.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга, з доповненнями, прокурора підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2025 року підлягає скасуванню на підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 409, ч. 1 ст. 411 та ч. 1 ст. 412 КПК України, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання слідчого 1 відділення слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_9 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Білокуракинського відділу Сватівської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_6 ,та обрання відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення застави, на підставі ч.6 ст.193 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.176-178,183,193 та ст.ст.404, 405, 407, 409, 411, 412, 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу, з доповненнями, прокурора Білокуракинського відділу Сватівської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2025 року якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_8 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого 1 відділення слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_9 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Білокуракинського відділу Сватівської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_6 , поданого в межах кримінального провадження № 22024130000000385 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 липня 2024 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України, - задовольнити.
В порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави та строку дії ухвали.
Роз'яснити, що згідно з положеннями ч. 6 ст.193 КПК України, після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки її до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановлює ухвалу.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Білокуракинського відділу Сватівської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_6 .
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4