Справа № 716/307/25
06.05.2025 місто Заставна
Заставнівський районний суд Чернівецької області у складі:
головуючого судді Вайновської О.Є.,
секретаря судового засідання Бортніка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Біла Уляна Михайлівна, до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство Оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення,
В лютому 2025 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство Оборони України про встановлення фактів проживання з ОСОБА_4 , загиблим ІНФОРМАЦІЯ_1 , однієї сім'єю без шлюбу та проживання однієї сім'єю з батьком, що необхідно для набуття права на одноразову грошову допомогу у разі загибелі військовослужбовця. Позов мотивовано тим, що Міністерством оборони України відмовлено позивачам у виплаті одноразової грошової допомогу у разі загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_5 , оскільки вони не підтвердили, що проживали з останнім однією сім'єю.
Ухвалою суду від 04.03.2025 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
18.03.2025 представник третьої особи Міністерства оборони України подав пояснення щодо позову, за якими вважав, що між сторонами відсутній спір про право, а отже справа не має розглядатися в порядку позовного провадження.
19.03.2025 від відповідачки ОСОБА_3 надійшла заява про визнання позову.
24.03.2025 до суду надійшли пояснення представника позивачки адвоката Білої У.М. про те, що раніше на користь ОСОБА_2 Заставнівським районним судом Чернівецької області було ухвалене рішення про встановлення факту проживання однією сім'єю з батьком ОСОБА_4 , загиблим ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак за апеляційною скаргою Міністерства оборони України таке рішення було скасоване, а заяву ОСОБА_2 подану в порядку окремого провадження залишено без розгляду за наявності спору про право.
24.03.2025 представником позивачки подано клопотання про виклик свідків, задоволене ухвалою суду від 24.03.2025.
В судовому засіданні, призначеному на 24.03.2025 позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник адвокат Біла У.М. позов підтримали.
Позивачка ОСОБА_1 суду пояснила, що з 19.05.1991 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , в шлюбі народилися доньки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Родина проживала в будинку АДРЕСА_1 належному ОСОБА_1 . Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 28.01.2019 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано. Підставою для розірвання шлюбу стало відсутність порозуміння та погіршення сімейних стосунків через зловживання ОСОБА_4 , алкоголем. Проте, навіть після розірвання шлюбу ОСОБА_4 залишився проживати в будинку ОСОБА_1 . Згодом колишнє подружжя налагодило відносини між собою та їх стосунки набули ознак подружніх. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали в одній з кімнат будинку як чоловік та жінка, мали спільний побут та спільний бюджет. В квітні 2022 року ОСОБА_4 було призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період до військової частини НОМЕР_1 , а 22.06.2022 родину було сповіщено про його загибель в м. Сєвєродонецьк Луганської області під час виконання бойового завдання. Просила встановити факт проживання з ОСОБА_4 однієї сім'єю без шлюбу для набуття права на одноразову грошову допомогу у разі загибелі військовослужбовця.
Позивачка ОСОБА_2 суду пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання в місті Сєвєродонецьк Луганської області загинув її батько ОСОБА_4 , з яким вони спільно проживали в будинку її матері ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 . За життя батько піклувався про матір, про доньок та онуків, надавав їм матеріальну допомогу. Просила задовольнити позов.
В подальші судові засідання позивачі та їх представник не з'явилися, остання надала заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Ухвалою суду від 06.05.2025 відмовлено у прийнятті визнання позову ОСОБА_3 .
Представник третьої особи Міністерства оборони України в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши пояснення позивачів, свідків, дослідивши письмові заяви відповідачки, третьої особи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Щодо правил цивільного судочинства.
Відповідно до ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч.7 ст.19 ЦПК України).
Відповідно до ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.95 в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Згідно із частиною четвертою статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.
Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Відповідно до пункту 5 цього Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть). Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть (абз.1 п.3 Порядку).
При цьому, спори щодо розміру грошової допомоги та права на її відшкодування між особами, які претендують на такі виплати та органом, який проводить їх нарахування та виплату розглядаються судами в позовному провадженні за загальними правилами (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2020 року у справі №140/2178/15-ц (провадження № 61-9869св20) та постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 295/3547/21 (провадження № 61-10600св21)).
ОСОБА_1 є колишньою дружиною ОСОБА_4 , загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_8 , ОСОБА_3 - його доньками. (а.с.9-10, 10 зв.-11, 11 зв.-12).
ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 проживали з ОСОБА_4 до його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов'язків військової служби по АДРЕСА_1 (а.с.7 зв., 9, 14 зв., 15).
Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є потенційними претендентами на одноразову грошову допомогу у разі загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , яка, у разі доведеності вимог заяви, має бути призначена їм та виплачена їм в рівних частках, а за умови відмови від отримання одноразової грошової допомоги кимось із них, та частка має бути розподілена між іншими особами, які мають право на її отримання.
Отже, встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з ОСОБА_4 як чоловіка та жінки без шлюбу, факту проживання ОСОБА_2 однією сім'єю разом із батьком ОСОБА_4 необхідно для подальшого вирішення правового спору, зокрема, про частку кожної з осіб, які мають право на її отримання, у зв'язку з чим між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . ОСОБА_3 виник спір між собою з приводу частки одноразової грошової допомоги після загибелі колишнього чоловіка та батька ОСОБА_4 , що виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження.
За таких обставин, доводи представника третьої особи Міністерства оборони України, про те, що між сторонами відсутній спір про право є необґрунтованими.
Цивільне судочинство у вказаній справі має здійснюватися за правилами позовного, а не окремого провадження.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 28.01.2019, яке набрало законної сили 28.02.2019, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , зареєстрований 19.05.1991 Дорошовецькою сільською радою народних депутатів Заставнівського району, актовий запис №9 розірвано. Прізвище дружини після розірвання шлюбу - « ОСОБА_5 » (а.с.9 зв.-10).
Таким чином позивачка ОСОБА_1 є колишньою дружиною ОСОБА_4 .
Позивачка ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, свідоцтвом про шлюб (а.с.10 зв., 11).
Відповідачка ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, свідоцтвом про шлюб (а.с.11 зв., 12).
ОСОБА_4 проживав з колишньою дружиною ОСОБА_1 , доньками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , малолітніми онуками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , в будинку АДРЕСА_1 (а.с.14 зв., 15), власником якого є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на нерухоме майно (а.с15 зв.).
ОСОБА_4 користувався пільгами та компенсаціями передбаченими Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Сєвєродонецьк Луганської області, актовий запис №54 вчинений Вікнянською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області від 30.06.2022 (а.с.85).
Згідно з довідкою про участь особи у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, солдат ОСОБА_4 дійсно з 20.04.2022 по ІНФОРМАЦІЯ_1 безпосередньо брав участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (здійснення заходів) (а.с.28 зв.).
За витягом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.07.2022 №184, солдата призваного за мобілізацією ОСОБА_4 стрільця-санітара 3 відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 вважати таким, що загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання в м. Сєвєродонецьк Луганської області, виключити зі списків особового складу частини та зняти з усіх видів забезпечення з 03.07.2022 (а.с.23 зв.-24).
За витягом з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № НОМЕР_2 від 15.12.2022, травма, поранення (ІНФОРМАЦІЯ_1) солдата ОСОБА_4 , 1968 року народження, «Вибухова травма. Інші комбінації відкритих ран, які охоплюють декілька ділянок тіл. Ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків» - травм, поранення і причина смерті пов'язані з захистом Батьківщини (а.с.40).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється відповідно до ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.02.1993 року, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За приписами ст.41 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року (далі Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.
Згідно з ч.1 ст.16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно зі ст.16-1 Закону № 2011-XII (в редакції Закону на час виникнення спірних відносин, тобто дня загибелі військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_1 ) визначено коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, а саме: члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (ст. ст. 3, 74 СК України).
Обов'язковою умовою для визнання факту проживання однією сім'єю, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.
Згідно з абз.5 п.6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року № 5-рп/99 у справі №1-8/99 за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень п. 6 ст. 12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ч.ч.4, 5, ст.22 «Про міліцію» та ч.6 ст.22 ЗУ «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») вказано, що обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Встановлення факту проживання однією сім'єю передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (ст.ст.3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти спільної присутності їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між особами є усталені відносини, притаманні сім'ї.
Наведене узгоджуються із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі №554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19), неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 12.12.2019 року у справі №466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27.02.2019 року у справі №522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11.12.2019 року у справі №712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24.01.2020 року у справі №490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08.12.2021 року у справі №531/295/19 (№ 61-3071св21), та інших.
Факт спільного проживання та/або реєстрації місця проживання без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, не може свідчити про те, що мали місце усталені відносини, які притаманні сім'ї.
Як на підставу для задоволення позовних вимог позивачка ОСОБА_1 посилалася на те, що після розвівання шлюбу з ОСОБА_4 вони продовжували проживати як подружжя в її будинку АДРЕСА_1 , де займали окрему кімнату, спільно розпоряджалися грошовими коштами, які становили їх сімейний бюджет, разом поралися по господарству, їздили на відпочинок.
Обставини, щодо спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підтверджені довідкою сільської ради №445 від 14.07.2022, №551 від 12.09.2022.
Обставини, щодо подружніх стосунків ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , які є сусідами, та підтвердили, що більше тридцяти років ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі. В шлюбі мають доньок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які, утворивши власні сім'ї, проживали разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . ОСОБА_4 працював та матеріально забезпечував родину. Свідки часто бачили, які він купляв та приносив додому продукти харчування, разом з ОСОБА_1 працював на городі, в інший спосіб допомагав їй по господарству, колов дрова, тощо.
При цьому, свідки, не будучи обізнані про розірвання шлюбу між подружжям ОСОБА_5 , вказали на те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були теплі стосунки, що ОСОБА_1 дбав про дружину, допомагав їй у всьому, в цілому охарактеризувавши відносини ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як подружні. Додали, що були випадки, коли ОСОБА_4 зловживав спиртними напоями, з приводу чого в родині виникали сварки, однак з часом сімейні відносини налагодилися.
За інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб після розірвання 29.01.2019 шлюбу між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 і до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , жоден з них не перебував у зареєстрованому шлюбі, що також вказує на те, що після розрізання шлюбу між собою в судовому порядку ані позивачка ані нині загиблий ОСОБА_4 не утворили нові родини.
Суд приймає надані докази як належні та допустимі, так само як і світлини, на яких ОСОБА_4 зображений в сімейному колі, оскільки вони підтверджують ведення ОСОБА_1 з ОСОБА_4 спільного господарства, наявність у них спільного бюджету, харчування, спільних витрат на утримання житла, а сукупність цих доказів вважає достатніми для ухвалення рішення про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, що надасть позивачці можливість набути прав на одноразову грошову допомогу у разі загибелі військовослужбовця як члену його родини.
За таких обставин, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу підлягає задоволенню.
Водночас, недоведеними є вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю з батьком.
Як зазначалося, обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
З наведеного позивачкою ОСОБА_2 підтверджено лише факт проживання з батьком ОСОБА_4 за однією адресою в будинку АДРЕСА_1 , однак цього доказу не достатньо для того, щоб дійти висновку про існування між ОСОБА_2 та батьком усталених відносин, які притаманні сім'ї, оскільки факт спільного проживання без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, не може свідчити про те, що мали місце усталені відносини, які притаманні сім'ї та позивачка ОСОБА_2 проживала однією сім'єю і була членом сім'ї ОСОБА_4 .
Встановлення факту проживання однією сім'єю передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.
Водночас, судом встановлено, що з 10.03.2016 ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_13 , в шлюбі мають доньку ОСОБА_14 , 2017 року народження.
Отже, з часу реєстрації шлюбу ОСОБА_2 утворила власну родину з ОСОБА_13 на підставі шлюбу.
Доказів врегулювання сімейних відносин відносини між донькою ОСОБА_2 та батьком ОСОБА_4 на підставі договору суду не надано.
Наявності між донькою ОСОБА_2 та батьком ОСОБА_4 спільних прав та обов'язків, окрім права користування житловим приміщенням, власником якого є ОСОБА_1 , суду не надано.
Сам по собі факт пересилання ОСОБА_4 19-25 квітня 2022 грошових коштів чоловікові ОСОБА_2 - ОСОБА_13 на загальну суму 69 тис. грн, що підтверджено виписками з банківського рахунку (а.с.19 зв.-22), не свідчить про призначення цих коштів для утримання родини доньки ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , оскільки не підтверджено іншими доказами.
Посилання позивачки в позовній заяві на те, що грошові кошти ОСОБА_4 пересилав зятеві ОСОБА_15 , для проведення косметичного ремонту в будинку, купівлі побутової, садової техніки, доказами не підтверджені.
Також, суд не приймає як доказ наявності спільного побуту, ведення спільного господарства та наявності між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 спільних прав та обов'язків постанову Заставнівського районного суду Чернівецької області від 24.01.2019 про притягнення ОСОБА_4 до адмінвідповідальності за ст.173-2 ч.1 КУпАП (а.с.17 зв.-18), оскільки цей доказ є лише підтвердженням факту вчинення домашнього насильства ОСОБА_4 відносно зятя ОСОБА_13 , а отже така постанова є обов'язковою у справах про правові наслідки дій ОСОБА_4 в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Однак, правова оцінка, надана судом у постанові певному факту, а саме факту проживання ОСОБА_4 однією сім'єю з донькою ОСОБА_16 , зятем ОСОБА_13 , тобто їх спільного проживання, пов'язаності спільними побутом, наявності взаємних прав та обов'язків, при розгляді даної справи, не є обов'язковою для суду.
Будь-яких інших доказів на обґрунтування заявлених ОСОБА_2 вимог в ході розгляду справи не надано. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 не підтвердили обставин, що свідчили б про ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків між донькою ОСОБА_2 та її батьком ОСОБА_4 .
Враховуючи наведені положення норм чинного законодавства, а також те, що позивачка ОСОБА_2 в порушення вимог ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України не довела обґрунтованості заявлених вимог належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю з батьком.
Керуючись ст.ст.3, 74 СК України, ст.ст.12, 19, 81, 293, 315 ЦПК України, ст.16, 16-1, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство Оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу - задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_4 , загиблим ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 , як чоловіка та жінки без шлюбу по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство Оборони України про встановлення факту проживання однієї сім'єю - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений 12.05.2025.
Суддя Вайновська О.Є.