Справа № 2/714/324/25
ЄУН: 714/324/25
"13" травня 2025 р. м.Герца
Герцаївський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Костишин Н.Я.
при секретарі Ротар М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Герца цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компані «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з вказаним вище позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №742052850 від 10.02.2022 р. у розмірі 17 644,00 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10.02.2022 р. між ТОВ «Манівео швидка фінасова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №742052850 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, за умовами якого кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит на суму 22 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.
Вказує, що відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV2GK68, зокрема, 10.02.2022 р. о 20:41 год. ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.
Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором кредитодавець виконав своєчасно та повністю, перерахувавши відповідачу грошові кошти за договором на його банківську картку№ НОМЕР_1 хх-хххх-5630, що в свою чергу свідчить доказом того, що відповідачка прийняла пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінасова допомога».
У порушення умов кредитного договору №742052850 від 10.02.2022 р. ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, не сплачує щомісячні платежі, в результаті чого станом на день звернення до суду відповідачка має заборгованість в розмірі 17 644,00 грн., а саме: 16 094,20 грн. - заборгованість по кредиту; 1 549,80 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Також вказує, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 р. укладено договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 р.
28.11.2019 р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду №19, згідно якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020 р., при цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 р. між клієнтом та фактором укладено Додаткову угоду №26 від 31.12.2020 р. до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р., що продовжила строк договору до 31.12.2021 р. В даній додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р. викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 р. та № 28/1118-01.
31.12.2021 р. сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 р., при цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 р.
31.12.2022 р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №31, згідно з якою строк дії Договору факторингу № 28/1118-01 продовжено до 31.12.2023 р., при цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 р.
31.12.2023 р. сторони уклали додаткову угоду №32 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р., яка продовжує строк дії договору до 31.12.2024 р.
Також посилається на те, що відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 р. до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р. (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 16 263,20 грн.
Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018-31.12.2024, тобто право вимоги за кредитним договором №742052850 від 10.02.2022 р. перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 05.05.2022 р., відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги №175.
Також вказує на те, що на підтвердження переходу права вимоги позивачем долучено Довідку, видану ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що підтверджує перехід права вимоги за кредитним договором №742052850 від 10.02.2022 р. до ТОВ «Таліон Плюс».
Крім цього, посилається на те, що реєстр прав вимог №175 від 05.05.2022 р. підписаний після укладення кредитного договору між «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 10.02.2022 р.
Зазначає також про те, що 30.10.2023 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №30/1023-01, строк дії якого закінчується 31.12.2024 р.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №2 від 20.12.2023 р. до Договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 р. від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 17 644,00 грн.
Надалі, 26.12.2024 р. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №26/12/Е відповідно до умов якого позивачу відступило право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до Реєстру боржників за Договором факторингу №26/12/Е від 26.12.2024 р. від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 17 644,00 грн, що підтверджується Актом прийому-передач Реєстру боржників за Договором факторингу №26/12/Е від 26.12.2024 р.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» в сумі 17 644,00 грн., яку в добровільному порядку не погашає, тому позивач просить позов задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, скерував на адресу суду заяву, у якій просить справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлялася у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не подала.
Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
10.02.2022 р. між ТОВ «Манівео швидка фінасова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №742052850 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, за умовами якого кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит на суму 22 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.
Відповідач підписала Кредитний договір електронним підписом створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV2GK68, зокрема, 10.02.2022 р. о 20:41 ввела ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснула кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.
Згідно Паспорту споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору №742052850 від 10.02.2022 р. відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 22 000 грн., строк кредитування 1-65 днів, мета отримання кредиту на споживчі цілі.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 р. укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 р.
28.11.2019 р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду №19, згідно якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020 р., при цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 р. між клієнтом та фактором укладено Додаткову угоду №26 від 31.12.2020 р. до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р., що продовжила строк договору до 31.12.2021 р. В даній додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р. викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018р. та № 28/1118-01.
31.12.2021 р. сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 р., при цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 р.
31.12.2022 р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №31, згідно з якою строк дії Договору факторингу № 28/1118-01 продовжено до 31.12.2023 р., при цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 р.
31.12.2023 р. сторони уклали додаткову угоду №32 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р., яка продовжує строк дії договору до 31.12.2024 р.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 р. до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р. (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 16 263,20 грн.
30.10.2023 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №30/1023-01, строк дії якого закінчується 31.12.2024 р.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №2 від 20.12.2023 р. до Договір факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 р. від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 17 644,00 грн.
26.12.2024 р. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «ФК «ЕЙС» уклали Договір факторингу №26/12/Е відповідно до умов якого позивачу відступило право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до Реєстру боржників за Договором факторингу №26/12/Е від 26.12.2024 р. від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 17 644,00 грн., що підтверджується Актом прийому-передач Реєстру боржників за Договором факторингу №26/12/Е від 26.12.2024 р.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
У частинах 1 та 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Згідно з ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як слідує з ч.2 ст.1050 та ч.2 ст.1054 ЦК України наслідками порушення позичальником зобов'язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 р. у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 р. у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 р. у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав ніж має сам.
Верховний Суд у постанові від 14.06.2023 р. у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 р. у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній уповноважений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п.1 ч.1 ст.512, ст.514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У ч.1 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі досліджених доказів судом встановлено, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 р. боргові зобов'язання за Кредитним договором №742052850 від 10.02.2022 р. ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору під час укладення договору відступлення права вимоги від 28.11.2018 р., тобто позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги.
Крім того, на час укладення договору відступлення права вимоги від 28.11.2018 р. сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином. Інформація про відповідача як боржника надана у витягу з реєстру боржників ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» більш ніж через два роки після укладення договору про відступлення права вимоги.
Отже, вимога на момент укладення договору мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 р. між ТОВ «Манівео швидка фінасова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» не було та сторони не могли передбачити, що 10.02.2022 р. ТОВ «Манівео швидка фінасова допомога» буде укладений Кредитний договір з відповідачем.
Таким чином між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінасова допомога» на час укладення першого договору відступлення прав вимоги 28.11.2018 р. не були погоджені його істотні умови у частині обсягу вимог, що згодом перейшли до нового кредитора ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов'язання відповідача, які виникли після укладення цього договору.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 133, 137, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компані «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя