Справа № 354/567/25
Провадження № 3/354/461/25
12 травня 2025 року м.Яремче
Суддя Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Ваврійчук Т.Л., розглянувши матеріали, які надійшли з Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, технічного директора ТОВ «АКВАПАРК», жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,
за ч.1 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 вчинив порушення вимог законодавства про працю та охорону праці, за наступних обставин.
07.03.2025 року при проведенні головним державним інспектором відділу з питань праці західного напрямку управління інспекційної діяльності в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Чуйко В.Р. позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства про працю у ТОВ «АКВАПАРК», виявлено, що технічним директором ТОВ «АКВАПАРК» ОСОБА_1 вчинено порушення вимог ч.1 ст.10, ч.1 ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136, а саме: заробітну плату ОСОБА_2 та іншим працівникам ТОВ «АКВАПАРК» за першу половину січня 2025 року виплачено 21.01.2025 року, а заробітну плату за другу половину січня 2025 року виплачено 10.02.2025 року, тобто заробітна плата виплачувалася пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Наказом «Про звільнення з роботи» від 05.02.2025 №35/25АП ОСОБА_2 звільнено з посади старшого касира 05.02.2025 року. Проте, виплату всіх нарахованих сум ОСОБА_2 у ТОВ «АКВАПАРК» проведено 10.02.2025 року, тобто не у день звільнення. Однак, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 05.02.2025 року по 10.02.2025 року ОСОБА_2 не нараховано та не виплачено, чим порушено вимоги ч.1 ст.10 Закону України №2136. Наказом «Про звільнення з роботи» від 05.02.2025 №3525АП, ОСОБА_2 звільнено з посади старшого касира 05.02.2025 року за угодою сторін, згідно п.1 ст.36 КЗпП України та даним наказом передбачено виплатити ОСОБА_2 компенсацію за 2 календарних дні невикористаної щорічної основної відпустки (виплату компенсації проведено 10.02.2025 року). Проте, при звільненні ОСОБА_2 не пораховано та відповідно не виплачено грошову компенсацію ще за 1 день невикористаної щорічної основної відпустки, чим порушено вимоги ч.1 ст.12 Закону України №2136.
У судові засідання, призначені на 22.04.2025 та 12.05.2025 року, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 не з'явився, не повідомивши причини не явки, хоча про день та час розгляду справи належно повідомлявся, шляхом направлення судової повістки про виклик за місцем проживання, вказаним у протоколі про адміністративне правопорушення, що підтверджується трекінгом відстеження АТ «Укрпошта» з відміткою «вручено одержувачу». Клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.
За таких обставин, враховуючи те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи обізнаним про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується його особистим підписом у протоколі про адміністративне правопорушення та розгляд справи у суді, не вжив заходів щодо явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, суд у відповідності до вимог ч.2 ст.268 КУпАП вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи - ст. 280 КУпАП.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Положеннями ст.ст.7, 254, 279 КУпАП визначено, що суд здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення та вирішує питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення складеного щодо неї.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавець зобов'язаний забезпечити ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та витрат на оплату праці.
Згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.
Відповідно до положень ч.1 ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки».
Статтею ст.115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю доведена матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні, а саме: відомостями, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення №ПЗ/ІФ/2476/024369/П/ПТ від 07.03.2025 року; актом Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ПЗ/ІФ/2476/024369 від 07.03.2025 року, складеним за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства про працю ТОВ «АКВАПАРК», юридична адреса: 78593, с.Поляниця, уч.Щивки, 2, Надвірнянський район Івано-Франківська область, згідно якого проведеною перевіркою виявлено порушення вимог ч.1 ст.10, ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136, а саме: технічним директором ТОВ «АКВАПАРК» ОСОБА_1 заробітну плату ОСОБА_2 та іншим працівникам ТОВ «АКВАПАРК» за першу половину січня 2025 року виплачено 21.01.2025 року, а заробітну плату за другу половину січня 2025 року виплачено 10.02.2025 року, тобто заробітна плата виплачувалася пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Наказом «Про звільнення з роботи» від 05.02.2025 №35/25АП, ОСОБА_2 звільнено з посади старшого касира 05.02.2025 року. Проте, виплату всіх нарахованих сум ОСОБА_2 у ТОВ «АКВАПАРК» проведено 10.02.2025 року, тобто не у день звільнення. Однак, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 05.02.2025 року по 10.02.2025 року ОСОБА_2 не нараховано та не виплачено. Так, наказом «Про звільнення з роботи» від 05.02.2025 №35/25 АП, ОСОБА_2 звільнено з посади старшого касира 05 лютого 2025 року за угодою сторін та передбачено виплатити ОСОБА_2 компенсацію за 2 календарних дні невикористаної щорічної основної відпустки (виплату компенсації проведено 10.02.2025 року). Проте, при звільненні ОСОБА_2 не донараховано та відповідно не виплачено грошову компенсацію ще за 1 день невикористаної щорічної основної відпустки; наказом ТОВ «АКВАПАРК» №2/24АП від 24.04.2024 року та №2-а/24 АП від 30.04.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 25.04.2024 року на посаду директора технічного з посадовим місячним окладом 12000 грн та призначено його відповідальним за ведення заробітної плати на підприємстві; штатними розписами ТОВ «АКВАПАРК» станом на 01.12.2024 року та станом на 01.02.2025 року, відповідно до яких посадовий оклад старшого касира становить 15000 грн; наказом ТОВ «АКВАПАРК» №72/24АП від 23.12.2024 року відповідно до якого ОСОБА_2 прийнято на посаду старшого касира з 24.12.2024 року за основним місцем роботи з оплатою праці згідно штатного розпису, з випробувальним строком один місяць; наказом ТОВ «АКВАПАРК» №35/25АП від 05.02.2025 року відповідно до якого ОСОБА_2 звільнено з роботи з 05.02.2025 року за угодою сторін із виплатою компенсації за 2 календарні дні невикористаної щорічної основної відпустки; особовою карткою ОСОБА_2 від 23.12.2024 року, з якої вбачається, що остання була прийнята роботу в ТОВ «АКВАПАРК» з 24.12.2024 року на посаду старшого касира з окладом 15000 грн. Дата звільнення 05.02.2025 року; розрахунковим листком за січень 2025 року та платіжними інструкціями переказу коштів, з яких вбачається, що виплата авансу ОСОБА_2 проведена 21.01.2025 року, а виплата зарплати за січень 2025року-10.02.2025 року; зведеною відомістю на перерахування заробітної плати за лютий 2025 року.
За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, тобто - порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, а також інші порушення законодавства про працю, а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення.
Накладаючи адміністративне стягнення, суд у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу винного, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність та вважає, що на нього слід накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП слід стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 27, 33, 40-1, 283, 284, 294 КУпАП,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп. (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України(ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний штраф в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень 00 коп. в дохід держави.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення протягом десяти днів з дня винесення постанови до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд Івано-Франківської області.
Суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК