Справа № 350/419/25
Номер провадження 2/350/298/2025
12 травня 2025 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Сокирко Л.М.,
секретаря судових засідань Видойник І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області в залі судових засідань № 2 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центральної районної аптеки № 22 про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
Позивачка ОСОБА_1 17 березня 2025 року звернулася до суду із позовом до Центральної районної аптеки № 22, в якому просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 109 343 грн 12 коп., та суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 серпня 2024 року по 22 лютого 2025 року у розмірі 43 015 грн 16 коп. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем - Центральною районною аптекою № 22. Згідно наказу № 34 від 22 серпня 2024 року Центральної районної аптеки № 22 її було звільнено з роботи на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. В день звільнення їй не було виплачено належні суми заробітної плати у зв'язку з відсутністю коштів. Крім цього на день звільнення з роботи їй належала сума заборгованості по заробітній платі, підтверджена відповідною довідкою в розмірі 109 343 грн 12 коп., яку вона одержала із значним простроченням, а саме 17 грудня 2024 року. Таким чином, сума заборгованості по заробітній платі, яка підлягає стягненню за цим позовом становить 109 343 грн 12 коп. Фактичний розрахунок з нею відповідач на сьогоднішній день не провів, отже затримка у виплаті з врахуванням шестимісячного строку стягнення становить 131 робочий день. Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 (з наступними змінами і доповненнями) середньомісячна заробітна плата визначається, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільненню працівника. При цьому згідно п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми середнього заробітнку є середньоденна заробітна плата. Порядок розрахунку суми заборгованості слід проводити згідно п. 8 Порядку. Тож при такому розрахунку вважає за необхідне взяти до уваги суми доходу згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ПФУ за червень та липень місяці 2024 року, оскільки в ці місяці нею було відпрацьовано всі робочі дні. В той же час її заробіток за червень-липень 2024 року становив 14 119 грн 38 коп. (6 934 грн 20 коп. за червень 2024 року + 7 185 грн 18 коп. за липень 2024 року), а відповідно її середньоденна заробітна плата становить 328 грн 36 коп. (14 119 грн 38 коп. / 43 робочі дні в цих місяцях). Враховуючи, що прострочення виплати заробітної плати було протерміновано на час подачі позову до суду то, розрахунок її середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 22 серпня 2024 року по 22 лютого 2025 року становить 43 015 грн 16 коп. (середньоденна заробітна плата 328 грн 36 коп. х 131 робочих дні прострочення). Неможливість відповідачем здійснити виплату їй заборгованої заробітної плати, відсутність у відповідача коштів на виплату заробітної плати не є підставою та не виключає відповідальності відповідача за таку невиплату, а тому вона змушена звернутися за захистом своїх прав та законних інтересів до суду. Просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 109 343 грн 12 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 22 серпня 2024 року по 22 лютого 2025 року у розмірі 43 015 грн 16 коп. Ухвалою судді від 9 квітня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників справи, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову. У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України. 2 травня 2025 року представник позивачки - адвокат Грица Ю.Ю. спрямував до суду заяву, у якій позовні вимоги підтримав, розгляд справи просив завершувати без його участі та без участі позивачки. Представник відповідача в судове засідання не прибув, однак від голови ліквідаційної комісії Центральної районної аптеки № 22 Сухоцької Г.Ф. надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника. Дослідивши та проаналізувавши докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини. Судом установлено, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 заповненої 5 липня 2011 року ОСОБА_1 у період часу з 1 серпня 2012 року перебувала у трудових відносинах з Центральною районною аптекою №22 та 22 серпня 2024 року була звільнена з роботи згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України на підставі наказу № 34 від 22 серпня 2024 року. Відповідно до довідки № 3 виданої головою ліквідаційної комісії з припинення комунального закладу «Центральна районна аптека № 22» від 17 грудня 2024 року на момент звільнення ОСОБА_1 з посади аптечного пункту № 2 ЦРА № 22 заборгованість з виплати заробітної плати становить 109 343 грн 12 коп. Як вбачається із індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України, сума доходу ОСОБА_1 за червень 2024 року становила 6 934 грн 20 коп., за липень 2024 року - 7 185 грн 18 коп. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Центральна районна аптека №22 станом на 8 квітня 2025 року перебуває у стані припинення. Спірні правовідносини між сторонами виникли через невиплату відповідачем позивачці при звільненні всіх сум, що їй належали. Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Саме суди є останньою правовою інстанцією в державі, в якій кожен громадянин за необхідності шукає захисту своїх прав, свобод та інтересів. Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Згідно зі статтею 94 Кодексу законів про працю України та статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу. У статті 43 Конституції України закріплено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов'язки, в рівній мірі кореспондується обов'язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати працю працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату. Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Статтею 115 Кодексу законів про працю України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Відповідно до роз'яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював,то зазначенні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договоруі відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму. При визначенні розміру заборгованості по заробітній платі, суд бере до уваги довідку № 3 Ліквідаційної комісії з припинення комунального закладу «Центральна районна аптека № 22» від 17 грудня 2024 року, надану позивачкою, згідно з якою заборгованість по заробітній платі складає 109 343 грн 12 коп. Факт наявності заборгованості заробітної плати відповідачем не спростовано, заперечень щодо суми такої заборгованості перед позивачем станом на день ухвалення рішення суду не подано. Виходячи з наведеного, беручи до уваги, що позивачка дійсно перебувала у трудових відносинах із відповідачем, яким позивачці нараховано, однак не виплачено у передбачені законом строки заробітну плату, допустимих доказів на підтвердження факту відсутності заборгованості заробітної плати за оспорюваний період відповідачем не надано, відтак суд приходить до висновку, що вимога позивачки в частині стягнення заробітної плати у розмірі 109 343 грн 12 коп. є обґрунтованою та підлягає до задоволення. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в рішенні суду. Щодо стягнення з відповідача на користь позивачки середньомісячного заробітку за час затримки виплати розрахункових суд зазначає наступне. Зі змісту приписів статті 117 Кодексу законів про працю України вбачається, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у справі № 6-64цс13, згідно із ч. 1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного суду від 08 лютого 2022 року, справа № 755/12623/19, провадження № 14-47цс21, середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. При стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України, суд керується постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Згідно з п. 8 розд. ІV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Як встановлено, станом на день розгляду справи судом, фактичний розрахунок відповідачем з позивачкою не проведено. Нарахована позивачці заробітна плата за червень-липень 2024 року становить 14 119 грн 38 коп. без відрахування обов'язкових платежів та внесків, а кількість фактично відпрацьованих позивачкою робочих днів протягом двох місяців перед звільненням становить 43 дні, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу Пенсійного фонду України. Таким чином середньоденний заробіток позивачки без відрахування обов'язкових платежів та внесків становить 328 грн 36 коп. (14 119 грн 38 коп. /43 робочі дні). Оскільки відповідно до вимог статті 117 Кодексу законів про працю України з вини власника не було виплачено належних звільненій позивачці сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, суд вважає, що вимога про стягнення середнього заробітку за період з 22 серпня 2024 року по 22 лютого 2025 року, тобто за шість місяців є підставною. Кількість робочих днів за вказаний період становить 131 день. Отже, середній заробіток за вказаний період, що підлягає стягненню, становить 43 015 грн 16 коп. (328 грн 36 коп. х 131 робочі дні), без утримання податків й інших обов'язкових платежів, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованим та підлягають задоволенню. Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України необхідно допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць з присудженої заборгованості по заробітній платі. Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі. За позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп. У відповідності до приписів пункту 1 частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача. Згідно із частиною шостою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. З урахуванням викладеного, судовий збір у розмірі 3 028 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави в частині за заявлену позовну вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі. На підставі викладено, керуючись статтею 43 Конституції України, статтею 23 Цивільного кодексу України, статями 94, 115, 116, 117, 237-1 Кодексу законів про працю України, статями 1, 21 Закону України «Про оплату праці», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, керуючись статями 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280-282, 289, 430 Цивільного процесуального кодексу України, у х в а л и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Центральної районної аптеки № 22 про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити. Стягнути з Центральної районної аптеки № 22 (місцезнаходження: Івано-Франківська область Калуський район селище Рожнятів, вулиця Шкільна, 16; МФО 325365, Код ЄДРПОУ 01977636) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 109 343 (сто дев'ять тисяч триста сорок три) грн 12 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку з 22 серпня 2024 року по 22 лютого 2025 року включно в розмірі 43 015 (сорок три тисячі п'ятнадцять) грн 16 коп. з наступним утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів. Стягнути з Центральної районної аптеки № 22 (місцезнаходження: Івано-Франківська область Калуський район селище Рожнятів, вулиця Шкільна, 16; МФО 325365, Код ЄДРПОУ 01977636) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. Стягнути з Центральної районної аптеки № 22 (місцезнаходження: Івано-Франківська область Калуський район селище Рожнятів, вулиця Шкільна, 16; МФО 325365, Код ЄДРПОУ 01977636) на користь держави судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. Допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць з присудженої заборгованості по заробітній платі. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Текст судового рішення складено 12 травня 2025 року.
Суддя Сокирко Л.М.