Справа № 350/1969/24
Номер провадження 2/350/105/2025
09 травня 2025 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Сокирко Л.М., секретаря судових засідань Видойник І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань № 2 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області в селищі Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в : Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" звернувся до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , у якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 75 710 грн 33 коп., витрати понесені по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 вересня 2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 3984908 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого сума кредиту складає 11 200 гривень, строк кредиту 360 днів з 16 вересня 2023 року по 10 вересня 2024 року. Вказаний договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А779». Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит у розмірі 11 200 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Натомість відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував. 24 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (найменування якого від 25 листопада 2024 року було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ») було укладено договір факторингу № 24/05/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача по кредитному договору не сплачена і складає 62 270 грн 33 коп., з яких: 11 199 грн 99 коп. - тіло кредиту, 51 070 грн 34 коп. - заборгованість за процентами.
Оскільки станом на дату укладення Договору факторингу строк дії договору № 3984908 від 16 вересня 2023 року не закінчився, то позивачем в межах строку дії цього Договору у період з 24 травня 2024 року по 22 липня 2024 року (60 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 13 440 грн.
Таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем за тілом кредиту становить 11 199 грн 99 коп., за процентами - 51 070 грн 34 коп. та за процентами, нарахованими позивачем у межах погодженого строку надання кредиту - 13 440 грн. Оскільки на вимоги позивача відповідач заборгованість не погасив, від виконання своїх зобов'язань ухиляється, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Представник позивача у судове засідання не прибула, одночасно із поданням позову до суду просила розгляд справи проводити у її відсутності, а також зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечив проти ухвалення заочного рішення у справі. Відповідач у судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав. Ухвалою судді від 26 листопад 2024 року провадження у справі відкрито та справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
Ухвалою суду від 9 квітня 2025 року у справі витребувано докази. Станом на 6 травня 2025 року до суду надійшла витребувана інформація. Згідно з частиною восьмою статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Дотримуючись вимог зазначених вище норм процесуального закону, розгляд справи проводиться у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи. 16 вересня 2023 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» був укладений Договір № 3984908 про надання коштів на умовах споживчого кредиту на суму 11 200 грн. Згідно п.п. 1.2, 1.3 Договору кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений договором термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Пунктом 1.2 Договору зазначено сума кредиту 11 200 грн, строк надання кредиту 360 днів з 16 вересня 2023 року по 10 вересня 2024 року. Особливості умов договору визначені розділами 1 - 4 цього Договору. Згідно Розділом 9 (Інші умови договору) Договір № 3984908 від 16 вересня 2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника та підписаний одноразовим ідентифікатором «А779». До матеріалів справи також долучено паспорт споживчого кредиту, який дублює зазначені в договорі умови щодо суми, строку кредитування, розміру комісії, графіку погашення.
Договір № 3984908 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16 вересня 2023 року підписаний сторонами. Відповідач - ОСОБА_1 підписав указаний договір електронним підписом А779 16 вересня 2023 року 16:16:44.
Згідно інформації, наданої Акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» від 27 квітня 2025 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-250422/80836-БТ на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 16 вересня 2023 року було здійснено платіж на суму 11 200 грн.
Як вбачається із листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 31 травня 2024 року за вих. № 1640-3105 на підставі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12 березня 2019 року 16 вересня 2023 року 16:19:13 на суму 11 200 грн на карту НОМЕР_1 успішно перераховано кошти.
Згідно із розрахунком заборгованості за Договором № 3984908 від 16 вересня 2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 24 травня 2024 року заборгованість відповідача перед первісним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» становила 62 270 грн 33 коп., з яких 11 199 грн 99 коп. - тіло кредита, 51 070 грн 34 коп. - проценти за користування кредитом.
24 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» було укладено Договір факторингу № 24/05/2024, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (найменування якого від 25 листопада 2024 року було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ») права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. за Договором № 3984908 від 16 вересня 2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, що укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та боржником, яким є ОСОБА_1 (згідно витягу з реєстру боржників від 24 травня 2024 року). Відповідно до розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» за Договором № 3984908 від 16 вересня 2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту позичальнику ОСОБА_1 нараховано 13 440 грн процентів за користування кредитними коштами у межах строку дії Договору з 24 травня 2024 року по 22 липня 2024 року (60 календарних днів). 27 травня 2024 року позивач спрямував відповідачеві повідомлення про відступлення 24 травня 2024 року права вимоги за Договором № 3984908 від 16 вересня 2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором позивач повідомив відповідача шляхом направлення повідомлення на електронну адресу останнього, однак всупереч вимог закону, незважаючи на повідомлення, ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання по сплаті заборгованості за кредитним договором. В свою чергу, новим кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» за період з 24 травня 2024 року по 22 липня 2024 року нараховані відсотки за несвоєчасне погашення ОСОБА_1 кредиту в розмірі 13 440 грн (за 60 календарних днів в межах строку дії кредитного договору, відсоткова ставка 2 %). Таким чином, станом на дату звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором перед позивачем не сплачена і становить 75 710 грн 33 коп., з яких: 11 199 грн 99 коп. - сума кредиту, 51 070 грн 34 коп. - проценти за користування кредитом, 13 440 грн - проценти, нараховані фактором за 60 календарних днів в межах строку дії кредитного договору. Крім того, рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» №251124/1 від 25 листопада 2024 року найменування позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» змінено на нове - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», реєстраційні дії щодо зміни найменування проведені 10 грудня 2024 року. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 Цивільного кодексу України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України). За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 633 Цивілного кодексу України публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодксу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України). Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України). Згідно з частинами першою, другою статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Загальні правила щодо форми договору визначено у статті 639 Цивільного кодексу України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п.12 ч.1 ст.3 Закону). За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статті 12 вказаного вище Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Оскільки ОСОБА_1 , уклавши договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача і цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. За нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За приписами статті 611 ЦКивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно із частиною першою статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимог). Положеннями статей 1077, 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимог) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб ), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Як слідує з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (колишня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА») у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги по кредитному договору, а ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання договору електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора. В свою чергу, відповідно до договору факторингу № 24/05/2024 від 24 травня 2024 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», фактор, в даному випадку позивач, набув статусу кредитора та отримав право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (п.1.1 договору). З урахуванням зазначених вище норм права та обставини справи, позивач набув права вимоги і щодо майбутніх вимог, в т.ч. за кредитним договором № 3984908 від 16 вересня 2023 року, позичальником за яким є ОСОБА_1 , строк дії якого визначено до 10 вересня 2024 року, зокрема щодо відсотків в сумі 13 440 грн, нарахованих новим кредитором в межах строку дії кредитного договору в період з 24 травня 2024 року по 22 липня 2024 року. Оскільки в порушення умов вказаного договору ОСОБА_1 не виконав своїх зобов'язань щодо повернення кредиту в розмірах та на умовах, визначених укладеним правочином, презумпція правомірності якого не спростована, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, чим порушені майнові права позивача, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу суд враховує, що відповідно до статті 133 Цивільного процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат. Судові витрати розподіляються між сторонами в порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України. Представник позивача просив стягнути понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, додавши до матеріалів справи докази понесення таких витрат. Згідно з частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в матеріалах справи наявні такі докази: договір про надання правової допомоги № 17/07-2024 від 17 липня 2024 року укладений з адвокатом Столітнім С.М., ордер серії АІ № 1743582 від 13 листопада 2024 року на представництво інтересів позивача; акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13 листопада 2024 року згідно з Договором № 17/07-2024 від 17 липня 2024 року та заявка № 5662 на виконання доручення до Договору № 17/07-2024 від 17 липня 2024 року на суму 10 000 грн. Водночас, визначаючись з розміром правничої допомоги, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд враховує, що в силу вимог частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 року у справі №280/1765/19, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.09.2019 року у справі №810/3806/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п.80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), п.88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, в п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму. Підсумовуючи наведене вище, обраховуючи доцільність понесених позивачем витрат, належить аналізувати не тільки долучені докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, але і враховувати складність справи та складність наданих послуг. Дослідивши подані представником позивача докази та матеріали справи, суд вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10 000 грн є завищеним та таким, що не є співмірним зі складністю справи, з виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг. Суд враховує, що предмет спору у даній справі не є складним, тому не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних та судової практики; справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми та містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; позовна заява є необ'ємною та не потребувала складних правових досліджень та значного аналізу справи, не вимагала від адвоката надмірного обсягу юридичної і технічної роботи; справа розглядалася судом за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами. З огляду на викладене та враховуючи доведеність відповідачем неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, критерієм реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що заявлена представником позивача сума витрат на професійну правову допомогу є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та суперечить принципу розподілу таких витрат. Отже суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром витрат за надання правової допомоги у цій справі є сума 5 000 грн, яка і підлягає до стягнення з відповідача. Керуючись статями 3, 6, 207, 509, 512, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 626, 627, 628, 633, 634, 638, 639, 1048, 1054, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, статями 133, 137, 141, 142, 206, 263-265, 273, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Загородня, 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за Договором № 3984908 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16 вересня 2023 року в розмірі 75 710 (сімдесят п'ять тисяч сімсот десять) грн 33 коп., з яких: 11 199 (одинадцять тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн 99 коп. - тіло кредиту, 51 070 (п'ятдесят одна тисяча сімдесят) грн 34 коп. - проценти, 13 440 (тринадцять тисяч чотириста сорок) грн - проценти нраховані за 60 календарних днів. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" сплачений судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуто Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Судове рішення складено 9 травня 2025 року.
Суддя Сокирко Л.М.