Справа № 346/1429/25
Провадження № 1-в/346/145/25
05 травня 2025 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , секретар судових засідань: ОСОБА_2 , за участю: прокурора: ОСОБА_3 а також представника Державної установи «Коломийська виправна колонія (№41)»: ОСОБА_4 , засудженого: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі судових засідань Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, подання начальника Державної установи «Коломийська виправна колонія (№41)»: ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_5 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; громадянина України; місце народження: с. Великий Говилів, Чортківського району Тернопільської області; місце проживання с. Домаморич Тернопільського району Тернопільської області),
по кримінальному провадженню №12021210000000069, в якому ОСОБА_5 вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 травня 2022 року, який набрав законної сили 10 серпня 2022 року, визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 135 та частиною 2 ст. 286 КК України та на підставі ч.1 ст.70 КК України призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, з позбавленням права керувати транспортним засобами на строк 3 роки,
Начальник Державної установи «Коломийська виправна колонія (№41)»: ОСОБА_7 , звернувся до суду із вказаним поданням, до якого додав матеріали особової справи засудженого (а.с.1-33 судова справа, а.с.1-88 особова справа).
Позиції учасників провадження.
Аргументи представника колонії. Вироком суду, який набрав законної сили, засудженого визнано винним у вчиненні злочину та призначено покарання у виді позбавлення волі на 4 роки. Але засуджений вже відбув більше ніж одну другу строку покарання, призначеного йому судом, а своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Тому засудженого, умовно-достроково, слід звільнити від невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі, що складає 1 рік 6 місяців 3 дні.
Позиція засудженого. Підтримав представника колонії, вину визнає, вказував, що вчинив негативно.
Аргументи прокурора. Матеріали справи вказують на те, що засуджений довів своє виправлення, а тому вона не заперечувала проти задоволення подання.
Оцінка суду.
Частина 2 статті 50 КК України передбачає, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.
Разом з цим, частиною 1 статті 81 КК України встановлено, що до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Але частиною 2 і пунктом 3 частини 3 статті 81 КК України уточнюється, що умовно-дострокове звільнення може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, а також за умови (якщо засуджений відбуває покарання за вчинений умисний тяжкий злочин), що засуджений фактично відбув не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 травня 2022 року, який набрав законної сили 10 серпня 2022 року, ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 135 та частиною 2 ст. 286 КК України та на підставі ч.1 ст.70 КК України призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, з позбавленням права керувати транспортним засобами на строк 3 роки. Строк відбування покарання рахується з моменту його затримання. Також суд враховує, що свою вину він визнав одразу, а потерпілі висловлювались за застосування до нього іспитового строку (а.с. 2-4,9 частини І особової справи засудженого).
Строк відбування покарання, правильно рахується колонією, з 07 лютого 2023 року (а.с.1 частини І особової справи).
І наразі, засуджений ОСОБА_5 продовжує відбувати призначене йому покарання у виді позбавлення волі, і фактично він вже відбув більше однієї другої частини призначеного йому покарання, оскільки кінець строку відбуття покарання: 07.02.2027р, що теж правильно обраховано колонією.
При цьому суд відзначає, що в силу положень частини 1 статті 135 та частини 2 статті 286 КК України та частини 4 та 5 статті 12 КК України, з урахуванням змісту зазначеного вироку, покарання було призначено засудженому за вчинення ним нетяжкого та необережного тяжкого злочину, відповідно, якими є вказані злочини.
Тому суд погоджується з учасниками провадження у тому, що колонією доведений факт того, що засуджений ОСОБА_5 станом на дату розгляду подання судом, а також на момент його подання, дійсно фактично відбув вже більше половини строку покарання, призначеного йому судом, в тому числі й за вчинений ним необережний тяжкий злочин.
Як вже вказувалось судом вище, умовно-дострокове звільнення може бути застосоване виключно, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Через, що суд враховує та застосовує положення частини 1 статті 6 Кримінально-виконавчого кодексу України за якими, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. При цьому суд відзначає, що з огляду на положення частини 3 статті 6 КВК України, основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
І тому суд відзначає, що з часу знаходження в місцях позбавлення волі ОСОБА_5 :
- відповідно до довідки по особовій справі ОСОБА_5 вирішено направити для відбування покарання до ДУ «Коломийська виправна колонія № 41» (а.с. 10 частини 2 особової справи засудженого);
- заявою від 10.05.2023 року ОСОБА_5 просив залучити його до участі у програмі диференційованого виїовного впливу на засуджених «Підготовка до звільнення» (а.с. 16 частини 2 особової справи засудженого)
- постановою від 10.05.2023 року на ОСОБА_5 накладено попередження за порушення режиму відбування покарання (а.с. 18 частини 2 особової справи засудженого).
- заявами ОСОБА_5 просив залучати його позачергово без оплати праці до робіт з благоустрою установи та поліпшення житлово-побутових умов засуджених (а.с. 25 частини 2 особової справи засудженого), у зв'язку із чим його було зараховано у робочу бригаду (а.с. 26,37 частини 2 особової справи засудженого).
- випискою із наказу від 01 квітня 2024 року ОСОБА_5 оголошено подяку за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, встановлених кримінально-виконавчим Кодексом та правилами внутрішнього розпорядку колонії, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці у І кварталі 2024 року (а.с. 30 частини 2 особової справи засудженого);
- опитувальним листом від 29.05.2024 року щодо можливості застосування статті 101 КВК України до засудженого ОСОБА_5 встановлено, що останній заслуговує на застосування вищезазначеної статті, однак йому було відмовлено, оскільки він тільки довів, що стає на шлях виправлення (а.с. 31,35 частини ІІ особової справи засудженого);
- постановою від 29.05.2024 року засудженого ОСОБА_5 вирішено перевести з дільниці ресоціалізації виправної колонії середнього рівня безпеки до дільниці соціальної ресоціалізації цієї виправної колонії (а.с. 36 том 1 частини 2 особової справи засудженого)
- ОСОБА_5 було призначено на роботу за трудовим договором № 12 та цивільно правовим договором № 21 на підприємство СУІП ТОВ «Лісова компанія «Лаванда» з посадовим окладом, (а.с. 53-54,56 частини 2 особової справи засудженого)
- опитувальним листом від 21.11.2024 року щодо можливості застосування статті 82 КК України до засудженого ОСОБА_5 встановлено, що останній заслуговує на застосування вищезазначеної статті (а.с. 57,69 частини 2 особової справи засудженого);
- випискою із наказу від 03 січня 2025 року ОСОБА_5 оголошено подяку за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, встановлених кримінально-виконавчим Кодексом та правилами внутрішнього розпорядку колонії, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці у 4 кварталі 2024 року (а.с. 72,74 частини 2 особової справи засудженого);
- опитувальним листом від 06.03.2025 року щодо можливості застосування статті 81 КК України до засудженого ОСОБА_5 встановлено, що останній заслуговує на застосування вищезазначеної статті (а.с. 75,86 частини 2 особової справи засудженого);
- відповідно до довідки про заохочення та стягнення засудженого ОСОБА_5 , оголошено три подяки за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці. Разом з цим оголошено 1 стягнення яке погашено (а.с. 4,27 судової справи);
- довідкою про працевикористання засудженого № 182 встановлено, що ОСОБА_5 був працевлаштований з вересня 2023 року по березень 2025 року (а.с. 32 судової справи)
- довідкою підтверджується, що ОСОБА_5 залучався до робіт без оплати праці у період з 03 червня 2024 року по 30 квітня 2025 року (а.с. 28-29 судової справи);
- висновком щодо ступеня виправлення засудженого, комісія колонія дійшла одноголосного рішення про те, що ОСОБА_5 став на шлях виправлення, а із мінімально необхідних 64 балів, він набрав 101 (а.с.5-7 судової справи);
- відповідно до характеристики ОСОБА_5 , від 06.03. та 30.04.2025 року встановлено, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється - низький та ризик ймовірної небезпеки для суспільства оцінюється - низький (а.с. 2-3,23-26 судової справи);
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини на підставі наданих йому колонією доказів, у їх сукупності, суд констатує, що колонією доведено те, що засуджений дійсно пройшов процес позитивних змін, які вже відбулись в його особистості та вже створили у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, і своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці, він вже довів своє виправлення.
При цьому, що стосується ставлення до праці суд враховує те, що засуджений залучався до тієї праці, яка йому не оплачувалась, але з огляду на зміст частини 2 статті 81 КК України, кримінальний закон і не вимагає аби така праця мала саме оплатний характер.
Більш того, з огляду на положення частини 3 статті 6 КВК України одним з основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених є саме суспільно-корисна праця, яка вочевидь може мати і не оплачуваний характер. Підтвердженням чого, є і положення частини 5 статті 118 КВК за якими, засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством. До цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день.
А встановлені судом обставини прямо вказують на те, що ОСОБА_5 залучався до виконання саме таких не оплачуваних робіт і не більше двох годин на день, що підтверджував представник колонії, при цьому з власної ініціативи самого ОСОБА_5 , на постійній основі і виконував він таку роботу тривалий час і якісно.
Отже, його поведінка і ставлення до праці, які доводять, що він вже виправився, дійсно мають триваючий і системний характер а тому, подання колонії про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_5 від невідбутої частини покарання
Тож керуючись статтями 1-33,84-99,321,342-372,392-395,532-539 КПК України, суд
Подання начальника Державної установи «Коломийська виправна колонія (№41)»: ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_5 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 , умовно-достроково, від відбування призначеного йому вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 травня 2022 року, який набрав законної сили 10 серпня 2022 року, основного покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, в частині не відбутого строку цього покарання, що складає: 1 (один) рік 6 (шість) місяців 3 (три) дні.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. А у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Головуючий суддя : ОСОБА_1