Справа № 344/3094/25
Провадження № 2-а/344/49/25
12 травня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Татарінової О.А.,
секретаря Кондратів Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 06 лютого 2025 року ним отримано постанову про відкриття виконавчого провадження від 27.01.2025 року, винесену при примусовому виконанні постанови №9/2126 від 03.12.2024 року, що видав ІНФОРМАЦІЯ_2 . 7 лютого 2025року він звернувся до старшого державного виконавця з клопотанням про ознайомленням з матеріалами даного виконавчого провадження, з метою ознайомитись з постановою №9/2126 від 03.12.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як про винесення вищевказаної постанови йому не було відомо.
08.01.2025 року позивач ознайомився з постановою №9/2126 від 03.12.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою №9/2126 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 2010 КУпАП від 03.12.2024 року винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00грн. До відповідальності позивача притягнуто за адміністративне правопорушення, що полягає у неприбутті по повістці.
З постановою №9/2126 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП від 03.12.2024 року незгідний, вважає дану постанову необгрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки у постанові вказано, що 20 листопада 2024року під час зупинки патрульною поліцією та перевірки військово-облікових документів у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , нібито встановлено, що він перебуває в розшуку та як не прибув згідно отриманої повістки. Однак дані вказані в постанові не відповідають дійсним обставинам справи. Повістка про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 йому не вручалась, та про розгляд з даного приводу даної адміністративної справи позивача не було повідомлено та попереджено.
При складанні даної постанови про накладення адміністративного стягнення допущено ряд порушень, зокрема його не було ознайомлено з правами і обов'язками відповідно до ст.63 Конституції України,ст.268 КУпАП та йому не була надана можливість надати пояснення по суті вчиненого порушення, так як позивача взагалі не повідомили про розгляд даної адміністративної справи.
Просить суд відновити строк оскарження постанови №92126 від 03.12.2024року, винесеної ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнати протиправною та скасувати постанову №9/2126 від 03.12.2024року, винесеної ІНФОРМАЦІЯ_2 винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 якою притягнуто позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00грн., а провадження по справі закрити.
24.04.2025 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтовує тим, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Оповіщення може здійснюватися шляхом вручення повістки, направлення розпорядження чи видачі мобілізайційного розпорядження.
Згідно з актом відмови від отримання повістки від 22.10.2024 року вх. № 5/7002/19 під час здійснення оповіщення громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Текст повістки про явку на 09:00 год. 23 жовтня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 було доведено (озвучено) громадянину ОСОБА_1 . Згідно з наказом АТ «Українська оборонна промисловість» ДП «Виробниче об'єднання «Карпати» від 14.10.2024 року № 245 ОСОБА_1 було доведено розпорядження про необхідність прибуття до ТЦК та СП 23.10.2024 року о 09:00 год., про що позивачем проставлено особистий підпис. Отже, громадянину ОСОБА_1 було доведено про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 лейтенантом ОСОБА_3 здійснено доповідь, що громадянин ОСОБА_1 23 жовтня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибував. Про причини неприбуття військовозобов'язаний ІНФОРМАЦІЯ_5 не повідомляв. Отже, твердження позивача про те, що йому не було відомо про необхідність прибути до ТЦК та СП є такими, що не відповідають дійсності. Громадянин ОСОБА_1 зобов'язаний був прибути до ТЦК та СП, а у випадку неможливості такого прибуття - повідомити про причини.
20 листопада 2024 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 1/192, доведено суть адміністративного правопорушення, його права та обов'язки, дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про ознайомлення з матеріалами та відкладення розгляду справи до ІНФОРМАЦІЯ_4 не надходило. Під час відсутності особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Вину особи повністю доведено зібраними у справі доказами. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 в повному обсязі.
12.05.2025 року представником позивача подано до суду письмові пояснення з яких вбачається, що відповідач стверджує, що згідно з наказом АТ «Українська оборонна промисловість» від 14.10.2024 року №245 позивача було доведено про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 23.10.2024р. Однак дане твердження не відповідає дійсним обставинам справи, з наказом №245 від 14.10.2025р. позивач ОСОБА_1 не був ознайомлений. Відповідач надав копію вищевказаного наказу і стверджує, що ОСОБА_1 був ознайомлений з даним наказом, бо додав аркуш з підписами про ознайомлення з наказом, однак є незрозумілим до якого наказу даний аркуш з підписами має відношення, адже даний аркуш з підписами не вказує з яким наказом ознайомленні дані особи. Відповідно до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Мінюсту України від 18.06.2015р.№1000\5, якщо додатки до наказу є довідкові або аналітичні документи (графіки,списки, схеми, таблиці тощо), вони повинні мати відмітку з посиланням на цей документ, його назву та відповідний пункт його тексту. Отже, аркуш який доданий відповідачем як підтвердження, того що ніби позивач ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом від 14.10.2024 року №245, не підтверджує дані обставини, так як даний аркуш не містить ні номеру наказу ні дати і не є додатком до вищевказаного наказу.
До матеріалів даної справи позивач також надав копію Акту відмови від отримання повістки від 22.10.2024, даний акт не містить інформації де саме він був складений і де саме здійснювалось оповіщення, бо насправді даного оповіщення відповідачем не здійснювалось. У оскаржуваній постанові №9\2126 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст.210 КУпАП від 03.12.2024р., вказується: «установлено, що ОСОБА_1 20 листопада 2024року був зупинений патрульною поліцією для перевірки військово-облікових документів і виявлено, що позивач перебуває в розшуку і про необхідність прибуття згідно отриманої та підписаної ОСОБА_1 повістки було доведено особисто в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 », однак в якому кабінеті і коли в даній постанові не вказано, а тільки вказано рік-2024року (сторінка 1 оскаржуваної постанови). Отже подані докази відповідачем є суперечливими: у відзиві на позов відповідач вказує, що про необхідність з'явитись у ІНФОРМАЦІЯ_6 було оповіщено позивача Наказом №245 від 14.10.2024р. та актом відмови від отримання повістки від 22.10.2024р., а в самій оскаржуваній постанові вказується, що встановлено про необхідність прибуття згідно отриманої та підписаної ОСОБА_1 повістки було доведено особисто в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 .
20 листопада 2024 року позивача і інших працівників АТ «Українська оборонна промисловість» ОСОБА_4 , ОСОБА_5 викликали до начальника цеху в кабінет за місцем роботи, де були працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 , де повідомили, що позивачу і іншим працівникам необхідно поїхати до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак дані працівники ІНФОРМАЦІЯ_7 відвезли позивача та інших працівників до Обласної клінічної лікарні, де їм було наказано проходити ВЛК. Позивач пояснив працівникам медичної установи, що він є інвалідом дитинства і що не може, не повинен проходити ВЛК згідно Постанови КМУ №560 від 16.05.2025р.. З'ясувавши всі обставини ОСОБА_1 відпустили. Про складання протоку №9\2126 від 20 листопада 2024 р. і про розгляд адміністративної справи у ІНФОРМАЦІЯ_8 3 грудня 2024року відносно даного протоколу позивача ОСОБА_1 не було повідомлено.
Згідно військово-облікового документу №060320239309480300406 від 02.01.2025р., позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 і у зв'язку з інвалідністю йому надана відстрочка від призову на військову службу. На підставі наведеного, просить визнати протиправною та скасувати постанову №9\2126 від 03.12.2024року, винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 якою притягнуто ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00грн., а провадження по справі закрити.
Представник позивача подала заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача та просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Пунктом 1 ст. 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено 3 групу інвалідності та призначено соціальну пенсію, довічно, що підтверджується копією пенсійного посвідчення Серія НОМЕР_2 від 19.03.2019 року (а.с.16).
З копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12ААД №056887 від 11.09.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності з 01.05.2024 року, проведено повторний огляд (а.с.17).
Як вбачається з копії військово-облікового документу №060320239309480300406 ОСОБА_1 є солдатом.
За рішенням військово-
лікарської комісії непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час на підставі довідки Івано-Франківського Мвк від 27.01.2012 року № гр.1 ст.8б, підлягає повторному медичному огляду 05.12.2029 року (а.с.19).
З копії розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №9/1737 від 14.10.2024 року, надісланого ВО «Карпати» встановлено, що з метою уточнення облікових даних здійснити оповіщення таких військовозобов'язаних та офіцерів запасу, які зареєстровані на території Івано-Франківської територіальної громади (установи) про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 та забезпечити їх прибуття 23.10.2024 р. о 09:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що викликаються, зокрема солдата ОСОБА_1 .
На виконання розпорядження №9/1717 від 14.10.2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 на ДП «ВО «Карпати» видано наказ №245 від 14.10.2024 «Про оповіщення військовозобов'язаних», та 17.10.2024 року повідомлено відповідача ОСОБА_1 , 1995 року народження, розподілювача робіт цеху № 12, щодо прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 23.10.2024 року о 09:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 .
22.10.2024 року складено Акт відмови від отримання повістки від 22.10.2024 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Текст повістки про явку на 09:00 год. 23.10.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 було доведено (озвучено) ОСОБА_1 .
З рапорту офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовився отримувати повістку на явку в ІНФОРМАЦІЯ_2 23.10.2024р. на 09:00. Але 23.10.2024 р. ОСОБА_1 так і не явився. Складено акт про відмову в отриманні повістки. Тому, згідно із частиною 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та частиною 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» просив вжити заходів, та подати даного військовозобов'язаного в розшук до Національної поліції України, а також доставити громадянина ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
08.11.2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до начальника Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області щодо доставки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для складання протоколів про адміністративні правопорушення.
20.11.2024 року складено протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , з якого вбачається, що ОСОБА_1 не з'явився згідно отриманої повістки в особливий період. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 03.12.2024 року о 10 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , кабінет №7.
03.12.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову №9/2126 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої провадження у справі про адміністративне правопорушення за протоколом від 20 листопада 2024 року № 1/192 закрито. Визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУПАП. Накладено на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, що полягало у неприбутті по повістці.
Із зазначеної постанови вбачається, що 20 листопада 2024 року під час зупинки патрульною поліцією та перевірки військово-облікових документів у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено, що вище вказаний громадянин перебуває в розшуку так як не прибув згідно отриманої повістки.
Про необхідність прибуття згідно отриманої та підписаної повістки ОСОБА_1 було доведено особисто в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 в кабінет № 2024 року. Громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
З метою достовірного з'ясування всіх обставин справи ОСОБА_1 повідомлено про місце та час розгляду справи, та запропоновано 03.12.2024 року на 10 год.00 хв. прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 для участі у розгляді справи.
За таких обставин, вважав, що вправі прийняти рішення у даній справі 03.12.2024 року за відсутності ОСОБА_1 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на розгляд справи не прибув, клопотань не надходило.
З наданих матеріалів, пояснень учасників розгляду встановлено, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про необхідність прибути 03.12.2024 року.
Усупереч зазначеному громадянин ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про необхідність прибуття згідно отриманої повістки, останній не прибув (а.с.22).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту Закон № 2232-XII).
Так, згідно з частинами 1, 2 та 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).
Відповідно до абзацу 2 частини 1 та частини 3 статті 22 Закону № 3543-XII з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
На виконання пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Отже, саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавцем покладено обов'язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.
Водночас, військовозобов'язані чи резервісти повинні прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, вказані у повістці, а у разі неможливості прибуття, повідомити Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про поважність причин не прибуття за повісткою.
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Так, статтею 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ч.1статті - порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ч.2 статті - повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ч.3 статті -вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Примітка. Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до статі 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч.ч. 1,2 ст.77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року № 560 особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.
Як зазначено в постанові, під час перевірки даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів встановлено, що строк дії рішення (постанови) про придатність ОСОБА_1 . Для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації громадянин ОСОБА_1 не звертався та для уточнення своїх облікових даних до територіального центру комплектування не прибував.
Прийняттю вказаної постанови передувало складення протоколу № 1/192 від 20 листопада 2024 року про адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст.210, 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
До матеріалів справи відповідачем також надано надано копію розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №9/1737 від 14.10.2024 року, наказ №245 від 14.10.2024 «Про оповіщення військовозобов'язаних», Акт відмови від отримання повістки від 22.10.2024 року, рапорт офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 .
Суд вважає безпідставними доводи представника позивача про те, що з наказом №245 від 14.10.2025р. позивач ОСОБА_1 не був ознайомлений, оскільки такий наказ відповідач не видавав та наказ був складений за місцем роботи позивача. В той же час, позивач мав можливість отримати копію такого наказу за місцем роботи та надати його суду з метою спростування доводів відповідача.
Також суд вважає безпідставними доводи щодо Акту відмови від отримання повістки від 22.10.2024, оскільки даний акт складений відповідальними посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Крім того, суд вважає, що доводи позивача про те, що про складання протоколу №9\2126 від 20 листопада 2024 р. і про розгляд адміністративної справи у ІНФОРМАЦІЯ_8 3 грудня 2024 року позивача ОСОБА_1 не було повідомлено не знайшли свого підтвердження та суперечать дослідженими письмовими доказами, оскільки згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення яке відбудеться 03.12.2024 року о 10 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , кабінет №7, однак позивач відмовився від отримання другого примірника протоколу в присутності 2 свідків.
Аналізуючи наведене, суд вважає, що досліджені письмові докази підтверджують наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
За таких обставин суд вважає доведеним факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП, а тому складання начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 постанови №9/2126 від 03.12.2024 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП є правомірним.
Отже, враховуючи вищезазначене, представник відповідача діяв відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення відповідачем призначено відповідно до норм цього Кодексу, в межах санкції ч. 3 ст. 210 КУпАП, та в межах наданих йому повноважень під час виконання службових обов'язків, а тому не підлягають задоволенню вимоги позивача про скасування постанови.
Оскільки адміністративний позов задоволенню не підлягає, вітсутні підстави для відшкодування з відповідача на користь позивача судових витрат.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення.
Суддя О.А. Татарінова