Справа № 182/4040/24
Провадження № 2-о/0182/11/2025
Іменем України
07.05.2025 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Рунчева О.В.
секретаря Паламарчук П.Ю.
присяжних Омелянчука О.П., Денисова О.М.
за участю представника заявника Ревункова В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Нікопольський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання особи безвісті відсутньою, -
Представник заявника, адвокат Ревунков В.М. звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з заявою про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , безвісно відсутнім з 29 січня 2018 року.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 05 червня 2010 року Заявниця зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 паспорт НОМЕР_1 , виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 16 червня 1998 року), що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_2 , виданого 05.08.2010 року Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Сімферопольського міського управління юстиції АРК Крим. Від шлюбу подружжя має неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 .
Заявниця з чоловіком після реєстрації шлюбу, тобто з 2010 року, фактично проживали в АДРЕСА_1 . Лише для народження сина подружжя виїжджало до АРК Крим та після народження повернулися до м. Нікополя. В 2015 році Заявниця разом з чоловіком та сином поїхали до м. Сімферополя провідати родичів чоловіка. Однак прибувши туди, Заявниця зрозуміла, що чоловік повертатися до м. Нікополя не збирається, на цьому ґрунті між подружжям виникла сварка за результатами якої Заявниця разом із сином повернулася до м. Нікополя, а чоловік залишився у м. Сімферополь та пообіцяв приїхати через деякий час.
29.01.2018 року ОСОБА_3 останній раз вийшов на зв'язок скинувши копію заочного рішення мирового судді судової дільниці №11 Київського судового району м. Сімферополя від 29.01.2018 року по справі № 2-11-10/2018 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , яким шлюб, зареєстрований 05 червня 2010 року Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, за актовим записом №191 було розірвано. Участі у судовому засіданні Заявниця не приймала, оскільки про час та місце розгляду справи її не було повідомлено. Даний факт підтверджує, що ОСОБА_3 перебував на окупованій території.
Враховуючи ці обставини, з приводу реєстрації розірвання шлюбу Заявниця звернулась до Нікопольського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, однак їй було відмовлено у зв'язку з тим, що надані нею документи для реєстрації розірвання шлюбу не відповідають вимогам чинного законодавства, що змусило заявницю звернутися до Нікопольського суду для встановлення факту, що має юридичне значення. Відтак Рішенням від 26.02.2019 року по справі 182/9104/18 встановлено факт розірвання шлюбу із ОСОБА_3 .
З 2018 року та до сьогодні місцезнаходження ОСОБА_3 Заявниці не відомо. З того часу будь-який зв'язок з ним втрачено. Він ні разу не зателефонував, не написав листа, не повідомив іншим способом про місце свого перебування, будь яких контактів з неповнолітнім сином не встановлював, аліменти на утримання спільної дитини не сплачує.
Заявниця фактично неповнолітнього сина утримує самостійно, має право на отримання соціальної допомоги від держави. Отримання соціальної допомоги чи призначення пенсії для дитини можливе за умови визнання батька дитини померлим чи безвісно відсутнім.
Тому, Заявниця через представника звернулася з офіційною заявою до Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області щодо встановлення місцезнаходження батька дитини.
12.07.2024 року довідкою Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області повідомлено, що проведеною перевіркою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серед померлих, заарештованих, затриманих в порядку ст. 208, 191, 535 КПК України, осіб невстановлених трупів громадян та невідомих хворих не значиться, місцезнаходження його не відоме, та встановити його не виявилося можливим.
В судове засідання заявник ОСОБА_6 не з'явилася але забезпечила свого представника, адвоката Ревункова В.М., який в судовому засіданні викладені в заяві обставини підтримав.
Заінтересована особа подала клопотання про розгляд справи без їх участі.
Суд, вислухавши свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, враховує наступне.
Відповідно до ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Частиною 1ст.4 ЦПК України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно дост.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Як встановлення судом, 05 червня 2010 року Заявниця зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 паспорт НОМЕР_1 , виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 16 червня 1998 року), що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_2 , виданого 05.08.2010 року Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Сімферопольського міського управління юстиції АРК Крим. Від шлюбу подружжя має неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 .
Заявниця з чоловіком після реєстрації шлюбу, тобто з 2010 року, фактично проживали в АДРЕСА_1 . Лише для народження сина подружжя виїжджало до АРК Крим та після народження повернулися до м. Нікополя. В 2015 році Заявниця разом з чоловіком та сином поїхали до м. Сімферополя провідати родичів чоловіка. Однак прибувши туди, Заявниця зрозуміла, що чоловік повертатися до м. Нікополя не збирається, на цьому ґрунті між подружжям виникла сварка за результатами якої Заявниця разом із сином повернулася до м. Нікополя, а чоловік залишився у м. Сімферополь та пообіцяв приїхати через деякий час.
29.01.2018 року ОСОБА_3 останній раз вийшов на зв'язок скинувши копію заочного рішення мирового судді судової дільниці №11 Київського судового району м. Сімферополя від 29.01.2018 року по справі № 2-11-10/2018 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , яким шлюб, зареєстрований 05 червня 2010 року Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, за актовим записом №191 було розірвано. Участі у судовому засіданні Заявниця не приймала, оскільки про час та місце розгляду справи її не було повідомлено. Даний факт підтверджує, що ОСОБА_3 перебував на окупованій території.
12.07.2024 року довідкою Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області повідомлено, що проведеною перевіркою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серед померлих, заарештованих, затриманих в порядку ст. 208, 191, 535 КПК України, осіб невстановлених трупів громадян та невідомих хворих не значиться, місцезнаходження його не відоме, та встановити його не виявилося можливим.
Самостійні намагання знайти зниклого чоловіка виявились безрезультатними, а саме, з відкритих реєстрів вдалось встановити наступне: з автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції вбачається, що виконавчі провадження відносно ОСОБА_3 на виконанні не перебувають; з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта вбачається, що на підставі свідоцтва про право власності 07.07.2004 року ОСОБА_3 належить частина квартири АДРЕСА_2 ; з Державного реєстру цивільних повітряних суден України вбачається, що ОСОБА_3 повітряні судна не належать; з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_3 не зареєстрований як фізична особа підприємець; зі спеціальної інформаційної системи УКРНОВІ вбачається, що ОСОБА_3 об'єкти промислової власності не належать; з інформаційної системи SMIDA та Національного депозитарію України вбачається, що ОСОБА_3 цінні папери не належать.
Згідно надісланих відповідей на запити суду вбачається, що ОСОБА_3 доходи на території України не отримує, державний кордон за останні п'яти років не перетинав.
Відповідно до пояснень свідків допитаних в судовому засіданні, останні підтвердили факт того, що ОСОБА_3 з 2015 року не з'являється за місцем свого мешкання, не спілкується з дитиною, жодної інформації про себе не повідомляє та на зв'язок не виходить.
Заявниця одна утримує і виховує неповнолітнього, є колишньою дружиною ОСОБА_3 та законним представником неповнолітнього сина ОСОБА_4 , відтак, Заявниця є особою, яка має право звернутися із такою заявою. Понад 5 років відсутні відомості про місце перебування колишнього чоловіка заявниці. Надані Заявницею письмові докази підтверджують, що з 2018 року відсутня інформація про ОСОБА_3 , протягом цього часу він не взаємодіяв з органами державної влади, про що свідчать відкриті данні з державних реєстрів. Надані докази також підтверджують, що Заявниця позбавлена можливості оформити соціальну допомогу або пенсію на дитину. Крім того,визнання батька дитини безвісно відсутнім Заявниці необхідно щоб надати дозвіл нашій спільній неповнолітній дитині для отримання проїзного документа дитини та для виїзду за кордон, оскільки при видачі проїзного документа дитини для виїзду за кордон необхідна згода другого з батьків або рішення суду про визнання одного з батьків безвісно відсутнім.
Тому я вимушена завернутися до суду з заявою про визнання його безвісно відсутнім.
За правилами п. 3 ч. 2ст.293ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Безвісна відсутність, - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місцезнаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.
Відповідно до ст. 43 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місті її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. При визнані фізичної особи безвісно відсутньою настають правові наслідки, визначені ст. 44 ЦК України.
Згідно зі статтею 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визначити фізичну особу безвісно відсутньою, обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи.
Рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою приймається судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання (тобто за місцем реєстрації) протягом тривалого часу; 2) відсутність відомостей про місце знаходження такої особи в місці її постійного проживання і неможливість їх одержання усіма доступними способами та вжитими заходами; 3) закінчення одного року з моменту одержання останніх відомостей про місце перебування даної особи; 4) визнання причин, через які заявник просить визнати фізичну особу безвісно відсутньою, юридично поважними.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти» надання особі статусу зниклої безвісти відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.
Про місце перебування ОСОБА_3 немає більше року, цей факт підтверджується Актом про не проживання особи за місцем фактичного проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 305 ЦПК України, заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що факт відсутності особи більше одного року в місті її постійного проживання та відсутність відомостей про місце його перебування, знайшов своє підтвердження і такий факт слід встановити.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, заяву слід задовольнити, оскільки вимоги не суперечать вимогам та законним інтересам сторін, а також не порушують прав та інтересів інших осіб.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.214,215,235,259 ЦПК України суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Нікопольський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання особи безвісті відсутньою - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , безвісно відсутнім з 29 січня 2018 року.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О. В. Рунчева
Присяжні: