Справа № 229/1878/22
1-кп/212/409/25
12 травня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 розглянувши у закритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022050000001568 від 24 червня 2022 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України,
У провадженні Покровського районного суду міста Кривого Рогу перебуває вищезазначене кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , стосовно якого застосований запобіжний захід у виді триманні під вартою.
До початку судового засідання 12 травня 2025 року до суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого строком на 60 днів.
В обґрунтування клопотання прокурором зазначено про наявність ризиків, які були підставою для обрання та продовження запобіжного заходу і які на теперішній час не зменшилися, передбачені п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризики переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, чи продовження кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.
Прокурор в судовому засіданні підтримала подане клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого з підстав, викладених у ньому та вважала, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 не заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 березня 2025 року строк тримання під вартою обвинуваченому продовжений до 16 травня 2025 року включно.
Відповідно до ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, згідно з якою підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема переховуватися від органів суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, судом враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність його соціальних зв'язків; наявність постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.
Суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту і суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Крім того, ризик втечі має оцінюватися у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками.
Суд враховує дані про особу обвинуваченого, а саме ОСОБА_4 не судимий, не одружений, неповнолітніх дітей не має, утриманців не має, є працездатною особою, офіційно не працевлаштований, не має офіційних джерел доходу, має зареєстроване місце проживання на території України, яка наразі є окупованою.
При цьому, суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти основ Національної безпеки України, покарання за яке передбачено до 8 років позбавлення волі, що в сукупності з вищенаведеними обставинами, які характеризують обвинуваченого, вказує про суспільну небезпеку як самого діяння, так і особи, яка обвинувачується у його вчиненні.
Отже, на підставі викладеного суд, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог частини першої статті 197 КПК України, встановивши наявність ризиків, передбачених п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи положення ч. 6 ст. 176 КПК України, згідно з якою під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, зокрема передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою, приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення застави на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України.
При цьому, суд враховує висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 19 червня 2024 року у справі № 7-р(II)/2024 про те, що частина шоста статті 176 КПК України визнана такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), не суперечить статтям 3, 8, частинам першій, другій статті 29, частині першій статті 55, частині першій статті 62, частині першій статті 64 Конституції України, оскільки ця норма Кодексу забезпечує посилені гарантії захисту конституційного права на свободу та особисту недоторканість особи від свавільного втручання, що їх визначено частиною другою статті 29 Конституції України.
Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та стороною захисту в судовому засіданні такі відомості не надані.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 199, 376, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 10 липня 2025 року включно.
Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув'язнення обвинуваченого.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Суддя ОСОБА_1