про залишення позовної заяви без руху
07 травня 2025 року Справа № 915/707/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, вул. Вадима Благовісного, 18а, м. Миколаїв, 54006 (код ЄДРПОУ 3829636328)
в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації від імені якої виступає Департамент містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Адміральська, 21, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 35989356)
до відповідача Приватного малого підприємства «Міраж», вул. Свято-Покровська (Леніна), 3, смт. Гостомель, м. Ірпінь, Київська область, 08290 (код ЄДРПОУ 13739876)
про стягнення грошових коштів у розмірі 8 537 333, 76 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду Миколаївської області звернувся Керівник Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації від імені якої виступає Департамент містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Приватного малого підприємства «Міраж» на користь Миколаївської обласної державної адміністрації від імені якої виступає Департамент містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації грошові кошти у розмірі 8 537 333, 76 грн., з яких: 5 424 764, 16 грн. - пеня, 3 112 569, 60 грн. - штраф.
Стягнути з Приватного малого підприємства «Міраж» на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону судові витрати у сумі 102 448, 01 грн.
Підставою позову прокуратурою зазначено обставини неналежного виконання відповідачем умов договору № 168 підряду на виконання будівельних робіт, предметом якого є виконання робіт з будівництва мостового переходу через р. Південний Буг між селом Богданівка Доманівського та селищем міського типу Костянтинівка Арбузинського районів Миколаївської області від 27.11.2023, який укладено між Департаментом містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації (Департамент, замовник) та Приватним малим підприємством «Міраж» (відповідач, підрядник), а саме відповідачем не виконано будь-які будівельні роботи з початку дії договору.
За порушення строків виконання будівельних робіт (строків здачі робіт) відповідачу за період з 01.01.2025 по 02.05.2025 нараховано пеню відповідно до п. 15.11.2 договору у розмірі 5 424 764, 16 грн. та штраф у розмірі 3 112 569, 60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 17, 19, 131-1 Конституції України, ст. 193, 216, 230, 231, 232 ГК України, ст. 11, 509, 525, 526, 610, 612, 549, 626, 627, 628, 875, 883 ЦК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 1, 5, 47 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», судовою практикою та умовами договору.
В позовній заяві прокуратурою заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позову до надходження коштів з Державного бюджету.
В обґрунтуванні підстав для відстрочення сплати судового збору прокуратура посилається на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Беллет проти Франції», “Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», “Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» та практику Верховного Суду у справі № 761/5894/17.
До позовної заяви прокуратурою додано копію рапорту без номера та дати, адресованого Керівнику Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, з проханням вирішити питання про оплату судового збору в сумі 102 448, 01 грн.
Дослідивши позовну заяву із додатками, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Судом також встановлено, що прокуратурою зазначено позивачем Миколаївську обласну державну адміністрацію, однак на зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та її місцезнаходження.
Отже, прокуратурою в порушення п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України не зазначено інформацію щодо позивача Миколаївської обласної державної адміністрації.
Відповідно до ч. 5 ст. 162 ГПК України у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Прокуратурою в позовній заяві зазначено, що позов пред'явлено в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації від імені якої виступає Департамент містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації. Водночас суд зазначає, що Миколаївська обласна державна адміністрація (код ЄДРПОУ 00022579) та Департамент містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 35989356) є окремими самостійними юридичними особами, які в розумінні ч. 1, 2 ст. 44 ГПК України наділені процесуальною правоздатністю та процесуальною дієздатністю.
Відповідно до п. 1 Положення про департамент містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації, затвердженим розпорядженням голови Миколаївської обласної державної адміністрації від 24.02.2021 № 96-р, Департамент містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) є структурним підрозділом Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - облдержадміністрація), що утворюється головою Миколаївської обласної державної адміністрації, входить до її складу і в межах Миколаївської області забезпечує виконання покладених на департамент завдань.
Відповідно до п. 17 Положення Департамент є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки.
Отже, Положенням не передбачено, що Департамент діє від імені Миколаївської обласної державної адміністрації. Враховуючи вищевикладене, прокуратурі слід правильно зазначити позивачів у даній справі, а також підстави звернення до суду в інтересах кожного з позивачів відповідно до ч. 5 ст. 162 ГПК України, ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" з наданням підтверджуючих доказів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (постанова ВС від 25.03.2021 року по справі № 912/3514/20).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України “Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 та постанова Верховного Суду від 25.03.2021 року по справі № 912/3514/20).
Враховуючи вищевикладене, приписи п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір» поширюються на окремі категорії позивачів, які є фізичними особами та не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (постанова Верховного Суду від 25.03.2021 року по справі № 912/3514/20).
Подібна за змістом правова позиція, викладена в ухвалах Верховного Суду від 05.03.2021 у справі № 910/9741/20, від 06.01.2021 у справі № 927/579/19, від 20.08.2020 у справі № 910/6421/19, від 18.05.2020 у справі 910/704/19, від 24.01.2020 у справі 915/923/15.
Приписами ГПК України взагалі не передбачено ані права, ані обов'язку суду на відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 53 рішення ЄСПЛ у справі “Креуз проти Польщі» (CASE OF KREUZ v. POLAND) від 19.06.2001 “Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх “цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за Судом (див. “Голдер проти Сполученого Королівства» і “Z та інші проти Сполученого Королівства», рішення суду, цитовані вище, там само; та, mutatis mutandis, “Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland), рішення від 9 жовтня 1979 року, серія A, N 32, с. 14-15, п. 26).
В п. 54 рішення ЄСПЛ у справі “Креуз проти Польщі» (CASE OF KREUZ v. POLAND) від 19.06.2001 ЄСПЛ зазначив, що суд ухвалив, що в деяких справах, особливо в тих, де обмеження, про які йдеться, стосувалися умов прийнятності апеляції, або в тих, де інтереси правосуддя вимагали, щоб заявник у зв'язку зі своєю апеляцією надавав гарантію сплати судових витрат понесених іншою стороною, на “доступ особи до суду» можуть бути накладені різноманітні обмеження, включно з фінансовими (див., наприклад, рішення від 19 грудня 1997 року у справі “Бруала Гомес де ла Торре проти Іспанії» (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), Reports of Judgments and Desisions 1997-VIII, с. 2955, п. 33; та рішення суду від 13 липня 1995 року у справі “Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy-Miloslavsky v. the United Kingdom), серія A, N 316-B, с. 80-81, п. 61 і наступні).
В п. 59, 60 рішення ЄСПЛ у справі “Креуз проти Польщі» (CASE OF KREUZ v. POLAND) від 19.06.2001 ЄСПЛ зазначив, що враховуючи зазначений вище виклад принципів, встановлених прецедентним правом, Суд ще раз нагадує, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду (див. пункт 54 вище і, особливо, вищезазначене рішення, там само, пункт 61 і далі у справі “Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства»).
Більше того, Суд вважає, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див., mutatis mutandis, рішення суду у справі “Ейрі проти Ірландії», цитоване вище, там само, п. 25-26).
Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Позов у даній справі пред'явлено прокуратурою, яка в розумінні п. 1, 2 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір"» не підпадає під жодну з категорій осіб, які можуть мати право на відстрочку або розстрочку сплати судового збору.
Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення штрафних санкцій, тобто предметом спору не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, що надавало б право на застосування положень п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір».
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 зазначено, що частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України “Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору (п. 44).
Натомість, жодною нормою ГПК України не передбачено ані права, ані обов'язку суду на відстрочення чи розстрочення сплати судового збору. В свою чергу положення КАСУ не застосовуються господарськими судами.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні клопотання прокуратури про відстрочку сплати судового збору судом відмовлено.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлено ставку судового збору в розмірі - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України “Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 028, 00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Прокуратурою в позовній заяві визначено ціну позову у розмірі 8 537 333, 76 грн., а позовну заяву сформовано в підсистемі «Електронний суд». Таким чином, в спірному випадку судовий збір за подання до господарського суду даної позовної заяви становить 102 448, 01 грн. (8 537 333, 76 грн. х 1,5 % х 0,8).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України “Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Це означає, що суд зобов'язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної справи.
Звертаючись до суду зі скаргою/заявою, скаржник зобов'язаний сплатити судовий збір на загальних підставах та надати до суду документ, який підтверджує сплату судового збору саме у межах цієї справи. Своєю чергою механізм реалізації перевірки зарахування коштів судового збору визначений частиною другою статті 9 Законом України “Про судовий збір».
Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема, в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
Таким чином, обов'язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд (постанови ВС від 28.04.2022 у справі № 520/10006/21, від 26.07.2023 у справі № 640/3949/22, від 02.05.2024 у справі № 440/9709/23).
Обов'язок перевірити факт зарахування судового збору у конкретній справі покладається на суд (постанова КАС ВС від 26.07.2023 у справі № 640/3949/22).
Отже, прокуратурою не подано суду належних доказів на підтвердження сплати судового збору.
Враховуючи вищевикладене, позивачу слід здійснити оплату судового збору за наступними реквізитами:
Платіжні реквізити для перерахування судового збору:
- Отримувач коштів: Миколаїв ГУК/тг м.Миколаїв/22030101;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030;
- Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.);
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Рахунок отримувача: UA588999980313121206083014478;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030101;
- Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Миколаївської області (назва суду, де розглядається справа).
При заповненні платіжного документа у графі Код платника платником судового збору юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником фізичною особою ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.
Відповідно абз. 1, 2 ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
Враховуючи вищевказані недоліки позовної заяви, суд дійшов висновку про залишення поданої позовної заяви без руху.
Керуючись ст. 6, 42, 162, 164, 172, 174, 232 - 235, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву (вх. № 6736/25 від 02.05.2025) Керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації від імені якої діє Департамент містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації до відповідача Приватного малого підприємства «Міраж» про стягнення коштів у розмірі 8 537 333, 76 грн. залишити без руху.
2. Встановити прокуратурі строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Встановити прокуратурі наступний спосіб усунення недоліків:
- прокуратурі зазначити код ЄДРПОУ та місцезнаходження Миколаївської обласної державної адміністрації;
- прокуратурі правильно зазначити позивачів у даній справі, а також підстави звернення до суду в інтересах кожного з позивачів відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" з наданням підтверджуючих доказів.
- прокуратурі подати суду докази сплати судового збору в розмірі 102 448, 00 грн.
4. Роз'яснити прокуратурі наслідки усунення недоліків:
якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу (ч. 3 ст. 174 ГПК України);
якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (ч. 4 ст. 174 ГПК України).
На вебсторінці господарського суду Миколаївської області на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет за посиланням: http://mk.arbitr.gov.ua/sud5016/ учасники справи можуть отримати інформацію по справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (ст. 235, 255 ГПК України).
Суддя Е.М. Олейняш