Справа № 229/5208/24
1-кп/212/342/25
13 травня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12024052150000261 від 21.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
встановив:
Кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 КК України надійшло в провадження суду 12.02.2025.
26 лютого 2025 року проведено підготовче судове засідання та кримінальне провадження призначено до судового розгляду.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 застосований запобіжний захід - тримання під вартою на гаупвахті ВСП, останній день тримання під вартою 19.05.2025 року.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання і вважав доцільним продовжити тримання обвинуваченого під вартою, посилаючись на ризики вчинення іншого кримінального правопорушення, переховування від органу досудового розслідування чи суду, вплив на свідків.
Обвинувачений та захисник не заперечували проти продовження дії запобіжного заходу тримання під вартою.
Як убачається з обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Метою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінально-процесуальних обов'язків; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу тримання під вартою суд враховує стадію судового розгляду- триває допит свідків, дані про особу обвинуваченого; тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винним; можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, а тому наявні ризики, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд також враховує, що на час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, судовий розгляд справи триває і не може бути закінчений з об'єктивних передумов.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд також вважає виправданою необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки судом встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим особливо тяжкого інкримінованого злочину, а також наявний ризик можливого вчинення інших тяжких кримінальних правопорушень, тому суд вважає, що жоден більш м'який запобіжний захід не зможе в повній мірі запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Розглядаючи питання наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме особа обвинуваченого ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України віднесений до категорії особливо тяжких та за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, у зв'язку з чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Отже, існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, та більш м'які запобіжні заходи, не забезпечать належної його процесуальної поведінки, а тому, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою підлягає задоволенню.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Даний висновок також не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
На підставі викладеного та з метою забезпечення участі обвинуваченого в розгляді кримінального провадження, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому термін дії заходу забезпечення кримінального провадження (запобіжного заходу) у вигляді тримання під вартою на гаупвахті ВСП терміном на 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 181, 199, 331 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити захід забезпечення кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді тримання під вартою з утриманням на гаупвахті Військової служби правопорядку до 11 липня 2025 року включно.
Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1