Справа № 212/4826/25
2/212/3031/25
13 травня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Борис О.Н., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Ковалик М.Ф., до Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради про визнання права власності в порядку спадкування
встановив:
До Покровського районного суду міста Кривого Рогу надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Ковалик М.Ф., до Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради про визнання права власності в порядку спадкування.
На підставі Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 травня 2025 року заяву передано у провадження судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу Борис О.Н.
Ухвалою судді від 08 травня 2025 року вказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду.
12 травня 2025 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ковалик М.Ф., через систему «Електронний суд», у справі надійшло клопотання про витребування доказів та долучення доказів, в якому зазначено, що відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої 11 квітня 2025 року приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Болозенко Т.О., окрім іншого зазначено, що померлими особами є також син спадкодавців, ОСОБА_2 , але матеріали справи не містяться беззаперечних доказів його смерті, після смерті якого спадщина не відкривалась, підтвердити зазначене можливо тільки шляхом отримання витягу зі Спадкового реєстру. Також у позивача відсутнє свідоцтво про смерть брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримати самостійно таку інформацію неможливо. Також ОСОБА_2 проживав на території РФ довгий період часу, де і помер, отримати документи на підтвердження його смерті, свідоцтво про смерть або лікарське свідоцтво немає можливості із загально відомих обставин, які не підлягають підтвердженню. На підтвердження того, що померлі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками позивача, а остання є спадкоємицею майна після їх смерті, до клопотання долучено копію свідоцтва про народження позивача, копії свідоцтв про укладення шлюбу, копія свідоцтва про розірвання шлюбу. Просила суд відкрити провадження у справі, витребувати докази у справі, а саме у приватного нотаріуса зі Спадкового реєстру та реєстру заповітів про наявність заведеної справи, зареєстрованого заповіту, виданого свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 .
Так, суд зазначає, що позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ковалик М.Ф., була залишена без руху, зважаючи на таке.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 5 ст. 177 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», п. 3 Глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за №7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
Так, в позовній заяві позивач просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування на 3/4 частки квартири (з яких 1/2 частки після смерті її матері ОСОБА_5 та 1/4 частки після смерті її батька ОСОБА_4 ) за адресою: АДРЕСА_1 , що належала на праві спільної сумісної власності останнім.
Вказане обґрунтовується тим, що після смерті своєї матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач має право на 1/2 частку вищевказаної квартири на підставі складеного 11.06.2024 року заповіту.
Також після смерті свого батька, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач має право на 1/4 частку зазначеної квартири після померлого, оскільки 1/4 частка квартири належала її померлому брату - ОСОБА_2 , який на час смерті проживав на території РФ, та після смерті якого ніхто зі спадкоємців останнього не звертався за отриманням свідоцтва про право на спадщину на зазначену частку квартири у встановлені законом строки.
Як вбачається з наданої до суду копії постанови приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Болозенко Т.О. від 11.04.2025 року, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру за вищевказаною адресою, оскільки вказана квартира належить померлій ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності подружжя разом із чоловіком ОСОБА_4 . Однак, останній ІНФОРМАЦІЯ_4 помер, після його смерті спадщину за законом прийняли діти - донька ОСОБА_1 , що є позивачем у справі, та син ОСОБА_2 , 1961 р.н., однак оформлення права на спадщину за законом на відповідне спадкове майно - частку в спільному майна подружжя своєчасно не відбулось. Станом на ІНФОРМАЦІЯ_5 померлими є, зокрема, ОСОБА_2 .
Водночас, у вказаній постанові приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Болозенко Т.О. зазначено, що матеріали нотаріальної справи не містять беззаперечних доказів його смерті, вказане заявлено зі слів спадкоємиці ОСОБА_1 .
На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , представник позивача надала до суду роздруківку листування позивача з родичами, фотокартку надгробку ОСОБА_2 , де зазначено дату смерті - ІНФОРМАЦІЯ_6 , копію акту з місця проживання позивача, вважаючи надані до суду докази беззаперечним підтвердженням факту смерті ОСОБА_2 . Інші докази, зокрема копію свідоцтва про смерть останнього до суду не надано.
Представник позивача в позовній заяві та в клопотанні про витребування та долучення доказів зазначила про неможливість отримання будь-яких інших відомостей через те, що ймовірна смерть ОСОБА_2 сталась під час тривалого перебування останнього на території РФ, однак в матеріалах позову відсутні будь-які відомості про звернення позивача до органів державної влади на території України з метою отримання вказаної інформації, відмова в її наданні.
У постанові Верховного Суду від 10.11.2021 в справі № 759/19779/18 зазначено, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
Суд зауважує, що постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що відповідачами у справах про спадкування є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини.
Відтак, для вирішення заявлених позовних вимог важливим є встановлення наявності/відсутності інших спадкоємців, з'ясування питання чи прийняли інші спадкоємці спадщину.
Ці обставини визначають і як фактичне підґрунтя позову, так і суб'єктний склад відповідачів.
Належним відповідачем у даній справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Отже, позивачем не було долучено до матеріалів справи відомостей, які б документально підтверджували б факт смерті ОСОБА_2 , звернення до державних органів щодо отримання такої інформації, відмова в її отриманні, та, як наслідок, не визначено коло учасників у справі.
Окрім того, по тексту позову відомості щодо кожного з померлих батьків позивача, а саме їх прізвищ, зазначено як « ОСОБА_6 », водночас у прохальній частині позову вказані інші дані - « ОСОБА_7 ». Вказані недоліки також усунуто не було.
За цих обставин позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
У відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Так, станом на 13 травня 2025 року позивач всі вищевказані недоліки позову не усунув, що було його процесуальним обов'язком.
Згідно з ч. 5 ст. 185 ЦПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
З огляду на викладене суддя приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Ковалик М.Ф., до Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради про визнання права власності в порядку спадкування, слід визнати неподаною та повернути позивачу.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись ст.ст. 44, 84, 175, 185, 187, 260 ЦПК України суддя, -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Ковалик М.Ф., до Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради про визнання права власності в порядку спадкування вважати неподаною і повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду складена та підписана 13 травня 2025 року.
Суддя О. Н. Борис