79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
12.05.2025 Справа № 914/486/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
до відповідача: РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В М.СТЕБНИК (КОЛПЕЦЬ) ДРОГОБИЦЬКОГО РАЙОНУ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
про: стягнення 7 676,01 грн.,
без виклику сторін,
24.02.2025р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до відповідача: РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В М.СТЕБНИК (КОЛПЕЦЬ) ДРОГОБИЦЬКОГО РАЙОНУ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про стягнення 7 676,01 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.05.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Дана ухвала суду була надіслана Позивачу в його електронний кабінет, про отримання котрої матеріали справи містять відповідну довідку, підписану відповідальним працівником.
Відповідачу ухвала суду надіслана на адресу місцезнаходження, яку зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі.
Таким чином, судом було вчинено всі можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.
17.03.2025р. через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладено клопотання про закриття провадження у справі (вх.№6802/25).
08.04.2025р. через систему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку суми боргу, станом на 31.03.2025р., та банківської виписки (вх.№9044/25).
15.04.2025р. через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшло письмове заперечення, в якому, зокрема, викладено клопотання про закриття провадження у справі (вх.№9724/25).
Суть спору та правова позиція учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем договору з оплати поставленого природного газу у грудні 2021 року, січні 2022 - грудні 2022 року.
Оскільки Відповідач оплату за поставку природного газу здійснив не в повному розмірі, утворилась заборгованість у сумі 5 161,35 грн. за поставлений газ у грудні 2022 року, за стягненням якої Позивач звернувся до суду.
У зв'язку з порушенням строків оплати за поставку природного газу за Відповідачем виникло прострочення грошових зобов'язань та Позивач нарахував додаткові вимоги у формі пені 1 383,88 грн., трьох відсотків річних 307,96 грн та інфляційних втрат у розмірі 822,82 грн.
Відповідач у відзиві вказує, що станом на 31.03.2025р. борг за використаний природний газ за Договором від 03.12.2021р. №6401/21-РО-Т про постачання природного газу відсутній, просить провадження у справі закрити.
Крім того, відповідач вказує на те, що є неприбутковою організацією, відповідно штрафні санкції, які вимагає Позивач є для відповідача суттєвими коштами і значно вплине на фінансовий стан парафіяльної громади, а відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - Позивач) та РЕЛІГІЙНОЮ ГРОМАДОЮ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В М.СТЕБНИК (КОЛПЕЦЬ) ДРОГОБИЦЬКОГО РАЙОНУ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (далі - Відповідач, Споживач) 03.12.2021р. укладено договір №6401/21-РО-Т постачання природного газу (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1, 1.2 Договору, постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для власних потреб, або в якості сировини, а не для продажу.
На виконання умов Договору, протягом грудня 2021, січня-грудня 2022 року, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 45 099,40 грн. Відповідач, за твердженням Позивача, ухилився від документального оформлення актів приймання-передачі природного газу щодо поставки природного газу і акти не були підписані.
Відповідно до змісту п.4.1 Договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб м. газу без ПДВ - 13 658,42 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1.10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% -, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 100 куб. м. Всього ціна за 1000 куб. м. з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту який застосовується при замовленні потужності на добу наперед становить 16 554,00 грн.
Відповідачу було поставлено природного газу на загальну суму 45 099,40 грн., що стверджується Актами приймання-передачі природного газу за період у грудні 2021 року, січні 2022 - грудні 2022 року.
Відповідач повністю розрахувався за поставку природного газу у грудні 2021, січні та листопаді 2022 року. Сума боргу за використаний природний газ на день подання позову за поставлений природний газ у грудні 2022 складала 5 161,35 грн.
Факт часткової оплати Відповідачем отриманого природного газу підтверджується наступними доказами, які додані до даної позовної заяви: балансова відомість по контрагенту - Відповідача за Договором, копією листа АТ «Ощадбанк».
29.08.2023р. на адресу Відповідача було направлено вимогу про сплату боргу, яка залишена без задоволення.
Відповідно до п.3.5 Договору, приймання-передача газу, переданого Позивачем Відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу.
Відповідно до п. п. 3.5.1, Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/ транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Відповідно до п. п. 3.5.2 п. 3.5 Договору, на підставі отриманих від Відповідача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Позивач готує та надає Відповідачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Позивача.
Відповідно до п. п. 3.5.4 Договору, у випадку неповернення Відповідачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Відповідача відповідно до п. 3.5.1 Договору, та даних щодо остаточної алокації відборів Відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого природного газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Відповідачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 Договору.
Згідно змісту п.6.2 Договору, споживач зобов'язаний, зокрема, самостійно контролювати власне використання природного газу та своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.
З відповіді на адвокатський запит Оператора ГТС № ТОВВИХ-25-650 від 14.01.2025р. слідує, що Відповідачем (ЕІС - код: 56XS0000YDYFD00C) спожито природний газ з ресурсу Позивача у відповідних обсягах за спірний період, які вказані в позовній заяві.
За змістом п.5.1 Договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється до 15 числа місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту (актів) приймання-передачі природного газу, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
За змістом п.7.1 та п.7.2 Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність у випадках передбачених законодавством і цим Договором. У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні втрати, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Розмір нарахованої Позивачем пені за неналежне виконання Відповідачем умов договору складає 1 383,88 грн, згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку до цього позову: період нарахування за поставкою січня 2022р.: з 16.03.2022р. по 21.04.2022р.; період нарахування за поставкою лютого 2022р.: з 16.04.2022р. по 09.05.2022р.; період нарахування за поставкою травня 2022р.: з 16.07.2022р. по 22.11.2022р.; період нарахування за поставкою червня 2022р. з 16.08.2022р. по 20.11.2022р.; період нарахування за поставкою липня 2022р.: з 16.09.2022р. по 20.11.2022р.; період нарахування за поставкою серпня 2022р.: з 18.10.2022р. по 20.11.2022р.; період нарахування за поставкою вересня 2022р.: з 16.11.2022р. по 20.11.2022р.; період нарахування за поставкою грудня 2022р.: з 16.02.2023р. по 15.08.2023р.
Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу, за розрахунком Позивача складає 307,96 грн, згідно детального розрахунку здійсненого у додатку до позову. Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, за розрахунком Позивача, складає 822,82 грн, згідно детального розрахунку наданого у додатку до позову.Загальна сума боргу Відповідача перед Позивачем, на момент подання позову, за розрахунком Позивача, складає 7676,01 грн.
В процесі розгляду спору Відповідачем повністю сплачено основний борг в розмірі 5 161,35 грн. відповідно до банківської виписки, наданої Позивачем та платіжної інструкції, наданої Відповідачем.
Пунктом 11 Договору, сторони погодили, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у т. ч. щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних втрат встановлюється тривалістю у 5 років.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», як Постачальником та РЕЛІГІЙНОЮ ГРОМАДОЮ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В М.СТЕБНИК (КОЛПЕЦЬ) ДРОГОБИЦЬКОГО РАЙОНУ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (ЕІС - код: 56XS0000YDYFD00C), як Споживачем, було укладено Договір постачання природного газу від 03.12.2021р. №6401/21-РО-Т.
Згідно з умовами п.1.1. Договору, Позивач зобов'язався поставити Відповідачу природний газ, а Відповідач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 статті 714 ЦК України визначено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з загальними положеннями про купівлю-продаж (ст.ст. 662-663, 689, 691-692 ЦК України), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.
На підставі наведеного, Відповідач зобов'язаний оплатити повну вартість отриманого газу в установлений Договором строк.
Суд враховує, що відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи, газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС), регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015р. №2496.
Відповідно до пункту 3 розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2493, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Пунктом 3 розділу ІІ Правил постачання природного газу встановлено, що реєстрація споживача у реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється постачальником на період дії укладеного договору постачання природного газу в частині його обов'язку постачати природний газ споживачу.
Споживач надає свою згоду постачальнику на включення його у Реєстр споживачів постачальника виключно шляхом укладення, продовження або поновлення дії договору постачання природного газу, за яким обсяг та ціна є узгодженими на визначений період постачання природного газу. Якщо дію договору постачання було призупинено в частині постачання природного газу відповідно до вимог цих правил, вважається, що споживач за таким договором не надав згоду постачальнику на включення його в Реєстр споживачів постачальника. У випадку включення (наявності) споживача у Реєстр споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем, такий постачальник не має права виставляти рахунок (платіжний документ) споживачу за поставлений природний газ (надані послуги постачання природного газу).
Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об'єкті споживача (абз. 2 пункту 11 розділу ІІ Правил постачання природного газу).
Відповідно до пункту 13 розділу II Правил постачання природного газу, за підсумками розрахункового періоду, споживач до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.
На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС, постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Взаємовідносини між постачальником і Оператором ГТС щодо обміну інформацією про фактичні обсяги споживання природного газу споживачем регулюються Кодексом газотранспортної системи та окремим договором транспортування природного газу, укладеним між постачальником та Оператором ГТС.
Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.
У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника.
Положеннями статті 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з частиною 2 статті 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина 1 статті 691 ЦК України).
Судом встановлено, що Відповідачу на інформаційній платформі Оператора ГТС України присвоєно EIC-код: 56XS0000YDYFD00C.
Відповідно до договору від 03.12.2021р. постачальником Відповідача є Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».
Згідно з підпунктом 19 пункту 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», Оператор газотранспортної системи (Оператор ГТС) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019р. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44, код ЄДРПОУ 42795490).
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу 1 Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Згідно з пунктом 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС, оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи та оприлюднює на своєму веб-сайті різну інформацію, передбачену цим Кодексом.
Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як постачальник та споживач природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є оператор ГТС.
Відповідно до пункту 2 глави 3 розділу Кодексу ГТС, інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень.
Отже сторони, як суб'єкти ринку природного газу мають право доступу до інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Згідно з пунктом 3.5 Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (підпункт 3.5.1 Договору).
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника (підпункт 3.5.2. Договору).
Згідно з підпунктом 3.5.3 Договору, споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Згідно з пунктом 3.6 Договору, звірення фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться Сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений Споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.
За умовами Договору, зокрема, п.3.5.4, у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Згідно з пунктом 5.3 Договору, оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору. Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються, як передоплата за умови оплати Споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові період.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Отже, на споживача покладений обов'язок з надання постачальнику копії акту надання послуг з розподілу/транспортування газу на підставі даних комерційного вузла обліку, відповідно до якого постачальник складає та направляє споживачеві акт приймання-передачі природного газу.
Докази виконання Відповідачем обов'язку відповідно до пп.3.5.1 п.3.5 Договору в матеріалах справи відсутні.
У пункті 5.1 Договору сторони погодили, що у разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Як встановлено судом, з відповіді на адвокатський запит Оператора ГТС № ТОВВИХ-25-650 від 14.01.2025р. слідує, що Відповідачем (ЕІС - код: 56XS0000YDYFD00C) спожито природний газ з ресурсу Позивача у відповідних обсягах за спірний період, які вказані в позовній заяві.
Приписами ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до п.5.1 Договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснювати оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
З урахуванням обов'язку споживача контролювати власне споживання, обізнаності щодо ціни природного газу, що визначена в договорі, він знав (мав знати) про вартість природного газу, яка мала бути ним сплачена за відповідний період поставки та мав можливість здійснити таку оплату без відповідного акту приймання-передачі природного газу. Сам по собі факт відсутності підписаного сторонами акту приймання-передачі не є визначальним для висновку про непостачання природного газу та про відсутність обізнаності відповідача про спожиті обсяги природного газу, а стандарт розумної та обачливої поведінки суб'єкта господарювання (відповідача/споживача) в даному випадку передбачає також і можливість використовувати дані Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягу (об'єму) спожитого газу, який переданий у власність Споживачу.
За таких обставин, за умовами Договору, Відповідач повинен був виконати покладене на нього зобов'язання з оплати поставленого йому Позивачем природного газу у визначений Договором строк.
Отже, строк оплати поставленого природного газу за спірні місяці є таким, що настав.
Інформацією про надходження коштів на рахунки Позивача підтверджується оплата Відповідачем за поставлений газ.
Так, Відповідач у порушення умов п.5.1 Договору, розрахунки здійснював не у повному обсязі та несвоєчасно, розрахувався не в повному обсязі, оплачуючи за природний газ, зокрема, частково.
Проте, в процесі розгляду спору Відповідачем повністю сплачено основний борг в розмірі 5 161,35 грн. відповідно до банківської виписки, наданої Позивачем та платіжної інструкції, наданої Відповідачем.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення 5 161,35 грн. основного боргу. Відтак, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.
Поряд з цим, за порушення Відповідачем взятих на себе зобов'язань, Позивачем заявлено до стягнення додаткові вимоги у формі пені 1 383,88 грн., трьох відсотків річних 307,96 грн та інфляційних втрат у розмірі 822,82 грн., у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань згідно умов Договору.
Перевіривши наведені Позивачем розрахунки, заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням визначеного Позивачем періоду нарахування, суд вважає правомірним нарахування Відповідачу трьох відсотків річних 307,96 грн та інфляційних втрат у розмірі 822,82 грн., відтак позов в цій частині є обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.
Крім того, Позивач просить суд стягнути з відповідача 1 383,88 грн. пені, яка є вірно обрахована та нарахована за неналежне виконання умов Договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За змістом п.7.1 та п.7.2 Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність у випадках передбачених законодавством і цим Договором. У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні втрати, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №902/417/18 зазначила, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Так, згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду, від 24.09.2020р. у справі №915/2095/19, від 26.05.2020р. у справі №918/289/19).
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України, за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Оцінюючи фактичні обставини, наведені Відповідачем у відзиві на позов, а також враховуючи погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у цій справі та задоволення судом у цій справі вимоги Позивача щодо стягнення інфляційних збитків та 3% річних, суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, вважає за доцільне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з Відповідача.
Пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру Позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Основною метою інституту неустойки є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність об'єктивних підстав та доцільність зменшення пені до 10%. Відтак, до задоволення у цій справі підлягає пеня в розмірі 138,39 грн.
Таке зменшення розміру пені суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у даному спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків, як для Позивача, так і для Відповідача.
В частині стягнення решти 1 245,49 грн пені слід відмовити (з покладенням судових витрат по сплаті судового збору в цій частині на Відповідача).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій справі підлягають до задоволення частково, а саме в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 307,96 грн 3% річних, 822,82 грн інфляційних втрат та 138,39 грн пені, як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Сплачена Позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №0000026493 від 21.02.2025р. на суму 2 422,40 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Враховуючи, що у частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 5 161,35 грн. провадження у справі №914/486/25 підлягає закриттю, то Позивач має право повернути з державного бюджету в цій частині судовий збір на підставі ч. 1 п. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно заявити клопотання.
Відповідно до статті 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Враховуючи вищенаведене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача в сумі 793,58 грн.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.В частині стягнення 5 161,35 грн основного боргу провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю предмета спору.
3.Стягнути з РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В М.СТЕБНИК (КОЛПЕЦЬ) ДРОГОБИЦЬКОГО РАЙОНУ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (адреса: 82172, Україна, місто Дрогобич, Львівська обл., місто Стебник, вулиця Зелена Діброва; ідентифікаційний код 34502553) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (адреса: 04116, Україна, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок, 1; ідентифікаційний код 42399676) 307,96 грн. 3% річних, 822,82 грн. інфляційних втрат, 138,39 грн. пені та 793,58 грн. судового збору.
4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Король М.Р.