ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.05.2025Справа №910/13186/24
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Фест"
про відшкодування збитків у розмірі 550 311,88 грн,
У жовтні 2024 року Державне підприємство "Морський торговельний порт "Південний" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Фест" про відшкодування збитків у розмірі 550 311,88 грн.
В обґрунтування позовних вимог Державне підприємство "Морський торговельний порт "Південний" стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Фест", як постачальником за Договором №Т/СН-86/18 від 09.06.2018, не було виконано своїх зобов'язань з реєстрації податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних за наслідками господарських операцій з поставки товарів за видатковими накладними №РН-20 від 10.07.2018 на суму 2 035 592,16 грн, №РН-24 від 04.09.2018 на суму 363 883,92 грн, №РН-34 від 25.10.2024 на суму 196 132,80 грн, №РН-36 від 31.10.2018 на суму 669 645,12 грн та №РН-37 від 14.11.2018 на суму 36 617,28 грн, у зв'язку з чим позивач не мав правових підстав для включення сплачених ним сум податку на додану вартість до податкового кредиту та відповідно не зміг скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на загальну суму 550 311,88 грн, що, на його думку, є збитками Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 відкрито провадження у справі №910/13186/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам справи строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Оскільки відповідачем не було виконано свого обов'язку з реєстрації свого електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), то ухвала суду від 28.10.2024 була надіслана відповідачу 29.10.2024 на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04073, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 170, нежиле приміщення 1), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали.
Однак поштове відправлення №0610201186601 не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 12.11.2024 у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку від 06.11.2024 на відповідному конверті.
Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що ухвала суду від 28.10.2024 є такою, що вручена Товариству з обмеженою відповідальністю "Укр Фест" 06.11.2024.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 у справі №910/13186/24 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Укр Фест" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом двадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Фест" вправі було подати відзив на позов у строк до 26.11.2024 включно.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
09.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Фест" (постачальник) та Державним підприємством "Морський торговельний порт "Південний" (покупець) укладено Договір №Т/СН-86/18 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується протягом 2018 року поставити покупцю товар, зазначений у Специфікації, що є Додатком №1, відповідно до цього договору, а покупець - прийняти і оплатити товар.
Ціна договору становить 6 100 776,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 1 016 796,00 грн (п. 2.1 Договору).
У пункті 3.1 Договору сторони погодили, що покупець оплачує товар прямим банківським переводом коштів на рахунок постачальника протягом 45 банківських днів з моменту поставки конкретної партії товару згідно з виставленим постачальником рахунком, оформленим відповідно до рознарядки покупця на поставку конкретної партії товару.
Згідно п. 4.3 Договору товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем за якістю та комплектністю після підписання видаткової та товарно-транспортної накладної.
Пунктом 6.3.4 Договору встановлений обов'язок постачальника надати покупцю податкову накладну, складену належним чином, оформлену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений законодавством України строк. Податкова накладна надається за допомогою програмного забезпечення "M.E.Doc Is", або іншої спеціалізованої програми на електронну адресу: medoc@port-yuzhny.com.ua виключно в електронній формі після її реєстрації в ЄРПН.
Відповідно п. 7.6 Договору у разі втрати права покупця на податковий кредит внаслідок відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником протягом 1 095 календарних днів з дати складання податкової накладної, покупець протягом 10 календарних днів, наступних за 1 095-м календарним днем з дати складання податкової накладної, має право на компенсування збитків у розмірі суми втраченого податкового кредиту на підставі письмової претензії з наданням документів, що обґрунтовують факт заподіяння збитків.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1 Договору).
У пункті 11.1 Договору вказано, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, яке мало місце під час дії договору.
У Додатковій угоді №1 від 28.12.2018 сторони, керуючись ч. 5 ст. 36 Закону України від 25.12.2015 №922-VIII "Про публічні закупівлі" та п. 11.2, 11.14 Договору, досягли згоди продовжити дію Договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, але не пізніше ніж по 30.04.2019, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в Договорі.
На виконання своїх зобов'язань Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Фест" поставило Державному підприємству "Морський торговельний порт "Південний" товар на загальну суму 3 301 871,28 грн, а саме:
- згідно видаткової накладної №РН-20 від 10.07.2018 на суму 2 035 592,16 грн (в т.ч. ПДВ - 339 265,36 грн);
- згідно видаткової накладної №РН-24 від 04.09.2018 на суму 363 883,92 грн (в т.ч. ПДВ - 60 647,32 грн);
- згідно видаткової накладної №РН-34 від 25.10.2018 на суму 196 132,80 грн (в т.ч. ПДВ - 32 688,80 грн);
- згідно видаткової накладної №РН-36 від 31.10.2018 на суму 669 645,12 грн (в т.ч. ПДВ - 111 607,52 грн);
- згідно видаткової накладної №РН-37 від 14.11.2018 на суму 36 617,28 грн (в т.ч. ПДВ - 6 102,88 грн).
На виконання своїх зобов'язань за Договором з оплати поставленого товару Державним підприємством "Морський торговельний порт "Південний" було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Укр Фест" згідно платіжної інструкції №8444 від 30.07.2018 кошти у розмірі 2 035 592,16 грн, згідно платіжної інструкції №9337 від 17.09.2018 - кошти у розмірі 363 883,92 грн, згідно платіжної інструкції №10405 від 02.11.2018 - кошти у розмірі 196 132,80 грн, згідно платіжної інструкції №10723 від 14.11.2018 - кошти у розмірі 669 645,12 грн, згідно платіжної інструкції №11209 від 30.11.2018 - кошти у розмірі 47 079,36 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача, що відповідачем не було виконано свого зобов'язання з реєстрації податкових накладних за господарськими операціями, зафіксованими в видаткових накладних №РН-20 від 10.07.2018, №РН-24 від 04.09.2018, №РН-34 від 25.10.2018, №РН-36 від 31.10.2018, №РН-37 від 14.11.2018, у зв'язку з чим Державне підприємство "Морський торговельний порт "Південний" не могло включити суми ПДВ в загальному розмірі 550 311,88 грн у свій податковий кредит та зменшити свої податкові зобов'язання на вказану суму, тому позивач вважає, що такими діями Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Фест" було завдано йому збитків на вказану суму.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з пунктом 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Спірні правовідносини у цій справі виникли із укладеного між сторонами Договору, за яким відповідач, як постачальник, взяв на себе зобов'язання поставити товар, а позивач, як покупець, оплатити поставлений товар.
Як вбачається із матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Фест" було поставлено Державному підприємству "Морський торговельний порт "Південний" товар на загальну суму 3 301 871,28 грн, що підтверджується видатковими накладними №РН-20 від 10.07.2018, №РН-24 від 04.09.2018, №РН-34 від 25.10.2018, №РН-36 від 31.10.2018, №РН-37 від 14.11.2018.
В свою чергу, Державним підприємством "Морський торговельний порт "Південний" було оплачено поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Фест" за вказаними видатковими накладними товар, що підтверджується платіжними інструкціями №8444 від 30.07.2018, №9337 від 17.09.2018, №10405 від 02.11.2018, №10723 від 14.11.2018, №11209 від 30.11.2018
Отже, спірні правовідносини у цій справі є договірними та стосуються, зокрема стягнення сум ПДВ з вартості поставленого відповідачем у 2018 році та оплаченого позивачем товару.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів урегульовані Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 15.1. статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п. 14.1.191 статті 14 Податкового кодексу України).
За змістом підпункту "а" пункту 185.1. статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.
Відповідно до пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на дати постачання товарів та їх оплати) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на дати постачання товарів та їх оплати) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
кщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Аналіз наведених положень закону, зокрема статті 201 Податкового кодексу України, свідчить про те, що саме на продавця товару (у спірних правовідносинах - на відповідача) покладений обов'язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні. Зазначені норми закону не передбачають здійснення реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем товару (у спірних правовідносинах - позивачем).
Зазначена обставина зумовлює обґрунтоване сподівання контрагента (покупця) на те, що зобов'язання зі складання та реєстрації податкових накладних буде виконано постачальником товарів, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Крім того, Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
Отже, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
Оскільки саме від постачальника, який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (постачальник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Тотожної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 05.09.2024 у справі №910/9998/23, від 12.06.2024 у справі №927/1252/23 та від 21.05.2024 у справі №904/2104/19.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 виснувала, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов'язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції.
Натомість належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).
Отже, збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів / послуг, який з 01.01.2015 за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем в публічно-правових відносинах з державою обов'язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов'язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.
Водночас, покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів / послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України зумовлює лише обов'язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.
Як наслідок, такий покупець також не може вимагати від держави відшкодування збитків, спричинених невиконанням контролюючим органом обов'язку з проведення перевірки, оскільки цей обов'язок контролюючий орган має не перед покупцем і його невиконання не вважається таким, що порушує якесь конкретне право платника податків.
Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом.
Законний майновий інтерес покупця в отриманні права на податковий кредит з ПДВ випливає з господарської операції, яку він як платник податку здійснює з іншим платником податку, від дій якого залежить, чи буде цей майновий інтерес реалізовано, про що зазначено вище.
Цей майновий інтерес не має своїм джерелом окремі спеціальні умови господарського правочину між продавцем і покупцем. Він виникає в силу норм податкового законодавства внаслідок відповідної господарської операції між платниками податку.
Слід зауважити, що включення в господарські договори положень про відповідальність продавця за порушення обов'язку щодо складання та реєстрації податкової накладної та / або вчинення інших діянь, які можуть призвести до позбавлення покупця можливості включити суму податку за відповідну операцію до складу податкового кредиту, є звичайною діловою практикою, що набула поширення у зв'язку зі змінами в податковому законодавстві з 01.01.2015.
Пунктом 6.3.4 Договору встановлений обов'язок постачальника надати покупцю податкову накладну, складену належним чином, оформлену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений законодавством України строк. Податкова накладна надається за допомогою програмного забезпечення "M.E.Doc Is", або іншої спеціалізованої програми на електронну адресу: medoc@port-yuzhny.com.ua виключно в електронній формі після її реєстрації в ЄРПН.
Відповідно п. 7.6 Договору у разі втрати права покупця на податковий кредит внаслідок відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником протягом 1 095 календарних днів з дати складання податкової накладної, покупець протягом 10 календарних днів, наступних за 1 095-м календарним днем з дати складання податкової накладної, має право на компенсування збитків у розмірі суми втраченого податкового кредиту на підставі письмової претензії з наданням документів, що обґрунтовують факт заподіяння збитків.
- згідно видаткової накладної №РН-20 від 10.07.2018 на суму 2 035 592,16 грн (в т.ч. ПДВ - 339 265,36 грн);
- згідно видаткової накладної №РН-24 від 04.09.2018 на суму 363 883,92 грн (в т.ч. ПДВ - 60 647,32 грн);
- згідно видаткової накладної №РН-34 від 25.10.2018 на суму 196 132,80 грн (в т.ч. ПДВ - 32 688,80 грн);
- згідно видаткової накладної №РН-36 від 31.10.2018 на суму 669 645,12 грн (в т.ч. ПДВ - 111 607,52 грн);
- згідно видаткової накладної №РН-37 від 14.11.2018 на суму 36 617,28 грн (в т.ч. ПДВ - 6 102,88 грн).
Позивач стверджує, що відповідачем не було виконано своїх зобов'язань з реєстрації податкових накладних за господарськими операціями, що були зафіксовані сторонами у видаткових накладних №РН-20 від 10.07.2018 на суму 2 035 592,16 грн (в т.ч. ПДВ - 339 265,36 грн), №РН-24 від 04.09.2018 на суму 363 883,92 грн (в т.ч. ПДВ - 60 647,32 грн), №РН-34 від 25.10.2018 на суму 196 132,80 грн (в т.ч. ПДВ - 32 688,80 грн), №РН-36 від 31.10.2018 на суму 669 645,12 грн (в т.ч. ПДВ - 111 607,52 грн), №РН-37 від 14.11.2018 на суму 36 617,28 грн (в т.ч. ПДВ - 6 102,88 грн), у зв'язку з чим Державне підприємство "Морський торговельний порт "Південний" не могло включити суми ПДВ за операціями з придбання товарів до складу податкового кредиту.
Суд, здійснивши перерахунок розміру суми ПДВ, яку міг включити позивач до свого податкового кредиту, встановив, що за наслідками спірних господарських операцій Державне підприємство "Морський торговельний порт "Південний" мало право включити до свого податкового кредиту суму 550 311,88 грн (339 265,36 грн + 60 647,32 грн + 32 688,80 грн + 111 607,52 грн + 6 102,88 грн).
Судом враховано, що відповідачем було виписано податкові накладні №26 від 22.11.2018 з операції по поставці товару за видатковою накладною №РН-34 від 25.10.2018, №27 від 26.11.2018 з операції по поставці товару за видатковою накладною №РН-36 від 31.10.2018, проте позивач вказує, що останні були подані із порушенням п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а відтак позивач був позбавлений можливості включити за вказаними податковими накладними суми ПДВ до свого податкового кредиту.
Відповідач не скористався своїми правом на спростування тверджень позивача щодо невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Фест" свого обов'язку з реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних на суму ПДВ в розмірі 550 311,88 грн за наслідками поставки відповідачем товарів за Договором згідно видаткових накладних №РН-20 від 10.07.2018, №РН-24 від 04.09.2018, №РН-34 від 25.10.2018, №РН-36 від 31.10.2018, №РН-37 від 14.11.2018.
Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов'язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на приписи ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Фест" свого обов'язку з реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних на суму ПДВ в розмірі 550 311,88 грн не було виконано.
Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні і неможливістю включення сум ПДВ в розмірі 550 311,88 грн до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливістю зменшення податкового зобов'язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
За таких обставин позов Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний" підлягає задоволенню повністю, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Фест" підлягають стягненню збитки у розмірі 550 311,88 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в покладається на відповідача з огляляду на задоволення позовних вимог повністю.
Керуючись ст.cт. 2, 13, 74, 76, 79, 80, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Фест" (04073, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 170, нежиле приміщення 1; ідентифікаційний код 40953709) на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний" (65481, Одеська обл., Одеський р-н, м. Южне, вул. Берегова, буд. 13; ідентифікаційний код 04704790) збитки у розмірі 550 311 (п'ятсот п'ятдесят тисяч триста одинадцять) грн 88 коп. та судовий збір у розмірі 8 254 (вісім тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн 68 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 12.05.2025.
Суддя Р.В. Бойко