ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.05.2025Справа № 910/15044/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
За позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс»
про стягнення 49739,70 грн
Без виклику представників сторін
Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» про стягнення 49739,7 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 24.07.2024 строк дії укладеного між сторонами Договору оренди нерухомого майна №ПР/ВЧД-16-2019-007/НКМ-дч від 24.07.2019 закінчився, орендоване майно відповідачем не повернуто, а неустойка у подвійному розмірі орендної плати за час прострочення зобов'язання з повернення майна сплачується відповідачем не в повному обсязі. Так позивач зазначає, що розмір несплаченої відповідачем неустойки за період з 24.07.2024 по 31.08.2024 становить 49739,70 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку у подвійному розмірі орендної плати за час прострочення зобов'язання з повернення майна у розмірі 49739,70 грн.
Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що позивач при розрахунку неустойки після припинення строку дії Договору помилково застосовує пункти 3.2. та п.3.3. Договору, оскільки правовідносини сторін у разі (після) припинення Договору не можуть бути врегульовані іншим чином, ніж визначено ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України. При цьому, відповідачем за період з 24.07.2024 по 31.08.2024 було сплачено неустойку на загальну суму 904231,38 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.07.2019 між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна №ПР/ВЧД-16-2019-007/НКМ-дч (далі - Договір) відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно. (п.1.1. Договору)
Орендар не пізніше останнього дня строку дії цього Договору зобов'язаний повернути, а Орендодавець прийняти майно за Актом приймання-передачі майна від Орендаря до Орендодавця, що складається сторонами відповідно до форми. (п.2.4. Договору)
Майно вважається повернутися Орендодавцю з дати підписання Акта приймання-передачі майна від Орендаря до орендодавця уповноваженими представниками сторін та скріплення печаткам (у разі наявності). (п.2.5. Договору)
Відповідно до п.3.1. Договору розмір орендної плати визначається за результатами електронних торгів (аукціону) і становить за 1 календарний місяць 1 кв.м. майна 54,87 грн, крім того ПДВ - 10,97 грн, а всього з ПДВ - 65,84 грн.
Згідно з п.3.2. Договору загальний розмір орендної плати за 1 календарний місяць користування майном становить 177883 грн, крім того ПДВ - 35576,60 грн, а всього з ПДВ - 213459,60 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Орендна плата щороку автоматично збільшується на 5% від ставок , що діяли за попередній рік оренди через рік з дати укладення Договору. При цьому, сторони погодилися, що така зміна розміру орендної плати відбуватиметься без укладення будь-яких змін та доповнень до цього Договору. (п.3.3. Договору)
Відповідно до п.8.6. Договору у разі невиконання обов'язку щодо поверхня майна Орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати за час прострочення зобов'язання щодо повернення.
Згідно з п.11.1. Договору цей Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін з 24.07.2019 і діє до 23.07.2024.
24.07.2019 сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі майна, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв відповідно до умов Договору майно.
Листом №577 від 08.07.2024 позивач повідомив позивача про те, що термін дії договору спливає 23.07.2024 внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, без подальшої пролонгації після закінчення встановленого терміну. Також, вказано, що листом від 20.06.2024 №ВЧДЕ-16 ПРидн-4/52 було повідомлено відповідача про припинення договорів оренди до завершення терміну їх дії та зазначено про необхідність повернення орендованого майна до 23.07.2024.
Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
В силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За умовами частин першої, п'ятої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини третьої статті 285, частин першої та четвертої статті 286 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Отже, виходячи із змісту частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов'язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Судом встановлено, що Договір оренди нерухомого майна №ПР/ВЧД-16-2019-007/НКМ-дч від 24.07.2019 є припиненим з 24.07.2024.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.
Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, відповідач після закінчення строку дії договору (23.07.2024) не повернув орендоване майно позивачу.
Суд зазначає, що неповернення об'єкта оренди за Договором у період після закінчення строку дії договору, а саме з 24.07.2024 відбулося виключно з вини самого Орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України неустойки, розрахованої за безпідставне користування спірним об'єктом оренди після закінчення строку дії договору.
Так, відповідно до вимог частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Вказані вимоги закону кореспондуються з положеннями пункту 8.6 договору, в якому сторони погодили, що у разі невиконання обов'язку щодо повернення майна орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати за час прострочення зобов'язання щодо повернення.
Після закінчення строку дії договору позивачем направлялись відповідачу претензії, у яких позивач вимагав сплати заборгованості з оплати неустойки у розмірі подвійної плати, зокрема, позивачем було нараховано неустойку за період з 24.07.2024 по 31.07.2024 у розмірі 194757,52 грн та за період з 01.08.2024 по 31.08.2024 у розмірі 759213,56 грн .
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем частково визнавалась та здійснювалась сплата неустойки, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями №7116 від 09.09.2024 на суму 185483,36 грн, №7902 від 11.10.2024 на суму 718748,02 грн та листами №366-В від 07.10.2024, №388-В від 14.10.2024 у яких відповідач, зокрема, зазначав, що неустойка розраховується на підставі орендної плати за останній місяць дії договору оренди, а пункти 3.2. та 3.3. Договору щодо коригування орендної плати на індекс інфляції та збільшення орендної плати щороку на 5%, для обрахунку орендної плати за базовий місяць, який має бути взятий для обрахунку неустойки, після припинення строку дії договору не застосовуються.
Так, за доводами та розрахунками позивача, відповідачем нараховану неустойку сплачено не в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем наявна заборгованість зі сплати неустойки за період з 24.07.2024 по 31.08.2024 на загальну суму 49739,70 грн, зокрема, за період з 24.07.2024 по 31.07.2024 у розмірі 9274,16 грн та за період з 01.08.2024 по 31.08.2024 у розмірі 40465,54 грн.
Суд зазначає, що користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Відтак, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим, вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Перевіривши надані позивачем розрахунки неустойки за спірний період та з огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку щодо безпідставності застосування положень пунктів 3.2 та 3.3 договору під час розрахунку неустойки за період з 24.07.2024 по 31.08.2024, оскільки договір є припиненим 23.07.2024, а вказані положення Договору регулюють відносини правомірного користування річчю.
Судом також встановлено, що неустойка, яка підлягала сплаті за період неправомірного користування майном у період з 24.07.2024 по 31.08.2024, у відповідності до вимог частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, була у повному обсязі сплачена відповідачем до моменту звернення позивача із даним позовом до суду відповідно до вищевказаних платіжних інструкцій №7116 від 09.09.2024, №7902 від 11.10.2024 із відповідними призначеннями платежів.
Так, враховуючи вищевикладене, з урахуванням всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 12.05.2025.
Суддя Я.В. Маринченко