Справа № 932/3208/25
Провадження № 3/932/1238/25
13 травня 2025 року Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Орчелота А.В., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, разом із доданими до нього матеріалами, які надійшли з ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області відносно:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП, -
До Шевченківського районного суду міста Дніпра з ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №245437 від 13 лютого 2025 року, відповідно до якого:
ОСОБА_1 - 13 лютого 2025 року о 08 годині 45 хвилин, на трасі Н-20 Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь 32 км керував транспортним засобом «KIA Sportage» номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців). Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився із застосуванням приладу Драгер. Тест №1329, результат позитивний 0,30 проміле, чим порушив вимоги п.2.9(а)ПДР України.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130КУпАП.
В судове засідання, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з'явився, проте від нього на електронну пошту суду надійшло заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, у якому він просить розгляд справи, проводити за його відсутності.
Відповідно до наданого заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 просить провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що оформлення матеріалів справи відносно нього поліцейськими відбулось з порушенням порядку складання протоколу та подальшого викладення фактів в ньому, зокрема поліцейськими порушено процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду, зокрема на пропозицію поліцейського він пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням алкотестер Драгер на місці, з результатами якого не погодився, та у зв'язку із цим наполягав на проходженні такого огляду у лікарні, однак працівник поліції в цей час почав складати протокол про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозапис доданий до протоколу, враховуючи надані особою, що притягається до адміністративної відповідальності письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, доходжу наступного висновку.
Відповідно до ст.19Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначено в п.27Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130КпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
За висновками Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого звинувачене у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Як вбачається з висновків Верховного Суду - наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинна бути обґрунтованою, тобто зроблена на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно ст.245КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями ч.2 ст.251КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вказані положення фактично висловлені Європейським судом з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 у справі «Михайлова проти України», який зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред'явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.
У судовому засіданні, у повному обсязі, досліджені такі наявні матеріали справи:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №245437 від 13 лютого 2025 року;
- направлення на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13 лютого 2025 року;
- результат тесту із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора ALCOTEST DRAGER 6810, з якого вбачається, що ОСОБА_1 13 лютого 2025 року станом на 09 годину 02 хвилину перебував у стані алкогольного сп'яніння (Результат 0,30%);
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 13 лютого 2025 року;
- відтворено відеозаписи з боді-камери, долучені до матеріалів справи та інші матеріали справи.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст.129Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст.256КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Тож, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст.251КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
До того ж, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Відповідно до ст.280КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до офіційного видання Правил дорожнього руху України з коментарями та ілюстраціями (далі за текстом ПДР України), які діяли на час обставин, що мали місце 13 лютого 2025 року о 08 годині 45 хвилин, на трасі Н-20 Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь 32 км, за пунктом 2.9 «а» ПДР України, водію забороняється керувати транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною першою ст.130КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Правова процедура, що визначає механізм огляду особи на стан алкогольного сп'яніння регламентована зокрема ст.266КУпАП.
У відповідності до ст.266КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ч.2).
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється (ч.3).
Згідно п.7 Розділу I - Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі Інструкція), у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про Адміністративні Правопорушення.
За п.2 Розділу I - Інструкції - огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі-поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Крім того, за ч.5 ст.266КУпАП проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 N1103 затверджено «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі за текстом - Порядок).
Тобто, як обов'язок пройти огляд так і відповідальність за відмову в проходженні останнього настають виключно в разі дотримання порядку такого огляду, оскільки законодавець чітко встановив вимоги до порядку проведення огляду на стан сп'яніння, як на місці, так і в закладах охорони здоров'я, що зобов'язує співробітників поліції дотримуватись вказаного порядку, адже, як зазначалось раніше за ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином законодавець визначив два механізми фіксації проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки:
1) з використанням технічних засобів відеозапису;
2) за участю свідків.
Відповідно до п.6 Порядку, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Тож, за зазначеним встановлено такі види огляду на стан сп'яніння:
залежно від виду сп'яніння, з метою встановлення якого такий огляд проводиться:
алкогольне сп'яніння; наркотичне чи інше сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції.
залежно від місця огляду: на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків та/або з використанням технічних засобів відеозапису;
в закладах охорони здоров'я, перелік яких затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення за наявності виключного переліку обставин, а саме у разі: незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів; незгоди водія з результатами огляду, проведеного поліцейським на місці з використанням спеціальних технічних засобів.
Таким чином законодавець передбачив два випадки направлення водія до медичного закладу для проходження медичного огляду на стан сп'яніння:
1) у випадку незгоди водія пройти такий огляд на місці зупинки транспортного засобу;
2) у випадку незгоди водія з висновками огляду на місці зупинки транспортного засобу.
Тож нормативно-правове підґрунтя діяльності патрульної поліції щодо виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння становить Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735МВС.
Саме ця Інструкція визначає процедуру (алгоритм) проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого огляду відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», у зв'язку із чим не може суперечити останнім нормативно-правовим актам, а її вимоги є обов'язковими саме для поліцейських.
Таким чином, згідно вимог ч.3 ст.266 КУпАП, «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», інспектор поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, у разі незгоди водія з результатами проходження тесту на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, повинен був забезпечити доставку останнього до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду, на встановлення стану сп'яніння, або у разі відмови водія проїхати до медичного закладу, зазначити про це в протоколі.
Таким чином законодавець передбачив чіткий алгоритм дій працівниками поліції із чітким визначенням порядку, за хронологією та послідовністю якого, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.130КУпАП.
Інкриміноване правопорушення ОСОБА_1 ґрунтується на протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №245437 від 13 лютого 2025 року; направленні на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13 лютого 2025 року; результаті тесту із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора ALCOTEST DRAGER 6810, з якого вбачається, що ОСОБА_1 13 лютого 2025 року станом на 09 годину 02 хвилину перебував у стані алкогольного сп'яніння (Результат 0,30%); акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 13 лютого 2025 року; відеозаписів з боді-камери, які долучені до матеріалів справи та інші матеріали справи.
Перевіряючи надані докази, на яких ґрунтується інкриміноване правопорушення, суддя вважає необхідним звернути увагу на правові висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Яременко проти України», де зазначено наступне:
«…Питання, яке Суд має вирішити, полягає у визначенні, чи було справедливим провадження у справі загалом, включаючи спосіб, у який були отримані докази. При цьому має бути оцінена відповідна "незаконність" і, якщо це стосується порушення іншого конвенційного права, має бути оцінений характер виявленого порушення (рішення "Хан проти Сполученого Королівства" і "Аллан проти Сполученого Королівства"). При цьому має бути врахована якість таких доказів і, зокрема те, чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності…».
Так, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Тобто, положення вказаного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Як вбачається з відеозаписів фіксації правопорушення під час зупинки транспортного засобу поліцейським повідомлено про причину зупинки та в ході спілкування виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. Поліцейським запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. Після продуття приладу ALCOTEST DRAGER 6810 результат тесту було зафіксовано на відеозаписі, показники приладу 0,30 проміле оголошувались поліцейським та заперечувались ОСОБА_1 . Проте, після продуття приладу, поліцейським відразу констатовано той факт, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння та на нього буде складено протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 був незгодний із результатом тесту та наполягав на проведенні огляду в лікарні.
З аналізу відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 був незгодний із результатами освідування.
Таким чином, із досліджених відеозаписів судом встановлено, що всупереч вимогам статті 266 КУпАП працівник поліції не дотримався відповідної процедури огляду та проігнорував неодноразові звернення ОСОБА_1 про готовність пройти огляд в медичному закладі охорони здоров'я та не забезпечив доставку водія до такого закладу.
Виходячи з наведеного та встановленого в судовому засіданні, суддею зазначається, що склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення відповідного стягнення.
Судовий розгляд проводиться в межах обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як вже зазначалось, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З доданого відеозапису вбачається порушення вказаного та раніше зазначеного Порядку і, як наслідок відсутність фактичних обставин інкримінованого.
Таким чином, суд визнає, що огляд ОСОБА_1 , на стан алкогольного сп'яніння, проведений з порушенням вимог ч.3 ст. 266 КУпАП, п.7Розділу 1 Інструкції №1452/735 та п.6 Порядку так як останній був незгодний з результатами огляду, а тому в силу ч.5 ст. 266 КУпАП огляд із застосуванням приладу ALCOTEST DRAGER 6810, тест 1329 від 13 лютого 2025 року вважається недійсним.
З огляду на те, що матеріали справи не містять жодних допустимих доказів того, що ОСОБА_1 був згодний з результатами освідування на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, суд прийшов до висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Суд не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч.1 ст.17Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст.6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумних сумнівом.
Отже, в розумінні наведеного Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно ч.2 ст.7КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно ч.1 ст.7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Виходячи із змісту ст.8Конституції України щодо визначення і дії в Україні верховенства права, положення ст.62 цього Закону розповсюджуються і на обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог діючого законодавства докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та Законами України, міжнародним договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманої унаслідок істотного порушення прав та свобод людини є недопустимими.
Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, стосовно тлумачення сумнівів щодо доведеності вини на користь обвинуваченої особи, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 , у зв'язку з її недоведеністю у встановленому діючому законом порядку, не може ґрунтуватись на припущеннях та в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП, а тому відповідно до п.1 ч.1 ст.247КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,9,130,247,280,284-285КУпАП, -
На підставі п.1 ч.1 ст.247КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 - закрити.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя А.В. Орчелота