Справа № 199/7408/24
(2/199/532/25)
Іменем України
12.05.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра
у складі головуючого судді - Авраменка А.М.,
при секретарі судового засідання - Циганок К.С.,
за участю представника позивача - Демарчука М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, -
20 вересня 2024 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 08 грудня 2022 року в м. Дніпрі на вул. Петрозаводська, буд.131 з вини водія автомобіля «Jeep Compass» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 сталася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 , чим завдано матеріальної шкоди. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Jeep Compass» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у відповідача. 13 березня 2023 року відповідач на виконання взятих на себе зобов'язань виплатив страхове відшкодування в розмірі 33353,39 гривень без узгодження такого розміру із потерпілим (позивачем). Із таким розміром страхового відшкодування позивач не погоджується, вважає, що розрахунок страхової виплати здійснено на підставі висновку експерта, який виконано із суттєвим порушенням законодавства, а отже він не може бути належним доказом, оскільки огляд пошкодженого авто та складення висновку експерта здійснювали різні особи. Натомість на замовлення позивача судовим експертом проведено відповідну судову експертизу з дотриманням всіх вимог законодавства і саме такий висновок є належним підтвердженням розміру майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП у вигляді пошкодження автомобіля «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 . За таких обставин, а також посилаючись на те, що розмір майнової шкоди експертом було визначено у більшому розмірі, ніж фактично виплачено страховиком винної в ДТП особи, позивач просив суд стягнути з відповідача в якості відшкодування суми недоплаченого страхового відшкодування 11915,09 гривень, а також витрати на проведення експертизи в розмірі 2120 гривень. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2024 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2024 року за клопотанням представника позивача у справі призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу, на час проведення якої зупинено провадження у цивільній справі.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2025 року провадження у цивільній справі поновлено.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягав на задоволенні позову в повному обсязі з викладених у ньому підстав та обставин.
Відповідач в судове засіданні не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, натомість подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на дотримання відповідачем встановлених законом порядку, строків та вимог щодо виплати страхового відшкодування в повному обсязі, вказав на неналежність як доказу висновку експерта, поданого позивачем до суду.
У відповіді на відзив сторона позивача просив ла суд задовольнити позов в повному обсязі з тих же підстав, що і у позові, послалась на те належність та достовірність як доказу висновку експерта, складеного на замовлення позивача.
За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України провести судове засідання та здійснити розгляд даної цивільної справи по суті за наведеної явки учасників справи.
Вислухавши представника позивача та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, судом встановлено, що 08 грудня 2022 року о 09 годині 03 хвилини з вини воді автомобіля «Jeep Compass» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 за адресою м. Дніпро, вул. Петрозаводська, буд.131 сталася ДТП, внаслідок якої пошкоджено автомобіль позивача «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 . Викладене підтверджується копією повідомлення про ДТП («Європротокол»), в якому ОСОБА_2 визнала свою вину у вчиненні ДТП.
На момент вищевказаної ДТП автомобіль «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 належав позивачу, що підтверджується копією відповідного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія автомобіля «Jeep Compass» д.н.з. НОМЕР_1 , перед третіми особами на час вищевказаної ДТП була застрахована у відповідача на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ЕР.212032348). Забезпеченим транспортним засобом є транспортний засіб «Jeep Compass» д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується копією відповідної довідки та копією полісу. Згідно останніх вбачається, що ліміт страхування за шкоду, завдану майну, становив 160000 гривень, розмір франшизи 2600 гривень. Дані обставини підтверджуються копією полісу.
08 грудня 2022 року позивач через представника звернувся до відповідача із повідомленням про ДТП, а також в той же день подав тому ж адресату заяву про виплату страхового відшкодування. Викладені обставини підтверджуються копіями означених повідомлення та заяви, а також копією переліку документів.
13 березня 2023 року відповідач здійснив виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 333353,39 гривень. Розмір страхового відшкодування розраховано на підставі висновку експерта №296.23ЕД від 20 лютого 2023 року, який складався за вихідними даними, наданими експерту відповідачем, без огляду досліджуваного автомобіля, що прямо вказано у тексту висновку експерта. Згідно такого висновку експерта вартість відновлювального ремонту із урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля визначена в розмірі 35953,39 гривень. Викладені обставини підтверджені копією платіжної інструкції, копіями висновку експерта з додатками.
В той же час, відповідно до проведеної на замовлення позивача товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку, заподіяного КТЗ, оформленої висновком експерта №4912/22 від 29 грудня 2022 року, слідує, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу замінюваних складових частин та без урахування ПДВ становить 46182,58 гривень, а вартість матеріального збитку - 47868,48 гривень. Викладені обставини підтверджуються копією відповідного висновку експерта з додатками.
В досудовому порядку вирішити питання щодо доплати страхового відшкодування у відповідності до даних наведеного вище висновку експерта сторонам не вдалось, про що свідчать наявні в матеріалах цивільної справи копії письмових скарг, запитів на відповідей на них.
Згідно висновку експерта №55-25 від 03 лютого 2025 року, складеного за результатами проведеної за ухвалою суду у даній справі судової транспортно-товарознавчої експертизи, встановлено наступні фактичні дані: ринкова вартість автомобіля «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 в стані до ДТП від 08 грудня 2022 року становить 148251,76 гривень (за вихідними даними висновку експерта №4912/22 від 29 грудня 2022 року) та 146719,44 гривень (за вихідними даними висновку експерта №296.23ЕД від 20 лютого 2023 року); вартість відновлювального ремонту автомобіля «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП від 08 грудня 2022 року, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу замінюваних складових частин та з урахуванням ПДВ становить 47868,48 гривень (за вихідними даними висновку експерта №4912/22 від 29 грудня 2022 року) та 39324,96 гривень (за вихідними даними висновку експерта №296.23ЕД від 20 лютого 2023 року), а без урахування ПДВ - 46182,58 гривень (за вихідними даними висновку експерта №4912/22 від 29 грудня 2022 року) та 37701,12 гривень (за вихідними даними висновку експерта №296.23ЕД від 20 лютого 2023 року).
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», постановою Правління НБУ «Про розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 30 травня 2022 року №109 (далі - постанова правління НБУ №109).
Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм ст.ст.11, 629 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір, який є обов'язковим для виконання, акти цивільного законодавства, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Нормою ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є в тому числі діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності тощо) володіє транспортним засобом, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями ст.1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником майна або відповідальності перед іншими особами.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Положеннями ст.ст.3, 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.979, 980 ЦК України передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників (страхувальників) наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
За змістом ст.17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.981 ЦК України договір обов'язкового страхування, яким особа страхує свою цивільно-правову відповідальність, укладається у письмові формі, зокрема, шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва - поліса.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.9 Закону України «Про страхування» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.
Підпунктом 1 п.1 постанови правління НБУ №109 встановлено розмір страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 160000 гривень на одного потерпілого.
За змістом ст.ст.12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.9 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (страхове відшкодування). Різновидом шкоди, завданої майну, є шкода, пов'язана із пошкодженням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої не може перевищувати 2% від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Положеннями ст.32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Згідно ст.ст.35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (подається причетним до ДТП водієм в письмовій формі невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП) подає страховику заяву про страхове відшкодування та долучає до неї визначені законом документи. В свою чергу, страховик, за умови настання страхового випадку, подання йому повного пакету документів та повідомлення про ДТП із дотриманням вимогу закону, протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку. Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Згідно ст.36 п.36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Нормою ст.16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. У постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17.
Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №645/5557/16-ц).
Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до на ступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Так, наведене вище судом чинне на час виникнення та існування спірних правовідносин сторін цивільне законодавство визначає порядок, підстави та розміри відшкодування винною особою збитків (шкоди), завданих потерпілій особі. При цьому, законом передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає, зокрема, в участі у врегулюванні правовідносин третьої сторони - страховика (страхові організації, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника транспортного засобу, винного у заподіянні майнової шкоди (пошкодженні транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов'язкового за законом попереднього укладення з винним у ДТП власником авто (страхувальником) договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником майнової шкоди потерпілій особі (власнику іншого транспортного засобу, пошкодженого з вини страхувальника), однак з урахуванням зносу пошкодженого в ДТП транспортного засобу/замінюваних при відновлювальному ремонті його складових частин. За таких обставин, згідно положень закону покладення на застраховану винну у ДТП особу обов'язку відшкодувати потерпілому майнову шкоду можливе лише у випадку обґрунтованої, законної відмови страховика здійснити таке відшкодування за свого страхувальника або у випадку, якщо виплачене страховиком страхове відшкодування (страхова виплата) є меншою від розміру завданої майнової шкоди з урахуванням зносу пошкодженого майна. В останньому випадку на винну особу (страхувальника) може бути покладено обов'язок з відшкодування різниці між страховою виплатою та розміром завданої шкоди. При цьому, в такому випадку розмір здійсненої страхової виплати (страхового відшкодування), розрахованого з урахуванням зносу, має бути максимально наближеним до встановленого ліміту відповідальності страховика (страхової суми) і може бути зменшений лише на розмір франшизи та/або розмір відповідного податку (ст.ст.29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Покладання ж обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Наведений вище правовий висновок узгоджується із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року по справі №760/15471/15-ц, у постановах Верховного Суду 06 березня 2019 року по справі №369/11306/16-ц, від 13 березня 2019 року по справі №227/2552/17, від 13 березня 2019 року по справі №727/1881/16-ц, від 20 березня 2019 року по справі №522/438/18, від 20 березня 2019 року по справі №695/882/15-ц.
Особою, яка завдала шкоди та відповідальність якої застрахована, може бути і не власник ТЗ (не страхувальник, не особа, яка вчиняла договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності зі страховиком) за умови правомірного володіння такою особою забезпеченим ТЗ (постанова Верховного Суду від 01 серпня 2024 року по справі №950/2479/22).
Стосовно спірних правовідносин сторін, то в ході розгляду даної цивільної справи дійсно знайшов підтвердження факт ДТП від 08 грудня 2022 року, яка сталася з вини водія автомобіля «Jeep Compass» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , і внаслідок якої останньою завдано власнику автомобіля «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 , яким є позивач, майнової шкоди у вигляді пошкодження його авто. Разом з тим, судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія/власника автомобіля «Jeep Compass» д.н.з. НОМЕР_1 перед третіми особами на час ДТП була застрахована у відповідача із лімітом відповідальності (страховою сумою) даного страховика в розмірі 160000 гривень за шкоду, завдану майну, франшиза 2600 гривень. При цьому такий страховик 13 березня 2023 року на виконання взятих на себе зобов'язань здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 33353,39 гривень на користь позивача. Розрахунок страхового відшкодування було здійснено відповідачем на підставі складеного на його висновку експерта №296.23ЕД від 20 лютого 2023 року. Не погодившись із наведеним розміром страхового відшкодування, позивач звернувся до суду із даним позовом, в основу своїх позовних вимог за яким поклав складений на його замовлення висновок експерта №4912/22 від 29 грудня 2022 року. Приймаючи до уваги, що висновки експертів містять різні суми вартості відновлювального ремонту авто позивача, судом за клопотанням сторін було призначено у справі відповідну судову експертизу задля визначення розміру завданої позивачу майнової шкоди, а відтак і суми страхового відшкодування, яке мало бути сплачено відповідачем на користь позивача. Однак враховуючи, що висновки експертів, надані сторонами, містять і різні вихідні дані (перелік пошкоджень), за наслідками проведеної вже судової експертизи також було визначено дві різні суми відновлювального ремонту автомобіля позивача (в залежності від того, які вихідні дані покладені в основу розрахунків). З метою належного вирішення спору сторін, суду необхідно визначитись, які вихідні дані, що зазначені у протоколах огляду транспортного засобу позивача, долучених до висновків експертів сторін, мають бути прийняті судом до уваги, а вже на підставі них - той з двох варіантів вартості матеріальної шкоди, що визначений експертом за наслідками проведеної ним на підставі ухвали суду відповідної судової експертизи.
Вирішуючи поставлене вище питання, суд вважає за можливе прийняти до уваги та ґрунтувати своє рішення на підставі вихідних даних, зазначених у висновку експерта №4912/22 від 29 грудня 2022 року, складеного на замовлення позивача. Свою позицію суд обґрунтовує наступним.
Так, відповідно до п.5.1 розділу V Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (далі - Методика), яка є обов'язковою для врахування всіма експертами та суб'єктами оціночної діяльності (п.1.3 Методики), визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об'єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.
Пунктом 5.2 розділу V Методики передбачено, що у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку.
Пунктом 5.7 розділу V Методики передбачено, що після закінчення дослідження КТЗ оцінювач (експерт) у разі потреби ознайомлює заінтересованих осіб, залучених до технічного огляду КТЗ, з його результатами.
Як вбачається з тексту висновку експерта №296.23ЕД від 20 лютого 2023 року, складеного на замовлення відповідача, експертиза була проведена без огляду досліджуваного автомобіля, в якості вихідних даних експертом використовувались надані замовником (відповідачем) вихідні дані. Та обставина, що експерт відповідача не здійснював особистий огляд автомобіля позивача для проведення відповідної експертизи підтверджується і змістом протоколу технічного огляду КТЗ, який складався ОСОБА_3 , як представником страховика (відповідача), в той час як експертиза на замовлення відповідача проведена судовим експертом Картавовим Ю.О. Натомість, висновок експерта №4912/22 від 29 грудня 2022 року, складений на замовлення позивача, було складено на підставі протоколу огляду колісного транспортного засобу (КТЗ) від 19 грудня 2022 року, який було складено тим же експертом, що проводив саме експертне дослідження на замовлення позивача. Відтак, саме вихідні дані у висновку експерта, складеного на замовлення позивача, на відміну від вихідних даних у висновку експерта, складеного на замовлення відповідача, сприймаються судом як достовірні та обґрунтовані, як такі, що зібрані із дотриманням встановленого законом порядку.
Таким чином, суд вважає за необхідне прийняти до уваги та ґрунтувати своє рішення у справі на результатах висновку експерта №55-25 від 03 лютого 2025 року, складеного за результатами судової експертизи, проведеної на підставі ухвали суду у цій справі, та лише в частині вихідних даних висновку експерта №4912/22 від 29 грудня 2022 року. За таких обставин належний позивачу автомобіль, пошкоджений внаслідок ДТП від 08 грудня 2022 року, не може вважатись фізично знищеним, а тому розмір страхового відшкодування, який мав бути сплачений відповідачем, має дорівнювати вартості відновлювального ремонту авто позивача з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу замінюваних складових частин, за вирахуванням із цієї суми ПДВ (позивачем не подано суду доказів саме сплати вартості ремонту його авто) та франшизи: 46182,58 гривень - 2600 гривень = 43582,58 гривень. В той же час, в позасудовому порядку відповідачем було сплачено страхове відшкодування на суму 33353,39 гривень, а тому розмір недоплаченого страхового відшкодування становить 10047,19 гривень, і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача замість заявлених первісно позивачем 11915,09 гривень. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення недоплаченого страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню.
При цьому не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача вартості проведення на замовлення позивача в позасудовому порядку висновку експерта №4912/22 від 29 грудня 2022 року, оскільки визначені вказаним висновком експерта суми не покладені в основу результату розгляду справи, а тому витрати зі складення такого висновку не можуть бути оцінені судом як необхідні для захисту прав позивача в рамках даної цивільної справи.
Решту обґрунтувань позовних вимог суд оцінює критично та не приймає до уваги як такі, що не знайшли свого належного підтвердження в ході розгляду справи, суперечать наведеним вище висновкам та правовій позиції суду. З тих же підстав суд критично оцінює та не приймає до уваги заперечення сторони відповідача проти задоволення позову, навіть часткового.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.ст.133, 139, 141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи та види судових витрат, понесені позивачем, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 1021,32 гривень, а також витрат, пов'язаних із проведенням призначеної судом транспортно-товарознавчої експертизи, в розмірі 12771,26 гривень, а всього 13792,58 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 22, 512-514, 516, 625, 629, 979, 980, 981, 999, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст.3, 5, 9, 12, 17, 21, 22, 28, 29, 30, 32, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.9 Закону України «Про страхування», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-281, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (ЄДРПОУ 20782312; адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 10047,19 гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
У порядку розподілу судових витрат по справі стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (ЄДРПОУ 20782312; адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1021,32 гривень та витрати, пов'язані із проведенням призначеної судом транспортно-товарознавчої експертизи, в розмірі 12771,26 гривень, а всього 13792,58 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 13 травня 2025 року.
Суддя А.М. Авраменко