Рішення від 29.04.2025 по справі 908/20/25

номер провадження справи 17/9/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2025 Справа № 908/20/25

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/20/25

за позовною заявою: акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», 01032 м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання», 69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35

про стягнення 15 282 335,14 грн

У судовому засіданні приймали участь:

від позивача: Балика А.М., витяг з ЄДР від 10.12.24

від відповідача: Нікітіна Ю.С., довіреність від 02.01.25 № 1

СУТЬ СПОРУ:

31.12.24 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд» надійшла позовна заява за вих. від 31.12.24 № 50-4218/07-01-вих з вимогами акціонерного товариства “НАЕК “Енергоатом» до ТОВ “ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАН про стягнення заборгованості згідно договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 61-150-SD-21-00420 від 24.09.21 у розмірі 81 830 741,79 грн, а саме: 66 591720,56 грн основної заборгованості, 4 354 268,13 грн 3 % річних та 10 884 753,10 грн індексу інфляції.

01.01.25 автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/20/25 між суддями, яку передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою суду від 06.01.25 по справі №908/20/25 позовну заяву акціонерного товариства “НАЕК “Енергоатом» за вих. від 31.12.24 № 50-4218/07-01-вих залишено без руху.

Ухвалою від 15.01.25 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/20/25, підготовче засідання призначено на 11.02.25 о/об 10 год. 00 хв.

23.01.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання з проханням залучити до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ “Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926, адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14).

27.01.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника позивача надійшла заява, в якій останній просить суд забезпечити участь представника позивача у судовому засіданні, призначеному на 11.02.25 о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції по справі № 908/20/25.

28.01.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Також, 28.01.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання з проханням зменшити розмір заявлених до стягнення з відповідача 3% річних (4 354 268,13 грн), інфляційних втрат (10 884 753,10 грн) на 95 %.

Ухвалою від 30.01.25 судом задоволено заяву представника позивача (сформовану в системі “Електронний суд» 27.01.25) про участь у судовому засіданні, призначеному на 11.02.25 о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції по справі № 908/20/25.

05.02.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника позивача надійшло заперечення з проханням до суду відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі ПАТ “Запоріжжяобленерго», як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

06.02.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому останній просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 66 591 720,56 грн у зв'язку із відсутністю предмета спору в цій частині позовних вимог.

07.02.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника позивача надійшло заперечення, в якому останній просить суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення 3 процентів річних та інфляційних втрат.

Також, 07.02.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника позивача надійшов відзив на позовну заяву (повторно із правильним зазначенням найменування відповідача), в якому останній просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 66 591 720,56 грн у зв'язку із відсутністю предмета спору в цій частині позовних вимог.

В засіданні 11.02.25 судом прийнято до розгляду відзив (сформований в системі "Електронний суд" 28.01.25) на позовну заяву, відповідь на відзив (сформовану в системі "Електронний суд" 06.02.25 та (повторну із вірним зазначенням найменування відповідача) відповідь на відзив від 07.02.25).

Представники сторін, в засіданні 11.02.25 надали усні пояснення на запитання суду (головуючого), які виникли в підготовчому засіданні.

Також, в засіданні 11.02.25 представником позивача було заявлено усне клопотання про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференеції.

Судом оголошено перерву в підготовчому засіданні на 04.03.25 об 11 год. 30 хв. та задоволено усне клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні саме 04.03.25 об 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції.

12.02.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява, в якій остання повідомила суд про відсутність іншого листування між сторонами окрім того, що надане до цієї заяви.

13.02.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника позивача надійшла заява, в якій останній повідомив суд про відсутність іншого листування між позивачем та відповідачем по суті спору, окрім того, що додане до цієї заяви.

14.02.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

03.03.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про зміну предмета позову шляхом виключення з позовної заяви вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 66 591 720,56 грн та стягнути з ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» на користь АТ “НАЕК “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Енергоатом-Трейдинг» АТ “НАЕК “Енергоатом» - 15 239 021,23 грн, з яких: 4 354 268,13 грн - 3 % річних, 10 884 753,10 грн - інфляційних втрат.

Також, 03.03.25 до суду через систему “Електронний суд» від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог у справі № 908/20/25 та стягнення з ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» на користь АТ “НАЕК “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Енергоатом-Трейдинг» АТ “НАЕК “Енергоатом» 15 282 335,14 грн, з яких: 4 397 582,04 грн - 3 % річних, 10 884 753,10 грн - інфляційних втрат.

04.03.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання, в якому остання просить суд оголосити перерву у підготовчому засіданні з метою належної перевірки та, у випадку необхідності, надання контррозрахунку на уточнений розрахунок трьох процентів річних.

В судовому засіданні 04.03.25 представники сторін підтримала заяву (сформовану в системі “Електронний суд» 03.03.25) про зміну предмету позову.

Розглянувши в засіданні 04.03.25 заяву представника позивача про зміну предмета позову, враховуючи правову позицію учасників по справі, судом прийнято її до розгляду.

В судовому засіданні 04.03.25 представник позивача підтримав заяву (сформовану в системі “Електронний суд» 03.03.25) про збільшення розміру позовних вимог, представник відповідача не заперечила проти прийняття до розгляду вказаної заяви.

Розглянувши в засіданні 04.03.25 заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог, судом прийнято до розгляду вказану заяву виходячи з положень п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України.

В засіданні 04.02.25 судом прийнято до розгляду заперечення (сформовані в системі "Електронний суд" 14.02.25) на відповідь на відзив та заяви представників сторін (сформовані в системі "Електронний суд" 12.02.25 та 13.02.25) про виконання вимог п. 7 ухвали суду від 15.01.25.

Також, в засіданні 04.03.25 представник відповідача підтримала клопотання (сформоване в системі “Електронний суд» 04.03.25) про оголошення перерви в підготовчому засіданні, представник позивача заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Разом з цим, в засіданні 04.03.25 представник позивача заперечив проти задоволення клопотання представника відповідача (сформованого в системі "Електронний суд" 23.01.25) про залучення третьої особи, представник відповідача підтримала вказане клопотання.

Розглянувши в засіданні 04.03.25 клопотання відповідача про залучення ПАТ “Запоріжжяобленерго» в якості третьої особи, судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання з підстав викладених в тексті ухвали суду від 04.03.25.

Ухвалою від 04.03.25 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - по 16.04.25 включно та відкладено підготовче засідання у справі № 908/20/25 на 25.03.25 об 11 год. 30 хв.

10.03.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення, в яких остання просить суд відмовити у задоволені заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка сформована позивачем в системі “Електронний суд» 03.03.25.

В засіданні 25.03.25 судом прийнято до розгляду заперечення представника відповідача (сформовані в системі “Електронний суд» 10.03.25) на заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Представники сторін в засіданні 25.03.25 надали усні пояснення на запитання суду (головуючого), які виникли в підготовчому засіданні.

Крім того, в засіданні 25.03.25 судом з'ясовано положення ст.ст. 182, 185 ГПК України та повноту виконання запропонованих вимог, викладених в ухвалі суду про відкриття провадження у даній справі.

Представниками сторін повідомлено суду, що до матеріалів справи надані всі документи, необхідні для вирішення даної справи по суті спору.

Ухвалою від 25.03.25 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/20/25. Вирішено розпочати розгляди справи по суті з 17.04.25 тапризначити справу до судового розгляду по суті на 22.04.25 о 10 год. 00 хв.

18.04.25 до суду в системі «Електронний суд» надійшли пояснення за вих. від 18.04.25 (зареєстровано канцелярією суду та передано судді 21.04.25), в яких представник відповідача надає пояснення по суті спору.

Судом прийнято в судовому засіданні 22.04.25 до розгляду пояснення представника відповідача, які надійшли до суду в системі «Електронний суд» 18.04.25.

Представники сторін в засіданні 22.04.25 надали усні пояснення на запитання суду (головуючого), які виникли в розгляді справи по суті.

В судовому засіданні 22.04.25 судом оголошено перерву в розгляді справи по суті до 29.04.25 о 12 год. 00 хв.

Крім того, представником позивача заявлено усне клопотання про участь в судовому засіданні 29.04.25 о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції.

Судом задоволено усне клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні 29.04.25 о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції.

В засіданні 29.04.25, на підставі ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Присутнім в засіданні суду представникам сторін повідомлено про дату складення повного тексту судового рішення.

Позивач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві за вих. від 31.12.24 № 50-4218/07-01-вих з урахуванням заяви за вих. від 03.03.25 про зміну предмету позову та заяви за вих. від 03.03.25 про збільшення розміру позовних вимог, у відповіді за вих. від 06.02.25 на відзив, у відповіді за вих. від 07.02.25 на відзив та у запереченні за вих. від 07.02.25 проти клопотання про зменшення 3 % річних та індексу інфляції. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість згідно договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 61-150-SD-21-00420 від 24.09.21 у розмірі 15 282 335,14 грн, а саме: 4 397 582,04 грн 3 % річних та 10 884 753,10 грн індексу інфляції.

Відповідач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заперечила проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві за вих. від 28.01.25 на позовну заяву, у клопотанні за вих. від 28.01.25 про зменшення 3 % річних та індексу інфляції на 95 %, у запереченні за вих. від 10.03.25 на заяву про збільшення позовних вимог та у поясненнях за вих. від 18.04.25. Просила суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог, а в разі задоволення позовних вимог зменшити розмір 3 % річних та індексу інфляції на 95 %.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

Крім того, судом враховано, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на певній частині території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- сторони та третя особа по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

24.09.21 між державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання» (ПУП) укладено договір купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00420 (договір).

Згідно із п. 1.1. договору, договір укладено відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для задоволення потреб побутових споживачів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.19 (зі змінами) (Положення про ПСО, та рішення Аукціонного комітету від 21.09.21).

У відповідності до п. 1.2. договору, кожна Сторона зобов'язана вжити всіх необхідних заходів (вчинити необхідні дії), що передбачені у Законі України «Про ринок електричної енергії», Кодексі системи передачі, Кодексі систем розподілу, Кодексі комерційного обліку електричної енергії, Правилах ринку та інших нормативно-правових актах для належного виконання своїх зобов'язань за цим Договором щодо купівлі-продажу

електричної енергії, які, зокрема можуть включати, але не виключно, укладання відповідних договорів, внесення необхідних платежів та гарантій, отримання необхідних дозволів, підтверджень та погоджень, здійснення відповідних повідомлень, реєстрацію та надання необхідної інформації, впровадження програмного забезпечення тощо.

Пунктом 1.3. договору визначено, що терміни та поняття, що використовуються у цьому Договорі, вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок електричної енергії», Кодексі системи передачі, Кодексі систем розподілу, Кодексі комерційного обліку електричної енергії, Правилах ринку та інших нормативно-правових актах. Для цілей цього Договору під словосполученням «куплена електрична енергія» у всіх зворотах та сполученнях Сторони розуміють електричну енергію, обсяги якої зареєстровані Сторонами на електронній платформі оператора системи передачі відповідно до Правил ринку та щодо яких Сторонами отримано від ОСП автоматичне повідомлення на електронній платформі про те, що зареєстрований Договір є дійсним. Для цілей цього Договору Сторони під терміном Розрахунковий місяць розуміють календарний місяць (з першого по останнє число включно), за який Сторонами визначається обсяг і вартість електричної енергії та здійснюються розрахунки між ПУП та Продавцем.

Згідно із п. 2.1. договору, Продавець зобов'язаний продати, а ПУП зобов'язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію (стандартний продукт BASE М) для постачання побутовим споживачам ПУП. Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється в Об'єднаній енергетичній системі України (ОЕС України).

Відповідно до пункту 2.2. договору, обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим Договором, є договірними зобов'язаннями щодо відпуску Продавцем та відбору ПУП електричної енергії.

Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 год. першого календарного дня по 24:00 год. останнього календарного дня такого періоду (Період постачання), що зазначаються у Додатковій угоді для Періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 4.3. договору, оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. ПУП оплачує вартість електричної енергії до початку Періоду постачання у строки та у розмірі, відповідно до умов Додаткової угоди для Періоду постачання.

Згідно із п. 6.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та законодавством України.

У випадку не здійснення (здійснення у неповному обсязі) ПУП будь-якого платежу за цим Договором у строк, передбачений Додатковою угодою до цього Договору, ПУП сплачує Продавцю пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на період прострочення, від простроченої суми платежу, без врахування дня фактичної оплати (п. 6.2. договору).

У відповідності до п. 11.1. договору, цей договір вступає в силу з дати його підписання Сторонами (у т.ч. кваліфікованим електронним підписом (КЕП) та діє на період чинності Положення про ПСО. В частині виконання фінансових зобов'язань Договір діє до їх повного виконання.

Додатковою угодою № 25 від 24.08.23 до договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00420 від 24.09.21 визначено:

1. Відповідно до Положення про покладання спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.19 № 483 (зі змінами) та наказу Міністерства енергетики України від 13.03.22 № 114 (зі змінами), ПУП купує у Продавця електричну енергію, на таких умовах.

2. Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 01.09.23 по 30.09.23 року (Період постачання). Відпуск/відбір електричної енергії здійснюється з 00:00 по 24:00 години кожного Торгового дня Періоду постачання.

3. Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї Додаткової угоди становить 45 792 МВт/год.

4. Ціна електричної енергії становить 2 890,05 грн за 1 МВт/год без ПДВ.

5. Вартість електричної енергії становить: 132 341 169,60 грн, крім того ПДВ - 26 468 233,92 грн, разом - 158 809 403,52 грн.

6. Оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Для кожного Розрахункового місяця ПУП здійснює оплату за куплену електричну енергію наступним чином:

- за 2 банківські дні до Розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;

- не пізніше 4-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;

- не пізніше 10-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;

- не пізніше 16-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;

- не пізніше 22-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці.

Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в наступний робочий день, що слідує за датою такого платежу.

7. Продавець продає, а ПУП купує електричну енергію за графіком, що додається до цієї Додаткової угоди до цього Договору.

Додатковою угодою № 26 від 26.09.23 до договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00420 від 24.09.21 визначено:

1. Відповідно до Положення про покладання спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.19 № 483 (зі змінами) та наказу Міністерства енергетики України від 13.03.22 № 114 (зі змінами), ПУП купує у Продавця електричну енергію, на таких умовах.

2. Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 01.10.23 по 31.10.23 року (Період постачання). Відпуск/відбір електричної енергії здійснюється з 00:00 по 24:00 години кожного Торгового дня Періоду постачання.

3. Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї Додаткової угоди становить 57 812 МВт/год.

4. Ціна електричної енергії становить 3 463,10 грн за 1 МВт/год без ПДВ.

5. Вартість електричної енергії становить: 200 208 737,20 грн, крім того ПДВ - 40 041 747,44 грн, разом - 240 250 484,64 грн.

Додатковою угодою № 27 від 23.10.23 до договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00420 від 24.09.21 визначено:

1. Відповідно до Положення про покладання спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.19 № 483 (зі змінами) та наказу Міністерства енергетики України від 13.03.22 № 114 (зі змінами), ПУП купує у Продавця електричну енергію, на таких умовах.

2. Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 01.11.23 по 30.11.23 року (Період постачання). Відпуск/відбір електричної енергії здійснюється з 00:00 по 24:00 години кожного Торгового дня Періоду постачання.

3. Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї Додаткової угоди становить 66 384 МВт/год.

4. Ціна електричної енергії становить 4 006,26 грн за 1 МВт/год без ПДВ.

5. Вартість електричної енергії становить: 265 951 563,84 грн, крім того ПДВ - 53 190 312,77 грн, разом - 319 141 876,61 грн.

Додатковою угодою № 28 від 21.11.23 до договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00420 від 24.09.21 визначено:

1. Відповідно до Положення про покладання спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.19 № 483 (зі змінами) та наказу Міністерства енергетики України від 13.03.22 № 114 (зі змінами), ПУП купує у Продавця електричну енергію, на таких умовах.

2. Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 01.12.23 по 31.12.23 року (Період постачання). Відпуск/відбір електричної енергії здійснюється з 00:00 по 24:00 години кожного Торгового дня Періоду постачання.

3. Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї Додаткової угоди становить 89 800,800 МВт/год.

4. Ціна електричної енергії становить 3 710,14 грн за 1 МВт/год без ПДВ.

5. Вартість електричної енергії становить: 333 173 540,11 грн, крім того ПДВ - 66 634 708,02 грн, разом - 399 808 248,13 грн.

7. Продавець продає, а ПУП купує електричну енергію за графіком, що додається о цієї Додаткової угоди до цього Договору.

Додатковою угодою № 29 від 28.12.23 до договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00420 від 24.09.21 визначено:

1. Відповідно до Положення про покладання спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.19 № 483 (зі змінами) та наказу Міністерства енергетики України від 13.03.22 № 114 (зі змінами), ПУП купує у Продавця електричну енергію, на таких умовах.

2. Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 01.01.24 по 31.01.24 року (Період постачання). Відпуск/відбір електричної енергії здійснюється з 00:00 по 24:00 години кожного Торгового дня Періоду постачання.

3. Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї Додаткової угоди становить 89 652 МВт/год.

4. Ціна електричної енергії становить 3 759,61 грн за 1 МВт/год без ПДВ.

5. Вартість електричної енергії становить: 337 056 555,72 грн, крім того ПДВ - 67 411 311,14 грн, разом - 404 467 866,86 грн.

Додатковою угодою № 30 від 18.01.24 до договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00420 від 24.09.21, сторони дійшли згоди викласти преамбулу договору, розділ 13 договору, преамбулу додаткової угоди № 29 та п. 10 додаткової угоди № 29 «Місцезнаходження та банківські реквізити Сторін» в частині інформації, що стосується Продавця, а саме змінено назву Продавця на: акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Додатковою угодою № 31 від 24.01.24 до договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00420 від 24.09.21 визначено:

1. Відповідно до Положення про покладання спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.19 № 483 (зі змінами) та наказу Міністерства енергетики України від 13.03.22 № 114 (зі змінами), ПУП купує у Продавця електричну енергію, на таких умовах.

2. Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 01.02.24 по 29.02.24 року (Період постачання). Відпуск/відбір електричної енергії здійснюється з 00:00 по 24:00 години кожного Торгового дня Періоду постачання.

3. Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї Додаткової угоди становить 81 640,800 МВт/год.

4. Ціна електричної енергії становить 4 040,95 грн за 1 МВт/год без ПДВ.

5. Вартість електричної енергії становить: 329 906 390,76 грн, крім того ПДВ - 65 981 278,15 грн, разом - 395 887 668,91 грн.

Додатковою угодою № 32 від 21.02.24 до договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00420 від 24.09.21 визначено:

1. Відповідно до Положення про покладання спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.19 № 483 (зі змінами) та наказу Міністерства енергетики України від 13.03.22 № 114 (зі змінами), ПУП купує у Продавця електричну енергію, на таких умовах.

2. Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 01.03.24 по 31.03.24 року (Період постачання). Відпуск/відбір електричної енергії здійснюється з 00:00 по 24:00 години кожного Торгового дня Періоду постачання.

3. Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї Додаткової угоди становить 85 816,500 МВт/год.

4. Ціна електричної енергії становить 3 654,13 грн за 1 МВт/год без ПДВ.

5. Вартість електричної енергії становить: 313 584 647,15 грн, крім того ПДВ - 62 716 929,43 грн, разом - 376 301 576,58 грн.

Додатковою угодою № 33 від 21.03.24 до договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00420 від 24.09.21 визначено:

1. Відповідно до Положення про покладання спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.19 № 483 (зі змінами) та наказу Міністерства енергетики України від 13.03.22 № 114 (зі змінами), ПУП купує у Продавця електричну енергію, на таких умовах.

2. Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 01.04.24 по 30.04.24 року (Період постачання). Відпуск/відбір електричної енергії здійснюється з 00:00 по 24:00 години кожного Торгового дня Періоду постачання.

4. Ціна електричної енергії становить 3 370,30 грн за 1 МВт/год без ПДВ.

5. Вартість електричної енергії становить: 223 733 995,20 грн, крім того ПДВ - 44 746 799,04 грн, разом - 268 480 794,24 грн.

Додатковою угодою № 34 від 26.04.24 до договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00420 від 24.09.21 визначено:

1. Відповідно до Положення про покладання спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.19 № 483 (зі змінами) та наказу Міністерства енергетики України від 13.03.22 № 114 (зі змінами), ПУП купує у Продавця електричну енергію, на таких умовах.

2. Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 01.05.24 по 31.05.24 року (Період постачання). Відпуск/відбір електричної енергії здійснюється з 00:00 по 24:00 години кожного Торгового дня Періоду постачання.

3. Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї Додаткової угоди становить 58 701,600 МВт/год.

4. Ціна електричної енергії становить 3 100,54 грн за 1 МВт/год без ПДВ.

5. Вартість електричної енергії становить: 182 006 658,86 грн, крім того ПДВ - 36 401 331,77 грн, разом - 218 407 990,63 грн.

Додатковою угодою № 35 від 27.05.24 до договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00420 від 24.09.21 визначено:

1. Відповідно до Положення про покладання спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.19 № 483 (зі змінами) та наказу Міністерства енергетики України від 13.03.22 № 114 (зі змінами), ПУП купує у Продавця електричну енергію, на таких умовах.

2. Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 01.06.24 по 30.06.24 року (Період постачання). Відпуск/відбір електричної енергії здійснюється з 00:00 по 24:00 години кожного Торгового дня Періоду постачання.

3. Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї Додаткової угоди становить 50 256,000 МВт/год.

4. Ціна електричної енергії становить 2 908,09 грн за 1 МВт/год без ПДВ.

5. Вартість електричної енергії становить: 146 148 971,04 грн, крім того ПДВ - 29 229 794,21 грн, разом - 175 378 765,25 грн.

Додатковою угодою № 36 від 20.06.24 до договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00420 від 24.09.21 визначено:

1. Відповідно до Положення про покладання спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.19 № 483 (зі змінами) та наказу Міністерства енергетики України від 13.03.22 № 114 (зі змінами), ПУП купує у Продавця електричну енергію, на таких умовах.

2. Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 01.07.24 по 31.07.24 року (Період постачання). Відпуск/відбір електричної енергії здійснюється з 00:00 по 24:00 години кожного Торгового дня Періоду постачання.

3. Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї Додаткової угоди становить 58 106,400 МВт/год.

4. Ціна електричної енергії становить 3 115,54 грн за 1 МВт/год без ПДВ.

5. Вартість електричної енергії становить: 181 032 813,46 грн, крім того ПДВ - 36 206 562,69 грн, разом - 217 239 376,15 грн.

Додатковою угодою № 37 від 22.07.24 до договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00420 від 24.09.21 визначено:

1. Відповідно до Положення про покладання спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.19 № 483 (зі змінами) та наказу Міністерства енергетики України від 13.03.22 № 114 (зі змінами), ПУП купує у Продавця електричну енергію, на таких умовах.

2. Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 01.08.24 по 31.08.24 року (Період постачання). Відпуск/відбір електричної енергії здійснюється з 00:00 по 24:00 години кожного Торгового дня Періоду постачання.

3. Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї Додаткової угоди становить 42 482,400 МВт/год.

4. Ціна електричної енергії становить 3 941,16 грн за 1 МВт/год без ПДВ.

5. Вартість електричної енергії становить: 167 429 935,58 грн, крім того ПДВ - 33 485 987,12 грн, разом - 200 915 922,70 грн.

Додатковою угодою № 38 від 21.08.24 до договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00420 від 24.09.21 визначено:

1. Відповідно до Положення про покладання спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.19 № 483 (зі змінами) та наказу Міністерства енергетики України від 13.03.22 № 114 (зі змінами), ПУП купує у Продавця електричну енергію, на таких умовах.

2. Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 01.09.24 по 30.09.24 року (Період постачання). Відпуск/відбір електричної енергії здійснюється з 00:00 по 24:00 години кожного Торгового дня Періоду постачання.

3. Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї Додаткової угоди становить 39 096 МВт/год.

4. Ціна електричної енергії становить 4 981,94 грн за 1 МВт/год без ПДВ.

5. Вартість електричної енергії становить: 194 773 926,24 грн, крім того ПДВ - 38 954 785,25 грн, разом - 233 728 711,49 грн.

Додатковою угодою № 39 від 23.09.24 до договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00420 від 24.09.21 визначено:

1. Відповідно до Положення про покладання спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.19 № 483 (зі змінами) та наказу Міністерства енергетики України від 13.03.22 № 114 (зі змінами), ПУП купує у Продавця електричну енергію, на таких умовах.

2. Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 01.10.24 по 31.10.24 року (Період постачання). Відпуск/відбір електричної енергії здійснюється з 00:00 по 24:00 години кожного Торгового дня Періоду постачання.

3. Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї Додаткової угоди становить 49 617 МВт/год.

4. Ціна електричної енергії становить 5 567,20 грн за 1 МВт/год без ПДВ.

5. Вартість електричної енергії становить: 276 227 762,40 грн, крім того ПДВ - 55 245 552,48 грн, разом - 331 473 314,88 грн.

Додатковою угодою № 40 від 21.10.24 до договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00420 від 24.09.21 визначено:

1. Відповідно до Положення про покладання спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.19 № 483 (зі змінами) та наказу Міністерства енергетики України від 13.03.22 № 114 (зі змінами), ПУП купує у Продавця електричну енергію, на таких умовах.

2. Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 01.11.24 по 30.11.24 року (Період постачання). Відпуск/відбір електричної енергії здійснюється з 00:00 по 24:00 години кожного Торгового дня Періоду постачання.

3. Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї Додаткової угоди становить 64 296 МВт/год.

4. Ціна електричної енергії становить 5 497,53 грн за 1 МВт/год без ПДВ.

5. Вартість електричної енергії становить: 353 469 188,88 грн, крім того ПДВ - 70 693 837,78 грн, разом - 424 163 026,66 грн.

У відповідності до актів купівлі-продажу електричної енергії, які підписані обома сторонами без зауважень, вбачається, що в період часу з вересня 2023 року по листопад 2024 року, позивач (Продавець) продав, а відповідач (ПУП) купив електричну енергію загальною вартістю 4 364 455 027,25 грн. (з ПДВ), загальним обсягом 945 837,500 МВт/год.

ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» за придбану електроенергію розрахувалось несвоєчасно, прострочивши виконання зобов'язання з оплати електричної енергії за договором купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00420 від 24.09.21 та додаткових угод № № 25-40 за період з вересня 2023 року по листопад 2024 року включно, що підтверджується виписками з банківського рахунку, які додані позивачем до позовної заяви.

Несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань з оплати електричної енергії за договором купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00420 від 24.09.21 та додаткових угод № № 25-40 за період з вересня 2023 року по листопад 2024 року включно стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 4 397 582,04 грн 3 % річних та 10 884 753,10 грн індексу інфляції за прострочення виконання зобов'язання.

Судом прийнято до уваги, що вказані договір купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00420 від 24.09.21 та додаткові угоди № № 25-40 в установленому законом порядку не оспорювались, не визнавались недійсними та їх дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» від 06.02.23 № 2896-IX, утворення товариства здійснюється шляхом перетворення Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661) (далі - ДП “НАЕК “Енергоатом») за рішенням Кабінету Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 29.12.23 прийнято постанову № 1420 “Про утворення акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (Постанова).

Згідно п. 1 Постанови, утворено акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (далі - товариство), 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661).

Пунктом 3 Постанови установлено, що товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

Державна реєстрація Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», ідентифікаційний код 24584661 та його філій, зокрема, філії “Відокремлений підрозділ “Енергоатом-Трейдинг» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», Код ЄДРПОУ ВП: 42041573, здійснена 11.01.24, що підтверджується витягом з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

А тому, як наслідок, з 11.01.24 АТ “НАЕК “Енергоатом» (скорочена назва) стало правонаступником усіх прав і обов'язків ДП “НАЕК “Енергоатом», а Відокремлений підрозділ “Енергоатом-Трейдинг» ДП “НАЕК “Енергоатом» продовжив функціонувати як філія “Відокремлений підрозділ “Енергоатом-Трейдинг» АТ “НАЕК “Енергоатом».

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України «Про аграрні ноти» (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або ін. вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, наведеними вище матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не своєчасно здійснювалось виконання зобов'язань з оплати електричної енергії за договором купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00420 від 24.09.21 та додаткових угод № № 25-40 за період з вересня 2023 року по листопад 2024 року включно.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.20 у справі № 373/2054/16-ц визначено, що (дослівно): “передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.».

Також, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.19 у справі № 127/15672/16-ц вказано (дослівно): “Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так; відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу. Отже, за змістом наведеної норми закону, нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.».

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» за придбану електроенергію розрахувалось несвоєчасно, прострочивши виконання зобов'язання з оплати електричної енергії за договором купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00420 від 24.09.21 та додаткових угод № № 25-40 за період з вересня 2023 року по листопад 2024 року включно, що підтверджується виписками з банківського рахунку, які додані позивачем до позовної заяви.

Не своєчасне виконання відповідачем зобов'язань з оплати електричної енергії за договором купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00420 від 24.09.21 та додаткових угод № № 25-40 за період з вересня 2023 р. по листопад 2024 р. включно стало підставою для нарахування позивачем відповідачу 4 397 582,04 грн 3 % річних та 10 884 753,10 грн індексу інфляції за прострочення виконання зобов'язання.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3 % річних та індексу інфляції за допомогою інформаційної системи "Законодавство" суд вважає, що вони здійснені коректно, вірно, відповідають вимогам чинного законодавства України, враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо їх розміру та порядку нарахування.

Разом з тим, відповідачем подано до суду заяву про зменшення нарахованих сум 3 % річних та індексу інфляції на 95 %, в обґрунтування якої посилається на (дослівно):

«… Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника. Зменшення неустойки є правом, а не обов'язком суду.

Отже, при вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру пені правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, котрі водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.05.2024 р. у справі N 916/2779/23, від 11.07.2023 р. у справі N 914/3231/16, від 10.08.2023 р. у справі N 910/8725/22).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 129 Конституції України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналогічні положення закріплені п. 2 ч. 3 ст. 2 ГПК України.

загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Так Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 Конституційний Суд підкреслив, що зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки, а справедливе застосування норм права передбачає передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 Суд підкреслив, що діяльність правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципом справедливості.

Верховний Суд у Постанови від 18.05.2022 у справі № 280/988/19 зазначив, що дотримання необхідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами (принципу пропорційності) є важливою вимогою громадянського суспільства, демократичної, соціальної та правової держави та складовою принципу верховенства права.

Також загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Згідно зі ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 (постанова від 18.03.2020) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Також у своїй постанові від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22 Верховний Суд дійшов до висновку, що відсутність сертифікату ТПП не позбавляє сторону можливості доводити факт форс-мажорних обставин в суді: «Водночас сертифікат ТПП не є диним або обов'язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором…Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором».

У зв'язку зі збройною агресію рф, яку неможливо було передбачити, та у звязку з цим прийняття КМУ постанови від 05.03.2022 № 206 та внесенням змін до Закону України «Про виконавче провадження» Відповідач перебуває вкрай тяжкому матеріальному становищі, пов'язаному саме з об'єктивними обставинами в умовах збройної агресії рф проти України.

Відповідач, у відповідності до постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1286, є учасником ринку електричної енергії - електропостачальником, яке виконує функцію постачальника універсальної послуги (постачальника електричної енергії) на території Запорізької області та гарантує побутовим (населенню) та не побутовим споживачам їх право бути забезпеченими електричною енергією в силу покладення Кабінетом Міністрів України спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії постановою від 05.06.2019 № 483.

З початку повномасштабного вторгнення на територію України країни агресора, майже 70 % територіальних громад Запорізької області перебувають в районах, які віднесенні наказом Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» до територій де проводяться воєнні (бойові) дії або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» для виконання ліцензійних умов має по усій території Запорізької області свої структурні підрозділи, значна частина яких наразі перебуває в районах проведення воєнних (бойових) дій або в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

На цих територіях, крім присутності військових формувань окупантів, в багатьох містах та селах наявні значні проблеми з телефонним та інтернет-зв'язком, не працюють поштові та фінансові установи, відсутнє безпечне транспортне сполучення.

Єдиним видом ліцензованої діяльності Відповідача, який має на меті отримання прибутку, є постачання електричної енергії споживачам.

Для здійснення своєї діяльності на ринку електричної енергії ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» здійснює купівлю електричної енергії за власний рахунок на умовах 100% передплати, а лише потім здійснює її продаж споживачам, які розраховуються до 20 числа місяця, що йде за розрахунковим відповідно до публічних договорів, що розміщені на сайті Товариства та є публічно доступними.

У зв'язку з систематичним порушенням учасників ринку своїх фінансових зобов'язань перед Постачальником, а також низькою платіжною дисципліною населення поточний рахунок Відповідача із спеціальним режимом використання не накопичує коштів для належного проведення розрахунків з Позивачем.

Відповідно до Балансу Відповідача станом:

- на 31.03.2023 дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги надані Товариством становить 2 555 753 тис.грн., з яких заборгованість споживачів е/е складає 1 920 087 тис грн.

- на 30.06.2024 дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги надані Товариством становить 2 265 327 тис.грн., з яких заборгованість споживачів е/е складає 1 920 087 тис грн.

- на 30.09.2024 дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги надані Товариством становить 2 802 198 тис.грн., з яких заборгованість споживачів е/е складає 2 239 711 тис грн.

Отже заборгованість споживачів електричної енергії перед Товариством стрімко зростає, яку Відповідач в силу певних обмежень (Постанова КМУ від 05.03.2022 № 206, Закон України "Про виконавче провадження") об'єктивно не має змоги стягнути з більшої частини споживачів та, відповідно належним чином виконувати зобов'язання перед іншими учасниками ринку, у т. ч. Позивачем.

Також вартість чистих активів Товариства у 2024 (станом на 01.01.2024) зменшилась більше ніж на 50% порівняно з минулим роком, що підтверджується бухгалтерською довідкою № 1/1 від 29.02.2024.

Відповідно до Довідки від 27.01.2025 № 329 станом на 01.01.2025:

- дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуг складає 2.944.268.500,00 грн., в тч побутові споживачі (населення) 1.553.870.400,00 грн.

Вважаємо необхідним також звернути увагу Суду та врахувати наступне:

1. Термін прострочення Відповідачем здійснених оплат, на які нараховані Позивачем 3% річних та інфляційні втрати, в середньому становить від 1 до 11 днів.

2. Загальна сума 3 % річних та інфляційних втрат заявлених до стягнення (15.239.021,23 грн) складає 22,89% від основної суми боргу (66.591.720,56 грн.), що має ознаки надмірного тягаря для Відповідача та неправомірного збагачення для Позивача.

3. Вказане порушення строків оплати не завдало Позивачу чи іншим особам будь-яких збитків, а доказів зворотного Позивачем не надано.

4. Відповідач після пред'явлення позову у цій справі та до 08.01.2025 повністю погасив основну суму заборгованості, внаслідок чого у Суду наявні підстави для закриття провадження за відсутності предмету спору у цій частині, що свідчить про добросовісність Відповідача, який в край складних для нього умовах знаходить можливість для здійснення розрахунків з Позивачем.

Також рішенням господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/10475/21 за позовом ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" до ПрАТ "НЕК "УКРЕНЕРГО" було задоволено клопотання останнього, зокрема, про зменшення на 95% саме 3% та інфляційних нарахувань. Зазначене рішення було залишено без змін, а апеляційна скарга ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" без задоволення постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 у справі № 910/10475/21. …».

Позивач проти вказаного клопотання заперечив, вказавши, що (дослівно):

«Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Так, зокрема Верховний суд у правовому висновку, викладеному у постанові від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22 зазначив: «…визначене частиною другою статті 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.

Також звертаємо увагу суду на пункти 75-82 розділу «позиція Верховного Суду» Постанови Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22.

75. Суди попередніх інстанцій, правильно застосувавши загальний висновок Верховного Суду у справах № 902/417/18 та № 924/441/20 щодо права суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не звернули увагу, що відповідне зменшення відсотків річних Верховний Суд допустив з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та зокрема критеріїв розумності, справедливості та пропорційності.

76. Так, у справі № 902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру роцентної ставки, передбачену частиною 2 статті 625 ЦК України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що, фактично, визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, тому, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено. Отже, Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 %, і її явної невідповідності принципу справедливості та законодавству.

78. Отже, справи № 902/417/18 та № 924/441/20 не є подібними до справи № 914/2994/22, оскільки в зазначених справах суди виходили з різних фактичних обставин при зменшенні розміру відсотків річних, тому суди попередніх інстанцій помилково зменшили на 90% розмір 3% річних, встановлений законодавством.

79. При цьому, суди не врахували, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).

81. Водночас, у справі, яка переглядається Судом, суди встановили, що позивачем заявлено до стягнення 3 % річних, тобто розмір передбачений законодавством (частиною 2 статті 625 ЦК України), отже, в даному випадку були відсутні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру 3% річних, а тому суди неправильно застосували положення ст.ст. 551, 625 ЦК України та ст. 233 ГК України (аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21).

82. Таким чином, Верховний Суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для зменшення розміру 3 % річних з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, оскільки, обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом.

Також у пункті 66 постанови Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 910/2279/23 зазначено: суди, з урахуванням вищезазначених положень та на підставі встановлених обставин, зробили висновок про наявність підстав для зменшення пені, нарахованої до стягнення за невиконання зобов'язань, на 50 %. Водночас, суди відмовили у зменшенні інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих до стягнення, зазначивши, що положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, передбачено право суду зменшити виключно розмір штрафних санкцій до яких інфляційні втрати та 3% річних не відносяться.

Подібні правові висновки також викладені Верховним Судом зокрема у постанові від 04.04.2024 у справі № 904/2916/23, у постанові від 09.04.2024 у справі № 910/6316/23.

Вищевказане спростовує обґрунтування Відповідача щодо можливості зменшення трьох відсотків річних та інфляційних втрат з посиланням на статтю 233 ГК України та статтю 551 ЦК України.

Відповідач на обґрунтування Клопотання про зменшення посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22. Відповідно до цього висновку «…сертифікат ТПП не є єдиним або обов'язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором…Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором».

В контексті вищезазначеного, спростовуючи доводи Відповідача, Позивач зазначає, що, по-перше, договором, укладеним між ним та Відповідачем не передбачено іншого способу та порядку засвідчення форс-мажорних обставин, окрім як надання сертифікату торгово-промислової палати України у порядку, встановленому у розділі 9 Договору.

По-друге, навіть за умови доведеності наявності форс-мажорних обставин, звільнення від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України в такому разі не відбувається. Так, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22:

«Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст.611 ЦК та ст.217 ГК.

Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст. 218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

Також звертаємо увагу суду на те, що саме інфляційні втрати в будь-якому випадку не підлягають зменшенню оскільки нарахування інфляційних втрат є відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в економіці та їх розмір не підлягає зміні за домовленістю сторін, а порядок їх нарахування є чітко регламентованим.

Відповідач, обґрунтовуючи Клопотання про зменшення посилається на низьку фінансову дисципліну його контрагентів, через яку він не накопичує достатньо коштів для розрахунку з Позивачем.

Проте порушення своїх зобов'язань контрагентами ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» не може вважатися беззаперечною підставою для зменшення нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України, які є законодавчо встановленою мінімальною, компенсаторною гарантією для Позивача у разі порушення грошових зобов'язань з боку Відповідача.

Відповідач, як учасник ринку електричної енергії має вживати всіх можливих заходів задля належного виконання зобов'язання перед Позивачем, з урахуванням інших договірних правовідносин на ринку електричної енергії. Відповідно до пункту 16 частини другої статті 3 Закону України «Про ринок електричної енергії» функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах відповідальності учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку.

Відповідач у Клопотанні про зменшення звертає увагу на чотири обставини, які на його думку є обґрунтованими підставами для зменшення нарахованих трьох процентів річних та інфляційних втрат. Позивач викладає свої заперечення протии таких аргументів та доводів Відповідача послідовно щодо всіх обставин.

1. Відповідач зазначає, що «термін прострочення Відповідачем здійснених оплат, на які нараховані Позивачем 3% річних та інфляційні втрати, в середньому становить від 1 до 11 днів».

По-перше, кількість днів прострочення виконання зобов'язань не впливає на право кредитора (Позивача) на нарахування трьох процентів річних, а відтак і не дають боржнику права стверджувати, що такі нарахування є безпідставними чи надмірними.

Позивач звертає увагу суду на те, що суми, на які здійснюються нарахування здебільшого становлять десятки мільйонів гривень.

По-друге, виходячи з розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат (особливо за 2024 рік), вбачається, що подекуди кількість днів прострочення становить понад місяць.

2. Відповідач зазначає, що «загальна сума 3 % річних та інфляційних втрат заявлених до стягнення (15 239 021,23 грн) складає 22,89% від основної суми боргу (66 591 720,56 грн), що має ознаки надмірного тягаря для Відповідача та неправомірного збагачення для Позивача».

Позивач знову звертає увагу суду, що три проценти річних та інфляційні втрати є мінімальними гарантіями для кредитора у разі порушення грошових зобов'язань з боку боржника. Розмір процентів річних Позивачем не змінювався. Нагадуємо, що періодом прострочення за договором є розрахункові місяці з вересня 2023 по листопад 2024 року, тобто більше року.

Заборгованість, яка є фактично погашеною Відповідачем з простроченням (на підставі чого Позивачем нараховано 3 проценти річних та інфляційні втрати) у період з вересня 2023 по жовтень 2024 становить, складала 3 940 292 000,59 грн (три мільярди дев'ятсот сорок мільйонів двісті дев'яносто дві тисячі, 59 коп).

Ураховуючи це та значні суми прострочення в десятки мільйонів гривень, на які здійснювались нарахування, сукупно сума трьох процентів річних та інфляційних втрат за період прострочення становить 15 239 021,23 грн. Наголошуємо, що сума нарахованих трьох процентів річних та інфляційних втрат становить 0,39% від суми основного боргу, яка була погашена Відповідачем з простроченням.

В цьому контексті, з боку Відповідача некоректно порівнювати суму основного боргу за один розрахунковий місяць - листопад 2024 року (яка заявлялася до стягнення) у процентному співвідношенні із сукупною сумою трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Крім того, що в контексті нарахувань за статтею 625 ЦК України (які не є штрафними санкціями) не може йти мова про їх «надмірність», Позивач вважає за необхідне наголосити на наступному.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18 мова про надмірність штрафних санкцій може йти, якщо сума штрафних санкцій становить половину від ціни договору (50 відсотків) або хоча б третину від ціни договору (понад 30 відсотків) (Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

3. Відповідач зазначає, що «порушення строків оплати не завдало Позивачу чи іншим особам будь-яких збитків, а доказів зворотного Позивачем не надано».

Позивач не має обов'язку доводити наявність завданих йому збитків для обґрунтування підставності нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Єдиною підставою для відповідальності за статтею 625 ЦК України є прострочення виконання грошового зобов'язання. Більше того, прив'язка права на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат до наявності чи відсутності збитків суперечить самій компенсаторній правовій природі і призначенню вказаних нарахувань, які призначені компенсувати втрати від знецінення коштів та користування Відповідачем коштами, належними Позивачу.

Більше того наявність чи відсутність збитків не впливає навіть на право кредитора щодо стягнення неустойки (відповідно до статті 550 ЦК України), а нарахування, передбачені статтею 625 ЦК України не мають характеру штрафних санкцій, що було неодноразово зазначено та обґрунтовано Позивачем.

4. Відповідач зазначає, що «після пред'явлення позову у цій справі та до 08.01.2025 повністю погасив основну суму заборгованості, внаслідок чого у Суду наявні підстави для закриття провадження за відсутності предмету спору у цій частині, що свідчить про добросовісність Відповідача, який в край складних для нього умовах знаходить можливість для здійснення розрахунків з Позивачем».

Позивач підтверджує факт сплати Відповідачем основної заборгованості за листопад 2024 року у розмірі 66 591 720,56 грн і погоджується з тим, що це є підставою для закриття провадження у справі у відповідній частині у зв'язку із відсутністю предмета спору. Проте, сплата боргу за листопад 2024 року і січень 2024 року з простроченням строку, погодженого Сторонами в договірному порядку, жодним чином не може свідчити про добросовісність Відповідача. «Добросовісністю Відповідача, можна було б вважати, за переконанням Позивача, вчасне виконання Відповідачем договірного обов'язку, на що Позивач законно розраховував при укладенні договору з Відповідачем та чого не сталося, з урахуванням фактичної поведінки Відповідача по даній справі.

Щодо дотримання балансу інтересів сторін при зменшенні трьох процентів річних та інфляційних втрат на 95 відсотків Позивач звертає увагу суду на наступне.

Дохід АТ «НАЕК «Енергоатом» більше ніж на 90 % складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється його філіями - атомними електростанціями, що підтверджується звітом про фінансові результати АТ «НАЕК «Енергоатом» за 2024 рік. У зв'язку з військовою агресією російської федерації протии України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні запроваджений воєнний стан, який продовжено до 09.05.2025 року.

Очевидним та таким, що не потребує доказування фактом є окупація міста Енергодар, що є супутником Запорізької атомної електричної станції.

04.03.2022 місто Енергодар Запорізької області та філія «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» АТ «НАЕК «Енергоатом» (далі - філія «ВП «ЗАЕС») були захоплені збройними силами російської федерації та до теперішнього часу перебувають в тимчасовій окупації.

Енергодарська міська територіальна громада, у якій розташована філія «ВП «ЗАЕС», віднесена до тимчасово окупованої російською федерацією території України з 02.03.2022 згідно із переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.

В структурі електроенергії, виробленої філіями АТ «НАЕК «Енергоатом» до моменту окупації військовими російської федерації, найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме філією «ВП «ЗАЕС», оскільки з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України - 6 енергоблоків входять до складу саме філії «ВП «ЗАЕС».

Таким чином, Позивачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Поряд з цим, АТ «НАЕК «Енергоатом» продовжує нести витрати з утримання об'єктів і персоналу філії «ВП «ЗАЕС», не одержуючи від діяльності філії жодного доходу. Зазначені втрати виробничих потужностей вкрай негативно вплинули на фінансовий стан Позивача.

Так, за період 1 півріччя 2024 року збитки АТ «НАЕК «Енергоатом» становлять 7,43 млрд грн, що підтверджується звітом про фінансові результати за 1 півріччя 2024 року (розділ І «фінансові результати», код рядка 2355 «Чистий фінансовий результат»: збиток).

Численні ракетні атаки на енергетичну інфраструктуру України російською федерацією також безпосередньо та суттєво впливають на роботу інших атомних електростанцій України. Зокрема, через зниження частоти в енергосистемі України на енергоблоках спрацьовує система аварійного захисту, внаслідок чого енергоблоки автоматично відключаються та працюють у проєктному режимі, без генерації у вітчизняну енергосистему.

Виконуючи функції експлуатуючої організації (оператора) атомних електростанцій, АТ «НАЕК «Енергоатом», відповідно до статті 33 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», зобов'язане першочергово забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок, здійснювати попередження аварій та пом'якшення їх наслідків у разі виникнення, несе відповідальність за ядерну шкоду.

Підвищення та дотримання досягнутого рівня безпеки діючих енергоблоків атомних електростанцій має найвищий пріоритет у діяльності експлуатуючої організації.

Питання забезпечення безпеки є пріоритетним над економічними, технічними, науковими та іншими цілями діяльності. Відповідно, наявні ресурси, в тому числі грошові кошти, АТ «НАЕК «Енергоатом» спрямовує в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації атомних електростанцій.

Починаючи з 01.07.2019, АТ «НАЕК «Енергоатом» виконує спеціальні обов'язки, покладені на нього відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», та постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії», зі змінами (далі - Положення про ПСО).

Протягом 2019 - 2024 років діяли такі моделі спеціальних обов'язків, а саме товарна та фінансова моделі, при цьому кожна з таких моделей передбачає потужне фінансове навантаження на Позивача, і на жаль, станом на поточний момент АТ «НАЕК «Енергоатом» за жоден з років виконання спеціальних обов'язків не отримало компенсацію, передбачену положеннями законодавства (ч. 5 ст. 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пункту 16 Положення про ПСО).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 859 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року № 483 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», починаючи з 01.10.2021 на ринку електричної енергії запроваджено нову модель спеціальних обов'язків - фінансову. Метою фінансової моделі є покриття (компенсація витрат) за рахунок виробників електричної енергії, на яких покладаються спеціальні обов'язки, різниці між ринковою вартістю та вартістю електричної енергії, спожитої побутовими споживачами за фіксованими цінами.

За перше півріччя 2024 року нескомпенсовані витрати на виконання фінансової складової спеціальних обов'язків для АТ «НАЕК «Енергоатом» склали 50,222 млрд грн (включено до рядка 2150 фінансового звіту «витрати на збут»), що на один мільярд перевищує показник за аналогічний період попереднього року.

АТ «НАЕК «Енергоатом» фактично за власні кошти забезпечує покриття основного фінансового навантаження, необхідного для забезпечення населення України доступною електричною енергією, та зазнає надзвичайно великих фінансових витрат у межах його виконання, за відсутності джерела фінансування та механізму компенсації за виконання таких спеціальних обов'язків відповідно до п.16 Положення про ПСО, затвердженого зазначеною вище Постановою КМУ.

На сьогодні критично необхідним для держави в цілому є забезпечення електропостачання для населення. У виконанні цього завдання, з огляду на суттєві руйнування об'єктів теплової генерації, основне навантаження лягає саме на АТ «НАЕК «Енергоатом». Позивач докладає максимальних зусиль для виробництва необхідного країні обсягу електричної енергії, для чого здійснює заходи для продовження термінів експлуатації атомних блоків, працівники атомних електростанцій у рекордні строки завершують ремонтні кампанії, забезпечуючи при цьому підвищення рівня ядерної безпеки. Вжиття перелічених заходів вимагає суттєвих невідкладних фінансових витрат, що є додатковим навантаженням на Позивача.

Таким чином, крім того, що зменшення нарахованих трьох процентів річних та інфляційних втрат на 95 відсотків є неправомірним, його застосування призведе до істотного порушення балансу інтересів сторін на користь боржника (неврахування становища кредитора), позбавить Позивача можливості отримати від Відповідача кошти, які є мінімально передбаченою законодавством гарантією, яка спрямована на відновлення майнової сфери кредитора, внаслідок прострочення виконання зобов'язання боржником.».

Оцінюючи доводи сторін в цій частині суд виходить з наступного.

Норми ГК України та ЦК України прямо не містять норм про можливість зменшення нарахування індексу інфляції та 3 % річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Із положень статей 230, 233 ГК України та статей 549, 551 ЦК України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.19 у справі № 910/3692/18, 27.04.18 у справі № 908/1394/17 та від 22.01.19 у справі № 905/305/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.20 у справі № 902/417/18, на яку посилався відповідач у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, викладена правова позиція, щодо права суду зменшувати розмір процентів річних нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України. Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.

Проте, у вказаній постанові судом було надано оцінку правовідносин, в яких сторонами в договорі було збільшено розмір відсотків річних за ст. 625 ЦК України. В той же час як у даній справі, сторонами у Договорі не збільшувався розмір відсотків річних, порівняно з визначеним законом у ст. 625 ЦК України.

У спірному випадку застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснено з урахуванням 3 % річних, що відповідає чинному законодавству України та такий розмір не є надмірним.

Разом з тим, згідно із ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, при вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру пені правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, котрі водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.05.2024 р. у справі № 916/2779/23, від 11.07.23 у справі № 914/3231/16, від 10.08.23 у справі № 910/8725/22).

Вирішуючи у цій справі за клопотанням відповідача питання щодо можливості зменшення розміру 3 % річних та індексу інфляції суд враховує наступне:

- неможливість своєчасного виконання свого зобов'язання відповідачем щодо оплати у повному обсязі придбаної протягом вересня 2023 р. по листопад 2024 р. електричної енергії безпосередньо пов'язане із початком агресії рф проти України, захоплення значної частини території Запорізької області та перебування побутових споживачі на тимчасово окупованій території України. Вказане унеможливлює здійснення ними розрахунків з відповідачем за поставлену їм електричну енергію, яка придбавалася у позивача у спірному періоді;

- у спірному періоді з вересня 2023 р. по листопад 2024 р. відповідач (ПУП) придбав у позивача електричну енергію загальною вартістю 4 364 455 027,25 грн. (з ПДВ) в обсязі 945 837,500 МВт/год., та в умовах воєнного стану вживав заходів щодо її оплати, що свідчить про добросовісність відповідача, який в край складних для нього умовах знаходить можливість для здійснення розрахунків з позивачем;

- урахуванням майнового стану відповідача загальна сума 3 % річних ( 4 397 582,04 грн) та індексу інфляції (10 884 753,10 грн) заявлених до стягнення має ознаки додаткового надмірного тягаря для нього.

Судом також встановлено, що відповідно до пунктів 9.2-9.3 договору, у випадку виникнення форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання Сторонами своїх зобов'язань, Сторони звільняються від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) - своїх зобов'язань на час дії зазначених обставин (п. 9.2.). Єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання форс-мажорних обставин як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань за цим Договором, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно із змісту п. 9.1. договору, … не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

Сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов'язань за цим договором через форс-мажорні обставини, зобов'язана не пізніше 1 (одного) робочого дня з дати настання таких обставин письмово (шляхом направлення електронного листа, скріпленого КЕП керівника та рекомендованого листа) інформувати іншу Сторону про настання обставин непереборної сили та про їх наслідки (п. 9.4. Договору).

Проте, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин в порядку визначеному договором, а також не було надано відповідного сертифікату ТПП України, що позбавляє його можливості посилатися на форс-мажорні обставини як підставу для звільнення від відповідальності за порушення умов договору.

Разом з тим, суд погоджується з доводами відповідача відносно того, що п. 1 ч. 1 ст. 129 Конституції України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналогічні положення закріплені п. 2 ч. 3 ст. 2 ГПК України, а справедливість - загальний конституційний принцип, який неодноразово застосувався судами, в т.ч. і Конституційним Судом України.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Так Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.04 № 15-рп/2004 підкреслив, що зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки, а справедливе застосування норм права передбачає передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.10.05 № 8-рп/2005 суд підкреслив, що діяльність правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципом справедливості.

Верховний Суд у постанові від 18.05.22 у справі № 280/988/19 зазначив, що дотримання необхідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами (принципу пропорційності) є важливою вимогою громадянського суспільства, демократичної, соціальної та правової держави та складовою принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 216 ГК України, господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Згідно із ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманим розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування індексу інфляції на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.19 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 (постанова від 18.03.20) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Також, у своїй постанові від 13.09.23 у справі № 910/7679/22 Верховний Суд дійшов до висновку, що відсутність сертифікату ТПП не позбавляє сторону можливості доводити факт форс-мажорних обставин в суді: “Водночас, сертифікат ТПП не є єдиним або обов'язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором…Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором».

Судом враховано, що у справі № 908/20/25 відповідач не посилається на наявність форс-мажорних обставин як підставу для відмови у позові, проте вказує на свій вкрай тяжкий матеріальний стан, пов'язаний з об'єктивними обставинами в умовах збройної агресії рф проти України.

Крім того, що відповідач, у відповідності до постанови НКРЕКП від 26.10.18 № 1286, є учасником ринку електричної енергії - електропостачальником, яке виконує функцію постачальника універсальної послуги (постачальника електричної енергії) на території Запорізької області та гарантує побутовим (населенню) та не побутовим споживачам їх право бути забезпеченими електричною енергією.

З початку повномасштабного вторгнення на територію України країни агресора, майже 70 % територіальних громад Запорізької області перебувають в районах, які віднесенні наказом Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» до територій де проводяться воєнні (бойові) дії або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» для виконання ліцензійних умов має по усій території Запорізької області свої структурні підрозділи, значна частина яких наразі перебуває в районах проведення воєнних (бойових) дій або в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). На цих територіях, крім присутності військових формувань окупантів, в багатьох містах та селах наявні значні проблеми з телефонним та інтернет-зв'язком, не працюють поштові та фінансові установи, відсутнє безпечне транспортне сполучення.

Єдиним видом ліцензованої діяльності відповідача, який має на меті отримання прибутку, є постачання електричної енергії споживачам.

Для здійснення своєї діяльності на ринку електричної енергії ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» здійснює купівлю електричної енергії за власний рахунок на умовах 100 % передплати, а лише потім здійснює її продаж споживачам, які розраховуються до 20 числа місяця, що йде за розрахунковим відповідно до публічних договорів, що розміщені на сайті Товариства та є публічно доступними.

У зв'язку з систематичним порушенням учасників ринку своїх фінансових зобов'язань перед Постачальником, а також низькою платіжною дисципліною населення поточний рахунок відповідача із спеціальним режимом використання не накопичує коштів для належного проведення розрахунків з позивачем.

Відповідно до Балансу Відповідача станом:

- на 31.03.23 дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги надані товариством становить 2 555 753 тис.грн, з яких заборгованість споживачів е/е складає 1 920 087 тис грн.;

- на 30.06.24 дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги надані товариством становить 2 265 327 тис.грн, з яких заборгованість споживачів е/е складає 1 920 087 тис грн;

- на 30.09.24 дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги надані товариством становить 2 802 198 тис.грн, з яких заборгованість споживачів е/е складає 2 239 711 тис грн.

Отже заборгованість споживачів електричної енергії перед товариством стрімко зростає, яку відповідач в силу певних обмежень (постанова КМУ від 05.03.22 № 206, Закон України "Про виконавче провадження") об'єктивно не має змоги стягнути з більшої частини споживачів та, відповідно належним чином виконувати зобов'язання перед іншими учасниками ринку, у т.ч. позивачем.

При цьому, вартість чистих активів товариства у 2024 (станом на 01.01.24) зменшилась більше ніж на 50 % порівняно з минулим роком, що підтверджується бухгалтерською довідкою № 1/1 від 29.02.24. Вартість чистих активів Товариства у 2024 (на кінець звітного кварталу (30.09.24) зменшилась ще на 220 604 тис. грн, що підтверджується бухгалтерською довідкою № 3/1 від 30.10.24.

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, з метою забезпечення оптимального балансу інтересів сторін у спорі та запобігання настанню негативних наслідків для сторін, зокрема, і енергетичного сектору країни загалом, беручи до уваги добросовісність поведінки відповідача, а також необхідність захисту майнових інтересів позивача, який в умовах воєнного стану та тимчасової окупації м. Енергодара, де розташована Запорізька АЕС, також несе значні матеріальні збитки та витрати пов'язані з необхідністю підтримки енергосистеми України та усунення пошкоджень енергетичної інфраструктури, які завдані країною-агресором, керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає вказані вище обставини виключними та такими, що дозволяються дійти висновку про можливість частково задовольнити клопотання відповідача та на підставі ст. 233 ГК України зменшити розмір заявлених до стягнення позивачем сум 3 % річних та індексу інфляції на 50 %, а саме стягнути з відповідачам на користь позивача 3% річних у розмірі 2 198 791,02 грн та індексу інфляції у розмірі 5 442 376,55 грн.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

Отже, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у сумі 183 388,02 грн. покладаються на відповідача у повному обсязі, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 11, 13-15, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 96, 123, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, код ЄДРПОУ 42093239) на користь акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (01032 м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії “Відокремлений підрозділ “Енергоатом-Трейдинг» акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (01032 м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 42041573) - 2 198 791 (два мільйона сто дев'яносто вісім тисяч сімсот дев'яносто одну) грн 02 коп. 3 % річних, 5 442 376 (п'ять мільйонів чотириста сорок дві тисячі триста сімдесят шість) грн 55 коп. індексу інфляції та 183 388 (сто вісімдесят три тисячі триста вісімдесят вісім) грн 02 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.05.2025.

Суддя В.Л. Корсун

Попередній документ

127284030

Наступний документ

127284032

Інформація про рішення:

№ рішення:	127284031
№ справи:	908/20/25
Дата рішення:	29.04.2025
Дата публікації:	14.05.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Запорізької області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (03.04.2026)
Дата надходження:	29.05.2025
Предмет позову:	стягнення 15 282 335,14 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (7)

11.02.2025 10:00	Господарський суд Запорізької області
04.03.2025 11:30	Господарський суд Запорізької області
25.03.2025 11:30	Господарський суд Запорізької області
22.04.2025 10:00	Господарський суд Запорізької області
29.04.2025 12:00	Господарський суд Запорізької області
13.11.2025 15:50	Центральний апеляційний господарський суд
02.04.2026 14:50	Центральний апеляційний господарський суд