вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
13 травня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/240/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д., розглянувши справу у спрощеному позовному провадженні,
за позовом: Комунального підприємства "Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Волинської обласної ради, код ЄДРПОУ - 38527798, Волинська область, м. Луцьк. вул. Словацького, буд. 28,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП", код ЄДРПОУ - 44858321, 89421, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, село Сторожниця, вул. Молодіжна, будинок 9,
про стягнення коштів,
Секретар судового засідання - Ігнатко О.В.
Без виклику учасників справи,
Комунальне підприємство "Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Волинської обласної ради, код ЄДРПОУ - 38527798, Волинська область, м. Луцьк. вул. Словацького, буд. 28, звернулось з позовною заявою до Господарського суду Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП", код ЄДРПОУ - 44858321, 89421, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, село Сторожниця, вул. Молодіжна, будинок 9, з позовними вимогами стягнення суми боргу у розмірі 88 341.20 грн. з ПДВ, суми пені у розмірі 5742.18 грн. та штрафу у розмірі 6183.89 грн.
Описова частина рішення.
Ухвалою суду в межах даної справи від 10.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Судом встановлено, що дана ухвала суду була направлена відповідачу до його електронного кабінету та отримана ним 11.03.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до “Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Отже, судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про відкриття провадження у справі та необхідність подачі відзиву до суду.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Правова позиція позивача у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами спору, за результатами проведення відкритих торгів укладено договір про закупівлю від 29.05.2024 №452 щодо поставки дизельного палива, в тому числі за лотами 6, 12.
Відповідно до п. 1.1. такого договору, постачальник зобов'язується продати (поставити) покупцеві товар: дизельне паливо шляхом передачі талонів/паливних карток та подальшого його зберігання до моменту здійснення заправки транспортного засобу покупця, а покупець зобов'язується - прийняти й оплатити такий товар відповідно визначених цим договором умов.
Згідно з видатковими накладними від 29.05.2024 позивачем було отримано від відповідача скретч-картки (талони) ТМ "Авіас" на 29 700 л. дизельного палива. На виконання своїх зобов'язань за договором, за дані скретч-картки (талони) було оплачено позивачем на користь відповідача 1 398 225.00 грн., що відповідає сумі, зазначені у п. 3.1. договору.
Підпунктом 5.1.1. пункту 5.1. договору визначено, що строк дії талонів/паливних карток, протягом якого покупець може здійснити обмін талонів, паливних карток на пальне, становить - не менше 6 місяців з дати, зазначеної у видатковій накладній (акті приймання - передачі).
За твердженням позивача, з грудня 2024, з невідомих для нього причин, АЗС відповідача і його партнерів не проводять відпуск товару (палива) по вищевказаних талонах.
Позивач зазначає у позовній заві, що станом на 17.02.2025 - залишок неотовареної кількості талонів, отриманих по видатковій накладній від 29.05.2024 №0004/0001193, становить - дизельне паливо (20 л) в кількості 94 шт. скретч - картки на 1880 л, вартістю 88 341.20 грн. з ПДВ. Факт залишку талонів, які не отоварені підтверджується також актом інвентаризації пального на складі підприємства від 17.02.2025 року.
Сума грошових коштів, як основного боргу, який підлягає поверненню, становить вартість невикористаних скретч - карток (талонів) на дизельне паливо, а саме 88 341.20 грн. з ПДВ.
На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача 88 341.20 грн. - суму основного боргу по невикористаних паливних талонах; суму пені у розмірі - 5 742.18 грн. та штраф у розмірі - 6183.89 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Відповідно до правової доктрини та ст. 2 та ст. 14 ГПК України суд керується засадами диспозитивності при здійсненні господарського судочинства.
Учасникам справи процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, надаючи їм право виявляти процесуальну активність та ініціативу у розвитку процесу для досягнення мети правосуддя.
Кожна сторона справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, яких суд вважає достатніми для ухвалення судового рішення.
Суд виходить з презумпції правомірності підстав виникнення правовідносини та правильності наведених позивачем обставин, оскільки відповідач, не зважаючи на вимоги господарського суду, без поважних причин відзиву не подав та не заперечив обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідач згідно правил ст. 165 ГПК України позбавляється права заперечувати проти таких обставини під час розгляду справи по суті.
Мотивувальна частина рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке.
Судом встановлено, що 29.05.2024 між сторонами спору був укладений договір про закупівлю №452 (далі - договір), згідно п. 1.1. якого - предметом цього договору є продаж (поставка) постачальником (відповідачем) покупцеві (позивачу) товару, а саме: дизельне паливо з поділом на 14 лотів, шляхом передачі талонів/паливних карток та подальшого його зберігання до моменту здійснення заправки транспортного засобу Покупця, а покупець зобов'язується - прийняти й оплатити такий товар відповідно до визначених цим договором умов. Товар відпускається Покупцеві на підставі наданих постачальнику талонів/паливних карток на АЗС, визначених у Додатку 2 до договору.
Пунктом 3.1. цього договору передбачено, що ціна цього договору становить - 1 398 225.00 грн. в т. ч. ПДВ - 233 037.50 грн.
Ціна договору включає всі витрати на поставку, зберігання, отримання документів, що підтверджують якість і безпеку товару, та інші витрати, пов'язані з виконанням цього договору (п. 3.1.1. договору).
Ціна договору не може бути змінена постачальником в односторонньому порядку після укладення договору та до повного його виконання сторонами (п. 3.1.2. договору).
Відповідно до приписів п. 4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого товару протягом 14 банківських днів після підписання сторонами документів, передбачених п. 4.2. цього договору.
До рахунку додаються видаткові накладні, підписані в установленому порядку, уповноваженим представником постачальника в місці поставки товару (п. 4.2. договору).
Пунктом 4.3. договору передбачено, що оплата товару за договором здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів в загальній сумі відповідного замовлення товару на поточний рахунок постачальника.
Приписами п. 5.1. договору передбачено, що строк поставки товару становить: до 30.06.2024 включно, відповідно до поданого замовлення, протягом 5 - ти робочих днів з дня отримання замовлення.
Строк дії талонів/паливних карток, протягом якого покупець може здійснити обмін талонів/паливних карток на пальне, становить - не менше 6 місяців з дати, зазначеної у видатковій накладній (акті прийманні - передачі) (п. 5.1.1. договору).
Суд зазначає, що п. 5.3. договору сторони визначили, що талон - товаро - розпорядчий документ, на підставі якого здійснюється безперебійна передача товару на АЗС.
Крім того, згідно п. 5.6. договору, постачальник повинен забезпечити відповідальне зберігання товару (пального), придбаного покупцем, в належних умовах, передбачених відповідними нормативними документами, та передати його покупцеві - на першу вимогу у місцях поставки (АЗС постачальника/його партнерів) на всій території України, на підставі талонів/паливних карток на відповідну кількість товару.
Відповідно до п. 6.3. договору постачальник зобов'язаний - забезпечити поставку товару у строки і на умовах, що встановлені договором; забезпечити відповідальне зберігання товару (пального) придбаного покупцем, в належних умовах, передбачених відповідними нормативними документами, та передати його покупцеві - на першу вимогу у місцях поставки.
У пункті 7.1. договору сторони дійшли згоди, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену вимогами чинного законодавства та цим договором.
У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при постачанні товару постачальник сплачує покупцеві штрафні санкції (штраф, пеня) (п. 7.2. договору).
Так, пунктом 7.2.1. договору передбачено, що за порушення умов зобов'язання щодо якості товару стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісного товару.
За порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0.1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості (п. 7.2.2.).
У разі порушення строків оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0.1 відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п. 7.3. договору).
Розмір пені за порушення строків виконання зобов'язань щодо оплати товару не може перевищувати 20 відсотків вартості товару, щодо яких допущено таке порушення (п. 7.4. договору).
Пунктом 7.5. договору передбачено, що покупець має право вимагати повернення сплачених коштів за товар у постачальника, за умови належного виконання постачальником своїх обов'язків щодо обміну товарів/паливних карток (в тому числі у разі необґрунтованої відповідними положеннями договору чи нормами законодавства України, відмови у здійсненні обміну талонів/паливних карток на АЗС постачальника/партерів на всій території України).
Такий договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2024 року включно. У частині розрахунків між сторонами, поставки оплаченого товару та стягнення штрафних санкцій - договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.
Судом встановлено, що такий договір підписано уповноваженими представниками сторін.
Специфікацією до договору передбачено, що вартість товару складає - 1 398 225.00 грн. з ПДВ за товар - дизельне паливо 29 700 літрів.
Видатковою накладною №0004/0001193 від 29.05.2024 підтверджується відпуск товару (дизпалива) на загальну суму 1 127 760.00 грн. з ПДВ.
Накладною на повернення №0004/0000061 від 24.02.2025 підтверджується повернення товару на загальну суму 88 341.20 грн. кількістю 1880.00 літрів.
Специфікацією №004/0000061-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до накладної на повернення №004/0000061 від 24.02.2025 підтверджується, що позивачем не використано скретч-картки (паливні талони) у кількості 94 карток (1880 літрів).
Актом №1 інвентаризації наявності паливних карток на складі підприємства від 17.02.2025 підтверджується, що позивачем не використано паливні картки у кількості 94 карток (1880 літрів) загальною вартістю 88 341.20 грн.
Судом встановлено, що позивач направляв відповідачу претензію №1/15.10 від 17.02.2025 щодо невиконання умов договору закупівлі №425 від 29.05.2024, в якій просив негайно вжити заходів щодо усунення порушень договору та повернення вартості неотоварених талонів в сумі 88 341.20 грн.
Висновки суду та норми права, які підлягають застосуванню.
Положеннями ст. 11 ЦКУ передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 ЦКУ).
Згідно положень ст. 509 ЦКУ, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦКУ).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦКУ).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦКУ).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦКУ, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ). Згідно ст. 631 ЦКУ, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Нормою ст. 638 ЦКУ передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 655 ЦКУ, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦКУ).
Приписами ст. 662 ЦКУ передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦКУ).
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 ЦКУ).
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу (ст. 665 ЦКУ).
Відповідно до положень ст. 689 ЦКУ, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Згідно ст. 691 ЦКУ, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Відповідно до положень ст. 692 ЦКУ, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 693 ЦКУ, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦКУ).
Приписами ст. 712 ЦКУ передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Судом встановлено, що дійсно 29.05.2024 між сторонами спору був укладений договір про закупівлю №452 (далі - договір), згідно п. 1.1. якого - предметом цього договору є продаж (поставка) постачальником (відповідачем) покупцеві (позивачу) товару, а саме: дизельне паливо з поділом на 14 лотів, шляхом передачі талонів/паливних карток та подальшого його зберігання до моменту здійснення заправки транспортного засобу Покупця, а покупець зобов'язується - прийняти й оплатити такий товар відповідно до визначених цим договором умов. Товар відпускається Покупцеві на підставі наданих постачальнику талонів/паливних карток на АЗС, визначених у Додатку 2 до договору.
Пунктом 3.1. цього договору передбачено, що ціна цього договору становить - 1 398 225.00 грн. в т. ч. ПДВ - 233 037.50 грн.
Пунктом 4.3. договору передбачено, що оплата товару за договором здійснюється в національній валюті України. шляхом перерахування грошових коштів в загальній сумі відповідного замовлення товару на поточний рахунок постачальника.
Приписами п. 5.1. договору передбачено, що строк поставки товару становить: до 30.06.2024 включно, відповідно до поданого замовлення, протягом 5 - ти робочих днів з дня отримання замовлення.
Строк дії талонів/паливних карток, протягом якого покупець може здійснити обмін талонів/паливних карток на пальне, становить - не менше 6 місяців з дати, зазначеної у видатковій накладній (акті прийманні - передачі) (п. 5.1.1. договору).
Такий договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2024 року включно. У частині розрахунків між сторонами, поставки оплаченого товару та стягнення штрафних санкцій - договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.
Видатковою накладною №0004/0001193 від 29.05.2024 підтверджується відпуск товару (дизпалива) на загальну суму 1 127 760.00 грн. з ПДВ.
Накладною на повернення №0004/0000061 від 24.02.2025 підтверджується повернення товару на загальну суму 88 341.20 грн. кількістю 1880.00 літрів.
Специфікацією №004/0000061-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до накладної на повернення №004/0000061 від 24.02.2025 підтверджується, що позивачем не використано скретч-картки (паливні талони) у кількості 94 карток (1880 літрів).
Актом №1 інвентаризації наявності паливних карток на складі підприємства від 17.02.2025 підтверджується, що позивачем не використано паливні картки у кількості 94 карток (1880 літрів) загальною вартістю 88 341.20 грн.
Таким чином, суд зазначає, що належними і допустимими доказами підтверджується, що позивачем не були використані паливні картки у загальній кількості 94 карток (1880 літрів) загальною вартістю 88 341.20 грн. Однак, позивачем сплачено на користь відповідача 1 398 225.00 грн. з ПДВ.
Разом з тим, суд зазначає, що пунктом 7.5. договору передбачено, що покупець має право вимагати повернення сплачених коштів за товар у постачальника, за умови належного виконання постачальником своїх обов'язків щодо обміну товарів/паливних карток (в тому числі у разі необґрунтованої відповідними положеннями договору чи нормами законодавства України, відмови у здійсненні обміну талонів/паливних карток на АЗС постачальника/партерів на всій території України).
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦКУ).
Таким чином, оскільки відповідач (постачальник по договору) не виконав покладені на нього обов'язки згідно з договором, не поставив позивачеві (покупцю) вже оплачений товар, то позивач (покупець) має право вимагати повернення суми попередньої оплати згідно ч. 2 ст. 693 ЦКУ.
Відповідно до вищевикладеного, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 88 341.20 грн. основного боргу - повністю.
Щодо стягнення штрафу та пені.
Належне виконання зобов'язання є одним із фундаментальних принципів цивільного права. Зміст цього принципу полягає в тому, що виконання має бути проведене: 1) належними сторонами; 2) щодо належного предмету; 3) у належний спосіб; 4) у належний строк (термін); 5) у належному місці.
Водночас порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (штрафу, пені); відшкодування збитків та моральної шкоди (ч.1 ст.611 ЦК).
Сплата неустойки (штрафу) та відшкодування збитків характеризуються загальним поняттям "санкція" - визначена міра майнових чи інших невигідних для особи наслідків невиконання вимог закону та / або умов договору.
Частиною 1 ст. 549 ЦКУ передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У пункті 7.1. договору сторони дійшли згоди, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену вимогами чинного законодавства та цим договором.
У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при постачанні товару постачальник сплачує покупцеві штрафні санкції (штраф, пеня) (п. 7.2. договору).
За порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0.1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості (п. 7.2.2.).
Розмір пені за порушення строків виконання зобов'язань щодо оплати товару не може перевищувати 20 відсотків вартості товару, щодо яких допущено таке порушення (п. 7.4. договору).
Судом встановлено, що позивачем нараховані відповідачу пеня у розмірі 5742.18 грн. та штраф у розмірі 6183.89 грн.
Судом здійснено арифметичну перевірку нарахованих штрафних санкцій, які розраховані позивачем коректно.
Відтак, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення пені у розмірі 5742.18 грн. та штрафу у розмірі 6183.89 грн. - повністю.
Щодо обґрунтованості рішення.
Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Таким чином, враховуючи, що відповідач не спростував заявлені до нього позовні вимоги в належний спосіб та належними і допустимими доказами, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, оскільки спір виник через правопорушення Відповідача, на Відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028.00 грн. повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП", код ЄДРПОУ - 44858321, 89421, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, село Сторожниця, вул. Молодіжна, будинок 9, на користь Комунального підприємства "Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Волинської обласної ради, код ЄДРПОУ - 38527798, Волинська область, м. Луцьк. вул. Словацького, буд. 28, загальну суму заборгованості у розмірі 100 267.27 грн. (сто тисяч двісті шістдесят сім гривень 27 копійок), з яких: 88 341.20 грн. (вісімдесят вісім тисяч триста сорок одна гривень 20 копійок) сума основного боргу; 5742.18 грн. (п'ять тисяч сімсот сорок два гривень 18 копійок) - сума пені та 6183.89 грн. (шість тисяч сто вісімдесят три гривень 89 копійок) - сума штрафу.
3. Судові витрати покласти на відповідача.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП", код ЄДРПОУ - 44858321, 89421, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, село Сторожниця, вул. Молодіжна, будинок 9, на користь Комунального підприємства "Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Волинської обласної ради, код ЄДРПОУ - 38527798, Волинська область, м. Луцьк. вул. Словацького, буд. 28, сплачений судовий збір у загальному розмірі 3028.00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 13.05.2025 року.
Суддя П. Д. Пригуза