майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"30" квітня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/679/24
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання Малярчук Р.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Ромашевська О.В., дов. №01 від 01.01.2025 (в режимі відеоконференції);
від відповідача: Юшкевич Х.І., ордер серія АМ №10894234 від 07.04.2025 (в режимі відеоконференції);
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький КХП"
до Державного підприємства "Грозинське"
про стягнення 984 339,32грн
Процесуальні дії по справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцький КХП" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення 984 339,32грн, з яких: 680 502,41грн основного боргу, 31 169,83грн інфляційних, 170 591,70грн пені, 102 075,38грн штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору складського зберігання зерна №Л22/22-Зб від 25.07.2022 в частині оплати наданих послуг.
В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.526, 549, 550, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, ст.232, 294 Господарського кодексу України.
Господарський суд Житомирської області ухвалою від 15.07.2024 постанов прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 27.08.2024 об 11:30.
07.08.2024 за вх.№905/24 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Житомирської області надійшла зустрічна позовна заява Державного підприємства "Грозинське" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький КХП" припинення дії договору № Л22/22-3б від 285.07.2022.
Ухвалою суду від 08.08.2024 зустрічну позовну заяву Державного підприємства "Грозинське" (вх.№905/24 від 07.08.2024) повернуто заявнику.
У зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у місті Житомир та Житомирській області 27.08.2024 о 08 год. 24 хв. сигналу "Повітряна тривога", підготовче засідання 27.08.2024 об 11 год. 30 хв. не здійснювалося.
За наведених обставин, ухвалою від 30.08.2024 суд призначив підготовче засідання для розгляду справи на 26.09.2024 о 10:30.
23.09.2024 за вх.№ 12129/24 через систему "Електронний суд" до суду надійшли додаткові пояснення позивача.
У зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у місті Житомир та Житомирській області 26.09.2024 о 10 год. 00 хв. сигналу "Повітряна тривога", підготовче засідання 26.09.2024 о 10 год. 30 хв. не здійснювалося.
30.09.2024 за вх.№01-44/2789/24 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №906/679/24 до вирішення справи №906/866/24 за позовом Державного підприємства "Грозинське" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький КХП" про припинення договору складського зберігання №Л22/22-Зб від 25.07.2022.
Ухвалою від 01.10.2024 суд призначив підготовче засідання для розгляду справи на 24.10.2024 о 10:30.
22.10.2024 за вх.№01-44/2994/24 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №906/679/24 до вирішення справи №906/866/24 за позовом Державного підприємства "Грозинське" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький КХП" про припинення договору складського зберігання №Л22/22-Зб від 25.07.2022.
Господарський суд ухвалою від 24.10.2025 продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 19.11.2024 о 10:30.
Ухвалою від 19.11.2024 суд відмовив у задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у справі від 30.09.2024 та 22.10.2024; продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 14.01.2025 об 11:00.
10.01.2025 за вх.№298 через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення позивача разом з додатками.
Господарський суд ухвалою від 14.01.2025 постановив закрити підготовче провадження та призначити справу №906/679/24 до судового розгляду по суті; призначити судове засідання на 06.02.2025 о 10:00.
05.02.2025 за вх.№1394 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю представника Державного підприємства "Грозинське".
Ухвалою від 06.02.2025 суд продовжив строк розгляду справи та відклав розгляд справи по суті на 05.03.2025 о 09:30.
04.03.2025 за вх.№2726 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника Державного підприємства "Грозинське".
Представник позивача взяти участь в судовому засіданні 05.03.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не змогла з огляду на виникнення технічних проблем.
Господарський суд ухвалою від 05.03.2025 продовжив строк розгляду справи по суті; відклав розгляд справи на 25.03.2025 об 11:30.
25.03.2025 за вх. № 3712/25 через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення позивача разом з доданими документами.
Ухвалою від 25.03.2025 суд продовжив строк розгляду справи по суті та відклав розгляд справи на 08.04.2025 о 12:00.
Протокольною ухвалою від 08.04.2025 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 30.04.2025 о 12:00.
24.04.2025 за вх.№5280 через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення позивача разом з доданими документами.
29.04.2025 за вх.№5512 через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення відповідача.
В судовому засіданні 30.04.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти позову в повному обсязі.
У судовому засіданні 30.04.2025 судом оголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
Виклад позицій учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором складського зберігання зерна №Л22/22-Зб від 25.07.2022 в частині оплати наданих послуг, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 680 502,41грн. За прострочення сплати вартості наданих послуг, позивач також просить стягнути з відповідача на підставі п.7.2.1. договору 170 591,70грн пені та 102 075,38грн штрафу (15% від несплаченої суми), а також підставі ЦК України 31 169,83грн інфляційних.
Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.
Позивач в додаткових поясненнях вх.№12129/24 від 23.09.2024 (а.с.75-78) вказав, що товариством виконано у повному обсязі зобов'язання за договором складського зберігання зерна №Л22/22-Зб від 25.07.2022 щодо зберігання зерна ДП "Грозинське". Відповідні акти надання послуг засвідчено підписами відповідальних осіб та печатками сторін. Згідно з умовами вказаного договору передане на зберігання зерно було переоформлено у зв'язку із зміною власника з оформленням відповідних актів приймання-передачі на зерно із обов'язковою участю представників поклажодавця та нового власника.
В додаткових пояснення за вх.№298 від 10.01.2025 (а.с.186-187) позивач зазначив, що ні у відповіді на претензію, ні протягом розгляду справи відповідачем не надано розрахунків, які б спростували позовні вимоги. Також звертає увагу, що відповідач частково оплатив послуги за договором зберігання на суму 243 098,055грн, що підтверджує визнання останнім договору.
Позивач в додаткових поясненнях вх.№3712/25 від 25.03.2025 (а.с.218-219) вказав, що поклажодавцем здійснено реалізацію зерна (пшениця, жито, овес, соняшник), що перебувало на зберіганні у ТОВ "Луцький КХП", що підтверджується актами приймання-передачі. Відповідно до зазначеного, надання послуг відповідачу зі зберігання зерна було припинено.
В додаткових пояснення за вх.№5280/25 від 24.04.2025 (а.с.236-238) позивач наголошує, що нарахування боргу з оплати за надані послуги зі зберігання різних видів зерна для ДП "Грозинське", як поклажодавця, здійснено по дати переоформлення цього зерна на іншого поклажодавця і відповідає датам оформлення актів приймання-передачі на зерно.
Відповідач в додаткових поясненнях вх.№5512 від 29.04.2025 (а.с.250-251) зазначив, що в додатку до позовної заяви наявний розрахунок боргу, де розраховано суму інфляційних втрат, але відповідно умов договору інфляційні втрати не зазначено, як вид пені, який має стягнути позивач за невиконання зобов'язань. В додаткових поясненнях позивача зазначено, що строк з якого починається нарахування штрафних санкцій - це наступний день з дня отримання претензії ДП "Грозинське" - 21.01.2023, але в претензії позивач встановлює 10-ти дений строк для погашення боргу, лише після спливу якого починається строк нарахування штрафу та пені. В розрахунку штрафу та пені позивач розраховує пеню у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, але початком такого періоду вказує 9.12.2022, а в додаткових пояснення зазначає, що день початку нарахування штрафу і пені - це 21.01.2023. Враховуючи те, що строк нарахування штрафу та пені починається після спливу 10-ти денного терміну встановленого в претензії позивача, то день від якого починається нарахування штрафу і пені це 04.02.2023. З 04.02.2023 по 04.07.2023 (враховуючи 6-ти місячний строк нарахування пені) облікова ставка НБУ становила 25% річних. Відповідно подвійна - це 50% річних. Така ставка НБУ в день становить - 0,137. Період з 04.02.2023 по 04.07.2023- це 151 день. Відповідно основна сума боргу 680 502,41 грн. * 0,137 * 151 = 140 775,53грн. Отже, пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ становить - 140 775,53грн. На думку відповідача, враховуючи положення п.7.2.1. договору позивач у разі доведення невиконання зобов'язань ДП "Грозинське" має право стягнути лише наступні суми: основний борг - 680 502,41грн , пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 140 775,53грн та штраф - 102 075,36грн.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
25.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцький КХП" (далі - позивач, зерновий склад) та Державним підприємством "Грозинське" (далі - відповідач, поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна №Л22/22-Зб (а.с.7-12).
За умовами п.1.1. договору, поклажодавець передає зерновому складу зерно для зберігання, зерновий склад приймає, забезпечує зберігання і видачу його поклажодавцю в строки встановлені договором, та надає послуги по відвантаженню та переробці зерна.
В разі необхідності, зерновий склад доводить передане поклажодавцем зерно до кондицій, придатних для тривалого зберігання шляхом очищення, сушіння за рахунок поклажодавця (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 1.5. договору на відповідальне зберігання приймаються наступні види зерна (далі - зерно ) в такій кількості (з можливим корегуванням відповідно до фактичного отримання та остаточному відображенні у актах виконаних робіт (наданих послуг)): пшениця у кількості 350,000 тон; овес у кількості 200,000 тон, жито у кількості 185,000 тон; соняшник у кількості 950,000 тон.
За змістом пункту 1.7. договору приймання інших культур (видів) здійснюється тільки за додатковою угодою до даного договору .
Результати доробки, очищення, сушіння зерна оформлюються актом наданих послуг (виконаних робіт) за формою № 34, який затверджується керівником зернового складу (п. 3.9. договору).
За умовами пункту 4.1. договору поклажодавець зобов'язується, зокрема:
- доставити зерно на відповідальне зберігання на зерновий склад своїм транспортом (загальною масою з вантажем 1000 тон) і за свій рахунок з вологістю та засміченістю не більше граничних норм для даного виду зерна (підпункт 4.1.1. договору);
- своєчасно оплачувати вартість послуг зберігання зерна на підставі рахунків та актів виконаних робіт не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяця, але в будь-якому випадку не пізніше дати відвантаження предмету зберігання (підпункт 4.1.4. договору);
- своєчасно оплачувати вартість послуг з приймання, очищення, сушіння та відвантаження зерна, але не пізніше 10-ти банківських днів з дня приймання, зберігання та відвантаження згідно рахунків, наданих зерновим складом (підпункт 4.1.5. договору).
Зерновий склад зобов'язується зберігати товар протягом строку, визначеного в договорі (підпункт 4.2.4. пункту 4.2. договору).
Відповідно до п. 5.2. договору поклажодавець сплачує вартість послуг із зберіганням зерна за кожний місяць, в строк до 10 числа місяця, наступного за звітним на підставі виписаного зерновим складом рахунку. Розрахунок вартості послуг за зберігання проводиться після 1 (одного) місяця з дня завезення зерна. Розрахунок вартості послуг за зберігання, якщо строк зберігання є меншим за 30 днів, проводиться на підставі виписаного зерновим складом рахунку.
Розрахунок за інші надані зерновим складом послуги проводиться до відвантаження зерна поклажодавцю (підпункт 5.2.1. пункту 5.2. договору).
За змістом пункту 5.3. договору розмір плати встановлюється згідно діючих тарифів, вказаних у додатку до цього договору, на момент розрахунку. За отримані послуги поклажодавець зобов'язаний здійснити розрахунок протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання рахунку. Розрахунок за відвантаження зерна здійснюється поклажодавцем не пізніше дати відвантаження.
У пункті 7.1. договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно законодавства України та умов цього Договору.
Пунктом 7.2. договору визначено, що за порушення строків оплати послуг з поклажодавця зерновому складу стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
За повне або часткове невиконання зобов'язань щодо оплати наданих послуг поклажодавець сплачує зерновому складу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на несплачену суму в річному розрахунку (відсотків річних) за кожен день прострочення та штраф у розмірі 15% від несплаченої суми (підпункт 7.2.1. пункту 7.2. договору).
Відповідно до протоколу погодження цін на послуги (додаток №1 до договору складського зберігання зерна №Л22/22-Зб від 25.07.2022, а.с. 13) сторони досягнули згоди про розмір договірної ціни на послуги, які надаються зерновим складом.
Додатковою угодою №1 від 16.09.2022 до договору складського зберігання зерна №Л22/22-Зб від 25.07.2022 (а.с. 14) сторони домовилися внести зміни щодо вартості надання послуг з 16.09.2022.
Договір складського зберігання зерна №Л22/22-Зб від 25.07.2022, додаток №1 до нього та додаткова угода №1, підписані представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств.
Відповідно до накладних та товарно-транспортних накладних (а.с. 84-155) відповідач на виконання умов договору складського зберігання №Л22/22-Зб від 25.07.2022 відвантажив позивачу 312 860кг пшениці, 182 940кг жита, 194 320кг овесу, 935 960кг соняшника. Вказані накладні та товарно-транспортні накладні підписані представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, також вони містять відмітки про кількість фактично прийнятого зерна, а саме: 313 720кг пшениці, 182 590кг жита, 195 090кг овесу, 914 860 кг соняшника.
Актами наданих послуг №283 від 31.07.2022 на суму 118 822,99грн, №290 від 31.07.2022 на суму 1 270,74грн, №297 від 08.08.2022 на суму 5 131,74грн, №356 від 31.08.2022 на суму 120 980,52грн, №384 від 30.09.2022 на суму 2 532,96грн, №419 від 30.11.2022 на суму 104 083,68грн, №406 від 31.10.2022 на суму 576 778,71грн, підписаними представниками сторін, визначено які саме роботи (надані послуги) виконані ТОВ "Луцький КХП" на підставі договору складського зберігання №Л22/22-Зб, їх кількість та ціна (а.с.33-39). Загальна вартість виконаних позивачем робіт (наданих послуг) згідно вказаних актів складає 929 601,34грн.
19.10.2022 ДП "Грозинське" сплатило на користь ТОВ "Луцький КХП" 249 098,95грн за послуги згідно договору №Л22/22-Зб від 25.07.2022, що підтверджується платіжною інструкцією №121 від 19.10.2022 (а.с.194).
Згідно акту звірки взаємних розрахунків за період: 2022 рік, підписаного представниками сторін та скріпленого печатками підприємств, ДП "Грозинське" та ТОВ "Луцький КХП" погодили, що станом на 31.12.2022 по договору складського зберігання зерна №Л22/22-Зб від 25.07.2022 наявна заборгованість на користь ТОВ "Луцький КХП" в розмірі 680 502,41грн (а.с. 15).
Відповідно до актів приймання - передачі №1 від 26.08.2022 (а.с.80), №2 від 26.08.2022 (а.с.81), №3 від 25.11.2022 (а.с.82) та №4 від 07.09.2022 (а.с.83), підписаних представниками ДП "Грозинське", ТОВ "ЗВМ-Трейд" та ТОВ "Луцький КХП", скріплених печатками підприємств, поклажодавцем здійснено реалізацію зерна, що перебувало на зберіганні у ТОВ "Луцький КХП", а саме: 182 805,00кг жита, 294 020,00кг пшениці та 807 330,00кг соняшника. За змістом вказаних актів сторони підтверджують, що право власності на вказаний товар переходить від ДП "Грозинське" до ТОВ "ЗВМ-Трейд" одночасно з підписанням вказаних актів.
Позивач звернувся до ДП "Грозинське" з листом-претензією від 20.01.2023 №2023 щодо сплати заборгованості за договором зберігання (а.с.16). В якому в тому числі повідомив, що у разі непогашення ДП "Грозинське" заборгованості за договором складського зберігання зерна №Л22/22-Зб від 25.07.2022 у 10 денний строк з дня отримання цієї вимоги, ТОВ "Луцький КХП" вживатиме заходів щодо судового захисту інтересів підприємства з урахуванням визначених договором штрафних санкцій.
У відповідь на претензію відповідач листом від 09.03.2023 №99/1 повідомив, що грошові кошти на рахунках ДП "Грозинське" арештовано у межах примусового виконання судових рішень, що ускладнює виконання договірних зобов'язань підприємством (а.с.17).
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати наданих послуг, позивач нарахував та пред'явив до стягнення 680 502,41грн основного боргу, 31 169,83грн інфляційних, 170 591,70грн пені та 102 075,38грн штрафу.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 ст.11 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. (ч.1 ст.626 ЦК України).
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з матеріалами справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору складського зберігання зерна №Л22/22-Зб від 25.07.2022.
Відповідно до ч.1 ст.936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ч.1 ст.938 ЦК України).
Як визначено ч.1 ст.943 ЦК України, зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто.
Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (ч.1 ст.946 ЦК України).
За договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності (ч.1 ст.957 ЦК України).
Положеннями статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлено, що зберігання зерна - це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа; якість зерна та продуктів його переробки - сукупність споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів.
Відповідно до частин 1-4 статті 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.
Зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення (частини 1, 2 статті 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні").
Плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна (частина 1 статті 28 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні").
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За умовами п.1.1. договору, поклажодавець передає зерновому складу зерно для зберігання, зерновий склад приймає, забезпечує зберігання і видачу його поклажодавцю в строки встановлені договором, та надає послуги по відвантаженню та переробці зерна.
Відповідно до підпункту 4.1.1. пункту 4.1. договору поклажодавець зобов'язується, зокрема, доставити зерно на відповідальне зберігання на зерновий склад своїм транспортом (загальною масою з вантажем 1000 тон) і за свій рахунок з вологістю та засміченістю не більше граничних норм для даного виду зерна ( договору).
Як визначено п. 1.5. договору на відповідальне зберігання приймаються наступні види зерна (далі - зерно ) в такій кількості (з можливим корегуванням відповідно до фактичного отримання та остаточному відображенні у актах виконаних робіт (наданих послуг)): пшениця у кількості 350,000 тон; овес у кількості 200,000 тон, жито у кількості 185,000 тон; соняшник у кількості 950,000 тон.
Судом встановлено, що на виконання умов договору складського зберігання №Л22/22-Зб від 25.07.2022 відповідач відвантажив позивачу 312 860кг пшениці, 182 940кг жита, 194 320кг овесу, 935 960кг соняшника, що підтверджується накладними та товарно-транспортними накладними (а.с.84-155), які підписані представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, також вони містять відмітки про кількість фактично прийнятого зерна, а саме: 313 720кг пшениці, 182 590кг жита, 195 090кг овесу, 914 860кг соняшника.
Згідно з підпунктами 4.1.4., 4.1.5. пункту 4.1. договору поклажодавець зобов'язується, зокрема, своєчасно оплачувати вартість послуг зберігання зерна на підставі рахунків та актів виконаних робіт не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяцем, але в будь-якому випадку не пізніше дати відвантаження предмету зберігання. Своєчасно оплачувати вартість послуг з приймання, очищення, сушіння та відвантаження зерна, але не пізніше 10-ти банківських днів з дня приймання, зберігання та відвантаження згідно рахунків, наданих зерновим складом ( підпункт 4.1.5. договору).
З наявних у матеріалах справи актів наданих послуг №283 від 31.07.2022, №290 від 31.07.2022, №297 від 08.08.2022, №356 від 31.08.2022, №384 від 30.09.2022, №419 від 30.11.2022, №406 від 31.10.2022, підписаних представниками сторін, вбачається які саме роботи (надані послуги) були виконані ТОВ "Луцький КХП" на підставі договору складського зберігання №Л22/22-Зб, їх кількість та ціна (а.с.33-39). Загальна вартість виконаних позивачем робіт (наданих послуг) згідно вказаних актів складає 929 601,34грн.
Суд констатує, що вказані акти в тому числі підписані відповідачем, а отже такі послуги вважаються наданими позивачем належним чином.
Згідно з умовами договору складського зберігання №Л22/22-Зб позивач виставив відповідачу рахунки на оплату виконаних робіт (наданих послуг) №198 від 31.07.2022 на суму 118 822,99грн, №205 від 31.07.2022 на суму 1 270,74грн, №215 від 08.08.2022 на суму 5 131,74грн, №254 від 31.08.2022 на суму 360,00грн, №256 від 31.08.2022 на суму 120 980,52грн, №292 від 30.09.2022 на суму 2 532,96грн, №330 від 31.10.2022 на суму 576 778,71грн, №385 від 30.11.2022 на суму 104 083,68грн (а.с.240-247).
Судом встановлено, що 19.10.2022 ДП "Грозинське" сплатило на користь ТОВ "Луцький КХП" 249 098,95грн за послуги згідно договору №Л22/22-Зб від 25.07.2022, що підтверджується платіжною інструкцією №121 від 19.10.2022 (а.с.194).
Як погоджено ДП "Грозинське" та ТОВ "Луцький КХП" в акті звірки взаємних розрахунків за період: 2022 рік, підписаному представниками сторін та їх підписи скріплено печатками підприємств, станом на 31.12.2022 по договору складського зберігання зерна №Л22/22-Зб від 25.07.2022 наявна заборгованість на користь ТОВ "Луцький КХП" в розмірі 680 502,41грн (а.с. 15).
Таким чином, несплаченою залишається заборгованість в розмірі 680 502,41грн.
В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості.
Варто зауважити, що згідно додаткових пояснень вх.№5512 від 29.04.2025 (а.с.250-251) відповідач вважає, що враховуючи положення п.7.2.1. договору позивач у разі доведення невиконання зобов'язань ДП "Грозинське" має право стягнути лише наступні суми: основний борг - 680 502,41грн, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 140 775,53грн та штраф - 102 075,36грн.
Отже, з огляду на наявність обов'язку у відповідача оплатити надані позивачем послуги зі зберігання зерна, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 680 502,41грн заборгованості та задовольняє їх у повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача на підставі п.7.2.1. договору 170 591,70грн пені (за період з 25.01.2023 по 16.06.2023) та 102 075,38грн штрафу (15% від несплаченої суми), а також 31 169,83грн інфляційних (за період з 25.01.2023 по 25.07.2023).
Щодо позовної вимоги про стягнення 170 591,70грн пені.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Відповідно до підпункту 7.2.1. пункту 7.2. договору за повне або часткове невиконання зобов'язань щодо оплати наданих послуг поклажодавець сплачує зерновому складу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на несплачену суму в річному розрахунку (відсотків річних) за кожен день прострочення та штраф у розмірі 15% від несплаченої суми.
Судом перевірено розрахунок пені (а.с.32) та встановлено, що позивач не правильно визначив початок періоду її нарахування - 25.01.2023 (день отримання відповідачем претензії №2023 від 20.01.2023, а.с. 16), оскільки не взяв до уваги наданий відповідачу у вказаній претензії 10 - ти дений строк з дня її отримання на погашення заборгованості та не врахував вимоги ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст.254 ЦК України).
Правильним періодом нарахування пені є 07.02.2023 по 16.06.2023 та її розмір складає 121 185, 36грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 121 185,36грн пені суд визнає обґрунтованими та задовольняє в цій частині. В стягненні 49 406,34грн пені суд відмовляє.
Щодо позовних вимог про стягнення 102 075,38грн штрафу (15% від несплаченої суми), а також 31 169,83грн інфляційних (за період з 25.01.2023 по 25.07.2023).
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договором складського зберігання зерна №Л22/22-Зб від 25.07.2022 передбачено відповідальність за невиконання або неналежне виконання його умов. Так у пункті 7.1. договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно законодавства України та умов цього Договору.
За повне або часткове невиконання зобов'язань щодо оплати наданих послуг поклажодавець сплачує зерновому складу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на несплачену суму в річному розрахунку (відсотків річних) за кожен день прострочення та штраф у розмірі 15% від несплаченої суми (підпункт 7.2.1. пункту 7.2. договору).
Позивач нарахував до стягнення штраф у розмірі - 15 % від несплаченої суми, що становить 102 075,38грн, розмір якого є обґрунтованим та математично правильним.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф у розмірі 102 075,38грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування трьох процентів річних та інфляційних на суму боргу є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд не погоджується з розрахунком інфляційних втрат (а.с. 32), оскільки позивач не правильно визначив початок періоду їх нарахування - 25.01.2023 (день отримання відповідачем претензії №2023 від 20.01.2023, а.с.16), так як не взяв до уваги наданий відповідачу у вказаній претензії 10 - ти дений строк з дня її отримання на погашення заборгованості та не врахував вимоги ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України.
Правильним періодом нарахування інфляційних втрат є 07.02.2023 по 25.07.2023 та їх розмір складає 21 285, 50грн.
З огляду на викладене, розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню становить 21 285,50грн. У стягненні 9 884,33грн інфляційних втрат суд відмовляє.
Згідно ч. 2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині вимог щодо стягнення з відповідача 680 502,41грн основного боргу, 102 075,38грн штрафу, 121 185,36грн пені, 21 285,50грн інфляційних втрат. В частині позовних вимог щодо стягнення 49 406,34грн пені та 9 884,33грн інфляційних нарахувань суд відмовляє .
Розподіл судових витрат.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на вищевикладене, зокрема, задоволення позову частково, судовий збір покладається на відповідача в розмірі, пропорційному сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Грозинське" (11542, Житомирська область, Коростенський район, с. Грозине; ідентифікаційний код 00724809) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький КХП" (43018, м. Луцьк, вул. Межова, буд. 11; ідентифікаційний код 43566383):
- 680 502,41грн основного боргу;
- 102 075,38грн штрафу;
- 121 185,36грн пені;
- 21 285,50грн інфляційних втрат;
- 13 875,74грн судового збору.
3. Відмовити в позові в частині вимог щодо стягнення 49 406,34грн пені та 9 884,33грн інфляційних нарахувань.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 12.05.25
Суддя Шніт А.В.
Надіслати:
1- позивачу в кабінет "Електронного суду"
2- відповідачу в кабінет "Електронного суду"