вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у забезпеченні позову
12.05.2025р. Справа № 904/2246/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна справа», с. Федоро-Шулічине Кіровоградської області
До: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро, м. Дніпро
Про: визнання права власності
Суддя Васильєв О.Ю.
Без участі представників сторін
ТОВ «Аграрна справа» (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до КЕВ м. Дніпро (відповідач) про визнання право власності на врожай озимої пшениці 2025р., який засіяний за земельній ділянці загальною площею 298га, яка є власністю Держави та знаходиться в постійному користуванні КЕВ м. Дніпро на підставі державного акту на право користування землею серія Б №009798 від 1980р., зареєстрована в Державному реєстрі речових прав за реєстраційним номером об?єкта нерухомого майна 946389912258 від 07.06.2016р.
Ухвалою суду від 12.05.25р. позовну заяву залишено без руху та зобов'язано позивача протягом 5-ти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: зазначити ціну позову; надати докази сплати судового збору в розмірі 5 342,92грн. (з урахуванням сплачених ним під час звернення з цим позовом 3 028,00грн.); надати всі наявні у нього докази на підтвердження понесених ним витрат на посів озимої пшениці врожаю 2025р. на зазначеній у позовній заяві земельній ділянці (які вказані ним у позові); зазначити докази, що дають змогу ідентифікувати земельну ділянку площею 298га у складі земельного масиву згідно умов договору №7/2018/КЕВ від 16.07.18р.; надати належні докази направлення позовної заяви з додатками відповідачу.
Одночасно з позовною заявою ТОВ «Аграрна справа» (позивач) звернулось до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити КЕВ м. Дніпро вчиняти будь-які дії щодо вражаю озимої пшениці 2025р., який засіяний за земельній ділянці загальною площею 298 га, яка є власністю Держави та знаходиться в постійному користуванні КЕВ у м. Дніпро на підставі державного акту на право користування землею серія Б №009798 від 1980р., зареєстрована в Державному реєстрі речових прав за реєстраційним номером об?єкта нерухомого майна 946389912258 від 07.06.2016р., до набрання рішенням по справі законної сили.
В обґрунтування необхідності забезпечення позову позивачем зазначено, що є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач може в будь-який момент протягом розгляду даної судової справи здійснити збір та продаж вражаю 2025р., який є предметом позовної заяви. В разі здійснення дій спрямованих на збирання врожаю розгляд даної справи із заявленим предметом позову щодо визнання право власності на врожай на конкретній земельній ділянці стане недоречним, а зміна предмету позову після початку розгляду справи по суті стане неможливим. При цьому сторона позивача вже понесла судові витрати на судовий збір та на правову допомогу, що в результаті виявиться зайвими та недоцільними витратами.
При розгляді заяви про забезпечення позову господарський суд виходить з наступного.
Згідно з частинами 1, 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункти 1, 2 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Отже, питання задоволення заяви про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або може звернутись.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
Доказами, згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Заборона відповідачу вчиняти будь-які дії з врожаєм кукурудзи, який знаходиться на земельній ділянці, як просить позивач, також виключає можливість його збору та, крім того, виключає можливість здійснення технологічно необхідних дій, які забезпечують фактичне збереження відповідного врожаю.
Як наслідок, забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб, може мати наслідком пошкодження, знищення, погіршення якості врожаю, що виключає фактичне забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову в частині визнання права власності на врожай озимої пшениці та його передачу позивачу. Такі заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими в позову вимогами та можуть мати негативні наслідки у вигляді знищення врожаю або суттєвого погіршення його якості.
З огляду на викладене, господарський суд не встановив правових підстав для задоволення заяви ТОВ «Аграрна справа» про забезпечення позову.
Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 138-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
У задоволенні заяви ТОВ «Аграрна справа» про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили - 12.05.2025р.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Васильєв О.Ю.