16.04.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2465/22 (908/1526/23)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 29.08.2024 (суддя Ніколаєнко Р.А.)
у справі № 908/2465/22 (908/1526/23)
за позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго»
до відповідача - Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»
про стягнення заборгованості
в межах справи № 908/2465/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»
Ухвалою від 19.12.2022 у справі № 908/2465/22 Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Р.А. відкрив провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів, ввів процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначив арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича.
В межах справи про банкрутство ПрАТ “ММК імені Ілліча», за правилами ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд розглянув справу №908/2465/22(908/1526/23) за позовом НЕК “Укренерго» - Позивача, до ПрАТ “ММК ім.Ілліча» - Відповідача (Боржника у справі про банкрутство № 908/2465/22) про стягнення заборгованості в сумі 41 986,69 грн, 3% річних в сумі 279,53 грн, втрат від інфляції в сумі 928,12 грн, за наслідками розгляду ухвалив рішення від 26.09.2023 у цій справі, яким позов задовольнив.
06.11.2023 на виконання рішення від 26.09.2023 у справі № 908/2465/22(908/1526/23) видано накази на примусове стягнення.
02.08.2024 до суду від розпорядника майна ПрАТ “ММК ім.Ілліча» - арбітражного керуючого Сокола О.Ю. надійшла скарга на дії заступника начальника Лівобережного відділу державного державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), яка стосується примусового виконання судового рішення у справі № №908/2465/22(908/1526/23) на підставі наказів суду від 06.11.2023 у цій справі.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.08.2024 у справі № 908/2465/22 (908/1526/23) скаргу розпорядника майна ПрАТ «ММК ім.Ілліча» арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича на дії заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко Світлани Миколаївни задоволено частково.
Визнано неправомірними дії заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Соколенко Світлани Миколаївни щодо примусового стягнення грошових коштів у сумі 46 955,36 грн в межах виконавчого провадження №74672262 з рахунку Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (ідентифікаційний код 00191129);
Зобов'язано Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) повернути стягнуті грошові кошти у розмірі 46 955 /сорок шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять/ грн 36 коп. на рахунок Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (ідентифікаційний код 00191129).
В іншій частині скаргу розпорядника майна ПрАТ «ММК ім.Ілліча» арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича на дії заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко Світлани Миколаївни залишено без задоволення.
Не погодившись з вказаним рішенням Лівобережним відділом Державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить дії державного виконавця визнати законними та такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 18, 26, 30, 34, 35, 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження». У задоволенні позовних вимог арбітражного керуючого боржника Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» Сокол Олексія Юрійовича відмовити в повному обсязі. Ухвалу № 908/2465/22 (908/1526/23) від 29.08.2024 Господарського суду Запорізької області скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю. Стягнути з ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" ЄДРПОУ 00191129 (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 80, кабінет №9) на користь Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ЄДРПОУ 43315529 (65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37) судовий збір у розмірі 3 028 грн.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- згідно заяви стягувача про примусове виконання рішення суду, вимоги за наказом № 908/2465/22 є поточними вимогами, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство боржника. 10.04.2024 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та 12.04.2024 до банківських установ направлено платіжні інструкції про списання суми боргу. 12.04.2024 на депозитний рахунок відділу надійшли кошти у розмірі 50985,24 грн., які були розподілені за виконавчими провадженнями № 74672262 та 74672487;
- всі дії державного виконавця, які стосуються примусового виконання наказів суду від 06.11.2023 у справі № 908/2465/22 (908/1526/23) відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
02.12.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від розпорядника майна ПрАТ “ММК ім.Ілліча» - арбітражного керуючого Сокола О.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
15.04.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача (стягувача) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу задовольнити в та скасувати оскаржувану ухвалу, прийнявши нове судове рішення - про відмову у задоволенні скарги.
Від позивача (стягувача) відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні 16.04.2025 брали участь представники сторін. Інші учасники справи, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не проінформували.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі поданої Лівобережним відділом Державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції апеляційної скарги, в межах її доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.
Жодних доповнень до апеляційної скарги протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.
Таким чином, враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи та обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника апелянта.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Представник позивача (стягувача) в судовому засіданні 16.04.2025 підтримав вимоги апеляційної скарги органу ДВС та просив її задовольнити.
Представник відповідача (боржника) заперечив проти задоволення апеляційної скарги, наголосивши на її безпідставності та необґрунтованості та відповідно відсутності підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.
Апеляційний господарський суд, заслухавши присутніх представників учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, стягнення заборгованості з оплати за небаланси електричної енергії в розмірі 41 986,69 грн, а також нарахованих 3% річних в сумі 279,53 грн та втрат від інфляції в сумі 928,12 грн у періоді з 07.02.2023 по 28.04.2023 стало предметом розгляду справи № 908/2465/22(908/1526/23).
За результатами розгляду суд ухваленим рішенням від 26.09.2023 у справі №908/2465/22(908/1526/23) позов задовольнив повністю з покладенням на Відповідача відшкодування Позивачу судового збору та 06.11.2023 на виконання рішення видав накази про:
- стягнення з Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (69008, м.Запоріжжя, Південне шосе, буд. 80, кабінет 9; код ЄДРПОУ 00191129) на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 25; код ЄДРПОУ 00100227) заборгованості за Договором про врегулювання небалансів електричної енергії у розмірі 41986 /сорок одна тисяча дев'ятсот вісімдесят шість/ грн 69 коп. на рахунок із спеціальним режимом використання за балансуючу електричну енергію та небаланси електричної енергії №UА583004650000026032300813715 (далі - Наказ № 1)
- стягнення з Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (69008, м.Запоріжжя, Південне шосе, буд. 80, кабінет 9; код ЄДРПОУ 00191129) на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 25; код ЄДРПОУ 00100227) 3% річних у розмірі 279 /двісті сімдесят дев'ять/ грн 53 коп., інфляційних втрат у розмірі 928 /дев'ятсот двадцять вісім/ грн 12 коп. та суми відшкодування судового збору у розмірі 2684 /дві тисячі шістсот вісімдесят чотири/ грн 00 коп. на поточний рахунок № НОМЕР_1 (далі - Наказ № 2).
Направленими Відділу ДВС заявами про примусове виконання рішення суду вих.№ 01/63705 від 23.11.2023 та вих.№ 01/63703 від 23.11.2023 НЕК «Укренерго» пред'явило Наказ № 1 та Наказ № 2 відповідно для виконання до Відділу ДВС.
09.04.2024 заступником начальника Лівобережного ВДВС у м.Запоріжжі Соколенко Світланою Миколаївною (далі, також - Державний виконавець) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 74672262 за Наказом № 1 (про стягнення 41986,69 грн основної заборгованості за Договором).
Також 09.04.2024 Державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 74672487 за Наказом № 2.
Крім того, 09.04.2024 Державним виконавцем в рамках виконавчих проваджень № 74672262 та № 74672487 винесені постанови про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження.
Постановами від 10.04.2024 вказані виконавчі провадження приєднані до зведеного виконавчого провадження №73392207.
Також 10.04.2024 Державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, яка становить 50985,24 грн, після чого до банківських установ Боржника надіслані платіжні інструкції про списання грошових коштів.
12.04.2024 на рахунок з обліку депозитних сум Відділу ДВС надійшли грошові кошти у розмірі 50 985,24 грн, які розпорядженнями Державного виконавця були розподілені за виконавчими провадженнями № 74672262 та № 74672487.
В рамках виконавчого провадження № 74672262 за Наказом № 1 (про стягнення 41986,69 грн основної заборгованості за Договором) за рахунок депозитних коштів відбулося перерахування на користь Стягувача, а також в рахунок сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження за такими платіжними документами та у таких сумах:
- за платіжною інструкцією № 1352 від 17.04.2024 - стягнення витрат виконавчого провадження (користування АСВП) в сумі 69,00 грн,
- за платіжною інструкцією № 1353 від 17.04.2024 - стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 701,00 грн,
- за платіжною інструкцією № 1354 від 17.04.2024 - стягнення виконавчого збору в сумі 4198,67 грн,
- за платіжною інструкцією № 1355 від 17.04.2024 - стягнення за виконавчим документом на користь Стягувача в сумі 41 986,69 грн.
В рамках виконавчого провадження № 74672487 за Наказом № 2 відбулося перерахування на користь Стягувача, а також в рахунок сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження за такими платіжними документами та у таких сумах:
- за платіжною інструкцією № 1356 від 17.04.2024 - стягнення витрат виконавчого провадження (користування АСВП) в сумі 69,00 грн,
- за платіжною інструкцією № 1357 від 17.04.2024 - стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 701,00 грн,
- за платіжною інструкцією № 1358 від 17.04.2024 - стягнення виконавчого збору в сумі 296,35 грн,
- за платіжною інструкцією № 1359 від 17.04.2024 - стягнення за виконавчим документом на користь Стягувача в сумі в сумі 2 963,53 грн.
18.04.2024 у виконавчому провадженні № 74672262 та у виконавчому провадженні № 74672487 (у кожному окремо) Державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із тим, що борг за виконавчим документом, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження стягнуто та перераховано за належністю в повному обсязі.
Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення скарги розпорядника майна ПрАТ «ММК ім.Ілліча» Сокола О.Ю., а саме - в частині, що стосується виконання Наказу № 1 (про стягнення 41 986,69 грн основної заборгованості за Договором), а звідси, як похідне, - неправомірність стягнення витрат виконавчого провадження та виконавчого збору, що в цьому виконавчому провадженні склало 4 968,67 грн, з огляду на що, задля поновлення порушеного права, Відділ ДВС слід зобов'язати повернути стягнуті грошові кошти у розмірі 46 955,36 грн на рахунок ПрАТ «ММК ім.Ілліча».
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалою від 19.12.2022 у справі № 908/2465/22 Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Р.А. відкрив провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів, ввів процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначив арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича.
Офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ “ММК імені Ілліча» суд здійснив 19.12.2022 (номер публікації 69739).
В межах справи про банкрутство ПрАТ “ММК імені Ілліча», за правилами ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд розглянув справу №908/2465/22(908/1526/23) за позовом НЕК “Укренерго» - Позивача, до ПрАТ “ММК ім.Ілліча» - Відповідача (Боржника у справі про банкрутство № 908/2465/22) про стягнення заборгованості в сумі 41 986,69 грн, 3% річних в сумі 279,53 грн, втрат від інфляції в сумі 928,12 грн, за наслідками розгляду ухвалив рішення від 26.09.2023 у цій справі, яким позов задовольнив.
06.11.2023 на виконання рішення від 26.09.2023 у справі № 908/2465/22(908/1526/23) видано накази на примусове стягнення.
02.08.2024 до суду від розпорядника майна ПрАТ “ММК ім.Ілліча» - арбітражного керуючого Сокола О.Ю. надійшла скарга на дії заступника начальника Лівобережного відділу державного державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), яка стосується примусового виконання судового рішення у справі №908/2465/22(908/1526/23) на підставі наказів суду від 06.11.2023 у цій справі.
Розпорядник майна ПрАТ «ММК ім.Ілліча» арбітражний керуючий Сокол О.Ю. просив суд:
- визнати неправомірними дії заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Соколенко Світлани Миколаївни по примусовому стягненню грошових коштів у сумі 50 985,24 грн в межах виконавчих проваджень №74672487 та 74672262 з рахунку Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (ідентифікаційний код 00191129);
- зобов'язати Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) повернути стягнуті грошові кошти у розмірі 50 985,24 грн на рахунок Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (ідентифікаційний код 00191129).
Стверджуючи про неправомірність дій заступника начальника Відділу ДВС, Скаржник зазначив, що стягнута у виконавчому провадженні №74672262 сума заборгованості в розмірі 41986,69 грн, що являє собою плату за небаланс електричної енергії, виникла у розрахунковий період з 01 по 31 травня 2022 року, а тому є конкурсною у розумінні ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства, внаслідок чого не могла бути стягнутою в силу дії мораторію на задоволення вимог конкурсних кредиторів, як то встановлено приписами ст.41 цього Кодексу.
НЕК «Укренерго» (далі, також - Стягувач) у запереченнях зазначено, що заборгованість у ПрАТ «ММК ім.Ілліча» виникла на підставі виставленого рахунку в Системі управління ринком (ММС) за №102202300162 від 01.02.2023 на суму 41 986,69 грн, яка ним у визначеному умовами укладеного сторонами Договору та Правилами ринку порядку сплачена не була.
Стягувач пояснив, що, враховуючи специфіку правовідносин, згідно з Правилами ринку (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) первинним документом на підставі якого виникають грошові зобов'язання в учасників ринку та який є обов'язковим до оплати є саме виставлений рахунок, зокрема за врегулювання небалансів, в Системі управління ринком (ММС). Підсумував, що грошове зобов'язання у ПрАТ «ММК ім.Ілліча» виникло на підставі рахунку-фактури №102202300162 від 01.02.2023 на суму 41 986,69 грн, який сформовано та строк виконання якого настав після відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «ММК ім.Ілліча», а отже зазначені грошові вимоги є поточними, а не конкурсними та правомірно стягнуті в межах виконавчого провадження за рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.09.2023 у справі 908/2465/22(908/1526/23).
Лівоборежний ВДВС у м.Запоріжжі подав заперечення (б/н від 28.08.2024), згідно з якими не погоджується зі скаргою арбітражного керуючого Сокола О.Ю., просить дії державного виконавця визнати законними та такими, що відповідають вимогам с ст. 2, 18, 26, 30, 34, 35, 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження», а у задоволенні вимог арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича - відмовити в повному обсязі.
Відділ ДВС у запереченнях зазначив, що згідно заяви Стягувача про примусове виконання рішення суду вимоги за наказом № 908/2465/22 є поточними вимогами, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ «ММК ім.Ілліча» та на які згідно з ч.5 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, тому фактичне стягнення за наказами Господарського суду Запорізької області в межах виконавчого провадження є правомірним.
До заперечень Лівобережний ВДВС у м.Запоріжжі додав матеріали зведеного виконавчого провадження №73392207, до складу якого увійшли виконавчі провадження №74672487 та № 74672262, в рамках яких відбулись оскаржені дії.
Заперечення на скаргу (б/н від 29.08.2024) подав також стягувач у виконавчому провадженні - НЕК «Укренерго», який також просить скаргу розпорядника майна ПрАТ «ММК ім.Ілліча» арбітражного керуючого Сокола О.Ю. на дії заступника начальника Лівобережного ВДВС у м.Запоріжжі під час виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 26.09.2023 у справі №908/2465/22(908/1526/23) залишити без задоволення, а дії державного виконавця визнати законними та такими, що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").
Судові накази віднесено до виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню органами державної виконавчої служби (пп. 1-1 ч. 1 ст. 3 3акону України "Про виконавче провадження").
За ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша цієї статті). Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 цієї статті). Виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції та інших осіб; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункти 5, 6, 15, 16 та 22 ч. 3 цієї статті).
Державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження").
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі №908/2465/22 про банкрутство ПрАТ «ММК ім.Ілліча» Господарський суд Запорізької області відкрив ухвалою від 19.12.2022, одночасно з відкриттям ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів.
За визначенням ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ):
конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;
поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
За приписами ст.41 КУзПБ:
Мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (ч.1).
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій (ч.2).
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, крім іншого:
забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;
забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій (ч.3).
За вимогами 4 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Стаття 41 КУзПБ містить виключення щодо дії мораторію.
Так, у частині 5 ст.41 КУзПБ унормовано, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Таким чином, за змістом відповідних положень ст.1, 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на вимоги кредиторів, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, тобто на вимоги конкурсних кредиторів, та не розповсюджується на вимоги, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство, тобто на вимоги поточних кредиторів.
Рішенням Суду першої інстанції від 26.09.2023 у справі №908/2465/22 (908/1526/23) було задоволено позовну заяву ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» (ідентифікаційний код 00100227) до Боржника.
06.11.2023 Судом першої інстанції видано:
- наказ про примусове стягнення з Боржника заборгованості за Договором про врегулювання небалансів електричної енергії у розмірі 41 986,69 грн.;
- наказ про примусове стягнення з Боржника заборгованості у розмірі 3 891,65 грн., з яких:
· 279,53 грн. - 3% річних.
· 928,12 грн. - інфляційні втрати.
· 2 684,00 грн. - судовий збір.
09.04.2024 заступником начальника ЛІВОБЕРЕЖНОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ ЗАПОРІЖЖІ ПІВДЕННОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. ОДЕСА) Соколенко Світланою Миколаївною відкрито наступні виконавчі провадження:
1) 74672262 про стягнення заборгованості с у розмірі 41 986,69 грн.;
2) 74672487 про стягнення заборгованості с у розмірі 3 891,65 грн.
Розпорядником майна направлено до Лівобережного відділу ДВС Запит арбітражного керуючого від 19.04.2024 №01-32/46-04 та Запит арбітражного керуючого (повторно) від 14.06.2024 №01-32/45-06 з проханням надати інформацію про виконання та належним чином засвідчені копії документів стосовно виконавчого провадження №74672262, в якому ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» - є боржником.
Крім того, повідомлено про введений у справі мораторій на задоволення вимог кредиторів та зазначено, що відповідно до частини 14 статті 39 Кодексу з моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.
01.07.2024 на адресу Розпорядника майна надійшов Лист від 07.05.2024 №46748/2, яким повідомлено, що 10.04.2024 за виконавчими провадженнями ВП №74672487 та 74672262 винесено постанови про приєднання виконавчих проваджень до зведеного №73392207.
Крім того, повідомлено, що згідно заяви стягувача про примусове виконання рішення суду, вимоги за наказом №908/2465/22 є поточними вимогами, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство боржника.
12.04.2024 на депозитний рахунок відділу надійшли кошти у розмірі 50 985,24 грн., які були розподілені за виконавчими провадженнями №74672487 та 74672262.
18.04.2024 Заступником начальника винесено постанови про виведення виконавчих проваджень №74672487 та 74672262 із зведеного та постанови про закінчення виконавчих проваджень на підставі пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з повним фактичним виконанням.
Таким чином, Відділ ДВС, як і стягувач - НЕК «Укренерго», вважають, що всі вимоги за зобов'язаннями Боржника - ПрАТ «ММК ім.Ілліча», стягнуті за рішенням суду від 26.09.2023 у справі №908/2465/22(908/1526/23), є поточними, на які не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, та з цього стверджують про правомірність стягнення.
При цьому Стягувач та Відділ ДВС пов'язують момент виникнення основного зобов'язання з оплати за небаланси електричної енергії в сумі 41 986,69 грн з виставленням рахунку, що було здійснено 01.02.2023 із зазначенням строку сплати - протягом п'яти днів з моменту отримання рахунку.
Суд першої інстанції не погодився з такими твердженнями та дійшов висновку про те, що вимоги Стягувача до Боржника у вказаній частині є конкурсними виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1.1. Правил врегулювання - Додатку № 10 до Правил ринку якщо АКО (адміністратор комерційного обліку) надасть оновлені дані комерційного обліку по учасниках ринку, то будь-які розбіжності, виявлені після цього, урегульовуються між ОСП та СВБ, до якої входять такі учасники ринку, відповідно до цих Правил врегулювання.
При розгляді справи №908/2465/22(908/1526/23) суд встановив, що згідно з Додатком 10 до Правил ринку, відповідно до оновлених даних комерційного обліку, сторонами було проведено врегулювання попереднього розрахункового періоду - травня 2022 та Позивачем із застосуванням системи електронного документообігу АСКОД направлено Відповідачу із супровідним листом вих.№ 01/44111 від 06.10.2022 на електронну пошту Акт-коригування № ВР/22/05-0022 від 05.10.2022 за розрахунковий період 01-31 травня 2022 року (із скріпленням кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи Позивача), за яким за оновленими даними комерційного обсягу вартість електричної енергії збільшено на 41 986,69 грн.
На підставі оновлених даних комерційного обліку за травень 2022 року та за наслідком складеного Акту-коригування № ВР/22/05-0022 від 05.10.2022 Позивач через систему управління ринком (http//mms.ua.energy) виставив Відповідачу платіжний документ - рахунок-фактуру № 102202300162 від 01.02.2023 на суму 41 986,69 грн.
При цьому суд обґрунтовано зауважив, що рахунок сам по собі не є первинним документом, який породжує грошове зобов'язання, а є бухгалтерським інформативним документом, який в тому числі містить реквізити для оплати.
В даному випадку настання обов'язку з оплати пов'язано із складанням Акту-коригування № ВР/22/05-0022 від 05.10.2022, яким на підставі відповідних даних комерційного обліку збільшено обсяг електричної енергії небалансів і в результаті процесу врегулювання вартість врегулювання склала 41986,69 грн, а, отже, саме цим Акт-коригуванням визначено (сформовано) грошове зобов'язання Боржника і з цього виникло зобов'язання Боржника зі сплати вартості небалансу електричної енергії.
Оскільки Акт-коригування № ВР/22/05-0022 від 05.10.2022 сформований НЕК «Укренерго» до відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «ММК ім.Ілліча», то вимоги за зобов'язаннями, визначеними цим Акт-коригуванням, є конкурсними, а відтак на ці вимоги розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Виставлення рахунок-фактури № 102202300162 від 01.02.2023 не змінює момент настання зобов'язання.
Колегія суддів погоджується з такими висновками та зазначає, що відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - «Закон») та Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 (далі - «Правила ринку») Боржник заявою, долученою до супровідного листа 19р/316 від 07.07.2020 надало згоду на приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії.
Листом від 15.07.2020 №01/25422, Стягувач повідомив Боржника про укладення Договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучення до реєстру учасників ринку за ідентифікатором коду - №0022-01031 з датою акцептування - 15.07.2020 (далі - «Договір»).
Відповідно до пункту 1.5. Договору, врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс (Боржник) правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3.2. Договору, оператор системи передачі (Стягувач) має право на своєчасну оплату вартості небалансу електричної енергії, що склався на ринку в певному розрахунковому періоді.
Відповідно до підпункту 5 пункту 3.5. Договору, сторона відповідальна за небаланс здійснювати вчасно і в повному обсязі оплату за небаланс електричної енергії та платежів, сформованих оператором системи передачі для сторони відповідальної за баланс відповідно до Правил ринку.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до пункту 1.1. Правил врегулювання (додаток 10 до Правил ринку), якщо адміністратор комерційного обліку, надасть оновлені дані комерційного обліку по учасниках ринку, то будь-які розбіжності, виявлені після цього, урегульовуються між оператором системи передачі та стороною відповідальною за небаланс, до якої входять такі учасники ринку, відповідно до цих Правил врегулювання.
Згідно з умовами Додатку 10 до Правил ринку, відповідно до оновлених даних комерційного обліку, Сторонами було проведено врегулювання попереднього розрахункового періоду - травня 2022, з застосуванням системи електронного документообігу АСКОРД, Стягувачем направлено на електронну пошту Боржника Акт-корегування (врегулювання) підписаний з КЕП повноваженої особи Стягувача, а саме Акт-корегування № ВР/22/05-0022 від 05.10.2022 (далі - «Акт») за розрахунковий період з 01 по 31 травня 2022 року за яким за оновленими даними комерційного обсягу електричної енергії збільшено на 41 986,69 грн.
Після отримання зазначеного Акту-корегування (врегулювання), підписаний примірник Стягувачу не повернуто, заперечень щодо змісту не виставлено, а отже за Правилами ринку та загальними засадами Цивільного кодексу України його було прийнято за мовчазною згодою.
На підставі оновлених даних комерційного обліку за травень 2022 року та за наслідком складеного Акту, Стягувач на виконання пунктів 5.1., 5.3., 5.6. Договору та Правил ринку, через систему управління ринком 01.02.2023 виставив Боржнику платіжний документ (рахунок-фактуру), який сторона відповідальна за баланс (Боржник) зобов'язаний сплатити протягом 3 робочих днів, відповідно до пункту 3.2. додатку 10 до Правил ринку на рахунок зі спеціальним режимом використання.
Слід наголосити, що моментом виникнення вимоги кредитора як учасника відносин неспроможності, слід вважати саме дату настання строку виконання грошового обов'язку боржника, а не момент вчинення правочину, чи настання іншої підстави, з якої виникає відповідне право як таке.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2022 у справі №910/10741/21.
При цьому судом прийнято до уваги, що Стягувачем протягом чотирьох місяців з дня настання обов'язку Боржника з оплати - з дня складання Акт-коригування № ВР/22/05-0022 від 05.10.2022 не виставлявся рахунок на оплату.
З огляду на зазначені обставини, заборгованість у розмірі 41 986,69 грн. виникла за розрахунковий період з 01 по 31 травня 2022 року і настання обов'язку з оплати пов'язано із складанням Акту-коригування № ВР/22/05-0022 від 05.10.2022, яким визначено (сформовано) грошове зобов'язання Боржника, тобто з якого виникло зобов'язання Боржника зі сплати вартості небалансу електричної енергії.
Відповідно до правової позиції Верховного суду, яка викладена у постанові від 08.03.2023 у справі № 910/1800/22: «…при визначенні статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) виходив з того, що відповідний статус пов'язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог (до моменту відкриття справи про банкрутство чи після) і не пов'язаний зі строком виконання зобов'язань по ним».
Враховуючи наведені обставини, заборгованість у розмірі 41 986,69 грн. (виникла до 19.12.2022) та є конкурсною.
Згідно з частиною 2 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.
«…відомості щодо відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність фізичної особи) та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, які оприлюднені на офіційному веб-порталі судової влади України, є загальновідомими; після оприлюднення відомостей про справу про банкрутство (неплатоспроможність) відносно боржника процесуальні дії можуть бути вчиненні лише у справі про банкрутство, а виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню» (див. постанови Верховного Суду від 05.12.2023 у справі № 911/3751/21, від 28.03.2018 у справі915/1855/15).
При цьому Верховний Суд зауважив, що: «…в силу наведених положень та наслідків, що настають у зв'язку з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність (пункти 9.7-9.11), а також враховуючи публічний та доступний (з декількох джерел) характер відомостей про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), зокрема, і для приватних (державних) виконавців, презюмується обов'язок осіб, зазначених, зокрема в частині сьомій статті 119 КУзПБ, бути обізнаним про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, яка оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України».
З огляду на зазначене, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) Кодекс імперативно забороняє подальше вчинення виконавчих дій (стягнення) щодо Боржника у межах виконавчого провадження.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про неправомірність дій Державного виконавця Відділу ДВС щодо примусового стягнення у виконавчому провадженні № 74672262 з Боржника 41 986,69 грн основного боргу за Наказом № 1, а звідси, як похідне, - неправомірність стягнення витрат виконавчого провадження та виконавчого збору, що в цьому виконавчому провадженні склало 4 968,67 грн. Загалом неправомірно стягнута з Боржника сума грошових коштів склала 46 955,36 грн.
Щодо можливості зобов'язання виконавця в межах виконавчого провадження повернути на рахунок Боржника неправомірно стягнути з нього грошові кошти, то така можливість досліджувалася судом у справі №911/3751/21 і Верховний Суд у постанові від 05.12.2023 погодився з належністю обраного способу захисту порушених виконавцем прав саме у такий спосіб.
Доводи апеляційної скарги правильність цих висновків суду не спростовують.
Колегія суддів зауважує, що доводами Лівобережного відділу ДВС фактично «дублюється» правова позиція, висловлена під час розгляду справи в суді першої інстанції, та не зазначається, у чому саме полягає незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали.
Ухвала від 29.08.2024 в частині вирішення вимог скарги, які пов'язані з виконанням Наказу № 2 у виконавчому провадженні №74672487, та відмови у їх задоволення учасниками справи не оскаржується, відповідно в силу приписів ч. 1 ст. 269 ГПК України апеляційним судом не перевіряється.
Відповідно до вимог ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (ст. 339 ГПК України).
Нормою ч. 1 ст. 343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника); якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про наявність правових та фактичних підстав для часткового задоволення скарги, відхиляючи доводи апеляційної скарги як бездпіставні.
Розглядаючи спір, який виник у процесі виконання рішення суду у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, та нормами права, які їх регулюють, повно та всебічно дослідив обставини та наявні у справі докази, надав їм належну правову оцінку.
Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення скарги, не встановлено.
Відтак, ухвала Господарського суду Запорізької області від 29.08.2024 у справі №908/2465/22 (908/1526/23) відповідає вимогам ст. 236 ГПК України.
Згідно ст. 344 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 129, 344 ГПК України покладаються на її заявника.
Керуючись статтями 123, 129, 232-236, 269, 275, 277, 282, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 29.08.2024 у справі № 908/2465/22 (908/1526/23) залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 29.08.2024 у справі № 908/2465/22 (908/1526/23) залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 13.05.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя А.Є. Чередко