13.05.2025 року м.Дніпро Справа № 904/233/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Пошнакян Анжели Арутюновни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2025 (суддя Ярошенко В.І., повний текст якого підписаний 19.03.2025) у справі №904/233/25
за позовом Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА", м.Кривий Ріг, Дніпропетровської області
до Фізичної особи - підприємця Пошнакян Анжели Арутюновни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області
про стягнення 37 900, 87 грн.
До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Комунальне підприємство теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Пошнакян Анжели Арутюновни про стягнення заборгованості за теплову енергію у розмірі 37 900, 87 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо здійснення оплати за спожиті позивачем послуги з постачання теплової енергії за період з 13.02.2016 по 04.11.2021.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2025 у справі №904/233/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Пошнакян Анжели Арутюновни, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг на користь Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" заборгованість за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 29 776,71 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 903, 15 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Фізична особва - підприємець Пошнакян Анжела Арутюновна, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтуванні апеляційної скарги посилається на те, що:
- в належному їй приміщенні відсутнє централізоване теплопостачання, що підтверджується актами обстеження нерухомого майна від 01.05.2021, від 01.03.2022, від 30.08.2023 та від 21.03.2024, які оформлювались між відповідачем та його орендарями;
- позивачем не доведено факту постачання у приміщення відповідача теплової енергії;
- позивачем на надано доказів в підтвердження обсягів споживання відповідачем теплової енергії (відсутні відомості про встановлення приладу обліку, незрозумілі складові пропорції розрахунку заборгованості та застосування коєфіцієнтів).
Позивач у поясненнях, наданих апеляційному суду зазначає що з апеляційною скаргою не погоджується та просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 10.04.2025 здійснено запит матеріалів справи №904/233/25 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
16.04.2025 матеріали справи №904/233/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою від 16.04.2025 Центральний апеляційний господарський суд відкрито провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Пошнакян Анжели Арутюновни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2025 у справі №904/233/25 та постановлено розглянути її без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Фізична особа-підприємець Пошнакян Анжела Арутюновна (далі - відповідач) є співвласником багатоквартирного будинку № 11 по вул. Святогеоргіївська (колишня вул. Рязанова), у м. Кривому Розі, в якому має на підставі права власності житлове приміщення, квартира 56, загальною площею 54, 5 кв. м, відповідно до рішення винонавчого комітету Криворізької міської ради № 245 від 14.04.2004 “Про переведення житлових приміщень у нежитлові», яку було переведено в нежитлове приміщення.
Комунальним підприємством теплових мереж “Криворіжтепломережа» (далі - позивач) здійснюється постачання теплової енергії для потреб опалення до багатоквартирного будинку № 11 по вул. Святогеоргіївська (колишня вул. Рязянова) у м. Кривий Ріг, у тому числі до нежитлового приміщення № 56, загальною площею 54, 5 кв.м, власником якого є фізична особа - підприємець Пошнакян А.А.
Будинок № 11 по вул. Святогеоргіївська у м. Кривий Ріг є багатоквартирним, подання теплоносія до будинку здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача (у відповідності до п 5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури № 80 від 18.05.2005 “Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15- 2005», де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проєктуються згідно зі СНиП 2.04.05), які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку.
Як зазначає позивач, відповідач отримував теплову енергію, так як приміщення № 56 не виокремлено від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнане для забезпечення опалення будинку № 11 по вул. Святогеоргіївська.
Як встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2024 у справі № 904/884/24 (залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2024), “підставою для відключення житлового або нежитлового приміщення від централізованого опалення є акт про відключення, який після закінчення робіт подається комісії (в якій присутній представник позивача) для затвердження на підставі Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання від 22 листопада 2005 року №4, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, який діяв до 17.09.2019 та Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 №169, який є чинним на теперішній час.
Підпунктом 12 пункту 42 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії від 21.08.2019 №830 споживачу надано право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону №169 від 26.07.2019.
Листом ДРІМ виконкому Криворізької міської ради від 29.03.2024 за №12/15/1091, надано відповідь, в якій зазначено що комісією не надавався дозвіл на відключення приміщень від системи централізованого опалення за адресами: вул. Українська, буд. 120, прим. 1 та вул. Святогеоргіївська, буд. 11, прим. 56.
Доказів на підтвердження відключення зазначеного приміщення у встановленому законом порядку від мереж централізованого опалення житлового будинку за вказаною адресою відповідачем не надано. Докази, які б свідчили про звернення відповідача до позивача відповідно до ст. 27 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» з претензіями щодо кількості та/або якості наданих послуг в матеріалах справи також відсутні.»
“Документи про відключення відповідача від мережі централізованого опалення, які ним надано до матеріалів справи суд сприймає критично, оскільки акти були складені та підписані поза межами процедур, передбачених відповідними нормативно-правовими актами.
Відтак, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження факту відключення належних йому приміщень від мереж централізованого опалення, а також законність такого відключення згідно наведеної вище процедури.
Водночас, єдиною підставою для зняття з обліку та припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, який після закінчення робіт подається відповідній комісії для затвердження.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 19 вересня 2019 року у справі №629/367/17, від 25.03.2019 у справі №576/2554/14-ц, від 25.07.2019 у справі №361/5676/15-ц про те, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання».
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст.75 ГПК України).
Враховуючи відсутність встановленого факту відключення нежитлового приміщення відповідача розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Святогеоргіївська, буд. 11, прим. 56, позивач вказує на те, що протягом періоду з 13.02.2016 по 04.11.2021 здійснювалось постачання теплової енергії на користь відповідача - Фізичної особи - підприємця Пошнакян А.А. без договору на таке постачання.
Так, позивачем надано відповідачу послуги з теплопостачання за період з 13.02.2016 по 04.11.2021, що підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Святогеоргіївська (колишня вул. Рязанова), 11, а саме:
- акт № 1544 від 20.10.2015 про подачу теплоносія; акт № 1330 від 05.04.2016 про припинення подачі теплоносія;
- акт № 137 від 20.10.2016 про подачу теплоносія; акт № 416 від 25.03.2017 про припинення подачі теплоносія;
- акт №874 від 30.10.2017 про подачу теплоносія; акт № 1235 від 03.04.2018 про припинення подачі теплоносія;
- акт № 56 від 10.11.2018 про подачу теплоносія; акт № 288 від 06.04.2019 про припинення подачі теплоносія;
- акт № 759 від 01.11.2019 про подачу теплоносія; акт № 1066 від 15.04.2020 про припинення подачі теплоносія;
- акт № 121 від 01.11.2020 про подачу теплоносія; акт № 622 від 06.04.2021 про припинення подачі теплоносія;
- акт № 110 від 01.11.2021 про подачу теплоносія; акт від 01.04.2022 про припинення подачі теплоносія.
В підтвердження обліку спожитої теплової енергії позивачем надано звіти за період споживання теплової енергії зафіксованої приладом обліку теплової енергії, встановленого ОСББ на багатоквартирний будинок №11.
Теплове навантаження на опалення об'єкту за адресою по вул. Святогеоргіївська, буд. 11, приміщення 56, визначено розрахунковим методом, виходячи з опалювальної площі та теплового навантаження житлового будинку, що підтверджується довідкою щодо розрахунку теплового навантаження та розрахунком теплового навантаження на опалення.
Тариф на послуги теплопостачання для нежитлових приміщень передбачені: за період з 01.02.2016 по 05.05.2016 тариф за 1 Гкал 1703,53 грн (з ПДВ) ( згідно постанови НКРЕКП № 54 від 28.01.2016 для потреб інших споживачів); за період з 01.10.2016 по 29.12.2016 тариф за 1 Гкал 1465,97 грн (з ПДВ) ( згідно постанови НКРЕКП № 1757 від 29.09.2016 для потреб інших споживачів); за період з 30.12.2016 по 23.02.2017 тариф за 1 Гкал 1761,66 грн (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕКП № 2126 від 02.12.2016 для потреб інших споживачів); за період з 24.02.2017 по 04.01.2018 тариф за 1 Гкал 1917,64 грн (з ПДВ) ( згідно постанови НКРЕКП № 151 від 01.02.2017 для потреб інших споживачів); за період з 05.01.2018 по 27.10.2018 тариф за 1 Гкал 2018,00 грн (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕКП № 1529 від 28.12.2017 для потреб інших споживачів); за період з 28.10.2018 по 31.12.2018 тариф за 1 Гкал 2040,05 грн (з ПДВ) ( згідно постанови НКРЕКП № 239 від 27.02.2018 для потреб інших споживачів); за період з 01.01.2019 по 09.09.2020 за 1 Гкал 1715,15 грн (з ПДВ) ( згідно постанови НКРЕКП № 1715 від 10.12.2018 для потреб інших споживачів). за період з 10.09.2020 по 30.11.2020 тариф за 1 Гкал 1502, 30 грн (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕКП № 1672 від 09.09.20 для потреб категорії “інші споживачі»); за період з 01.12.2020 по теперішній час тариф за 1 Гкал 1814, 34 грн (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕКП № 2264 від 30.11.2020 для потреб категорії “інші споживачі»); за період з 25.10.2021 по 17.10.2023 тариф за 1 Гкал 5 065, 99 грн (з ПДВ) (згідно рішення Криворізької міської ради від 22.10.2021 № 530 п.1.1.2 для потреб категорії “інші споживачі» КПТМ “Криворіжтепломережа).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку відповідачем спожито теплову енергію за період з 13.02.2016 по 04.11.2021 на загальну суму 37 900, 87 грн.
Відповідач не розрахувався за поставлену теплову енергію у розмірі 37 900, 87 грн, що і є причиною виникнення спору.
Приймаючи рішення, господарський суд зазначив про обгрунтованість та законність вимог позивача.
Так, як вказано у рішенні, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з 13.12.2016 по 04.11.2021 у розмірі 37 900, 87 грн. Доказами надання послуг з постачання теплової енергії є акти подання та припинення подачі теплоносія на будинок №11 по вул. Святогеоргіївська в м. Кривому Розі на виконання Рішень виконавчого комітету Криворізької міської ради “Про початок опалювального сезону або його припинення в м. Кривому Розі». Договором між КПТМ “Криворіжтепломережа» та ОСББ “Рязанова 11» №8637 від 01.01.2011, позивач бере на себе обов'язок щодо постачання теплової енергії в багатоквартирний будинок №11 по вул. Святогеоргіївській (Рязанова).
Позивачем надано детальні пояснення щодо нарахування за послуги з постачання теплової енергії на спірне нежитлові приміщення (розподіл послуг між споживачами обсягу теплової енергії, зафіксованої будинковими вузлами). До суду позивачем також надано розрахунок за кожен місяць спірного періоду наданих послуг з формулами.
Зазначеними доказами підтверджується безперебійне постачання теплової енергії мешканцям будинку по вул. Святогеоргіївська, будинок 11, як і відповідачу, як власнику спірного нежитлового приміщення № 56 у цьому будинку, згідно з площею приміщення відповідача на підставі тарифів, затверджених міською радою. Для відповідача тариф обрано вірно - для потреб категорії "інші споживачі", оскільки він не відноситься ні до категорії населення, ні до категорії бюджетні організації, ні до категорії релігійні організації.
Жодного доказу на спростування наведених позивачем обставин чи контррозрахунку заявленої до стягнення суми відповідач суду не надав та в матеріалах справи не міститься.
Суд погодився з тим, що позовна давність по заборгованості за період з лютого 2016 (строк оплати до 20.03.2016) по січень 2017 (строк оплати до 20.02.2017) сплив.
У зв'язку із вищевикладеним суд відмовив у стягненні заборгованості з відповідача, нарахованої позивачем за період з лютого 2016 по січень 2017.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволені за період з лютого 2017 (строк оплати до 20.03.2017) по листопад 2021 на суму 29 776, 71 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Виникнення цивільних прав та обов'язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а споживач отримує такі послуги, оскільки від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався), та має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення) належать до комунальних послуг.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІІ від 09.11.2017 передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
У той же час, відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. Разом із цим, визначальним для вибору виду договору для укладення між теплопостачальною організацією та споживачем, і, як наслідок, тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач: населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення із зазначенням встановленого тарифу на послугу з централізованого опалення; фізичні особи-підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для "інших споживачів".
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту закріплені в частині першій статті 526 Цивільного кодексу України.
За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на положення укладеного сторонами договору визначено, що споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).
Отже, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості спожитої ним теплової енергії є таким, що настав.
За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи встановлений судом факт існування обов'язку відповідача вносити плату за надання позивачем послуг з теплопостачання за адресою: вул. Святогеоргіївська, буд. 11, прим. 56, м. Кривий Ріг, вимоги позивача в частині стягнення боргу є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що правильно стягнуті господарським судом.
Щодо доводів апелянта про те, що відповідачка не отримувала будь-якої теплової енергії від Позивача.
Відповідно до п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» від 21.08.2019 № 830 фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
У даному випадку, матеріали справи свідчать про те, що позивач як теплопостачальна організація надав послуги з постачання теплової енергії, зокрема, за адресою: вул. Святогеоргіївська, буд. 11, прим. 56, м. Кривий Ріг.
Доказів на підтвердження відключення зазначеного приміщення у встановленому законом порядку від мереж централізованого опалення житлового будинку за вказаною адресою відповідачем не надано. Докази, які б свідчили про звернення відповідача до позивача відповідно до ст. 27 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» з претензіями щодо кількості та/або якості наданих послуг в матеріалах справи також відсутні.
Викладені обставини свідчать про те, що позивач виконав зобов'язання з постачання теплової енергії за договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято та спожито теплову енергію у спірний період. Прийняття та споживання відповідачем наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії у спірний період і є свідченням приєднання відповідача до умов індивідуального договору (акцептування договору) та згоди на його укладення.
Позивачем було здійснено розрахунок спожитої Фізичною особою - підприємцем Пошнакян Анжелою Арутюновною теплової енергії за період з 13.02.2016 по 04.11.2021 у розмірі 37900,87 грн.
До позову надано подобові відомості показників приладу комерційного обліку теплопостачання за спірний період до будинку, в якому знаходиться нежитлове приміщення відповідача, в яких зазначено період звіту та дату формування звіту; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції - відомість реєстрації параметрів, одиницю виміру господарської операції - Гкал; ПІБ відповідальної особи за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, в т.ч. вказано відомості щодо самого приладу обліку.
Нежитлове приміщення відповідача № 56 є невід'ємною частиною житлового будинку №11 по вул. Святогеоргіївській, який оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії 38К-3 заводський №018684 згідно Свідоцтва про повірку регульованого засобу вимірювальної техніки №237215 чинне до 12.08.2024. Акт вводу в експлуатацію приладу обліку від 22.09.2016 та акт прийняття на абонентський облік приладу обліку після здійснення повірки від 07.10.2020.
Доказами надання послуг з постачання теплової енергії є акти подання та припинення подачі теплоносія на будинок №11 по вул. Святогеоргіївська в м. Кривому Розі на виконання Рішень виконавчого комітету Криворізької міської ради “Про початок опалювального сезону або його припинення в м. Кривому Розі».
Договором між КПТМ “Криворіжтепломережа» та ОСББ “Рязанова 11» №8637 від 01.01.2011, позивач бере на себе обов'язок щодо постачання теплової енергії в багатоквартирний будинок №11 по вул. Святогеоргіївській (Рязанова).
Позивачем надано детальні пояснення щодо нарахування за послуги з постачання теплової енергії на спірне нежитлове приміщення (розподіл послуг між споживачами обсягу теплової енергії, зафіксованої будинковими вузлами обліку на місяця загального користування, забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення (транзитні мережі)). До суду позивачем також надано розрахунок за кожен місяць спірного періоду наданих послуг з формулами та прикладами нарахування окремо по кожному нежитловому приміщенню.
Зазначеними доказами підтверджується безперебійне постачання теплової енергії (включно зі всіма складовими, такими як нарахування плати за місця загального користування; нарахування плати на загальнобудинкові потреби; втрати від транзиту) мешканцям будинку по вул. Святогеоргіївська, будинок 11, як і відповідачу, як власнику спірного нежитлового приміщення №56 у цьому будинку, згідно з площею приміщення відповідача на підставі тарифів, затверджених міською радою. Для відповідача тариф обрано вірно - для потреб категорії "інші споживачі", оскільки він не відноситься ні до категорії населення, ні до категорії бюджетні організації, ні до категорії релігійні організації.
Жодного доказу на спростування наведених позивачем обставин чи контррозрахунку заявленої до стягнення суми відповідач суду не надав та в матеріалах справи не міститься.
Щодо порядку здійснення розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальної послуги на опалення МЗК, ЗБП та обсягу теплової енергії, що надходить від транзитних мереж.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 затверджена Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі - Методика), яка встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання, якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Для кожного споживача, платіж за послугу з постачання теплової енергії складається з саме його спожитої частки теплової енергії від загальнобудинкового обсягу, що розрахований та розподілений у відповідності Закону “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методики, помножений на тариф, що затверджується місцевими органами самоврядування.
Зазначена Методика передбачає саме розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
Закон України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» регулює відносини щодо комерційного обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, їх розподілу між споживачами.
Так, відповідно до пунктів 2 та 6 частини другої статті 10 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» про комерційний облік визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку:
- обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів, спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово- комунального господарства;
- обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, визначається за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційнодо площі (об'єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі за іншим принципом, визначеним цією методикою;
- обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, визначається за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційнодо площі (об'єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі за іншим принципом, визначеним цією методикою.
Відповідно до частини шостої статті 10 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників всіх житлових і нежитлових приміщень.
Окрім нарахування за послугу з постачання теплової енергії на нежитлове приміщення відповідача, також здійснюється нарахування за послугу з постачання теплової енергії, яка складається з:
Загальний обсяг спожитої теплової енергії Q опал. буд. на опалення будівлі/ будинку у розрахунковому періоді визначається за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) та розподіляється, згідно до Методики розподілу №315 між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг:
- на потреби опалення житлових/нежитлових приміщень (Q прим.);
- опалення місць загального користування (МЗК) та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (до 31.12.2021);
- на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП) та на обсяг теплової енергії, що надходить від транзитних мереж (за наявності) (з 01.01.2022).
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», ЗУ “Про житлово-комунальні послуги», Методики №315, та Правил з постачання теплової енергії №830, та складалося в спірний період з:
- нарахування плати за місця загального користування (МЗК);
- нарахування плати на загальнобудинкові потреби (ЗБП)
- функціонування внутрішньобудинкової системи;
- втрати від транзиту (за наявності);
- абонентської плати.
Оскільки (п.8 Розділу 4 Методики розподілу №315) у виконавця послуги з постачання теплової енергії, тобто позивача відсутні дані щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку Qоп буд):
для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %;
(будинки 120 по вул. Українська та 11 по вул. Святогеоргіївська є 5 поверховими)
для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %;
для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %;
для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку, відповідно до вищезазначеного позивачем і було розраховано.
Також, варто зауважити, що п.2 Розділу 2 Методики розподілу №315 зазначено, що обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, через які прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення, Гкал розраховується за відповідно формулою. Проте, вказаний обсяг теплової енергії на транзити позивачем відповідачу не нараховується, оскільки приміщення відповідача не оснащені індивідуальним опаленням. В розрахунку заборгованості нарахування за транзитні трубопроводи - відсутні.
Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: встановлення факту укладення між сторонами індивідуального договору, невиконання відповідачем зобов'язань в частині оплати наданих за цим договором послуг та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, місцевий господарський суд, здійснивши перевірку нарахованих позивачем сум боргу, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.
За загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків місцевого господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, у задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника цієї скарги та відшкодуванню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пошнакян Анжели Арутюновни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2025 у справі №904/233/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2025 у справі №904/233/25- залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Пошнакян Анжелу Арутюновну.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.05.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя А.Є. Чередко